Справа № 529/370/24
Провадження № 3/529/196/24
25 червня 2024 року суддя Диканського районного суду Полтавської області Петренко Л.Є. розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з СПД №2 Полтавського РУП ВП №2 ГУНП в Полтавській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, РНОКПП у матеріалах справи відсутній, який протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності:
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Водій ОСОБА_1 21.04.2024 близько 23 год. 17 хв. по вул. Кащука, 16, в с-щі Диканька Полтавського району Полтавської області керував автомобілем ВАЗ-21093, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мова). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу ALKOTESТ на місці зупинки та проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча неодноразово повідомлявся про дату, час та місце проведення судового розгляду за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення. Поштові конверти повернуті без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, суд виконав передбачений статтею 277-2 КУпАП обов'язок з приводу повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.06.2021 в справі № 2-6236/11 (провадження № 61-6596ск20).
Також слід зазначити, якщо судова повістка-повідомлення направлена судом за належною адресою і її повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, дату судового засідання тощо.
Таким чином, сам лише факт неотримання особою поштової кореспонденції, якою суд надсилав судову повістку-повідомлення про виклик в судове засідання за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її не отриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки у судове засідання, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою учасника судового провадження щодо отримання кореспонденції, який зазначив таку адресу для направлення кореспонденції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення.
Також слід зазначити, що інформація про день, час та місце розгляду даної справи завжди завчасно розміщується на офіційній сайті суду в розділі «Стан розгляду справ», інформація якого є відкритою та загальнодоступною.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що незважаючи на всі, передбачені законом заходи, вжиті судом, для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час, день та місце судових засідань, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився та не звертався до суду з будь-якою заявою чи клопотанням.
Враховуючи вказане та відповідно до ст. 268 КУпАП, з метою розумних строків розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наступною сукупністю доказів:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 21.04.2024 ААД № 679284 відповідно до якого ОСОБА_1 в порушення п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) та на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку;
- Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння;
- відеозаписом з бодікамери поліцейського від 21.04.2024 з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. На неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці або у медичному закладі, ОСОБА_1 уникав відповіді на вказану пропозицію, що оцінено працівником поліції, як відмова від проходження огляду, з чим погоджується і суд.
Вказані докази є належними, допустимим та достатніми для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Працівниками поліції дотримані вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735.
Доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надано.
Таким чином ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з довідки СПД №2 ВП №2 Полтавського РУП ГУНП України в Полтавській області, посвідчення водія у ОСОБА_1 вилучено працівниками поліції, для тимчасового зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують та пом'якшують його відповідальність.
За змістом ст.23 КУпАП метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі “О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи вище викладене, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його винність у вчиненні вказаних правопорушень повністю підтверджується доказами по справі в їх сукупності, тому приходжу до висновку про необхідність призначення йому адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до Закону України “Про судовий збір” з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 33, 280, 283 КУпАП, -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.
Суддя: Л.Є. Петренко