Справа № 299/5612/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/515/24 Доповідач: ОСОБА_2
24 червня 2024 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2024 року відносно ОСОБА_8 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2024 року кримінальне провадження, внесене 24.07.2022р. за №12022071080000302 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 за ч.1 ст.122 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю заяви потерпілого ОСОБА_7 .
Також цією ухвалою скасовано ухвалу суду від 21.08.2023р. про накладення на ОСОБА_7 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4026,00 грн. за неявку до суду та ухвалу суду від 05.10.2023р. про накладення на ОСОБА_7 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4026,00 грн. за неявку до суду.
На вказану ухвалу суду апеляційні скарги подали прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 ..
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та постановити нову ухвалу, якою дане кримінальне провадження закрити на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
На підтримку своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що ОСОБА_8 в порядку ст.ст.283, 291 КПК України було пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.122 КК України, що підтверджується обвинувальним актом, який перебував на розгляді суду, а тому висновок місцевого суду про те, що нібито ОСОБА_8 було пред'явлене обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.1 сг.115 КК України є невірним.
Вказує, що на початку досудового розслідування дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство. 24.07.2022 ОСОБА_10 затримано в порядку ст.208 КПК України та останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
У подальшому, після отримання висновку судово - медичної експертизи та проведення ряду необхідних слідчих дій, слідчим перекваліфіковано кримінальне правопорушення з ч.2 ст 15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.122 КК України, та керуючись ст.279 КПК України ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Зазначає, що підставою для прийняття рішення слугувало те, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 після нанесення останнього удару в область шиї ОСОБА_11 , припинив свої дії, враховано його поведінку до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, а також враховано показання потерпілого ОСОБА_7 , висновок судово-медичної експертизи № 116/В.
Вказує, що обставини, які б підтверджували умисел підозрюваного ОСОБА_8 на спричинення смерті ОСОБА_7 встановлено не було, кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України.
Звертає увагу, що жодною статтею КПК України не передбачено обов'язок слідчого, дізнавача чи прокурора доводити до відома потерпілого про перекваліфікацію кримінального правопорушення.
Наголошує, що у ході судового розгляду кримінального провадження не досліджувалися письмові докази та не допитувався потерпілий та свідки, у зв'язку з чим, суд протиправно у своєму рішенні послався на будь які докази та покази потерпілого.
Акцентує, що потерпілий під час судового засідання 19.02.2024 висловив свою позицію щодо обвинувачення ОСОБА_8 за ч.1 ст.122 КК України та повідомив, що він не підтримує обвинувачення.
Стверджує, що ст.284 КПК України взагалі не передбачено такої підстави для закриття провадження як відсутність заяви потерплого.
За наведених обставин прокурор вказує, що оскаржувана ухвала ухвалена в порушення вимог ст.ст.284, 370 КПК України, що є підставою, у відповідності до ст.ст.407, 409, 411, 413 КГІК України, для скасування судового рішення.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою визнати відсутність у слідчого ОСОБА_12 та прокурора ОСОБА_13 повноважень на складання і затвердження повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 19.10.202 року і обвинувального акту від 20.10.2022 року у цьому кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України, а також повноважень прокурора ОСОБА_13 на направлення цього обвинувального акта до суду без попереднього отримання письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення.
Також просить визнати відсутність у прокурора ОСОБА_13 повноважень на підтримання обвинувачення під час судового розгляду вказаного обвинувального акта без попереднього отримання письмової заяви потерпілого про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення.
Повернути матеріали зазначеного кримінального провадження до Берегівської окружної прокуратури для вчинення уповноваженими особа юридично значущих дій передбачених ст.283 КПК України.
Зобов'язати прокурора ОСОБА_13 привести дані ЄРДР у відповідність з диспозитивним правом ОСОБА_7 передбаченим ч.4. ст.26 КПК України та п.1 ч.І ст.477 КПК України.
Винести окрему ухвалу на адресу Офісу Генерального Прокус України і кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, якою повідомити, про виявлені порушення законності, допущені прокурором ОСОБА_13 в даному кримінальному провадженні.
На підтримку своїх апеляційних вимог потерпілий покликається, що оскаржувана ухвала є наслідком порушення кримінального процесуального закону слідчим та прокурором на стадії досудового розслідування, які подали до суду нікчемний обвинувальний акт. Вважає, що оскаржувана ухвала легалізувала незаконні дії слідчого та прокурора, і замість повернення такого обвинувального акта прокурору, місцевий суд закрив кримінальне провадження, яке попало до суду незаконно.
Вказує, що згідно матеріалів справи, 24.07.2022 року №12022071080000302 було кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на вбивство. Цього ж дня ОСОБА_8 було вручено підозру про вчинення відповідного злочину. 19.10.2022 слідчий ОСОБА_12 виніс постанову перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч.2 ст.15, ч. 1 ст.115 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України. Винесення цієї постанови було обґрунтовано ст.ст. 40, 110 КПК України.
Водночас, як покликається потерпілий, ні КПК України, ні Положення не передбачають можливість винесення постанови про перекваліфікацію кримінального правопорушення та внесення на її підставі змін до ЄРДР, особливо коли мова йде про перекваліфікацію, яка трансформує публічне звинувачення у приватне, яке згідно ч. 1 ст. 477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
Звертає увагу, що якщо слідчим/прокурором в ході досудового розслідування встановлена відсутність складу кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого було зареєстроване це провадження, то вони повинні дотримуватись процедури передбаченої КПК - закривати кримінальне провадження.
Вважає, що незаконне перетворення державного обвинувачення в приватне, на підставі незаконного висновку експерта призвело до незаконного судового рішення. Його наслідком стало протиправне закриття кримінального провадження судом, замість виконання прокурором вимог ст.283 КПК України.
Також вказує, що невиконання судом свого обов'язку з неповернення нікчемного обвинувального акту прокурору для легального закінчення досудового розслідування і вчинення прокурором юридично значущих дій передбачених ст.283 КПК України, призвело до ряду незаконних ухвал, прийнятих судом в даній справі і призводить до подальшого подання необґрунтованих клопотань ОСОБА_8 , зокрема, про скасування арешту від 28.03.2024 року .
Крім того, зазначає, що суд не розглянув його клопотання щодо повноважень слідчого і прокурора на вчинення ними дій по притягненню ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності і висунення йому обвинувачення та його наслідків для залучених у дане кримінальне провадження осіб.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити. Апеляційну скаргу потерпілого заперечив.
Представник потерпілого підтримав апеляційну скаргу потерпілого та просив таку задоволити. Апеляційну скаргу прокурора заперечив.
Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив апеляційну скаргу потерпілого.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційних скарг, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, встановила таке.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали не дотримані.
Так, згідно матеріалів справи на розгляді Виноградівського районного суду перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071080000302 від 24.07.2022р. по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Як зазначив суд у своєму рішенні, згідно обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 23 липня 2022 року, близько 22.00 годин, перебуваючи на території свого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння затіяв сварку із ОСОБА_7 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 . В ході словесної суперечки ОСОБА_8 сказав ОСОБА_7 вийти на вулицю, щоб поговорити. В свою чергу, ОСОБА_8 зайшов до будинку звідки взяв кухонний ніж та в подальшому вийшовши на вулицю, де в ході сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та в ході бійки з ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх кримінальну караність, передбачаючи наслідки у вигляді тілесних ушкоджень, та бажаючи настання саме таких наслідків, спричинив ОСОБА_7 , п'ять ударів кухонним ножем при інерційному русі в область тіла та голови.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_7 отримав, згідно висновку експерта № 116/В від 05.10.2022 року, тілесні ушкодження у вигляді «саден шкірних покровів» які не спричинили розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності і по цій ознаці згідно п 2.3.5 та п. 2.3.2. «б» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров'я або незначну стійку втрату працездатності; тілесні ушкодження у вигляді «різаних ран м'яких тканин брови та губи і непроникаючих колото- різаних ран м'яких тканин в ділянці правого плечового суглобу та грудної клітки зліва» спричинили розлад здоров'я понад 6 але не більше 21 дня або незначну стійку втрату працездатності і по цій ознаці п 2.3.3 та п. 2.3.2. «а» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний термін розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності; «колото-різаної рани м'яких тканин шиї по передній поверхні, що супроводжувалося утворенням гематоми шиї зліва із стисненням гортаноглотки та пошкодження плечового сплетіння з травмою нервових корінців та лівобічним травматичним плечовим плекситом і підшкірною емфіземою», не являються небезпечними для життя, спричиняють тривалий термін розладу здоров'я понад 21 день і по цим ознакам згідно п 2.2.1 «в» «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень» затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений подав письмове клопотання про закриття даного кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_7 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Як враховано місцевим судом, дане клопотання мотивоване тим, що в своїх скаргах (клопотаннях) сторона потерпілого ОСОБА_7 вказувала, що «кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого» , і «звернення ОСОБА_7 до держави з заявою про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення - матеріали справи не містять».
Місцевим судом встановлено, що згідно матеріалів даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_7 24.07.2022р. звернувся до відділення поліції №1 Берегівського РВ ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинення ОСОБА_8 злочину відносно нього, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, кримінальне провадження за яким здійснюється у формі державного обвинувачення.
За ознаками зазначеного злочину були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022078080000302 та ОСОБА_8 повідомлено про підозру.
У подальшому ст.слідчий відділення поліції №1 Берегівського РВ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_12 , пославшись на не підтвердження факту вчинення замаху на вбивство на підставі Висновку судово-медичної експертизи щодо тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, не отримавши при цьому письмової заяви потерпілого та не виконавши вимогу про невідкладне внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, постановою від 19.10.2022р. змінив кваліфікацію вчиненого діяння ОСОБА_8 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 на ч.1 ст.122 КК України, кримінальне провадження за яким відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.477 КПК України здійснюється у формі приватного обвинувачення.
Про зміну раніше повідомленої підозри було повідомлено лише обвинуваченого та 20.10.2022р. складено обвинувальний акт, який 21.10.2022р. передано до Виноградівського районного суду для розгляду.
Як визначив місцевий суд, фактично про зміну юридичної кваліфікації діяння ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.122 КК України потерпілому ОСОБА_7 та його представнику адвокату ОСОБА_9 стало відомо вже під час судового провадження.
Також, у мотивах прийнятого рішення місцевий суд зазначив, що під час розгляду справи в суді (19.02.2024р.) потерпілий позицію щодо події не змінив та послідовно надав показання про те, що обвинуваченим 23.07.2022р. відносно нього був вчинений замах саме на вбивство, тобто наполягав на тому, що останнім був вчинений злочин, передбачений саме за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, а не за ч.1 ст.122 КК України, за яким він не писав заяву слідчому і своєї згоди на перекваліфікацію дій обвинуваченого він не давав, а сама перекваліфікація була проведена без його повідомлення та згоди як потерпілого.
Крім цього, у своєму рішенні місцевий суд зазначив, що у судовому засіданні 19.02.2024р., зокрема, з показань самого потерпілого ОСОБА_7 встановлено, що під час досудового розслідування даної справи були порушені його права як потерпілого у зв'язку з недотриманням вимог кримінального процесуального закону, так як, слідчий чи прокурор не довів до відома потерпілого про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.122 КК України, думку його, як потерпілого з цього приводу жодним чином не з'ясував, заява потерпілого про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, в матеріалах провадження відсутня, і потерпілий у судовому засіданні 19.02.2024р. заявив, що він не подавав слідчому такої заяви.
Оскаржуваною ухвалою кримінальне провадження № 12022071080000302 від 24.07.2022р. по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю заяви потерпілого ОСОБА_7 .
З таким рішенням місцевого суду, колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.
Закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України можливе у випадку відмови потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника, від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
У даному випадку, місцевий суд закрив кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю заяви потерпілого ОСОБА_7 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
При цьому, згідно оскаржуваної ухвали відсутність заяви потерпілого ОСОБА_7 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, місцевий суд прирівняв до відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується.
Відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення означає, що потерпілий не бажає та не настоює на застосуванні до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.
Під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься у частині першій статті 477 КПК, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування.
Водночас, у даному випадку згідно позиції потерпілого ОСОБА_7 , неодноразово висловленої ним під час судового розгляду справи у місцевому суді, останній протягом усього судового розгляду наполягав на невірній кваліфікації органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України, та вважав безпідставною перекваліфікацію дій обвинуваченого органом досудового розслідування з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.122 КК України.
При цьому, згідно матеріалів справи потерпілий неодноразово подавав до місцевого суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено.
У своїй апеляційній скарзі потерпілий також покликається на порушення органом досудового розслідування вимог КПК України при перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 під час досудового розслідування з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.122 КК України.
Така позиція потерпілого свідчить про те, що він не підтримує обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України не тому що хоче припинення щодо обвинуваченого розпочатої процедури його кримінального переслідування за вчинений щодо потерпілого злочин, а тому, що вважає, що ОСОБА_8 скоєно замах на його вбивство, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Тобто, слід вважати, що потерпілий бажає та настоює на застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_8 кримінально-правових заходів примусу за вчинення останнім незаконних дій щодо нього.
З приводу висновків місцевого суду про відсутність у матеріалах справи заяви потерпілого про вчинення щодо нього ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, що фактично і стало підставою для закриття цього кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно матеріалів справи, закрите місцевим судом підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження № 12022071080000302 від 24.07.2022р. про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України було розпочате згідно витягу з ЄРДР 24.07.2022 за правової кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 48, т.2), що не потребувало подачі особисто потерпілим заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
Більше того, як зазначив місцевий суд у своєму рішенні потерпілий ОСОБА_7 24.07.2022р. звернувся до відділення поліції №1 Берегівського РВ ГУНП в Закарпатській області із заявою про вчинення ОСОБА_8 відносно нього злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Тобто, місцевий суд встановив, що потерпілим будо подано заяву про вчинення щодо нього ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Однак жодних мотивів щодо оцінки наведеним обставинам суд першої інстанції у своєму рішенні не навів.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки потерпілий не зобов'язаний юридично оцінювати вчинені щодо нього протиправні дії, то подану ним до правоохоронних органів заяву про злочин без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією варто вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, в тому числі в разі відповідної зміни правової оцінки діяння за результатами судового розгляду.
Крім цього, кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого з заявою, яка зумовлює визначені у частині першій статті 477 КПК правові наслідки. Водночас захист прав і свобод людини як втілення принципу верховенства права вимагає надання переваги внутрішньому змісту юридично значущих дій над зовнішньою формою їх вираження. З огляду на зазначене навіть у разі, якщо потерпілий не подавав до правоохоронних органів заяви про злочин як окремого процесуального документа, однак до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження однозначно висловив свою позицію про притягнення винного до кримінальної відповідальності, відповідна позиція, зафіксована у процесуальних документах, дає підставу для кримінального переслідування особи за злочин приватного обвинувачення.
Зазначені правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного вище, ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2024 року відносно ОСОБА_8 слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому під час нового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_8 суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, з використанням наданих процесуальних можливостей дослідити доводи, наведені в апеляційних скаргах, які не були предметом дослідження при апеляційному розгляді даної справи, та в залежності від установленого прийняте законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
З урахуванням наведеного подані у справі апеляційні скарги підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 задоволити частково.
Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12022071080000302 по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.1 ст.122 КК України скасувати та призначити новий розгляд даного провадження у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: