25 червня 2024 рокуСправа №160/48/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» до Дніпровської митниці про визнання протиправними рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (далі - ТОВ «МОНОПАК», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці (далі - митниця, відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.09.2023 № UA110110/2023/300038/1 Дніпровської митниці;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2023/000192 Дніпровської митниці;
- зобов'язати Дніпровську митницю повернути ТОВ «МОНОПАК» сплачену фінансову гарантію у розмірі 15 105 гривень 86 копійок.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.09.2023 ТОВ «МОНОПАК» з метою проведення митного контролю під час імпорту товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом) №01-03/22 від 28.03.2022 (далі - Договір) на етапі підтвердження митної вартості товарів, надано відповідачу пакет первинних документів з урахуванням обраного основного методу визначення митної вартості товарів. Незважаючи на факт надання митному органу повного переліку документів, передбаченого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), для підтвердження митної вартості товару за основним методом, позивач отримав рішення про відмову у прийнятті митної декларації, оформлене карткою відмови від 18.09.2023 №UA110110/2023/000192, де зазначено, що у зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного, прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.09.2023 №UA110110/2023/300038/1. Митна вартість визначена за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України. У цій же картці відмови митний орган роз'яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після коригування митної вартості. Винесеним оскаржуваним рішенням митну вартість товару, на думку позивача, безпідставно скориговано з 28 045,29 євро (курс валюти НБУ на 18.09.2023: 1 євро = 38,9602 грн), що дорівнює 680 737,23 грн, до 29 983,91 євро (зазначено у графі 30 вказаного Рішення про коригування митної вартості товарів як 31 944,87 доларів США (курс валюти НБУ на 18.09.2023: 1 долар США = 36,5686 грн), що дорівнює 1 168 179,32 грн. Прийнятим рішенням про коригування вартість товару митним органом самостійно завищено на суму 1 938,62 євро. При цьому митним органом ані у картці відмови, ані у рішенні про коригування не зазначено, з яких саме доказів чи мотивів він виходив, завищуючи митну вартість товару саме на таку суму. Згідно з пунктами 1.1., 1.2. та 3.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) №01-03/22 від 28.03.2022, ціна на товар розуміється згідно з Інкотермс-2010, вказується у виставлених покупцю проформа-інвойсах або інвойсах. А отже, є можливість визначити митну вартість самого товару (включає 27 377,94 євро з додаванням транспортних витрат у розмірі 26 000,00 гривень, всього дорівнює 28 045,29 євро). Крім того, позивач зазначає, що жодна із вказаних у рішенні підстав не відповідає випадкам, встановленим частиною 6 статті 54 МК України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості. Після винесення вказаних документів позивач, не бажаючи продовження перебування товару на митному кордоні України та з метою уникнення понесення у результаті цього збитків, оформив виправлену митну декларацію №23UA110110007028U9 з урахуванням нової вартості товару, та пройшов митний контроль, забезпечивши сплату митних платежів фінансовою гарантією у порядку, визначеному главою Х МК України. У результаті самостійного визначення митним органом митної вартості товару відповідним чином були збільшені митні платежі (ПДВ), у результаті чого позивач переплатив суму митного платежу (за даними графи 47 декларації) - 5 870, 47 грн. Позивач не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості від 18.09.2023 №UA110110/2023/300038/1 та карткою відмови від 18.09.2023 №UA110110/2023/000192, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
24.01.2024 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідача зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, відповідач зазначає, що відповідно до відомостей графи 44 ЕМД зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Також відповідач зауважує, що оплата за замовлений товар здійснюється на умовах які вказані у проформах-інвойсах або інвойсах. Для підтвердження оплати товару декларантом надано банківський документ №630035352.110923 від 11.09.2023 на суму 14280 євро в полі №70 якої вказано, що оплата відноситься до контракту від 28.03.2022 №01-03/22, (3001 - Банківський платіжний документ що стосується товару) №630034940.210823 від 21.08.2023 на суму 47043 Євро в полі № 70 якої вказано, що оплата відноситься до контракту від 28.03.2022. У наданих до митного оформлення рахунків-проформ (гр. 44 ЕМД - код документу 0325) №10/FaEPro/000068/2023 від 22.08.2023 передбачено передплату за товар протягом 0 днів, тобто 22.08.2023. У наданому рахунку-фактурі (гр. 44 ЕМД - код документу 0380) №10/FaE/000120/2023 від 13.09.2023 передбачено передплату за товар протягом 0 днів, тобто 13.09.2023. Також наданий до митного оформлення вищезазначений рахунок-фактура (iнвойс) не містить посилання на рахунки-проформи №10/FaEPro/000068/2023 від 22.08.2023. Таким чином неможливо пов'язати здійснену оплату за товар, що зазначено у платіжному документі з оцінюваною партією товару згідно з заявленою до митного контролю митною декларацією. Платіжне доручення без посилання на інвойс не є достатнім доказом для доведення митної вартості певної поставки товару у випадку, коли платіж здійснено раніше, ніж виставлено рахунок інвойс. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Проте надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток. Таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару. У наданому до митного контролю платіжному дорученні відсутні підписи та інші відмітки банку. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідач зазначає, що плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. Декларантом заявлено умови поставки FCA Jatne (Польща). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.2011 при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. За умовами п. 6.2, ст.6 Контакту: ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, про інші витрати, враховані у вартість товару продавцем не зазначено. Витрати, пов'язані із завантаженням товару декларантом не заявлено. Також не заявлено витрати на страхування товару (якщо таке здійснювалось). Документального спростування зазначених розбіжностей/невідповідностей декларантом не надано. За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, протягом 10 календарних днів додатково необхідно надати (за наявності) додаткові документи, якщо такі документи не було подано раніше або в них не виявлені розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 18.09.2023 у відповідь на повідомлення митниці №1 щодо необхідності подання додаткових документів по митній вартості, митницею отримано лист декларанта про відсутність можливості подання протягом 10 календарних днів інших додаткових документів зазначених у повідомлені митниці. У зв'язку із відмовою декларанта від подання додаткових документів згідно з листом від 18.09.2023 №б/н, документів за переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК України, відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митним органом буде скоригована заявлена декларантом митна вартість оцінюваних товарів. Повідомлення митниці містило вимоги нормативно-правових документів з питань митної справи, що регулюють питання правильності визначення митної вартості, виявлені розбіжності/невідповідності заявленим відомостям у документах митного оформлення та сформований перелік - письмову вимогу митного органу щодо надання додаткових документів, які декларант зобов'язаний надати (за наявності) протягом 10 календарних днів відповідно до статті 53 МК України. Виявлені розбіжності та невідповідності заявленим відомостям, зазначеним у повідомлені митниці документально не підтверджені та не спростовані. У зв'язку із відмовою декларанта від подання додаткових документів згідно листа від 16.11.2023 №б/н, документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митним органом буде скоригована заявлена декларантом митна вартість оцінюваних товарів. У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2023/000192.
На підставі ухвали від 04.03.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання; зобов'язано сторін до підготовчого засідання надати до суду інформацію графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2023 №UA110110/2023/300038/1 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».
26.03.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
Також, позивачем надано інформацію графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 18.09.2023 №UA110110/2023/300038/1 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості».
В підготовче засідання 26.03.2024 з'явилась представник відповідача.
В підготовчому засіданні 26.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на іншу дату.
25.04.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою суду від 25.04.2024 постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «МОНОПАК» (покупець) та компанією BOGUCKI FOLIE Sp. z ograniczon№ odpowiedzialnoњci№ k., Польща (продавець), укладено контракт №01-03/22 від 28.03.2022 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець покупає за умовами Інкотермс 2010, які вказуються в Інвойсах та/або проформа-Інвойсах товар - плівка згідно з заявками Покупця (пункт 1.1. Контракту).
Згідно з пунктом 1.2. Контракту, найменування товару та ціна вказуються в Інвойсах та/або Платформа-Інвойсах.
На підставі пунктів 2.1.-2.3. Контракту, загальна сума Контракту складає 500000 євро. Валютою Контракту та валютою платежу по цьому Контракту є євро. Ціни за товар вказуються в Інвойсах та/або Проформа-Інвойсах.
Відповідно до пункту 3.1. Контракту, платежі за цим Контрактом здійснюються в євро на користь продавця згідно з виставленими проформа-інвойсами або інвойсами. Умови оплати вказуються в проформа-інвойсах або інвойсах.
На підставі пункту 4.2. Контракту, супроводжуючі товар оригінали документів: рахунок-фактура продавця, детальний пакувальний лист, товарно-транспортна накладна, сертифікат походження товару (за вимогою покупця).
Згідно з пунктами 6.1.-6.2. Контракту, товар повинен відвантажуватися в експортному пакуванні, що відповідає його характеру, який забезпечує повну безпеку від будь-якого роду пошкоджень. Тара та пакування входять у вартість товару та поверненню не підлягають.
У відповідності до пункту 11.3. Контракту, Контракт вступає в силу з дати підписання та діє по 31.12.2023.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «МОНОПАК» 18.09.2023 подано до митного оформлення ЕМД №23UA110110006991U5 на товар: «Плівка цивільного призначення непориста, неармована, без підкладки, без малюнку, не забарвлена, нелипка непоєднана подібним способом з іншими матеріалами, прозора з поліетилену, відносна густина менше 0.94г/см3: товщина менше 0.125 мм, FOLIA LAMSTAR 40/700 товщина 40мкм ширина 700мм -1001,4кг FOLIA LAMSTAR 40/950 товщина 40мкм ширина 950мм - 1608,8кг FOLIA LAMSTAR 40/690 товщина 40мкм ширина 690мм - 972,9кг FOLIA LAMSTAR 40/800 товщина 40мкм ширина 800мм -6782,4кг FOLIA LAMSTAR 1270/37 товщина 37 ширина 1270мм -8418 кг FOLIA LAMSTAR 40/960 товщина 40мкм ширина 960 мм - 460,4 кг. Виробник: «BOGUCKI FOLIE Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia» Sp.k.
Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена за основним методом.
До даної митної декларації, позивачем до митного оформлення надані наступні документи:
- декларація країни відправлення від 13.09.2023 № 23PL445010E2385672;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) з BOGUCKI FOLIE Sp.k. (Польща) №01- 03/22 від 28.03.2022;
- рахунок-проформа від 22.08.2023;
- рахунок-фактура (інвойс) постачальника на сплату вартості товару від 13.09.2023;
- валютні платіжні доручення про здійснення передплати товару від 21.08.2023, від 11.09.2023;
- довідка перевізника про розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2023 № 13/09-1;
- заявка на транспортування №11-З від 13.09.2023;
- договір про перевезення вантажу №11-09-п від 11.09.2023;
- рахунок про оплату транспортних послуг №432 від 13.09.2023;
- сертифікати якості на товар;
- автотранспортна накладна №106270 від 13.09.2023;
- пакувальний лист від 13.09.2023 № 106270.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею додатково витребувані від позивача наступні документи:
1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ;
4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
5) виписку з бухгалтерської документації;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
18.09.2023 у відповідь на повідомлення митниці №1 щодо необхідності подання додаткових документів по митній вартості, митницею отримано лист декларанта. Вказаним листом декларантом повідомлено про відсутність можливості подання протягом 10 календарних днів інших додаткових документів зазначених у повідомлені митниці.
18.09.2023 митницею винесено рішення про коригування митної вартості № UA110110/2023/300038/1 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2023/000192. Митницею застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач спирався на таке.
«Відповідно до умов Договору, оплата за замовлений товар здійснюється на умовах які вказані у проформах-інвойсах або інвойсах. Для підтвердження оплати товару декларантом надано банківський документ №630035352.110923 від 11.09.2023 на суму 14280 євро в полі №70 якої вказано, що оплата відноситься до контракту від 28.03.2022 №01-03/22, (3001 - Банківський платіжний документ що стосується товару) №630034940.210823 від 21.08.2023 на суму 47043 Євро в полі № 70 якої вказано, що оплата відноситься до контракту від 28.03.2022. У наданих до митного оформлення рахунків-проформ (гр. 44 ЕМД - код документу 0325) №10/FaEPro/000068/2023 від 22.08.2023 передбачено передплату за товар протягом 0 днів, тобто 22.08.2023. У наданому рахунку-фактурі (гр. 44 ЕМД - код документу 0380) №10/FaE/000120/2023 від 13.09.2023 передбачено передплату за товар протягом 0 днів, тобто 13.09.2023. Також наданий до митного оформлення вищезазначений рахунок- фактура (iнвойс) не містить посилання на рахунки-проформи №10/FaEPro/000068/2023 від 22.08.2023. Таким чином неможливо пов'язати здійснену оплату за товар, що зазначено у платіжному документі з оцінюваною партією товару згідно з заявленою до митного контролю митною декларацією. У даному випадку надані документи не корелюються з оцінювальною партією товару. Відповідно до Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізити платіжного документу, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Пунктом 2.1 даного Положення визначено, які реквізити воно має містити, в тому числі «підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно- правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України». Проте надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених вищезазначеним положенням. Таким чином, дані платіжні доручення не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару. У наданому до митного контролю платіжному дорученні відсутні підписи та інші відмітки банку. Враховуючи невідповідність числових значень сплаченої вартості за товар та відомостей щодо такої вартості у наданих до митного контролю рахунках зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 МК України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст.190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. У даному випадку витрати не включені у митну вартість. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01.01.2011 при умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, здійснює всі витрати, пов'язані із завантаженням товару, і сплачує митні платежі у країні-експортері. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. За умовами п. 6.2, ст.6 Контакту: Ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, про інші витрати, враховані у вартість товару продавцем не зазначено. Витрати, пов'язані із завантаженням товару декларантом не заявлено. Також не заявлено витрати на страхування товару (якщо таке здійснювалось). Документального спростування зазначених розбіжностей/невідповідностей декларантом не надано. За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у відповідності вимог пунктів2-3 статті 53 МК України, протягом 10 календарних днів додатково необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи, якщо такі документи не було подано раніше або в них не виявлені розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з пунктом 6 статті 53 МК України, декларант за власним бажанням може надати інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. 18.09.2023 у відповідь на повідомлення митниці № 1 щодо необхідності подання додаткових документів по митній вартості, митницею отримано лист декларанта. Вказаним листом декларантом повідомлено про відсутність можливості подання протягом 10 календарних днів інших додаткових документів зазначених у повідомлені митниці. Відповідно до основної одиниці виміру оцінюваного товару, згідно УКТЗЕД, якісних співставних характеристик, часу митного оформлення, наявна інформація, що: Товар №1 «Плівка цивільного призначення непориста, неармована, без підкладки, без малюнку, не забарвлена, не липка не поєднана подібним способом з іншими матеріалами, прозора з поліетилену, відносна густина менш 0,924г/см3: товщина менш 0,125мм, FOLIA LAMSTAR 40/950 товщина 40мкм ширина 950мм -1082,4кгFOLIA LAMSTAR 40/940 товщина 40мкм ширина 940мм -2089,6кгFOLIA LAMSTAR 30/845 товщина 30мкм ширина 845мм -1513,6кгFOLIA LAMSTAR 40/845 товщина 40мкм ширина 845мм -2090,4кгFOLIA LAMSTAR 1270/40 товщина 40мкм ширина 1270мм -5510кгFOLIA LAMSTAR 40/740 товщина 40мкм ширина 740мм -1619,2кг; FOLIA LAMSTAR 900/60 товщина 60мкм ширина 900мм -1727,2 кг; FOLIA LAMSTAR 1270/37 товщина 37мкм ширина 1270мм -2064кг. Виробник: "BOGUCKI FOLIE Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" Sp. k.» випущено у вільний обіг за ЕМД №23UA110110004711U0 від 27.06.2023 р. на рівні - 1,66 Долар США/кг. за резервним методом визначення митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.09.2023 № UA110110/2023/300038/1.».
ТОВ «МОНОПАК» після повідомлення про прийняте рішення та картки відмови 18.09.2023 оформлено виправлену митну декларацію №23UA110110007028U9 з урахуванням нової вартості товару та здійснено сплату митних платежів фінансовою гарантією.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
За змістом статі 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (пункт 1 частини 1 статті 50 МК України).
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено документи, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.
Щодо посилань відповідача на те, що надані до митного контролю платіжні документи не корелюються з оцінювальною партією товару та подані в електронному вигляді без належного оформлення, суд зазначає таке.
Як було встановлено судом, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі зовнішньо - економічного контракту від 28.03.2022 №01-03/22, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (Покупець) та компанією «BOGUCKI FOLIE SP.Z O.O. Sp.k., Польща. У наданих відповідачу банківських документах є посилання, що оплата здійснюється за вказаним контрактом.
Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують оплату вартість товару не є безумовним або обов'язковим. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Суд зазначає, що відсутність в банківському документі посилання на рахунок-фактуру та проведення оплати не у строк, встановлений у рахунку-фактурі не можуть свідчити про невірне визначення декларантом митної вартості товару.
Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товару внаслідок ненадання документів, що містять відомості про вартість перевезення вантажу, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, товар поставлявся на умовах: FCA (Інкотермс 2010).
Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов'язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно з умовами FCA покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.
Всі витрати після доставки товару несе покупець. Продавець повинен сплатити всі витрати, пов'язані з наданням документа, що підтверджує доставку товару. Це виключає будь-які податки або мита, які повинні бути сплачені в країні експортера за експорт товарів, але включає будь-які податки або мита, що підлягають сплаті в країні імпортера (або покупця) за процедуру імпорту.
Продавець зобов'язаний оплатити всі витрати, пов'язані з доставкою товарів, які виникають або до навантаження товару на території експортера, або до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Все мита сплачуються за експортну процедуру. Витрати на поставку FCA Інкотермс 2010, на надання документів покупцеві і всі витрати, пов'язані з процедурою експортного митного оформлення.
У клієнта і продавця немає зобов'язань страхувати вантаж. Але продавець може повідомити про ризики, а за бажанням покупця додатково застрахувати товар.
Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Матеріали справи містять на підтвердження транспортування задекларованих такі документи:
- довідку перевізника про розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2023 № 13/09-1;
- заявку-договір №11-3 на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом від 13.09.2023;
- автотранспортну накладну від 13.09.2023 № 106270;
- договір про перевезення вантажу №11-09-п від 11.09.2023;
- рахунок про оплату транспортних послуг №432 від 13.09.2023.
Здійснивши аналіз інформації, вказаної у перелічених документах, суд приходить до висновку, що вони надають можливість визначити вартість перевезення товару, яка включається до митної вартості товару.
Щодо доводів митниці про не включення до митної вартості товару витрат на страхування, суд зазначає, що довідка перевізника про розрахунок вартості транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2023 № 13/09-1 містить зауваження, що страхування вантажу не проводилось.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд робить висновок, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі №809/257/17.
З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути ТОВ «МОНОПАК» сплачену фінансову гарантію в сумі 15 105,86 грн позивачу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регламентовані також статтею 43 ПК України.
Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пунктів 43.2 статті 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
На підставі пунктів 43.3, 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Відповідно до пунктів 43.5, 43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Частинами 3, 4 статті 301 МК України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі - Порядок №643).
Так, згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №643 встановлено, що у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
4) напрям перерахування суми коштів:
на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;
для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби;
на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);
для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;
документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Керуючись пунктами 5, 6 розділу ІІІ Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.
Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім'я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).
Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.
Виходячи з вищенаведеного, поверненню надмірно сплаченої суми митних платежів передує відповідна процедура.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.
Так, в постанові від 10.10.2019 року в справі №810/4436/15 Верховний Суд зазначив, що законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Судом під час розгляду справи встановлено, що наразі позивач не звертався до відповідного органу з заявою про повернення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.
Таким чином, вказана частина позовних вимог є передчасною, відтак задоволенню не підлягає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач до суду не надав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог ТОВ «МОНОПАК».
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2684,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №9152 від 22.12.2023.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці підлягає стягненню сплачений судовий збір у цій справі у розмірі 1342,00 грн.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (адреса: вул. Благовісна, 296, м. Черкаси, 18016; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32723880) до Дніпровської митниці (адреса: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43971371) про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості від 18.09.2023 № UA110110/2023/300038/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці № UA110110/2023/000192.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати у розмірі 1342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар