25 червня 2024 рокуСправа №160/15049/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Старокозацька, 52, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Комунального підприємства «АПОСТОЛОВЕВОДОКАНАЛ» Апостолівської міської ради» (вул.Криворізька, буд.11А, м.Апостолове, 53800, код ЄДРПОУ 24246778) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,
установив:
Позивач 30.06.2023 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- стягнути з Комунального підприємства «АПОСТОЛОВЕВОДОКАНАЛ» Апостолівської міської ради» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 112925,59 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875 (далі - Закон № 875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Невиконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній у ч.1 ст.19 Закону №875, тягне за собою накладення адміністративно-господарських санкцій, які самостійно сплачуються такими підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами до 15 квітня, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу. Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за 2022 рік, склала 89 осіб. Таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875, у відповідача - 4 особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, у роботодавця склала 3особи, що є меншим ніж встановлено нормативом. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю та не зайняте особою з інвалідністю у 2022 році, відповідач до 15.04.2023 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 112925,25грн. Однак, адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені, у зв'язку із чим позивач був змушений звернутись до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, цією ухвалою суду було витребувано -
у позивача:
- письмові пояснення та докази на їх підтвердження про те, чи направлявся на адресу відповідача розрахунок адміністративно-господарських санкцій із вимогою їх сплати; докази отримання відповідачем розрахунку санкцій (в разі надіслання/вручення);
- докази перебування відповідача на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
У відповідача:
- докази щодо вжиття заходів для дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році;
- копії звітів за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2022 рік з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості;
- копії оголошень у друкованих засобах масової інформації або розміщених в мережі Інтернет про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році (у разі наявності).
19.07.2023 року від відповідача надійшов відзив, в якому позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що у відповідача протягом 2022 р. було працевлаштовані 3 особи з інвалідністю. У 2022 р. відповідачем жодній особі з інвалідністю бажаючій працевлаштуватись у відповідача не було відмовлено в цьому, так як заяви на працевлаштування осіб даної категорії не надходило.
01.08.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач позовні вимоги підтримав, зазначив, що відсутні докази працевлаштування щодо 1 робочого місця, призначеного для особи з інвалідністю та відсутні дані щодо подання звіту 3-ПН до центру зайнятості про наявність такої вакансії для особи з інвалідністю.
16.08.2023 р. від відповідача на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 р. були надана звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою №3-ПН від 20.02.2022 р., 20.03.2022 р.,19.04.2022 р., скрін-шоти зі сторінки Фейсбук з оголошеннями про пошук персоналу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 р. вирішено:
Розгляд справи за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства «АПОСТОЛОВЕВОДОКАНАЛ» Апостолівської міської ради» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначити на 30.11.2023 р. о 15:15 год.
30.11.2023 р. закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 21.12.2023 р.
21.12.2023 р. у судовому засіданні оголошено перерву.
25.01.2024 р. справу знято з розгляду через перебування судді у щорічній відпустці.
13.02.2024 р. судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін.
Відповідно до протоколу судового засідання від 29.02.2024 року в судове засідання сторони не з'явились. Суд ухвалив: подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2022 р. у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) висловлено позицію, що у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік, - 89 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 3 особи, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), - 4 особи, Фонд оплати праці штатних працівників - 10050377,58 грн., середня річна заробітна плата штатного працівника- 112925,59 грн., сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 112925,59 грн.
Як вбачається з наданої позивачем квитанції від 17.04.2023 р., розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 р.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 N 129, передбачає, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон 875.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону N 875, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено ч. ч. 1-3 ст. 19 Закону N 875, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
У відповідності до статті 20 Закону N 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тобто, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, від 22 серпня 2023 року у справі № 120/2403/20-а та від 04.10.2023 у справі №640/14143/21.
Належить також зазначити, що в силу вимог п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 N 5067-VI "Про зайнятість населення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067 Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 за № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - Наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Пунктом 5 розділу І цього Порядку визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 за № 316 втратив чинність 07.07.2022 на підставі Наказу Міністерства економіки України 12 квітня 2022 року, № 827-22.
Окрім того, Наказом Міністерства економіки України 12 квітня 2022 року, № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі - Наказ № 827-22), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за № 565/37901, затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Згідно з пунктом 1.5. розділу І Порядку, затвердженого Наказом № 827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом "Про зайнятість населення"; у разі невиконання такого нормативу - сплачувати адміністративно-господарські санкції.
При цьому, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Дослідивши наявні у справі звіти N 3-ПН, суд приходить до висновку, що такі звіти не відповідають критеріям належності та достовірності, передбаченим ст. ст. 73, 75 КАС України, з огляду на таке.
Згідно затвердженої форми звітність форми N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" складається з загальної частини та двох розділів (Розділ 1 "Основні дані про вакансії" та Розділ II "Коментарі до даних про вакансії").
Згідно з п. 1 Розділу III "Порядок заповнення розділу II форми N 3-ПН" Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ II, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів).
У пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), яких роботодавець може працевлаштувати.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення" до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать: особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, у пункті 2 розділу II "Коментар до даних про вакансії" звітів форми N 3- ПН фактично відображається інформація щодо створених відповідачем робочих місяць, тобто вільних вакансій на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю, так як відповідно до п. 1 Розділу III "Порядок заповнення розділу II форми N 3-ПН" Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії-)" саме у пункті 2 розділу II "Коментар до даних про вакансії" звіту форми N 3-ПН наводиться кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), яких роботодавець може працевлаштувати.
Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається в звіті форми N 3- ПН щодо кожної категорії громадян окремо. Так, у разі працевлаштування особи з інвалідністю зазначається потреба в працівнику саме за такою категорією громадян.
Крім того, зазначення інформації про наявні робочі місця на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю, в звіті форми N 3-ПН є обов'язковою, адже як випливає з приписів ч. 3 ст. 18 Закону N 875, до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.
Однак, копії звітів форми N 3-ПН, які додані відповідачем до матеріалів справи, в Розділі II "Коментар до даних про вакансії" звіту форми N 3-ПН свідчать, що у них відсутня інформація про наявні місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, у звітах 3-ПН напроти категорії громадян у графі «інваліди» відмітки у звітах відсутні.
Відтак, надані відповідачем копії звітів форми N 3-ПН без інформації щодо вакансій (робочих місць) створених зокрема для працевлаштування осіб з інвалідністю не доводять того факту, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування саме осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, тобто не свідчить про вжиття належних заходів щодо подання відповідної звітності до відповідної установи та в подальшому працевлаштування осіб з інвалідністю.
Наведене свідчить, що відповідач протягом 2022 року до центру зайнятості звітність форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про створенні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю не подавалась.
Також суд бере до уваги той факт, що відмітки про прийняття звітності за формою 3-ПН, наданої відповідачем суду, відповідним центром зайнятості звітність не містить.
Крім того, в матеріалах справи міститься копії оголошень на сторінці відповідача у Фейсбук, проте з них також не вбачається, що відповідач здійснював пошук для заміщення вакансій, створених для осіб з інвалідністю.
Беручи до уваги вищевикладені обставини відповідач в порушення вимог ч. 3 ст. 18 Закону N 875 не вживало передбачених законом заходів щодо виділення та створення робочих місць (вакансій) для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не виконання цих обов'язків є за своєю суттю та змістом правопорушенням у сфері господарювання.
Таким чином, обов'язок підприємства щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості двох робочих місць відповідачем не виконано, оскільки не подавалися звіти за формою N 3-ПН у 2022 році з моменту наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії), оформлені належним чином, як того вимагає чинне законодавство у сфері регулювання спірних правовідносин.
Отже, вищевикладені обставини, свідчить про невжиття відповідачем заходів щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення в контексті положень ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".
З огляду на вищевикладені порушення відповідача, що полягають у невжитті роботодавцем усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності та кількість осіб з інвалідністю у відповідача, які перебували у трудових відносинах у звітному 2022 році, як за основним місцем роботи, не доводить виконання підприємством обов'язку по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Оскільки відповідач не повідомив центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування осіб з інвалідністю, то застосування до нього адміністративно- господарських санкцій не є безпідставним.
Таким чином, враховуючи всі вищевикладені обставини у сукупності у цій справ відповідач як учасник господарських відносин не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто, не здійснив заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме не були вжиті всі належні заходи (дії щодо своєчасного виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю установленому порядку у межах нормативу та своєчасного, достовірного, в повному обсязі: інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб інвалідністю, що свідчить про допущення господарського правопорушення в контексті положень ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основ соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попи на робочу силу (вакансії)" та є підставою для застосування до нього штрафних санкцій визначених статтею 20 Закону N 875.
Щодо відсутності підстав для застосування у цій справі висновків, викладених у Постанові Верховного Суду у справі від 21.11.2022 року у справі № 400/3957/21 суд зазначає таке.
У вказаній Постанові Верховного Суду зазначено таке:
«60. Після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.
61. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб'єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2020 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій».
Водночас, суд зазначає, що вказана постанова стосується спірних правовідносин за 2020 рік. Разом з тим, підстави для застосування цієї правової позиції до виконання нормативу за 2022 рік відсутні.
Так, раніше Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування передбачав, що перевірка проводиться у випадку неподання звітів чи не виправлення помилок, а тому суд спирався на ці підстави для проведення перевірки, коли стверджував, що накладенню санкцій має передувати перевірка Держпраці.
Однак подачу звітів до Фонду було скасовано у 2022 році, фактично необхідна підстава для проведення перевірки Держпраці у розглядуваному питанні зникла.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову з викладених вище підстав.
Керуючись ст. 241- 246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
Позов Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Старокозацька, 52, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) до Комунального підприємства «АПОСТОЛОВЕВОДОКАНАЛ» Апостолівської міської ради» (вул.Криворізька, буд.11А, м.Апостолове, 53800, код ЄДРПОУ 24246778) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «АПОСТОЛОВЕВОДОКАНАЛ» Апостолівської міської ради» (вул.Криворізька, буд.11А, м.Апостолове, 53800, код ЄДРПОУ 24246778) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул.Старокозацька, 52, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 25005978) суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 112925,59 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко