19 червня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Очаків Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024150000000117.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 29.07.2024 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави скасувати, в частині відмови у визначенні застави.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки слідчий суддя, який відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України, має право визначити розмір застави, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом Управління СБ України в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024150000000117, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у невстановлені дату та час, але не пізніше квітня 2024 р., будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи на посаді старшого стрілка взводу охорони роти охорони батальйону охорони в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), будучи в силу своєї діяльності обізнаним про методи та способи ведення агресивної війни з боку РФ, вирішив перейти на бік ворога в період збройного конфлікту, надав представнику держави-агресора згоду на співробітництво, а також діючи на виконання його завдання, надав відомості, які можуть негативно вплинути на хід виконання силами оборони України завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану.
В квітні 2024 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_5 , з мотивів непогодження з політикою української державної влади щодо захисту суверенітету територіальної цілісності та недоторканості України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, виник умисел на вчинення державної зради шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту. З цією ж метою, в той же період часу, ОСОБА_5 , з власної ініціативи, залучив до підшукування способів та створення умов для здійснення переходу на бік ворога свою дружину - громадянку РФ ОСОБА_8 , яка була, на той час, пов'язана з ним спільним побутом та планувала залишити Україну в травні 2024 року, у зв'язку з закінченням законного терміну перебування в державі.
ОСОБА_8 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 17.05.2024 р., будучи обізнаною, що з початку збройної агресії РФ проти України, її спеціальні органи та їх представники ведуть розвідувальну діяльність, в тому числі і з використанням можливостей різноманітних соціальних мереж, Інтернет-месенджерів, в тому числі «Telegram», шляхом спілкування в електронних месенджерах, шляхом листування, через невстановлених в ході досудового розслідування осіб, надала представникам держави агресора - невстановленій на даний період часу особі, зареєстрованій в месенджері «Telegram» під нік-неймом «Лис» відомості щодо свого чоловіка ОСОБА_5 та про його намір здійснити перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. В свою чергу, в той же період часу, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому в ході здійснення досудового розслідування місці в м. Очаків, в травні 2024 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 17.05.2024 р., з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на здійснення переходу на бік ворога, являючись військовослужбовцем ЗСУ, будучи обізнаним про те що одним з напрямків діяльності спеціальних служб РФ є збирання та накопиченням інформації, щодо переміщення руху і розташування Збройних Сил України, чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі, про їх переміщення територією України ? для подальшої передачі такої інформації представникам іноземної держави, що здійснює збройну агресію проти України, з метою удосконалення проведення підривної діяльності проти України на шкоду основам національної безпеки України, з використанням належного йому мобільного телефону марки One Plus 9 RT 5 G моделі MT 2111 ІМЕІ : НОМЕР_2 , ІМЕІ : НОМЕР_3 з сім-картами оператору мобільного зв'язку НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , будучи зареєстрованим в месенджері для швидкого обміну повідомленнями «Telegram», розпочав листування з таким невстановленим на даний час представником країни-агресора, який в зазначеному месенджері зареєстрований під нік-неймом « ОСОБА_9 ».
В травні 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 17.05.2024 р., в ході такого листування, ОСОБА_5 , отримав від представника країни-агресора, зареєстрованого в месенджері «Telegram» під нік-неймом « ОСОБА_9 », який при цьому зазначив своє ім'я - « ОСОБА_10 », вказівки щодо форми та способів їх подальшого спілкування з роз'ясненнями необхідності дотримання заходів конспірації, а саме шляхом використання облікового запису сервісу обміну цифровими повідомленнями « Google » - електронної поштової скриньки з логіном « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому надавши відомості для входу в неї, та визначивши необхідність обміну повідомленнями у вигляді збереження відповідного тексту в чернетках з подальшим їх видаленням після прочитання.
Так, в травні 2024 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 17.05.2024 р., вказаний, невстановлений на даний час, представник держави-агресора поставив ОСОБА_5 завдання про надання відомостей, з використанням попередньо визначеного законспірованого способу передачі інформації, про місце проходження служби ОСОБА_5 його біографії, про безпосередніх командирів, із зазначенням їх місць проживання та перебування, а також інформації про військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , які мають родичів, які проживають на території країни-агресора, на що останній погодився. В свою чергу ОСОБА_5 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 17.05.2024 Р., перебуваючи в м. Очаків Миколаївської області, діючи на виконання вказаного завдання, достовірно усвідомлюючи те, що вказаний представник країни - агресора займається збором та накопиченням інформації щодо переміщення руху і розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з метою подальшої передачі такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України та представникам її спецслужб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою завдання шкоди основам національної безпеки України, на виконання свого злочинного умислу, направленого на здійснення переходу на бік ворога, з використанням належного йому мобільного телефону марки One Plus 9 RT 5 G моделі MT 2111 ІМЕІ : НОМЕР_2 , ІМЕІ : НОМЕР_3 з сім-картами оператору мобільного зв'язку НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , здійснивши вхід на обліковий запис сервісу обміну цифровими повідомленнями « Google », електронна пошта за логіном « ІНФОРМАЦІЯ_2 », надав відомості про себе, а також щодо наявної в нього інформації про командування військової частини НОМЕР_1 , а саме у вигляді текстового повідомлення наступного змісту: «- Родился в Очакове, 05.02.2000, тут закончил школу номер 4 в 2017 году. После этого пошел учиться в Николаевское Высшее Проф Училище 21. В 2018 году закончил обучение и вернулся обратно в ОСОБА_12 . Устроился работать в супермаркет АТБ, в котором проработал 4 месяца и уволился в январе 2019 года из-за снятия денег за утраченный товар. Пытался устроиться на завод вин в селе Парутино, где отказали. В 2019 году пришел в военкомат, попросил пройти медкомиссию, после чего предложили отслужить 3 года отправили в/ч А3163для прохождения срочной службы на полтора месяца. После нее вернулся назад служить в НОМЕР_1 на контракт с июня того же года. И служу до сих пор без возможности уволиться, переслужив 2 года. В 20 году познакомились с девушкой ( ОСОБА_13 ) через интернет из России, после спустя года общения, она приехала ко мне в Украину чтобы стать моей женой, и вот уже практически 3 года мы в браке. Из родителей мать, которая родилась в Очакове, учлась сначала в первой школе, потом в четвертой. После школы вроде как хотела учиться на медика, но не получилось, всю жизнь работала на разных работах. В основном продавцами то продуктов, то сувениров то едой для животных. Отец после школы работал у своего отца на грузовой машине, перевозил грузы всякие строительные до 2010 года. В ІНФОРМАЦІЯ_3 умер. командиром части является ОСОБА_14 , один из замов ОСОБА_15 как-то там не помню точно, второй зам Вальчишин тоже как-то там, оба капитаны второго ранга. Больше об этом сказать не могу, где живут, находятся и т.д. это уже понятия не имею, даже тут это секрет от всех. По поводу людей у которых родственники живут в рф я не знаю, в данное время я один такой. Из-за чего постоянные косые взгляды.».
У період з 17.05.2024 р. по 21.05.2024 р. (точного час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового слідства місці в м. Очаків Миколаївської області, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на здійснення переходу на бік ворога, передбачаючи, що його дії можуть завдати шкоду основам національної безпеки України та бажаючи настання таких суспільно небезпечних наслідків, з використанням належного йому мобільного телефону марки One Plus 9 RT 5 G моделі MT 2111 ІМЕІ : НОМЕР_2 , ІМЕІ : НОМЕР_3 з сім-картами оператору мобільного зв'язку НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , у месенджері «Telegram», продовжив спілкування з представником держави-агресора, який зареєстрований у вказаному додатку під ім'ям « ОСОБА_9 », щодо обставин та способів здійснення переходу на бік ворога ОСОБА_5 в період збройного конфлікту.
21.05.2024 р., ОСОБА_5 , діючи у зазначений вище спосіб - з використанням облікового запису сервісу обміну цифровими повідомленнями «Google» - електронної поштової скриньки за логіном « ІНФОРМАЦІЯ_2 », отримав від представника країни-агресора, зареєстрованого в месенджері «Telegram» під нік - неймом « ОСОБА_9 », чергове завдання щодо надання відомостей про деталі проходження військової служби у вч НОМЕР_1 , його посадові обов'язки, пов'язані з обороною об'єктів військового призначення на території такої частини та їх конкретизації, інформації щодо системи охорони та оборони військових об'єктів, а саме у вигляді текстового повідомлення наступного змісту: «Отлично, возьму в обработку. Расскажи еще подробнее про свои обязанности на работе, что делаешь, где делаешь. ОСОБА_16 сказала что ты что-то охраняешь и где?».
31.05.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненої в умовах воєнного стану.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, може переховуватися від досудового слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, характер та спосіб ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто, не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів. викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак, цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів про проведення негласної слідчої розшукової дії - зняття інформації з електронних комунікаційних систем від 21.05.2024 р., проведення аудіо-відео контролю за особою від 21.05.2024 р., обшуку від 21.05.2024 р., огляду мобільних телефонів та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
При цьому, на даному етапі провадження, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема встановлювати наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з конфіскацією майна.
Оцінюючи наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, апеляційний суд враховує, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_5 співпрацював, а тому перебуваючи на волі може особисто або через інших осіб, передати певну інформацію невідомим особам, що матиме негативні наслідки для кримінального провадження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_5 , того, що на даний час, на території України продовжує діяти воєнний стан, частина територій Миколаївської та Херсонської областей перебувають під тимчасовою окупацією ВС РФ, ведуться активні бойові дії, тому ризик продовження злочинної діяльності або вчинення іншого кримінального правопорушення також є дійсним.
Отже, слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, апеляційним судом враховуються і імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, за змістом яких, під час дії воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовуванню підлягає лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Стосовно доводів захисника про можливість визначення відносно підозрюваного ОСОБА_5 певного розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
За змістом положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111 КК України.
В даному випадку, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та вагомість наявних ризиків, які можуть негативно вплинути не тільки на досудове розслідування кримінального провадження, а й національну безпеку та оборону України, підстав для визначення розміру застави - не має.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу з визначенням застави, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3