Номер провадження: 22-ц/813/4565/24
Справа № 495/12561/23
Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.
Доповідач Стахова Н. В.
24.06.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Стахової Н.В.,
суддів - Кострицького В.В., Назарової М.В.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2024 року, постановлену судом у складі судді Анісімової Н.Д.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
20.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В ході судового розгляду даної справи відповідач ОСОБА_2 заперечував проти розірвання шлюбу та подав до суду заяву про надання сторонам строку на примирення тривалістю шість місяців.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 14 лютого 2024 року заяву ОСОБА_2 про надання строку для примирення задовольнив частково. Надав сторонам у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу строк для примирення тривалістю 5 (п'ять) місяців, тобто до 14.07.2024 року включно. Провадження по справі зупинив до закінчення строку для примирення.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач бажає примиритися і має право вжити заходи для примирення, тому суд зобов'язаний встановити строк для цього незалежно від бажання позивача, оскільки таке примирення не суперечить моральним засадам суспільства, а тому заяву відповідача слід задовольнити та сторонам слід надати строк на примирення тривалістю п'ять місяців.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, цивільну справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що вказану ухвалу вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв?язку із тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з?ясовані обставини, що мають значення для справи через їх неправильне дослідження та оцінку та неправильність встановлення цих обставин.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на п?ять місяців, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
Скаржник посилається на те, що зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд першої інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, без урахування заперечень сторони позивача, зупинення судом першої інстанції провадження у справі на п?ять місяців з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи.
Відзив до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки, у даній справі оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Надаючи сторонам строк для примирення, суд першої інстанції виходив з вимог, визначених ч. 1 ст. 111 СК України, та вважав необхідним надати строк для примирення з метою збереження сім'ї.
Водночас суд першої інстанції керувався правилами п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за якими суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив відповідач бажає примиритися і має право вжити заходи для примирення, тому суд зобов'язаний встановити строк для цього незалежно від бажання позивача, оскільки таке примирення не суперечить моральним засадам суспільства, а тому заяву відповідача слід задовольнити та сторонам слід надати строк на примирення тривалістю п'ять місяців та зупинив провадження у справі до 14.07.2024 року.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 15.01.1977 року у Виконавчому комітеті Веселокутської міської ради Арцизького району Одеської області, актовий запис №4 від 15.01.1977 (а.с.10).
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.
Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.
У ч. 7 ст. 240 ЦПК України вказується на можливість суду зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Тобто, у відповідності до п. 4 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов'язковою підставою зупинення провадження у справі.
З положень ст. 251 ЦПК України випливає, що в разі не зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу у зв'язку з наданням сторонам строку для примирення, суд допустить порушення норм процесуального права, незалежно від обставин справи, оскільки зазначена норма передбачає безумовне обов'язкове зупинення провадження у справі.
Конкретний строк для примирення визначає суд.
Ухвала суду в частині надання строку для примирення, згідно вимог ст. 353 ЦПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому не згода позивача з ухвалою в цій частині, може бути включена в апеляційну скаргу на рішення суду, якщо він буде з ним не згідний.
Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.
При цьому, необхідно зазначити, що під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім'ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).
Аналізуючи зміст апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуючи ухвалу суду про зупинення провадження, апелянт фактично не погоджується з наданням судом першої інстанції сторонам п'ятимісячного строку для примирення.
Слід зазначити, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з цих підстав лише в тих випадках, якщо судом першої інстанції буде надано строк для примирення, що перевищуватиме шість місяців.
Оскаржуваною ухвалою подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано строк для примирення п'ять місяців, який не перевищує передбачений законом, а відтак з цих підстав оскаржувана ухвала не може бути визнана незаконною і не може бути скасована судом.
І оскільки надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення відповідно до п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України є обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про надання сторонам строку для примирення, та зупиняючи при цьому провадження у даній цивільній справі до закінчення строку для примирення, виходив із приписів вищезазначених норм права, які регламентують дані правовідносини. Враховуючи той факт, що сторони тривалий час перебувають у шлюбі, а саме з 1977 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою збереження шлюбу необхідно надати строк на примирення, на термін, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість висновків суду щодо надання строку для примирення, оскільки відповідач наполягаючи на наданні строку на примирення, зазначає саме про наміри збереження сім'ї, що і було враховано судом.
Надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу. Незгода з цим позивача за наявності клопотання іншого з подружжя, який бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24 червня 2024 року.
Головуючий Н.В. Стахова
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова