25 червня 2024 рокуСправа №160/14590/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач -1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(відповідач -2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 045550023760 від 19.03.2024, якими відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, які не підлягають оподаткуванню.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.12.1982 по 24.08.1983, з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981 та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме з 14.01.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію по вислузі років період роботи з роботи з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995, відповідно до довідки № 2-3-5 від 26.01.2024 виданої Державним архівом Актюбенської області та трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 11.03.2024 року звернулась до Пенсійного фонду із заявою щодо нарахування та виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням Головного управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 045550023760 від 19.03.2024 було відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність у позивачки спеціального стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” - 30 років. Оскільки, до стажу роботи для призначення грошової допомоги не зараховано період роботи, вказаний в архівній довідці, виданій “Государственним архивом Актюбинской области” № 2-3-5 від 26.01.2024, оскільки між Україною та Республікою Казахстан не укладено угод/договорів. Крім того, пенсійним фондом не зараховано стаж роботи позивачки з 20.12.1982 по 24.08.1983; з 01.08.1989 по 01.08.1991; -3 01.08.1991 по 19.06.1995. Жодного роз'яснення щодо не врахування до загального страхового стажу періодів роботи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надано. Позивачка, уважає що такі дії відповідачів суттєво порушують її право на правильне визначення розміру пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, та надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
21 червня 2024 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскаржуваним рішенням за доданими документами електронної пенсійної справи до стажу роботи для призначення грошової допомоги не зараховано період роботи, вказаний в архівній довідці, виданій “Государственним архивом Актюбинской области” № 2-3-5 від 26.01.2024, оскільки обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів, а з республікою Казахстан двостороння угода/договір в галузі пенсійного забезпечення не укладено. Так, 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні такі двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного забезпечення укладені з Азербайджанською Республікою, Республікою Грузія, Республікою Молдова. Відтак, починаючи з цієї дати відсутні правові основи врегулювання відносин у зазначеній сфері. Враховуючи наведене, підстави для врахування зазначених періодів були відсутні. Спеціальний стаж роботи позивача на посадах, роботи на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» складає 28 років 5 місяців 21 день. Враховуючи наведене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 через відсутність необхідного стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», підтвердженого документами.
Відповідач - 2 Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надав.
24 червня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в установлений судом строк відзив не подало, тому з урахуванням положень частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України визнало позовні вимоги Позивача в повному обсязі. Всі інші доводи позивача відповідають доводам викладеним у позовній заяві.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що з 14 січня 2024 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.03.2024 ОСОБА_1 , звернулася із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.03.2024 № 045550023760 від, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
На обґрунтування рішення, зазначено, що за доданими документами електронної пенсійної справи до стажу роботи для призначення грошової допомоги не зараховано період роботи, вказаний в архівній довідці, виданій “Государственним архивом Актюбинской области” № 2-3-5 від 26.01.2024, оскільки обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів, а з республікою Казахстан двостороння угода/договір в галузі пенсійного забезпечення не укладено. Спеціальний стаж роботи позивача на посадах, роботи на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення» складає 28 років 5 місяців 21 день. У зв'язку з чим, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 через відсутність необхідного стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону «Про пенсійне забезпечення», підтвердженого документами.
Крім того, із наданого розрахунку Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області форми РС-право вбачається, що до загального страхового стажу зараховано період навчання у вищих/серед.НЗ 01.09.1983 по 24.06.1989, та до загального та спеціального стажу зараховано періоди роботи: 01.07.1995 по 26.08.1997; 08.09.1997 по 31.12.2003; 01.04.2004 по 14.11.2011; 15.11.2011 по 31.12.2023 (а.с. 33). Проте, не зараховані інші періоди роботи позивачки, якій відображенні в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме періоди роботи: з 20.12.1982 по 24.08.1983 маркувальником готової продукції по 1 розряду в цеху № 3 виробництва хромових солей; з 01.08.1989 по 01.08.1991 лікарем-інтерном по терапії; з 01.08.1991 по 19.06.1995 на посадах лікаря-дежуранта в приймальному відділенні та лікарем УЗД.
Позивачка не погодилась із рішенням відповідачів звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 /далі Порядок №1191/.
Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10), що передбачені:
переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., № 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., № 39, ст. 1820; 2004 р., № 46, ст. 3052);
переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., № 11, ст. 271).
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктами 5-7 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, було затверджено постановою КМ України від 23 листопада 2011 року № 1191. Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно пунктів 5, 6, 7 вказаного Порядку від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Розділом 2 «Охорона здоров'я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМ України від 04 листопада 1993 року № 909, передбачено, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах, належать до таких, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 385 від 28 жовтня 2002 року затверджено Перелік лікарських посад у закладах охорони здоров'я. Відповідно до розділу 3 цього Переліку, посада «лікаря-інтерна» (пункт 35) належить до «лікарів-спеціалістів» за відповідною спеціальністю.
Крім цього, відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 Охорона здоров'я, затвердженого та впроваджено в дію наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117, посада «лікаря-інтерна» (пункт 16) належить до посад «Фахівців».
Цим довідником також визначено, що до «фахівців» належать професії, які потребують від працівника кваліфікації за дипломом про вищу освіту, яка відповідає рівню молодшого спеціаліста, бакалавра або спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування або інтернатуру). Характеризується Лікар-інтерн тим, що виконує навчальний план і програму інтернатури за відповідною спеціальністю, набуває, поглиблює і удосконалює професійні знання, вміння та навики, бере активну участь у виконанні всіх видів лікарської діяльності, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики, проходить піврічний (річний) та підсумковий контроль професійної практичної підготовки згідно з планом і програмою, по закінченні терміну підготовки в інтернатурі проходить атестацію на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання «лікар-спеціаліст», дотримується принципів медичної деонтології, веде лікарську документацію, та інше.
Вказані обставини дають підстави для висновку про наявності права позивачки на зарахування періоду роботи на посаді лікаря-інтерна до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 456/2356/16-а
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.
Судом встановлено, що позивача на момент звернення із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних розмірів призначеної пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» досягла 60 років та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, відповідач відмовляючи у призначенні грошової допомоги у рішення про відмову у перерахунку, посилався на відсутність у неї відповідного стажу, а саме зазначив, що за наявними в пенсійній справі документами відсутні 30 років стажу на таких посадах, стаж становить 28 рік 5 місяців 21день, оскільки період з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995, що підтверджено довідкою № 2-3-5 від 26.01.2024 виданою Державним архівом Актюбенської області, не можливо зарахувати так як між Україною та Республікою Казахстан не укладено угод/договорів.
Однак, із такими висновками відповідача не можливо погодитися.
Вказані записи про періоди роботи позивача на території Республіки Казахстан містять дати прийому, переведення та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посади на якій працювала позивач, засвідчені підписами відповідальних осіб та відтисками печаток підприємств, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (підписана Україною 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 вказаної Угоди).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено трудовий стаж, який підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV (далі Закон № 1906-IV) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами частини другої статті 24 Закону № 1906-IVвизначено, що припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IVприпинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що законне має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, осіб, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
З урахуванням наведеного суд вважає, що періоди роботи на території Республіки Казахстан з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995, які підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981, повинні бути зараховані до страхового та спеціального стажу позивачки, який дає право на призначення грошової виплати, що свідчить про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 19.03.2024 року за № 045550023760 відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України.
Крім того, судом встановлено, що позивачці до загального стажу не зараховані періоди роботи з 20.12.1982 по 24.08.1983 маркувальником готової продукції по 1 розряду в цеху № 3 виробництва хромових солей, з 23.08.1983 по 30.06.1989 навчання в Актюбенськом держмедінституті; з 01.08.1989 по 01.08.1991 робота лікарем-інтерном по терапії; з 01.08.1991 по 19.06.1995 робота лікаря-дежуранта в приймальному відділенні та лікарем УЗД, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981.
Суд, зауважує, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивачки вищевказані періоди роботи, оскільки такий підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.09.1981, автентичність записів якої відповідачами не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи/служби позивача до її страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу та спеціального стажу позивачки спірних періодів є протиправними.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, прийняття постанови Кабінетом Міністрів України "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не відмовляв у призначенні грошової допомоги, а лише направив повідомлення разом із прийнятим рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення грошової допомоги, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачці грошової допомоги, а відтак вимоги в цій частині до нього не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.03.2024 року протиправним, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію по вислузі років період роботи з роботи з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995, відповідно до довідки № 2-3-5 від 26.01.2024 виданої Державним архівом Актюбенської області та трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981 та повторно розглянути заяву про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
Крім того, суд уважає, що для повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.12.1982 по 24.08.1983, з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981 та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме з 14.01.2024.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачами не спростовані, а відтак, підлягають частковому задоволенню.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в сумі 1211,20 грн, оскільки основна вимога позивача задоволена (а.с. 16).
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 045550023760 від 19.03.2024, якими відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, які не підлягають оподаткуванню.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію по вислузі років період роботи з роботи з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995, відповідно до довідки № 2-3-5 від 26.01.2024 виданої Державним архівом Актюбенської області та трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2024 року про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог ст.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.12.1982 по 24.08.1983, з 01.08.1989 по 01.08.1991, з 01.08.1991 по 19.06.1995 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1981 та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме з 14.01.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ-21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українив Запорізькій області (код ЄДРПОУ-20490012) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев