Справа №534/2786/23
Провадження №1-кп/534/197/23
24 червня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 в режимі відеоконференції із застосуванням власних засобів
здійснивши у відкритому судовому засіданні у залі суду розгляд кримінального провадження за №12023170520000646 від 19.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст.190 КК України,
встановив:
В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч. 2 ст.190 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся із клопотанням про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Аргументуючи внесене клопотання та зазначаючи про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурор наполягав на продовженні застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурором наголошено, що підставою продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, визначених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_4 через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, а кримінальна відповідальність за один із злочинів, які йому інкриміновані передбачає позбавлення волі на строк до десяти років, а тому ОСОБА_4 може ухилятися від суду, також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі за тяжкі злочини проти власності та життя і здоров'я особи.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 проти клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання бабці ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , при цьому зазначили, що вказана квартира є приватизованою і обвинувачений є співвласником зазначеної квартири.
З'ясувавши правові позиції учасників судового провадження, суд зауважує про наступне.
У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого найсуворішого виду запобіжного заходу вмотивовано прокурором можливістю ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд погоджується із наведеними прокурором обґрунтуваннями наявності ризиків щодо можливості обвинуваченого переховуватись від суду та щодо вчинення іншого кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи і це підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_4 , він офіційно не працевлаштований, законного джерела існування не має, суспільно-корисною діяльністю не займається, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Вирішуючи питання продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177,178,197,199 КПК України, статей5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Суд враховує, що обвинувачений перебуваючи на волі через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк позбавлення волі, а кримінальна відповідальність за один із злочинів, які йому інкриміновані передбачає позбавлення волі на строк до десяти років, а тому ОСОБА_4 може ухилятися від слідства та суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень.
Окрім цього, враховуючи той факт, що ОСОБА_4 ніде не працює та не має законних джерел для існування, що є неспростовним ризиком продовження ним злочинної діяльності.
Будь- яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 власного житла суду не надавалось.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку щодо можливості обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватись суду, а також продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, з огляду на що зазначені у клопотанні ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та не перестали існувати на даний час.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а також доводи прокурора вказують на ті обставини, що, ризики, заявлені при обранні запобіжного заходу не зменшилися на час розгляду даного клопотання. Інші менш суворі запобіжні заході не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що, на час розгляду даного клопотання ризики, заявлені при обранні міри запобіжного заходу не зменшились, клопотання підлягає задоволенню. Підстав для скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд не вбачає, а тому в клопотанні обвинуваченому необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою .
Згідно частини четвертої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, суд прийшов до переконання про наявність підстав не визначати розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,199,309 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити .
Продовжити строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Строк дії ухвали закінчується 22 серпня 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду. протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1