Справа № 529/360/24
Провадження № 3/529/191/24
25 червня 2024 року суддя Диканського районного суду Полтавської області Петренко Л.Є., розглянувши об'єднану справу про адміністративні правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер не відомий, який протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 130 та ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
18.04.2024 о 14 год. 48 хв. ОСОБА_1 на 159 км автодороги Суми-Полтава, керував автомобілем “ВАЗ-2121”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер” та проведений зі згоди водія на місці зупинки, результат огляду склав 3,86 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
Крім цього, ОСОБА_1 18.04.2024, близько 16 год. 21 хв. на 161 км автодороги Суми-Полтава, керував автомобілем “ВАЗ-2121”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер” та проведений зі згоди водія на місці зупинки, результат огляду склав 3,81 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча неодноразово повідомлявся про дату, час та місце проведення судового розгляду за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення. Поштові конверти повернуті без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, суд виконав передбачений статтею 277-2 КУпАП обов'язок з приводу повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.06.2021 в справі № 2-6236/11 (провадження № 61-6596ск20).
Також слід зазначити, якщо судова повістка-повідомлення направлена судом за належною адресою і її повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, дату судового засідання тощо.
Таким чином, сам лише факт неотримання особою поштової кореспонденції, якою суд надсилав судову повістку-повідомлення про виклик в судове засідання за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її не отриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки у судове засідання, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою учасника судового провадження щодо отримання кореспонденції, який зазначив таку адресу для направлення кореспонденції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення.
Також слід зазначити, що інформація про день, час та місце розгляду даної справи завжди завчасно розміщується на офіційній сайті суду в розділі «Стан розгляду справ», інформація якого є відкритою та загальнодоступною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що незважаючи на всі, передбачені законом заходи вжиті судом для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час, день та місце судових засідань ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився та не звертався до суду з будь-якою заявою чи клопотанням.
Враховуючи вказане та відповідно до ст. 268 КУпАП, з метою розумних строків розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.
Згідно з п. 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена, зокрема, адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних вище адміністративних правопорушень підтверджується наступною сукупністю доказів:
- протоколами про адміністративне правопорушення від 18.04.2024 серії ААД № 296993 та від 18.04.2024 серії ААД №296978 відповідно до яких ОСОБА_1 18.04.2024 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Драгер”, під постійну відеофіксацію на нагрудну бодікамеру поліцейського;
- результатами спеціального технічного засобу ALKOTEST 6820 від 18.04.2024, згідно якого вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становив спочатку 3,86 проміле та потім 3,81 проміле;
- актами огляду на стан алкогольного сп'яніння;
- направленнями особи на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння;
- відеозаписами з відеореєстратора на патрульному автомобілі поліцейських та нагрудних бодікамер поліцейських від 18.04.2024, на яких зафіксовано зупинка транспортного засобу “Daewoo Lanos”, під керуванням ОСОБА_1 та проходження ним огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер.
Працівниками поліції дотримані вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735.
Таким чином вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст.130 КУпАП повністю доведена належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують його відповідальність.
За змістом ст.23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі “О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи вище викладене, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його винність у вчиненні вказаних правопорушень повністю підтверджується доказами по справі в їх сукупності, тому приходжу до висновку про необхідність призначення йому адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.130, ч.1 ст.130 КУпП та із застосуванням ст.36 КУпАП.
Відповідно до Закону України “Про судовий збір” з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Керуючись статтями ст. 33, 280, 283 КУпАП, ст.4 Закону України “Про судовий збір”, -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення:
- за ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
- за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.36 КУпАП визначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафа в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.
Суддя: Л.Є. Петренко