Номер провадження: 33/813/1409/24
Номер справи місцевого суду: 522/12930/23
Головуючий у 1-й інстанції Переверзева Л. І.
Доповідач Лозко Ю. П.
30.05.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Жовтана Олександра Володимировича
розглянувши апеляційну скаргу захисника Жовтана Олександра Володимировича
на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2023 року о 23-й годині 40 хвилин в м. Одеса, по вул. Маріїнська, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Jet, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці. Погодився проїхати до медичного закладу, та огляд у лікаря-нарколога пройти відмовився, що підтверджується висновком №001177 від 18 червня 2023року. Відмова від обстеження у повному обсязі у присутності свідків. Своїми діями водій порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Жовтан О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою у якій просить постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки після складення направлення на огляд до закладу охорони здоров'я та прибуття до нього, ОСОБА_1 намагався здати сечу з метою об'єктивного вирішення питання чи знаходиться він у стані алкогольного сп'яніння чи ні, однак з огляду на хвилювання через наведення на нього камери та спостерігання патрульних над процесом сечовипускання, він не зміг цього зробити. Під час складення лікарем висновку, ОСОБА_1 вкотре повідомляв, що не відмовляється проходити огляд, однак не може змусити себе це зробити, ці обставини зафіксовані за допомогою відеозапису, яким суд не надав належної правової оцінки. Зважаючи на неможливість здачі ОСОБА_1 біологічного матеріалу у вигляді сечі, йому не було запропоновано здати інший альтернативний зразок біологічного середовища, а саме кров, що є порушенням вимог п.13 розділу III Інструкції. Проведений огляд
ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння є недійсним, оскільки він був доставлений до закладу охорони після двох годин з моменту виявлення підстав для проведення такого огляду. Примірник висновку, складеного за результатами проведення огляду
ОСОБА_1 , на його вимогу не вручався. Долучені правоохоронцями до матеріалів справи відеозаписи є недопустимими доказами, оскільки вони не є безперервними, подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №761/43930/17. З матеріалів справи та відеозаписів неможливо об'єктивно визначити наявність або відсутність у ОСОБА_1 такої ознаки алкогольного сп'яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, однак з відеозапису не убачається наявності такої ознаки алкогольного сп'яніння, як порушення мови, а тому у правоохоронців були відсутні правові підстави для направлення ОСОБА_1 на огляд. До матеріалів справи не долучено направлення ОСОБА_1 , проте згідно відеозапису, таке направлення було складено, що свідчить про недійсність огляду, проведеного відносно ОСОБА_1 . Судом першої інстанції не враховано обставини зацікавленості та упередженості свідків, залучених поліцейськими, оскільки ці свідки, один з яких був у військовій формі, а інший у формі працівника поліції, виконували прямі вказівки поліцейських під час написання пояснень. Сукупність доказів, які є неналежними та недопустимими, не можуть слугувати правовою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Накладаючи стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія і не мав спеціального права, а тому таке стягнення до нього не може застосовуватися.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , про дату та час розгляду справи він не повідомлявся, про результати розгляду справи йому стало відомо лише 25 квітня 2024 року, тобто після отримання копії оскаржуваної постанови та ознайомлення з матеріалами справи.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Жовтан О.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Жовтана О.В., перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 30 листопада 2023 року судом прийнято оскаржувану постанову, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 01 грудня 2023 року і закінчився 11 грудня 2023 року.
З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , останній копію оскаржуваної постанови не отримував, з матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився 25 квітня 2024 року, тоді як апеляційна скарга захисником подана 03 травня 2024 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені апелянтом доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисником не заперечується та обставина, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу поліцецйського відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру). Не оспорюється адвокатом і те, що обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на приписи ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не переглядаються.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішення Європейського суду з правлю дини по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі - Порядок).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п. 6 Порядку)
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (п. 10 Порядку).
У разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції (п.12 Порядку).
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.3 розділу III Інструкції).
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (п.4 розділу III Інструкції).
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п.8 розділу III Інструкції).
Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п.9 розділу III Інструкції).
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п.12 розділу III Інструкції).
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п.13 розділу III Інструкції).
Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений (п. 14 розділу III Інструкції).
Наведені вище приписи законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення правоохоронцями були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи рішення про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами, а саме: відеозаписами з нагрудних камер відеореєстраторів поліцейських; висновком щодо результатів медичного огляду №001177 від 18 червня 2023 року; актом обстеження на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовими пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 ; рапортом поліцейського.
З такими висновками суду, погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №426611 від 18 червня 2023 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «17 червня 2023 року о
23:40 год. в м. Одеса по вул. Маріїнській, 6 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Jet» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці. Погодився проїхати до медичного закладу та у лікаря-нарколога відмовився, що підтверджується висновком №001177 від 18 червня 2023 року. Відмова від обстеження у повному обсязі у присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У графі до протоколу додаються зазначено: «висновок з медичного закладу, пояснення свідка, пояснення водія, акт огляду, відео з ПВР 473732, 471562, рапорт».
У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення ОСОБА_1 зазначив: «частково не згоден з протоколом».
Як убачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 червня 2023 року, лікарем-наркологом зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від обстеження в повному обсязі в присутності двох свідків.
З відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів справи, убачається, що прибувши на місце події, поліцейськими встановлено, що військовослужбовцями неподалік блокпосту, було зупинено ОСОБА_1 , який керував електросамокатом з ознаками алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим здійснено виклик на 102. На місці події,
ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, на запитання поліцейського, водій підтвердив, що вживав алкоголь (00:04:38 - час вказаний на відеозаписі). Установивши зазначені вище обставини, а саме факт керування транспортним засобом та наявність ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський висловив на адресу ОСОБА_1 вимогу пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер» (00:09:30 - час вказаний на відеозаписі), при цьому правоохоронець повідомив, що у разі, якщо результат тесту буде позитивним, а показники спеціального технічного засобу будуть перебільшувати 0,2 проміле алкоголю в крові, то відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.2.9 ПДР. Водночас, інспектор поліції повідомив водія, що він має право відмовитися від проходження огляду на місці зупинки, та у такому випадку має пройти відповідний огляд закладі охорони здоров'я за допомогою алкотестеру та шляхом здачі біологічного матеріалу (сечі). Крім того, поліцейський роз'яснив, що у тому разі, якщо ОСОБА_1 відмовиться від проходження від огляду у будь-якому із запропонованих способів, то у такому разі наступатиме відповідальність через порушення п.2.5 ПДР. Після чого ОСОБА_1 звернувся до поліцейського з клопотанням про надання права на телефонний дзвінок, яке було задоволено, після чого ОСОБА_1 погодився на проходження огляду у закладі охорони здоров'я (00:19 - час вказаний на відеозаписі), у зв'язку з чим поліцейським було складено направлення на проходження ОСОБА_1 огляду у закладі охорони здоров'я (00:20:34 - час вказаний на відеозаписі). Згодом, екіпажем патрульної поліції ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров'я (00:36 - час вказаний на відеозаписі), однак через чергу інших екіпажів патрульної поліції, які також очікували лікаря-нарколога, у порядку черговості, ОСОБА_1 у супроводі правоохоронців зайшов до медичного закладу о 01:50:06 год. Під час вказаного проміжку часу, тобто під час очікування, поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що під час проходження огляду, йому потрібно буде сходити в туалет (01:01:12 - час вказаний на відеозаписі), на що водій відповів, що йому давно вже хочеться (01:01:16 - час вказаний на відеозаписі). Також у ході розмови, ОСОБА_1 зазначив про те, що пив пиво (01:05:38 - час вказаний на відеозаписі). Перебуваючи безпосередньо в приміщенні закладу охорони здоров'я, не беручи до уваги роз'яснення лікаря-нарколога та правоохоронців, ОСОБА_1 у категоричній формі, неодноразово відмовився від проходження огляду за допомогою газоаналізатору «Драгер», покликаючись на власні переконання, при цьому погодився пройти огляд, шляхом здачі біологічного матеріалу (сечі). Перша спроба пройти огляд у такий спосіб мала місце о 02:08:15 год, однак вже о 02:08:58 год., ОСОБА_1 повідомив, що йому не вдається, на що поліцейський відразу повідомив, що така поведінка ОСОБА_1 буде розцінюватися, як відмова від проходження огляду. Надалі, ОСОБА_1 намагався здати біологічний матеріал протягом тривалого часу, у чому він не обмежувався у можливостях здійснити це, водночас, поліцейський знову звернув увагу водія, що у тому разі, якщо він відмовляється від проходження огляду як за допомогою алкотестера та не здасть сечу, такі його дія утворять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП через порушення п.2.5 ПДР. Після третьої спроби, яка тривала з 02:19 год. до 02:43:42 год., на запитання правоохоронців та лікаря-нарколога, ОСОБА_1 повідомив, що не має будь-яких захворювань внутрішніх органів, які перешкоджають сечовипусканню, скаржився лише на головний біль. Після чергової спроби здати біологічний матеріал, яка була невдалою, а також після того, як ОСОБА_1 вкотре відмовившись від проходження огляду за допомогою газоаналізатору, лікар-нарколог у присутності свідків та за безперервної відеофіксації цих подій поліцейськими відеореєстраторами, склала висновок про відому ОСОБА_1 від медобстеження у повному обсязі в присутності свідків. Після чого поліцейськими на підставі вказаного вище висновку доставлено ОСОБА_1 на місце зупинки, де складено протокол про адміністративне правопорушення та надано водієві можливість надати пояснення у письмовій формі, які долучені до справи.
Щодо посилань захисника на недопустимість та неналежність відеозапису, як доказу, що міститься в матеріалах справи, апеляційний суд зауважує про таке.
Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Посилання апелянта про те, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд оцінює критично, оскільки КУпАП не містить застережень щодо мінімальних чи то максимального обсягу відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. У той час, як долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, засоби відеозапису правоохоронцями використовувалися безперервно, починаючи з часу прибуття на місце події та закінчуючи моментом складення адміністративних матеріалів справи, що спростовує твердження захисника про недопустимість відеозапису, як джерела доказу.
Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі №761/43930/17 в обґрунтування наведених вище доводів є безпідставними, оскільки у вказаній вище справі суд касаційної інстанції не робив висновків щодо недопустимості відеозапису, як джерела доказу, з підстав його не безперервності.
Доводи апеляційної скарги про те, що у правоохоронців були відсутні правові підстави для правлення ОСОБА_1 на огляд, апеляційний суд відхиляє, оскільки водій не заперечував наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, зокрема запаху алкоголю з порожнини рота, та навпаки зазначав про те, що вживав алкоголь.
Також є безпідставними апелювання захисника щодо відсутності у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров'я, оскільки цей документ було фактично складено поліцейськими, що убачається зі змісту відеозапису та не заперечується захисником у змісті апеляційної скарги.
Аргументи захисника про те, що поліцейськими не було дотримано вимоги законодавства в частині інтервалу часу, протягом якого водія має бути доставлено до закладу охорони здоров'я - не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п.9 розділу II Інструкції), апеляційний суд оцінює критично, оскільки як убачається з відеозапису, підстави для проведення огляду стосовно ОСОБА_1 , поліцейськими було виявлено після того, як водій підтвердив, що вживав алкоголь (00:04:38 - час вказаний на відеозаписі), тоді як фактично до закладу охорони здоров'я, безпосередньо у приміщення ОСОБА_1 було доставлено о 01:50:06 год., тобто з дотриманням вказаних вище вимог законодавства.
Щодо посилання захисника про неможливість здачі ОСОБА_1 біологічного матеріалу у виді сечі та необхідності у такому разі відібрання у нього іншого (альтернативного) зразку біологічного матеріалу, зокрема крові, апеляційний суд зауважує про таке.
Як було зазначено вище та зафіксовано за допомогою відеозапису, на місці зупинки ОСОБА_1 погодився пройти огляду у закладі охорони здоров'я, як за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і шляхом здачі біологічного матеріалу (сечі). Безпосередньо перед тим, як зайти до приміщення медичного закладу, правоохоронцями акцентовано увагу водія, що йому потрібно буде сходити в туалет з метою здачі аналізу, на що ОСОБА_1 беззаперечно погодився, вказавши, що він давно має таку потребу. Після невдалих спроб здати аналіз, протягом тривалого проміжку часу, на запитання правоохоронців та лікаря-нарколога, ОСОБА_1 не повідомляв, що він має захворювання, які могли перешкодити йому здати аналіз сечі.
За обставин, наведених вище, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, після невдалих спроб здати біологічний матеріал у формі сечі, як до, так і після цього, відмовився пройти огляд на стан алкогольного за допомогою газоаналізатору, апеляційний суд, оцінює таку поведінку, як спосіб ухилення від виконання обов'язку, передбаченого п.2.5 ПДР та створення штучних передумов для уникнення адміністративної відповідальності.
В апеляційній скарзі захисник не наводить аргументів з посиланням на конкретні (фактичні) обставини, які б могли слугувати достовірними джерелами доказів, зокрема медичні документи, та підтверджували неможливість взяття у ОСОБА_1 зразків біологічного середовища (сечі), як то перебачено п. 12 розділу III Інструкції, а тому апелювання захисника щодо необхідності відібрання у ОСОБА_1 іншого альтернативного біологічного матеріалу, зокрема крові є безпідставними.
Апеляційний суд зауважує, що у разі дійсного, а не уявного, бажання виконати обов'язок з проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 був не обмежений у можливості пройти такий огляд у альтернативний спосіб, зокрема за допомогою газоаналізатора, що кореспондується з п. 10 Порядку.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що профільне законодавство, зокрема Інструкція та Порядок, не передбачають, що огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, проводиться виключно (лише) шляхом відібрання зразків біологічних матеріалів, оскільки дозволяється проведення такого огляду, шляхом використання спеціального технічного засобу (п. 10 Порядку, п.9 розділу III Інструкції), тому твердження ОСОБА_1 про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться лише на підставі відібраного біологічного матеріалу, є помилковими та такими, що ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства.
Водночас, законодавством передбачено винятки з правил, зокрема зазначено, що проведення лабораторного дослідження для встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється в обов'язковому порядку здійснюється у разі ДТП, внаслідок якої водій перебуває у несвідомому стані чи має тяжкі травми (п.14 розділу III Інструкції).
Оцінюючи фактичні обставини цієї справи, враховуючи відсутність об'єктивних перешкод, зокрема певного роду захворювання, а також те, що ОСОБА_1 знаходився у свідомому стані, врахувавши характер його поведінки, яка була непослідовною, апеляційний суд не вбачає правових підстав за яких у закладі охорони здоров'я у водія мали відібрати такий біологічний матеріал, як кров, з метою проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання захисника на те, що свідки за участі яких було зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду є зацікавленими та упередженими, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ця обставина зафіксована правоохоронцями за допомогою засобів відеофіксації.
Як убачається із довідки (а.с. 2) від 18 квітня 2023 року, виданої згідно інформаційного порталу Національної поліції, ОСОБА_1 , посвідчення водія не отримував.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, закон містить диференціацію щодо конкретних видів стягнень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки визначає, що відносно водія можливо застосувати такий вид державного примусу у виді стягнення, як штраф та позбавлення права керування транспортним засобом, останнє є безальтернативним. У той час, як до інших осіб, тобто тих, що не мають посвідчення водія, можливо застосувати лише такий вид стягнення, як штраф.
З огляду на те, що на момент вчинення адміністративного правопорушення,
ОСОБА_1 не мав посвідчення водія, що убачається із довідки від 22 червня 2023 року, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для позбавлення його права керування транспортними засобами, а тому оскаржувану постанову суду потрібно змінити, та виключити з її мотивувальної та резолютивної частини посилання на застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Водночас вказане вище не впливає на правильність висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, не має підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі з мотивів наведених у скарзі.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу захисника потрібно задовольнити частково, а постанову суду змінити.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Клопотання захисника Жовтана Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини посилання про застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді стягнення штрафу у розмірі 17 000 гривень.
В іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко