Справа № 127/34035/23
Провадження № 22-ц/801/1167/2024
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М.
Доповідач:Голота Л. О.
24 червня 2024 рокуСправа № 127/34035/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/34035/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024, ухвалене у складі судді Бессараб Н. М. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 22.03.2024, -
2.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (вх № 89318) до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь : матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 33827,94 грн; моральну шкоду в розмірі 10000 грн; витрати на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4700 грн; судовий збір в розмірі 1073,60 грн; витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.08.2023 о 13.52 год. в м. Вінниці на перехресті вулиці Келецька - Шевченка, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», д. н. НОМЕР_1 , здійснюючи проїзд регульованого перехрестя на дозволений сигнал світлофора, при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю марки «Ford», д. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку на дозволений сигнал світлофора, що призвело до їх зіткнення. У подальшому автомобіль марки «Ford», д. н. НОМЕР_2 , внаслідок зіткнення втратив керованість та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault», д. н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. п. 16.6 ПДР України за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова суду набрала законної сили 26.09.2023.
Відповідальність ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом марки «Volkswagen», д. н. НОМЕР_1 не була застрахована полісом обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ОСОБА_1 , як власник автомобіля «Renault Megane Scenic», д. н. НОМЕР_3 , звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження №121Е-09/2023 від 16.09.2023 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Megane Scenic», д.н. НОМЕР_3 в результаті його пошкодження під час ДТП з автомобілем «Volkswagen», д.н. НОМЕР_1 , станом на час виконання даного дослідження 92191,78 грн.
17.10.2023 МТСБУ відповідно до вимоги 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування та виплату ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 58363,84 грн.
Оскільки вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, тому із ОСОБА_2 , як винної особи, позивач просить стягнути різницю між фактичним розміром матеріального збитку (92192,78 грн) та отриманим страховим відшкодуванням (58363,84 грн), що становить 33827,94 грн, а також 4700 грн витрат понесених в зв'язку з проведенням експертизи № 121Е-09/2023 від 16.09.2023.
Внаслідок ДТП позивачу було завдано також моральну шкоду, яка виразилась у тому, що позивач нервував внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача і пошкодження його автомобіля, втрати можливості використовувати автомобіль, як в професійному так і в особистому житті, суттєвої втрати автомобілем товарного вигляду, витрачанням часу для вирішення питань щодо ремонту автомобіля, відмовою винної особи в досудовому врегулюванні спору та необхідності відновлення порушених прав.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 33827,94 грн, моральну шкоду в розмірі 4000 грн, витрати на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4700 грн, понесений судовий збір в розмірі 926,62 грн та 8631 грн понесених витрат на правничу допомогу адвоката. У задоволенні решти суми позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу (вх. № 3898 від 22.04.2024), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в цій частині відмовити в позові.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, не взявши до уваги те, що саме МСТБУ має в межах ліміту страхового відшкодування здійснювати виплати позивачу.
17.05.2024 до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання (вх № 4942) ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке обґрунтовано тим, що про відкриття апеляційного провадження позивач дізнався на початку травня 2024 через додаток Дія. Засобами поштового зв'язку та через Електронний суд апеляційна скарга не надходила на адресу позивача та його представника. 14.05.2024 до апеляційного суду подано заяву про надання копії апеляційної скарги та в цей же день на електронну пошту представником позивача отримано копію апеляційної скарги, тому позивачем пропущено строк на подання відзиву з поважних причин.
Суд апеляційної інстанції, ознайомившись із поданим клопотанням, дійшов висновку про його задоволення.
У частинах першій-четвертій статті 127 ЦПК України зазначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Враховуючи те, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24.04.2024 роз'яснено позивачу право подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України у 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали, а заявником подано зазначене клопотання після закінчення цього строку, тому наявні підстави для поновлення строку на подання відзиву, який пропущено з поважних причин (ухвала ВС 26.01.2024 по справі № 759/7513/21-ц).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 у справі з ціною позову 43827.94 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302800 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з таких підстав.
У справі встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 є власником автомобіля «Renault Megane Scenic», д.н. НОМЕР_3 /а. с. 13/.
Як встановлено судом, 23.08.2023 о 13.52 год. в м. Вінниці на перехресті вулиці Келецька - Шевченка, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», д.н. НОМЕР_1 , здійснюючи проїзд регульованого перехрестя на дозволений сигнал світлофора, при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю марки «Ford», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку на дозволений сигнал світлофора, що призвело до їх зіткнення. У подальшому автомобіль марки «Ford», д.н. НОМЕР_2 , внаслідок зіткнення втратив керованість та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Renault», д.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 по справі № 127/26461/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Постанова суду набрала законної сили 26.09.2023.
/а. с. 43/.
На момент ДТП цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована.
ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та із заявою на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до висновку експерта №121Е-09/2023 від 16.09.2023 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Megane Scenic», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на час виконання даного дослідження складає 92191,78 грн.
/а. с. 15-41/.
17.10.2023 МТСБУ відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та згідно з наказом № 4.1/17948 від 17.10.2023, здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 58363,84 грн.
/а. с. 14, 42/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 надано належні докази на підтвердження завданих йому збитків у вигляді витрат, які він мусить зробити для відновлення свого майна у розмірі 92191,78 грн, однак оскільки МТСБУ 17.10.2023 здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 58363,84 грн, тому з ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріального збитку та отриманим страховим відшкодуванням, а саме у розмірі 33827,94 грн. У ОСОБА_2 були відсутні договірні відносини із страховою компанією щодо відшкодування заподіяної ним шкоди, тому за заподіяну ним шкоду має відповідати саме він як винуватець ДТП.
При визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди суд врахував характер, обсяг і глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, характер правопорушення, вчиненого відповідачем, ступінь його вини, та обґрунтованим вважав розміром відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу 4000 грн, що відповідатиме верховенству права, вимогам розумності та справедливості.
Висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 33827,94 грн зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції.
У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач в письмових поясненнях /а. с. 78/ зазначав про те, що саме МСТБУ має в межах ліміту відшкодування здійснювати виплати позивачу матеріальної шкоди. Фактично спір у справі зводиться до непогодження розміру виплати страхового відшкодування в межах ліміту між позивачем та МСТБУ. Таким чином, позов пред'явлено до неналежного відповідача.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2020 по справі № 703/2166/16-ц зроблено правовий висновок про те, що з аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.9.1 ст. 9 Закону № 1961-IV).
Заявляючи вимогу про стягнення з винуватця ДТП різниці між заподіяною матеріальною шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням, позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що сума даної різниці (33827,94 грн) перевищує ліміт страхового відшкодування.
Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З 1.07.2022 року постановою Правління НБУ від 30.05.2022 № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за шкоду, заподіяну майну потерпілих затверджено страхову суму у розмірі 160 000 грн на одного потерпілого.
З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, колегія суддів приходить висновку, що у позивача наявне право на звернення до МТСБУ з вимогою про відшкодування решти частини страхового відшкодування.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
У даній справі, ОСОБА_1 позов пред'явлено до ОСОБА_2 , з якого позивач просить стягнути різницю матеріальної шкоди між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, зазначаючи, що відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV та згідно з наказом № 4.1/17948 від 17.10.2023 МТСБУ 17.10.2023 здійснило виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 58363,84 грн, однак відповідно до висновку експерта №121Е-09/2023 від 16.09.2023 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Megane Scenic», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на час виконання даного дослідження складає 92191,78 грн, тому різниця між фактичним розміром матеріального збитку та отриманим страховим відшкодуванням становить 33827,94 грн.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Частинами першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовити в задоволенні позову.
Позивачем не надано суду доказів, що МТСБУ відмовило позивачу у здійснені виплати решти суми страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.7 ст. 36 Закону № 1961-IV рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Водночас, МТСБУ до участі у справі позивачем не залучено в якості співвідповідача.
Суд першої інстанції не наділений повноваженнями з власної ініціативи залучати співвідповідача до справи.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад (постанова ВС від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19).
Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, а тому апеляційний суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог (постанова ВС від 23.01.2019 у справі № 752/2803/15-ц, від 08.04.2019 у справі № 185/5743/16).
З огляду на вище зазначене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що позов ОСОБА_1 пред'явлено до неналежних відповідачів, оскільки належним відповідачем за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, у межах страхової суми, є страховик, у даному випадку МТСБУ.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.(пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 33827,94 грн та витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4700 грн підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 33827,94 грн з ОСОБА_2 ..
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених п.п. «г» і «ґ» п. 41.1 та пп. «в» п.41.2 ст. 41 цього закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами (медичними довідками, матеріалами адміністративної справи, тощо) того факту, що його здоров'ю, внаслідок ДТП було заподіяно шкоду.
Однак, позивачем доведено факт заподіяння моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням майна (автомобіля), власником якого він є /а. с. 13/ .
Отже, відшкодування моральної шкоди підлягає на загальних підставах, визначених Цивільним кодексом України.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди. Яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що при вирішенні даної вимоги судом було додержано норм матеріального і процесуального права.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд вірно врахував характер правопорушення, глибину фізичних страждань, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди та прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 4000 грн.
За таких обставин, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим, правових підстав для його скасування в цій частині апеляційним суд не вбачає.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За змістом частини першої і другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, слід також скасувати рішення суду в частині розподілу судових витрат. Здійснюючи новий розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн /а. с. 54/.
Ціна позову у даній справі становить 43827.94 грн, задоволено судом першої інстанції позовні вимоги в розмірі 4000 грн, що становить 9,13 % задоволених вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 98,02 грн (1073,6 х 9,13 % (задоволена частина позовних вимог 4000 х 100 : 43827,94) = 98,02), та витрати на правничу допомогу в розмірі 913 грн (10000 х 9,13 % = 913).
При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 1610,40 грн /а. с. 92/, оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню апеляційним судом, з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1463,37 грн (розрахунок 1610,40 х 90,87 % (відмовлена частина вимог) 1463,37 грн).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України, з позивача слід стягнути на користь відповідача різницю судових витрат в розмірі 452,35 грн (1463,37 - 98,02 - 913 = 452,35 грн).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 у даній справі в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в розмірі 33827,94 грн, витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4700 грн, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В іншій частині (відшкодування моральної шкоди) рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.03.2024 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 452 (чотириста п'ятдесят дві) гривні 35 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський