08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/229/24
381/3525/22
11 червня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Ковалевської Л.М.,
за участю секретаря - Омельчук С.А., Кавунець А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,-
09 листопада 2022 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Січевлюк-Врублевський Т.С. звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 04.08.2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб. Від вказаного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На протязі останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.04.2021 року шлюб між сторонами було розірвано.
Після розлучення відповідач привіз до місця проживання позивача та відповідача ( АДРЕСА_1 ) жінку та її двох дітей, до яких відповідач їздив і з якими проживав під час його шлюбу із позивачем, тому позивач була вимушена змінити своє місце проживання. Їх спільні діти, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тимчасово, до моменту придбання позивачем нового помешкання (пристосування його до майбутнього проживання дітей, їх навчання та розвиту), залишались жити з відповідачем. В даний час позивач проживає у своїй власній двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 .
Проте, відповідач постійно чинить перешкоди позивачу у її участі у вихованні дітей, побаченні з дітьми. Позивач не може дійти згоди із відповідачем щодо офіційного місця проживання спільних дітей, з вказаного приводу у них періодично виникають суперечки та конфліктні ситуації. Зараз обоє синів тимчасово проживають разом з відповідачем, однак відповідач створює ОСОБА_3 перешкоди у реалізації своїх батьківських прав щодо дітей та маніпулює власними правами відносно них, зокрема ОСОБА_2 не намагається вирішити спірні питання стосовно місця проживання та виховання дітей в руслі цивілізованого діалогу, хоча це відповідало б найкращим інтересам дітей.
За зверненням позивача, Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фастівської міської ради 11.07.2022 року було прийнято рішення (рекомендації) щодо визначення систематичного побачення ОСОБА_3 з малолітніми дітьми, які тимчасово проживають разом з батьком.
Проте, як уже зазначалось вище, батько їх спільних малолітніх дітей ОСОБА_2 перешкоджає побаченню та спілкуванню вказаних вище малолітніх дітей з матір'ю, в зв'язку з чим порушуються права позивача. Позивачеві, в таких випадках, доводиться навіть звертатись за допомогою до поліції. Відповідно до інформації наданої Фастівською спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4, у ОСОБА_6 , учня 6-А класу протягом 2020-2021 та 2021-2022 навчальних років значно знизився рівень знань, і, відповідно рівень навчальних досягнень. До того ж, кількість пропусків ОСОБА_4 відвідування навчальних занять без поважних причин також значно зросла. Відповідно до інформації, наданої Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) загального розвитку №6 «Казка» Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_7 лише протягом 2021 та 2022 року був відсутній на заняттях без вагомих причин 100 днів.
Все вищенаведене вказує на неналежне виконання обов'язків відповідачем, пов'язаних з вихованням їх спільних дітей. Також, представник позивача зазначив, що позивач має постійну роботу, працює головним спеціалістом Управління культури, молоді та туризму виконавчого комітету Фастівської міської ради. Згідно з протоколом засідання Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фастівської міської ради 11.07.2022 року, зазначено, що відповідно до характеристики, наданій головою ОСББ ОСОБА_8 , позивач веде тихе і спокійне життя, доброзичлива, ввічлива, безконфліктна, шкідливі звички у неї відсутні. На переконання сусідів, позивач добре виховає дітей, якщо вони будуть жити з нею. Наразі, позивач помітно сумує через відсутність дітей.
На підставі викладеного, представник позивача просив визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_3
22 листопада 2022 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
21.12.2022 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Архипчук Л.А. подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей, в якій просив визначити місцем проживання дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третьої всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову і до досягнення дітьми повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 цілком погоджується з правовим обґрунтуванням необхідності захисту прав дитини (дітей) висловлених в СК України та практиках Верховного суду та ЄСПЛ.
Враховуючи не можливість проживання разом з колишньою дружиною позивачем за зустрічним позовом 19.03.2021 року було подаровано ОСОБА_3 1/2 квартири у АДРЕСА_3 . та було створено умови окремого проживання з дружиною.
Також було забезпечено повне матеріальне та духовне забезпечення дітей, як то окрема дитяча кімната, здорове харчування, дозвілля із відвідуванням різноманітних гуртків, побачення з друзями та родичами. Головне при вихованні дітей було створенням умов для гармонійного розвитку у взаємозв'язку не тільки з батьком але й з матір'ю. Спростовуючи обставини зазначені ОСОБА_3 слід послатися на Протокол комісії з питань захисту прав дитини від 11.07.2022 року №8 та на Рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради від 13.07.2022 року «Про визначення участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ».
Відповідно до вказаного протоколу органами опіки і піклування неодноразово проводилися бесіди з батьками малолітніх, обстежувалися соціально-побутові умови, досліджувався психоемоційний стан старшої дитини. Окремо слід зазначити, що ОСОБА_3 30.06.2022 відкликала свою заяву про визначення місця проживання дітей і подала 01.07.2022 вже нову заяву в якій просила визначити участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, що і було встановлено відповідним органом. На жаль, станом на даний час, відповідачка за зустрічним позовом не використовує своє право на виховання та спілкування з дітьми або ж зловживає ним. ОСОБА_2 , усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, а найголовніше враховуючи думку дітей, вважає за необхідне визначити місце проживання його дітей разом зі ним в будинку що належить йому на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Проживання дитини з одним із батьків не звільняє обох батьків від права спілкування з дитиною та обов'язку виховувати дитину, піклуватися про неї та матеріально її забезпечувати. Разом з тим, враховуючи ту обставину, що відповідач за зустрічним позовом не надавала матеріальних засобів на утримання дітей, у позивача є підстави вважати що відповідач і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятись від матеріального утримання дітей. Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Отже, відповідач зобов'язана утримувати дітей.
Ухвалою від 26.12.2022 року клопотання адвоката Архипчука Л.А. про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову - задоволено. Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей.
Ухвалою від 26.12.2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Січевлюк-Врублевського Т.С. (за первісним позовом) про призначення по справі судово-психологічної експертизи - задоволено. По справі призначено судово-психіатричну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
17.11.2023 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов лист про залишення ухвали суду від 23.12.2022 року про призначення судової психологічної експертизи без виконання (оплату вартості судової психологічної експертизи не здійснено) та ухвалою суду від 17.11.2023 року провадження у справі поновлено, призначено підготовне судове засідання.
Ухвалами від 20.11.2023 року, 19.01.2024 року, 07.03.2024 року, 22.03.2024 року, 05.04.2024 року, 24.04.2024 року заяви представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Січевлюк-Врублевського Т.С. (за первісним позовом) про проведення судових засідань в режимі відео конференцій - задоволено.
Ухвалою від 20.12.2023 року в задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Січевлюк-Врублевського Т.С. (за первісним позовом) про витребування доказів - відмовлено.
Ухвалою від 20.12.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
25.12.2023 року від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Старічнєвої В.І. (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначила, що позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 не визнає зазначивши, що відповідно до інформації наданої Фастівською спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №4 та закладу «Фастівський академічний ліцей №2», у ОСОБА_6 , учня 6-А класу та 7-Б класу протягом 2020-2021, 2021-2022 та першого семестру 2023 року навчальних років значно знизився рівень знань, і, відповідно рівень навчальних досягнень.
Так, за результатами його навчальних досягнень з предмету «Всесвітня історія» у 2021-2022 навчальному році була підсумкова оцінка «7», а в першому семестрі 2023-2024 навчального року - «З». За результатами навчальних досягнень ОСОБА_4 з предмету «Українська література» у 2019-2020 навчальному році була підсумкова оцінка «10», у 2020-2021 навчальному році - «8», а вже в 2021- 2022 навчальному році та в першому семестрі 2023-2024 навчального року - «4».
Крім того, якщо ОСОБА_11 протягом 2019-2020 та 2020-2021 навчальних років засвоїв матеріал на достатньому рівні, то вже протягом 2021-2022 навчального року та в першому семестрі 2023-2024 навчального року засвоювання матеріалу знизилось до середнього рівня. До того ж, кількість пропусків ОСОБА_4 відвідування навчальних занять також значно зросла: у 2019-2020 навчальному році - 2 дні, у 2020-2021 навчальному році - 10 днів, в першому семестрі 2021- 2022 навчального року - 5 днів та в першому семестрі 2023-2024 навчального року - 12 днів.
Також зазначила, що оскільки суд неправомірно позбавив права іншого представника на збирання (витребування) доказів, чим порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, наразі неможливо з'ясувати рівень доходів ОСОБА_2 і співрозмірність їх з доходами відповідача за зустрічним позовом. Разом з тим, до відзиву додаються засвідчені копії довідок про доходи матері неповнолітніх дітей.
Ухвалою від 18.03.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Січевлюк-Врублевського Т.С. (за первісним позовом) про витребування доказів з Головного управління ДПС у Київській області, а саме інформацію про отримані доходи відповідача ОСОБА_2 за 2021-2022 роки - залишено без задоволення.
В судовому засіданні позивач, представник позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Відповідач (за первісним позовом) в судовому засіданні первісний позов не визнав, вимоги зустрічного позову підтримав, просив задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні просила суд вирішити спірне питання щодо визначення місця проживання дітей в інтересах дітей.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 4 серпня 2007 року ОСОБА_12 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 269.
Від шлюбу Позивач та Відповідач мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 26.10.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області та свідоцтвом про народження, виданим 26.09.2016 року Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області відповідно.
Родина проживала з початку за адресою АДРЕСА_4 , а потім - в АДРЕСА_1 -а.
На протязі останніх двох років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між позивачем та відповідачем шлюбних відносин.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 5 квітня 2021 року шлюб, зареєстрований 04 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області між Позивачем та Відповідачем, актовий запис №269, було розірвано.
Після розлучення діти сторін залишилися проживати з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач, на даний час, проживає у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 , частина якої була їй подарована ОСОБА_2 29 березня 2021 року, чим було створено умови окремого проживання сторін, що підтверджено копією договору дарування (т.1 а.с.76-77).
За зверненням Позивача, Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Фастівської міської ради 11 липня 2022 року (протокол № 8) було прийнято рішення (рекомендації) щодо визначення систематичного побачення ОСОБА_3 з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які після розлучення сторін залишились проживати разом з батьком (а.с.22-26 т.1).
Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Сторони по справі, попередньо, перед зверненням до суду з даними позовами, до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дітей не зверталися. Представник органу опіки та піклування в ході судового розгляду справи посилалась лише на матеріали, що були досліджені спеціалістами ССДС ВК Фастівської міської ради на підставі заяви ОСОБА_3 в межах її звернення про визначення способу участі матері у вихованні дітей.
Згідно позиції ВС у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 523/19706/19 від 11.12.2023, що за загальним правилом, передбаченим ст. 19 СК України та ст. 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов'язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.
У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 06.07.2022, що проведено спеціалістами ССДС ВК Фастівської міської ради на підставі заяви ОСОБА_3 в межах звернення про визначення способу участі матері у вихованні дітей (а.с.28 т.1) квартири АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належить позивачу згідно договору купівлі-продажу від 23.03.2021 року №НМР588202, виданого приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області, ОСОБА_13 Квартира знаходиться на другому поверсі, двокімнатна, з сучасним ремонтом, умебльована, є індивідуальне опалення, всі комунікації, в наявності побутова техніка. Для дітей виділена окрема кімната, наявне двохярусне ліжко, письмовий стіл. В іншій кімнаті є іграшки. Умови проживання для дітей належні та відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
В характеристиці, наданій головою ОСББ ОСОБА_8 , зазначено: гр. ОСОБА_3 проживає за адресою - АДРЕСА_5 , з 30.03.2021 року. Веде тихе і спокійне життя. За час проживання скарг від сусідів не надходило. За повідомленням сусідів, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , ОСОБА_16 доброзичлива, ввічлива, безконфліктна, шкідливі звички відсутні, бере активну участь у житті будинку. ОСОБА_16 турботлива та любляча матуся. Також помітно, що у відсутність дітей мати сильно сумує, за ними. На переконання сусідів, ОСОБА_3 добре виховає діток, якщо вони будуть жити з нею.
05.07.2022 року спеціалістами ССДС проведена бесіда з малолітнім ОСОБА_17 у присутності батька, ОСОБА_2 , в ході якої з'ясовувалася думка дитини щодо спілкування його з матір'ю. ОСОБА_4 категорично відмовився спілкуватися з мамою, причиною відмови називав образу на неї, а саме те, що мати не цікавиться його життям взагалі, а під час телефонної розмови цікавиться тільки меншим братом ОСОБА_5 , зовсім не запитує про його життя, стан здоров'я тощо. А під час зустрічі, яка відбулася після тривалого умовляння батька, мама навіть не привіталася з ним, говорила і зверталася тільки до брата ОСОБА_5 . На питання щодо його бачення спілкування з мамою, відповів - що на даний момент не готовий з нею спілкуватися. Відповів відмовою також на пропозицію роботи з психологом щодо налагодження стосунків з мамою.
Відповідно до Протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 11.07.2022 №8, вирішили: визначити систематичні побачення матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , з малолітніми дітьми, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з батьком, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кожної середи з 18.00 години по 21.00 годину (травень-вересень), з 18.00 по 20.00 годину (жовтень-квітень); кожної першої і третьої суботи місяця з 10.00 до 20.00 години.
Позивач стверджує, що батько дітей, свідомо принижує авторитет матері в очах дітей, намагається відгородити дітей від неї, що в майбутньому спричинить негативний вплив на психологічний розвиток дітей, а також перешкоджає побаченню та спілкуванню дітей з матір'ю, згідно протоколу комісії по захисту прав дітей №8 від 11.07.2022, чим порушує її права, у зв'язку з чим Позивачці доводилось навіть викликати поліції.
Так, 16 липня 2022 року Позивач, відповідно до вказаного вище рішення комісії з питань захисту прав дитини прибула до місця проживання Відповідача з метою побачення та спілкування з дітьми.
Як вбачається з талону-повідомлення Єдиного обліку №8135 від 18.07.2022, 16 липня 2022 за адресою АДРЕСА_1 за повідомленням зі служби 102 ОСОБА_3 повідомила, що виник конфлікт з колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який не дозволяє бачитись з дітьми 11 та 5 років, рішення суду не має. (а.с.31 т.1).
На звернення до поліції, позивач отримала відповіді від 18.07.2022 та 11.11.2022 про те, що в даних подіях вбачаються цивільно-правові відносини, які потрібно вирішувати у судовому порядку та шляхом звернення до Фастівської ССДС (а.с.62,63 т.1).
22.04.2024 в процесі судового розгляду справи було прослухано аудіо запис телефонного спілкування між сторонами з приводу участі матері у житті дітей, проте запис виявився неналежної якості, що позбавило суд можливості чітко встановити наявність чи відсутність в ході діалогу сторін, обставин, про які стверджує ОСОБА_3 , а саме, що на записі зафіксовано факт здійснення батьком впливу на дітей, а також перешкоджання з боку батька, щодо спілкування матері з дітьми (диск а.с.48 т.1).
Як пояснив ОСОБА_2 , розмова відбулась під час того, як він телефонував колишній дружині, яка була в той час з меншим сином.
В ході судового розгляду, за клопотанням позивача за первісним позовом, також було допитано ряд свідків.
Свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що діти сторін є її учнями. Вона є класним керівником ОСОБА_4 , з яким були певні проблеми у школі, проте, батько ОСОБА_19 всі проблеми вирішував. Син завжди охайний, займається спортом, веде активний спосіб шкільного життя, їздить на екскурсії, досить непогано навчається. ОСОБА_20 телефонує і цікавиться навчанням сина ОСОБА_4 , У розмові ОСОБА_4 висловив бажання жити з батьком, не спілкується з бабусею по маминій лінії, що не є нормальним. Претензій до батька ОСОБА_4 щодо виховання сина, не має. На даний час вимоги до учнів дуже високі, але жодного разу не було пропусків уроків без поважних причин, батько контактує і постійно цікавиться навчанням сина, але спілкування з матір'ю принесло би вищий результат.
Свідок ОСОБА_21 є матір'ю позивача ОСОБА_12 ( ОСОБА_3 ), висловила бажання давати покази і суду пояснила, що з початку донька жила добре з ОСОБА_22 , потім народились діти, вона постійно була з дітьми. ОСОБА_23 був постійно зайнятий на роботі, його майже не було дома. Онук ОСОБА_4 знервований, не вміє спілкуватись. ОСОБА_20 не має можливості після розлучення бачитись із дітьми, бо ОСОБА_19 їй перешкоджає і вона вимушена викликати поліцію.
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що є рідним братом ОСОБА_25 , йому відомо, що у сестри ніколи не було друзів, тому що ОСОБА_19 працював, а вона постійно була з дітьми вдома. На даний час ОСОБА_19 підкуплює дітей, щоб вони не спілкувались з мамою. З початку у неї була можливість бачити дітей, телефонувала ОСОБА_26 і діти виходили до неї поговорити, проте на зараз ОСОБА_19 перешкоджає їй бачитись і спілкуватись з дітьми і вона вимушена викликати поліцію. На питання, звідки йому про це відомо, пояснив: «зі слів матері, від друзів, від знайомих». На питання, чи були Ви безпосереднім свідком факту чинення ОСОБА_22 перешкод ОСОБА_25 у побаченні з дітьми?» відповів : ні, не був, знаю зі слів матері».
Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що була класним керівником ОСОБА_4 у 5-6 класі, на ой час батьки ОСОБА_4 вже були розлучені. Вперше побачила ОСОБА_4 вже після розлучення його батьків, а тому провести паралелі з приводу його успішності у школі не може, на той час хлопчик почувався добре, контактував з дітьми, нормальна дитина, пропусків уроків не було, лише тоді, коли хворів.
Надаючи оцінку показам свідків у сукупності з вищезазначеними встановленими судом обставинами та враховуючи дані про особу відповідача ОСОБА_2 суд зазначає, що судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що батько перешкоджає матері у спілкуванні з дітьми.
При цьому, відповідач не заперечує щодо спілкування дітей з матір'ю, хоча можливо цьому і не сприяє, оскільки зазначає, що позивач не використовує своє право на виховання та спілкування з дітьми або ж зловживає ним, а діти не виявляють бажання спілкуватися з матір'ю.
У зв'язку із викладеним вище, суд звертає увагу на правову позицію, висловлену у постанові ВС КАС у справі № 640/11833/19 від 08.07.2021 року, де зазначено, що «небажання дитини спілкуватися з батьком, може бути поважною причиною невиконання матір'ю рішення суду про усунення перешкод в участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною».
В даному випадку, на переконання суду, небажання, зокрема старшого сина ОСОБА_4 , спілкуватися з мамою свідчить про наявність поважної причини можливого не дотримання батьком графіку побачень дітей з мамою, що визначений протоколом комісії з питань захисту прав дитини. Проте, суд погоджується, що з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей та їх спокійного психо-емоційного стану, батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дітей з обома батьками. У разі зміни обставин, пов'язаних з віком дітей, станом їх здоров'я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Також, суд наголошує, що наявність конфлікту та неприязні відносини між відповідачем та позивачем не є підставою для обмеження прав матері на спілкування із синами.
Щодо звернення позивача до поліції з заявами про перешкоджання побаченню та спілкуванню дітей з матір'ю, то зазначені представником позивача обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Згідно ч. 1, 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
За ч. 1, 2 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. До інших обставин, що мають істотне значення при вирішенні спору щодо місця проживання дитини протиправну поведінку одного з батьків щодо обмеження спілкування з дитиною іншого із батьків.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого, є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Сімейний кодекс України наголошує, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні та має право спілкуватися з нею, а інший з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати цьому, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Оскільки унормована пряма заборона одному з батьків, з ким проживає дитина, чинити перешкоди іншому з батьків у спілкуванні з дитиною, то суди мають враховувати дану обставину при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини. До того ж, створювані одним із батьків для іншого (іноді - протягом тривалого часу) перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зав'язків із сім'єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже, в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.
Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18 (провадження № 61-23366св19), до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд наділений повноваженнями розглянути можливість і доцільність застосування наступних моделей фізичної опіки:
• спільна опіка з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком (у постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 (провадження № 61-7187св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21 (провадження № 61-10119св22 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки над дитиною);
• визначення місця проживання дитини у помешканні, в якому дитина проживала, а батьки при цьому почергово мають приїжджати і виїжджати до цього помешкання згідно з узгодженим графіком;
• визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків за відповідним графіком.
Аналізуючи усі забрані докази у сукупності, з урахуванням наявності графіку спілкування матері з дітьми, що вже визначений комісією з питань захисту прав дитини, а також той факт, що діти майже з народження проживають у будинку з батьком, суд вважає за доцільне застосування наступну модель фізичної опіки - визначення місця проживання дітей з одним із батьків із забезпеченням контакту дітей з іншим з батьків за відповідним графіком.
Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту.
При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Суд звертає увагу на те, що позивачем створено належні умови для проживання дітей з нею, мати цікавиться життям і розвитком своїх синів і готова приділяти їм більше уваги, проте, на переконання суду, між матір'ю і дітьми не налагоджено психоемоційного сприятливого контакту, який би забезпечив, на даний час, проживання дітей саме з нею.
Матеріали справи не містять належних доказів психоемоційного стану дітей по відношенню до матері, а фактичне тривале проживання дітей з батьком, на думку суду, сприяє їх гармонійному розвитку.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей з нею без задоволення.
Щодо вимог зустрічного позову, то звертає увагу на наступне.
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання від 05.07.2022, що проведено спеціалістами ССДС ВК Фастівської міської ради на підставі заяви ОСОБА_3 в межах звернення про визначення способу участі матері у вихованні дітей (а.с.27 т.1) будинок, де проживають сини сторін разом з батьком знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , двоповерховий, сучасний складається з шести кімнат, великого холу, кухні, санвузла, умови проживання дітей є належними та такими, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам, кімнати у будинку умебльовані, кожен з дітей має окрему кімнату, з облаштованим місцем для відпочинку,сну, навчання та ігор. Кімната ОСОБА_5 має велику кількість різноманітних іграшок, розвиваючих ігор, конструкторів. В наявності сезонний дитячий одяг та взуття, продуктами харчування забезпечені.
В цей же день, 05.07.2022 року спеціалістами ССДС проведена бесіда з малолітнім ОСОБА_17 у присутності батька, ОСОБА_2 , в ході якої з'ясовувалася думка дитини щодо спілкування його з матір'ю. ОСОБА_4 категорично відмовився спілкуватися з мамою, причиною відмови називав образу на неї, а саме те, що мати не цікавиться його життям взагалі, а під час телефонної розмови цікавиться тільки меншим братом ОСОБА_5 , зовсім не запитує про його життя, стан здоров'я тощо. А під час зустрічі, яка відбулася після тривалого умовляння батька, мама навіть не привіталася з ним, говорила і зверталася тільки до брата ОСОБА_5 . На питання щодо його бачення спілкування з мамою, відповів - що на даний момент не готовий з нею спілкуватися. Відповів відмовою також на пропозицію роботи з психологом щодо налагодження стосунків з мамою.
Статтями 12-15 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
Частиною 2 ст.171 СК України передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
При встановленні фактичних обставин даної справи судом в порядку ст.171 СК України була опитана дитина сторін - старший син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що він постійно проживає в м. Фастові разом з батьком та меншим братом, умови проживання добрі, має окрему кімнату. Зазначив, що з батьком йому живеться комфортно, бо з народження він проживає з батьком. З матір'ю бачитись бажання не має, тому що вона не цікавиться його життям і у нього пропав інтерес до матері, а тому проживати з нею не бажає. Батько завжди приділяв йому і брату більше уваги, і коли мати йшла від батька вона пропонувала піти разом з нею, але вони з братом не погодились і залишились з батьком, а отже вдома.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
За встановлених судом обставин, після розірвання шлюбу між сторонами діти сторін залишились проживати з батьком в побудованому будинку в м. Фастові, який старший син ОСОБА_4 вважає своїм «домом», бо висловив думку, що проживає з батьком вдома, навчається у школі, досить непогано, що вбачається з показів свідків, які є його вчителями, батько здійснює за синами постійний догляд, піклується про них, забезпечує всім необхідним, позову про стягнення з матері аліментів, до подачі зустрічного позову, ОСОБА_2 , не подавав, утримував дітей самостійно без допомоги матері.
При вирішенні даної справи, суд виходить з того, що за обставин, що склались, старший син сторін має переважну прихильність до батька, як до особи, яка постійно проживає з ним, здійснює щоденний догляд та турботу.
Разом з тим, судом не встановлено обставин, за яких проживання дітей з батьком могло б негативно впливати на них. При цьому, позивач за зустрічним позовом належним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню синів, піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створив у будинку належні умови для проживання.
Натомість, судом встановлено, що батько дітей, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, а найголовніше враховуючи думку старшого сина, вважає за необхідне визначити місце проживання його дітей разом з ним в будинку, що належить йому на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, враховуючи той факт, що діти після розлучення батьків з 2021 року залишились проживати з батьком, проживають з ним вже більше трьох років, є підстави вважати, що зміна місця проживання дітей може стати для них психо-травмуючим фактором та негативно вплинути на їх емоційний стан, а тому збереження сімейного оточення, збереження стабільності в оточенні дітей, в даному випадку, є важливим критерієм при визначенні місця їх проживання.
З огляду на викладене, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, враховуючи ставлення сторін до синів, участь кожного з них у їх вихованні, переважну прихильність старшого сина до батька, який створив належні умови для їх виховання та розвитку, стійкі соціальні зв'язки в школі та за місцем постійного проживання, суд виходячи з якнайкращих інтересів дітей, приходить до висновку, що визначення місця проживання дітей сторін з батьком, в ситуації, що склалась на час розгляду справи, відповідатиме якнайкращим інтересам дітей сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дітей, проте за ситуації, що фактично склалася, основну турботу по вихованню дітей, організації її дозвілля та по утриманню тривалий час здійснює саме ОСОБА_2 , з яким у дітей склався тісний емоційний зв'язок, виходячи з якнайкращих інтересів дітей сторін, їх прихильності до батька, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дітей з батьком відповідатиме найважливішим інтересам дітей сторін.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання синів.
Визначаючи розмір аліментів, судом враховується матеріальне становище позивача ОСОБА_3 , те що вона працевлаштована та має стабільний дохід, стан здоров'я дітей, відсутність у відповідачки на момент розгляду справи, інших утриманців, яких вона зобов'язана утримувати у відповідності до вимог Закону, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, та приходить до висновку, що з урахуванням положень статті 182 СК України щодо встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»,ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024рік», з врахуванням того, що на утриманні позивача знаходиться двоє дітей, з відповідача слід стягувати аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, суд також бере до уваги, що з огляду на положення п. 4 ч. 1ст. 161 ЦПК України, аліменти у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів на двох дітей можуть стягуватися навіть у безспірному порядку (в наказному провадженні).
Суд, враховуючи ту обставину, що відповідач за зустрічним позовом не надавала матеріальних засобів на утримання дітей, які проживали з батьком, наявні підстави для стягнення коштів з метою матеріального утримання дітей сторін обома батьками, що відповідає вимогам ст.180 Сімейного кодексу України, де зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За вказаних обставин, зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд вважає справедливим і таким, що не буде непомірним фінансовим тягарем для відповідача, стягнення аліментів з дня вступу даного рішення в законну силу і до досягнення дітьми повноліття.
Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 258-265 ЦПК України, ст.ст.19, 160,161,171,180,182 СК України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20), суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів задовольнити частково.
Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня вступу даного рішення в законну силу і до досягнення дітьми повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 21.06.2024.
Суддя Л.М.Ковалевська