19 червня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000390.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10.08.2024 р. включно, з визначенням застави у розмірі 5 000 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_6 звертає увагу на те, що ОСОБА_5 пред'явлено лише 2 факту відправки посилок через відділення «Нова пошта» з продуктами харчування, проте остання не була обізнана про наявність у посилках наркотичних речовин, посилки її попросила відправити ОСОБА_8 .
Апелянт вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України не підтверджені належними доказами та є лише припущеннями. Так, ризики переховування від слідства та суду, впливу на свідків та знищення доказів спростовуються тим, що ОСОБА_5 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, заміжня, досвіду переховування не має, свідків не знає, при цьому, під час обшуку за місцем мешкання, в неї нічого не знайдено.
На думку захисника, доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 заробила 3 000 000 грн. нічим не підтверджені.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023150000000390, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, не маючи законних джерел прибутку, всупереч врегульованих законами суспільних відносин у сфері обігу в Україні наркотичних засобів, а саме всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», який визначає правові та організаційні зсади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, а також всупереч Постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 р., якою PVP та MMC віднесено до особливо небезпечних психотропних засобів, обіг яких заборонено, а канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, достовірно знаючи про те, що збут на території України наркотичних засобів та психотропних речовин заборонено, володіючи злочинним зв'язками з особами, які займаються незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету незаконного збагачення, обрали в якості джерела доходу діяльність, пов'язану з незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом психотропних речовин та наркотичних засобів та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вступили у попередніх зговір щодо організації незаконного збуту наркотичних та психотропних засобів на території України.
Реалізуючи спільний злочинний Реалізуючи спільний злочинний план за попереднім узгодженням з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 створив інтернет-крамницю у інтернет-месенджері «Телеграм» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де розміщав інформацію про наявні наркотичні засоби та психотропні речовини, їх вагу, доступну для продажу та ціну товару. Адміністратором вказаної інтернет-крамниці був ОСОБА_9 .
За допомогою вказаної інтернет-крамниці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підшукували потенційних покупців наркотичних засобів. Спочатку потенційний покупець підтверджував намір придбати конкретну кількість наркотичного засобу або психотропної речовини, після чого адміністратор каналу ОСОБА_9 відправляв покупцю номер банківської карти, на яку покупець мав спочатку сплатити вартість наркотичного засобу. Після підтвердження факту оплати ОСОБА_9 надсилав покупцю фото та навігаційні координати місця розташування «схованки» з придбаним товаром - наркотичним засобом.
Вказана інтернет-крамниця «ІНФОРМАЦІЯ_2» активно використовувалась ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до січня 2024 року, а в січні 2024 року з метою оптимізації злочинної діяльності, вказана інтернет-крамниця ліквідована, а замість неї у месенджері «Телеграм» створено боти автопродажу, серед яких бот під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якому розміщалась інформація щодо наявної наркотичної речовини та психотропних засобів, місць розташування з поділом на райони міста. Після вибору покупцем необхідного йому товару у вигляді наркотичного засобу, керуючись подальшими автоматизованими вказівками, покупець отримував номер банківської карти, на яку він мав перерахувати грошові кошти, за придбання наркотичного засобу впродовж обмеженого періоду часу. Після підтвердження оплати, покупцю надсилалось фото та навігаційні координати місця розташування «схованки» з придбаним товаром - наркотичним засобом.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на організацію стабільної системи збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території України, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залучили до злочинної діяльності раніше знайомих їм ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .
В свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , розуміючи, що зусиль вже залучених до злочинної діяльності осіб буде мало для реалізації їх злочинного плану, узгодивши свої дії з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , залучили до вказаної діяльності ОСОБА_13 та ОСОБА_5 .
Водночас ОСОБА_11 , у зв'язку з цими ж обставинами, узгодивши свої дії з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , залучила до вказаної діяльності ОСОБА_14 .
За необхідності, час від часу ОСОБА_10 та ОСОБА_9 залучали до злочинної діяльності інших раніше знайомих їм довірених осіб ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших.
Відповідно до спільно розробленого плану, ОСОБА_9 передавав ОСОБА_10 наркотичні засоби та психотропні речовини, залишаючи їх у спеціально підібраних ним місцях, у так званих «схованках». Про місце розміщення наркотичних засобів ОСОБА_9 повідомляв ОСОБА_10 шляхом надіслання останньому повідомлення засобами інтернет-зв'язку, в яких містилось фото місця «схованки» з точними навігаційними координатами місця. ОСОБА_10 , перебуваючи на той час під вартою (до 13.03.2024 р.), не міг особисто забрати наркотичні засоби та психотропні речовини, тому доручав забрати пакунок, так званий «майстер-клад» ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
Після того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_11 забирали наркотичні засоби та психотропні речовини за вказівкою ОСОБА_10 , вони розподіляли між собою отримані засоби. При цьому скільки наркотичних засобів та психотропних речовин має залишити собі ОСОБА_11 , а скільки ОСОБА_8 вказував ОСОБА_10 за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 .
В подальшому, ОСОБА_10 надавав вказівки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 стосовно подальшого збуту отриманих наркотичних засобів та психотропних речовин, як шляхом відправки засобами поштового зв'язку за наданими ним реквізитами покупця, так і шляхом прямого збуту «з рук в руки».
В свою чергу, ОСОБА_9 надавав вказівки щодо подальшого збуту наркотичних засобів та психотропних речовин ОСОБА_11 , яка мала забезпечувати розміщення вказаних засобів у спеціально підібраних місцях - «схованках» та надсилати ОСОБА_9 фото місць розташування для подальшого їх розміщення у боті «VeterNew».
Встановлено, що ОСОБА_8 , керуючись корисливим мотивом, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, діючи відповідно до спільного з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , плану, але не пізніше 15.02.2024 р. за невстановлених обставин з метою збуту придбала невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, але не менше 0,1038 г., які стала зберігати при собі.
В подальшому ОСОБА_8 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, передала наявну в неї особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у невстановленій кількості, але не менше 0,1038 г. ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , вже упаковану у посилку, в якій психотропний засіб з метою конспірації розмістила у продуктах харчування. При цьому, ОСОБА_8 надала ОСОБА_5 вказівку відправити зазначену психотропну речовину за наданими нею реквізитами засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова Пошта».
Виконуючи вказівку ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_13 в той же день 15.02.2024 р. керуючись корисливим умислом, направленим на незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин, знаходячись у відділенні № 14 ТОВ «Нова Пошта» розташованому по пр. Центральному, 173 у м. Миколаєві, здійснили відправлення невідомої кількості особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, але не менше 0,1038 г. Вказану посилку ОСОБА_5 та ОСОБА_13 оформили у поштове відправлення ТТН 59001103859579 на ім'я ОСОБА_10 , абонентський номер № НОМЕР_1 з кінцевою точкою доставки - СІЗО, АДРЕСА_2 , при цьому, вказавши у даних відправника анкетні дані - ОСОБА_5 та абонентський номер № НОМЕР_1 , який перебував у її користуванні.
Відповідно до висновку експерта № СЕ 19/115-24/5818-НЗПРАП від 19.04.2024 р., збута шляхом пересилання у зазначений спосіб ОСОБА_5 та ОСОБА_13 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою не менше 0,1038 г. (за відібраними в ході санкціонованої судом негласної слідчої (розшукової) дії зразками).
16.02.2024 р. в ході огляду місця події за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне Поле, 5 виявлено та вилучено посилку, доставлену кур'єром ТОВ «Нова Пошта» за ТТН 59001103859579 на ім'я ОСОБА_10 , абонентський номер № НОМЕР_1 від ОСОБА_5 . Посилка містила в собі продукти харчування, в яких конспіративно розміщено особливо небезпечну психотропну речовину - PVP.
Відповідно до висновків експерта № СЕ 19/115-24/6743-НЗПРАП від 26.04.2024 р., № СЕ 19/115-24/6740-НЗПРАП від 26.04.2024 р., № СЕ 19/115-24/6742-НЗПРАП від 25.04.2024 р. збута шляхом пересилання у зазначений спосіб ОСОБА_5 та ОСОБА_13 речовина, яка вилучена під час огляду місця події 16.02.2024 р. (за винятком відібраного в ході НСРД зразку) містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 2,2556 г.
Отже, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_13 незаконно придбали, зберігали з метою збуту та переслали особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 2,3594 г., що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 р. «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (з додатками) є великими розмірами.
Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 307 КПК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також пересиланні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб
05.06.2024 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та кількість епізодів ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
З урахуванням даних про особу підозрюваної ОСОБА_5 , її майнового стану, обставин інкримінованого кримінального правопорушення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав за можливе визначити заставу у розмірі 5 000 000 грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та не буде завідомо непомірною для неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж та електронних інформаційних систем за абонентськими номерами, відеозаписом, вилученим з місця розташування поштомату ТОВ «Нова пошта» № 5540 у м. Миколаєві, висновками експертів № СЕ 19/115-24/6743-НЗПРАП від 26.04.2024 р., № СЕ 19/115-24/6740-НЗПРАП від 26.04.2024 р., № СЕ 19/115-24/6742-НЗПРАП від 25.04.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 , а тому доводи захисника про відсутність належних та допустимих доказів існування обґрунтованої підозри є безпідставними.
Крім того, на даній стадії кримінального процесу, наведені захисником доводи (показання підозрюваної ОСОБА_5 ) не можуть бути розглянуті по суті, з наданням цим обставинам правової оцінки або визнання цих обставин належними чи неналежними, оскільки на даному етапі провадження апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, отриманими під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 р. суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що свідчить про можливість вчинення підозрюваною дій направлених на переховування від слідства або суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків або інших підозрюваних у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрювана ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, якими здійснювався збут наркотичних засобів, а відтак обізнана про осіб, які збували та яким збувались наркотичні речовини, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати, як на інших підозрюваних, так і на свідків кримінального правопорушення, з метою зміни їх показань.
Крім того, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним придбанням, зберіганням та збутом особливо небезпечних наркотичних засобів, у період воєнного стану, існує ймовірність продовження ОСОБА_5 злочинної діяльності або вчинення інших кримінальних правопорушень.
Зважаючи на те, що досудове розслідування, на час розгляду клопотання, триває, встановлюються місця знаходження наркотичних засобів, тому ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження є дійсним.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Наявність у підозрюваної постійного місця мешкання та міцних соціальних зв'язків не є підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про можливість вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ___________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3