25 червня 2024 року Справа № 160/14544/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
04.06.2024 через систему “Електронний суд” до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати з 13.06.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити з 13.06.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/14544/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим ст.ст.160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 10.06.2024 була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску, в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати у повному обсязі додаткової винагороди за період з 19.07.2022 по 22.11.2022.
20.06.2024 через систему “Електронний суд” до суду від представника позивача надійшла заява, до якої, на виконання ухвали суду, долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
В обґрунтування цієї заяви представник позивача зазначив про те, що 15.03.2024 позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_1 шляхом направлення рекомендованого листа з рапортом про включення позивача до наказу про виплату додаткової грошової винагороди із розрахунку 100000 грн, враховуючи час перебування на лікарняному та час перебування у відпустці для лікування у зв'язку із отриманою 13.06.2022 під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської Федерації в Ізюмському районі Харківської області вибухової травми, оскільки при раніше здійснених виплатах не враховувався його тяжкий ступінь поранення. Адресатом 20.03.2024 було отримано відповідний лист з рапортом, про що свідчить зворотне рекомендоване повідомлення в паперовій формі з підписом відповідальної особи військової частини НОМЕР_1 . Оскільки станом на 10.05.2024 про результати розгляду командуванням військової частини НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 нічого не було відомо, а виплати додаткової грошової винагороди не було проведено, адвокатом Сергієнком Д.М. на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з вимогою терміново повідомити про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 15.03.2024. Вказаний адвокатський запит від 10.05.2024 було отримано 16.05.2024 військовою частиною НОМЕР_1 (копію рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» додано до позову), але будь-якої відповіді на момент складання позову отримано не було. Оскільки відповідно до норм законодавства України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України, а Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вищевказане ігнорування адвокатського запиту військовою частиною НОМЕР_1 можна вважати вчиненням перешкоди у реалізації права ОСОБА_1 на виплату додаткової грошової винагороди із розрахунку 100 000 гривень враховуючи час перебування на лікарняному та час перебування у відпустці для лікування у зв'язку із отриманою 13.06.2022 під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської Федерації в Ізюмському районі Харківської області вибухової травми. Представник позивача зазначає, що 13.06.2022 під час виконання бойового завдання з відбиття агресії окупаційних військ Російської Федерації в Ізюмському районі Харківської області, в результаті ворожого обстрілу ОСОБА_1 потрапив під завал та отримав закритий перелом верхньої гілки лобкової кості та гілки сідничної кістки справа, закритий перелом 9 ребра справа з незначним зміщенням уламків. За цих обставин, після належних медичних обстежень, ОСОБА_1 отримав II групу інвалідності з 17.07.2023, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №005853. По теперішній час позивач відчуває нестерпний біль, відчуття дискомфорту в ділянці тазу та переломів заважають йому нормально пересуватися, обмежують рухи при ходьбі. Зазначене позбавляє позивача фізичної активності та, відповідно, вести повноцінний спосіб життя. Таким чином, ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду з підстав періодичного погіршення стану здоров'я, лікування та реабілітації. Відсутність незалежності та самостійності в пересуванні є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Частиною 1ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, з матеріалів позовної заяви суд установив, що позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Під час проходження служби позивач був поранений, у зв'язку з чим, проходив лікування.
Крім цього, суд ураховує, що позивач є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу під час дії воєнного стану, який був уведений з 24.02.2024 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, і заявлені вимоги стосуються прав позивача, що пов'язані з проходження такої служби.
До того ж суд ураховує позицію Конституційного Суду України у рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, згідно з якою, Конституційний Суд України зважає на реалії, пов'язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими. Починаючи з 24 лютого 2022 року збройна агресія Російської Федерації проти України набула повномасштабного характеру. Головну роль в обороні України відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу.
Відповідно до частини другої статті 17 Основного Закону України «оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили У країни».
Здійснюючи конституційний контроль щодо законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців, Конституційний Суд України спирається на свої попередні юридичні позиції щодо розуміння частини п'ятої статті 17 Конституції України. Виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України Конституційний Суд України вважає, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України.
Військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Беручи до уваги, що врегулювання відповідних питань належить до розсуду Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади в межах їх конституційних повноважень, Конституційний Суд України також наголошує на тому, що заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
Конституційний Суд України наголошує, що приписи частини п'ятої статті 17, частини першої статті 46 Конституції України перебувають у системному взаємозв'язку з приписами частини першої статті 3 Конституції України та, зокрема, втілюють ідею про те, що людина, її життя і здоров'я є найвищою цінністю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати у повному обсязі додаткової винагороди за період з 19.07.2022 по 22.11.2022.
Таким чином, позовна заява відповідає вимогам, установленим ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
У позовній заяві позивач та його представник заявили клопотання про залучення до участі у справі як третю особу - Міністерство оборони України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до чинного законодавства України Міністерство оборони України, з-поміж іншого, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України.
Відповідно до ч.2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Згідно з ч.5 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
З огляду на предмет заявлених позовних вимог, а також враховуючи обгрунтування, наведене в позовній заяві, про необхідність залучення третьої особи, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Міністерства оборони України як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Згідно з ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного суду України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (ч.3 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на наведені норми процесуального законодавства, з метою повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, суд уважає за необхідне витребувати додаткові докази у справі.
З огляду на положення ст.12, ст.257, ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Керуючись ст. ст. 12, 160, 161, 171, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сергієнко Дмитро Миколайович, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження в адміністративній справі №160/14544/24 за наведеним позовом.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Кучугурною Н.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Задовольнити клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи.
Залучити до участі у справі Міністерство оборони України як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Витребувати у відповідача:
інформацію щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 13.06.2022 по 22.11.2022 із зазначенням окремо кожної складової щомісячних основних видів грошового забезпечення; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення;
інформацію щодо виплати/невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовці особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за період з 13.06.2022 по 22.11.2022.
Витребувані судом документи мають бути надані разом з відзивом на позовну заяву.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відзив має відповідати вимогам, установленим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов. Разом із відповіддю на відзив позивачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу відповіді на відзив і доданих до неї документів.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Разом із наведеними запереченнями відповідачу надати докази, що підтверджують надіслання (надання) позивачу заперечень і доданих до них документів.
Повідомити відповідача, що він як суб'єкт владних повноважень, згідно з п.12 ч.9 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, може отримати наявні у суді матеріали, які підлягають врученню відповідачу (примірник позовної заяви, доданих до неї документів тощо) безпосередньо у суді (м. Дніпро вул. Академіка Чекмарьова, 5).
Встановити третій особі десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання пояснень щодо позову.
Роз'яснити, що до пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, відповідачу разом з копією ухвали надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Інформацію щодо цієї адміністративної справи особи, які беруть участь у справі, можуть отримати на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Кучугурна