24 червня 2024 року
м. Київ
справа № 464/6353/23
провадження № 51-3053ск24
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінальногосуду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року, постановлену щодо ОСОБА_4 , і
встановила:
вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє 16 листопада 2018 року Личаківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185, 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 2 років 5 місяців позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання 5 років позбавлення волі.
Задоволено цивільний позов ПП «Мережа-Сервіс» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду, відповідно до обставин, установлених місцевим судом та детально наведених у вказаному вироку, 12 липня 2023 року, близько 13 год
30 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину « Близенько », що за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 5, що належить ПП «Мережа-Сервіс Львів №39», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав пляшку бренді «Метакса», об'ємом 0,5л, вартістю без ПДВ 298 грн.
Крім того, ОСОБА_4 , цього ж дня, близько 17 год 55 хв, перебуваючи в приміщенні магазину « Близенько », що за адресою: м. Львів, вул. Драгана, 4-б, що належить ПП «Мережа-Сервіс Львів №14», шляхом вільного доступу повторно, таємно викрав пляшку віскі «Балантайс Фінест», об'ємом 0,5л, вартістю без ПДВ 307,95 грн.
Також, ОСОБА_4 , в цей же день, близько 19 год 10 хв, перебуваючи в приміщенні магазину «7-23», що за адресою: м. Львів, пр. Ч.Калини, 109, що належить ТзОВ «Клевер Сторс», повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав пачку кави «Prodomo», мелена, вагою 500 гр., вартістю без ПДВ 315,60 грн.
Крім того, ОСОБА_4 , 14 липня 2023 року, близько 21 год 10 хв, перебуваючи в приміщенні магазину « Близенько », що за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, що належить ПП «Мережа-Сервіс Львів №79», повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав банку ікри "Шаланда Лососева зерниста", 100 гр., вартістю без ПДВ 291,50 грн.
18 липня 2023 року ОСОБА_4 близько 14 год 10 хв, перебуваючи в приміщенні цього ж магазину, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав пляшку лікеру «Джек Деніелс Теннессі Хані», об'ємом 0,5л, вартістю без ПДВ 397,05 грн.
Крім того, цього ж дня ОСОБА_4 близько 15 год, перебуваючи в приміщенні магазину « Близенько », що за адресою: м. Львів, вул. Липова Алея, 1, що належить ПП «Мережа-Сервіс Львів №131», повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав шоколад "Студентська Молочний арахіс груша", в кількості 4 шт., загальною вартістю без ПДВ 299 грн.
Після цього, цього ж дня, ОСОБА_4 близько 15 год 20 хв, перебуваючи в приміщенні магазину «Близенько», що за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 204, що належить ПП «Мережа-Сервіс Львів №91» повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав пляшку бренді «Метакса», об'ємом 0,5л, вартістю без ПДВ 298 грн.
02 серпня 2023 року ОСОБА_4 , близько 11 год 15 хв, перебуваючи в приміщенні магазину « Близенько », що за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 12, що належить ПП «Мережа-Сервіс Львів №46» повторно, таємно викрав пляшку коньяку «Арарат 5*», об'ємом 0,5л, вартістю без ПДВ 315,50 грн.
Крім того, 10 серпня 2023 року ОСОБА_4 , близько 19 год 45 хв, перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки "Ксіомі Редмі Нот 9", вартістю 3150 гривень, а також силіконовий чохол, вартістю 150 гривень, із двома сім-картами, вартістю 200 гривень кожна, на рахунку яких знаходились гроші в сумі 75 грн та 80 грн, що належать потерпілому
ОСОБА_5 , після чого з викраденим з місця події попрямував у невідомому напрямку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_4 задоволено. Змінено вирок Сихівського районного суду м. Львова від 18 грудня 2023 року в частині призначеного покарання та призначено йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді 3 років обмеження волі. В іншій частині вирок залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, жодним чином не мотивував, у чому полягало щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обвинуваченим. Крім того, на думку прокурора, не мотивовано в рішенні і висновок суду про вчинення злочину у зв'язку з важким матеріальним становищем, а також не обґрунтовано, яким чином висловлене обвинуваченим в усній формі бажання проходити службу в ЗСУ характеризує обставини вчинення ним кримінальних правопорушень та істотно знижує тяжкість останніх. Також, як вважає прокурор, у зв'язку з перебуванням обвинуваченого на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з 18 жовтня 2017 року, діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та психоактивних речовин, висловлене обвинуваченим бажання служити у ЗСУ викликає обґрунтовані сумніви та може бути способом уникнення ним справедливого покарання, чому суд апеляційної інстанції не надав оцінки.
Також прокурор звертає увагу на те, що поза увагою апеляційного суду залишилась кількість епізодів злочинної діяльності, а також суд не надав оцінки і предмету кримінальних правопорушень, адже у більшості випадків такими були алкогольні напої. Крім того, при призначенні покарання апеляційним судом не було враховано і висновку органів пробації, згідно з яким ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого є високим. На думку прокурора, апеляційний суд, приймаючи своє рішення, не врахував у повній мірі і не надав об'єктивної оцінки всім обставинам справи, які мають значення для призначення покарання та не навів належних і достатніх мотивів застосування ст. 69 КК.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених і перевірених місцевим судом, а також правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України Верховний Суд не перевіряє, оскільки сторона обвинувачення не оскаржує законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині.
Стосовно тверджень прокурора про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК України, для скасування ухвали апеляційного суду, то вони, на переконання колегії суддів Верховного Суду, не є слушними з огляду на таке.
Як визначено частинами 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, згідно з положеннями статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Згідно з положеннями ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду, тощо.
Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції перевірив посилання й доводи, наведені в апеляційній скарзі, та, встановивши підстави для зміни вироку місцевого суду в частині призначеного покарання, обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 положення ст. 69 КК України.
Згідно з оскаржуваною ухвалою апеляційної інстанції апеляційний суд, змінюючи судове рішення, послався на те, що суд першої інстанції під час призначення покарання врахував тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які віднесені до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не працює, неодружений, раніше неодноразово судимий, перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з
18 жовтня 2017 року, діагноз: розлад психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та психоактивних речовин, на обліку психоневрологічного диспансера не перебуває, а також визнав обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, що знайшло своє відображення в матеріалах кримінального провадження, та з урахуванням активного сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення під час досудового розслідування, даних про його особу, а також враховуючи те, що обвинувачений вчинив злочин у зв'язку з важким матеріальним становищем та виявив бажання проходити службу в ЗСУ, оскільки проходив військову службу, перебуває в запасі, має військову спеціальність, суд апеляційної інстанції, визнавши зазначені обставини такими, що істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, прийшов до висновку про можливість застосування до
ОСОБА_4 вимог ст. 69 КК України та призначення йому більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
При цьому, при призначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання апеляційним судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, який раніше судимий, спосіб вчинення злочину, наслідки, які настали внаслідок кримінально-протиправних дій, дані про особу обвинуваченого.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції та вважає, що призначене цим судом засудженому ОСОБА_4 покарання за
ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 69 КК України. Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість, колегія суддів не вбачає.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що апеляційним судом не було враховано висновок органу пробації згідно з яким ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого є високим є необґрунтованими.
Досудова доповідь провідного інспектора Галицького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області про ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства ОСОБА_4 була врахована судом першої інстанції при призначенні покарання, та їй було надано відповідну оцінку.
Разом з цим, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що досудова доповідь органу пробації складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про розмір покарання та має виключно рекомендаційний характер, яку суд може врахувати, виходячи зі своїх дискреційних повноважень.
Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень статей 370, 419 КПК із зазначенням короткого змісту судового рішення суду першої інстанції, вимог апеляційної скарги, узагальнених доводів учасників судового провадження, встановлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу і положень закону, якими він керувався.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі прокурора доводи не спростовують правильності висновків, викладених у судових рішеннях, і не містять вагомих аргументів, що свідчили б про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідність призначеного місцевим судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності й обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року, постановлену щодо ОСОБА_4 .
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3