24 червня 2024 року
м. Київ
справа № 525/315/23
провадження № 61-876ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про припинення податкової застави,
Головне управління Державної податкової служби у полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзіГУ ДПС у Полтавській області зазначає, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Проте, посилаючись на необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 909/455/20, від 25 травня 2022 року у справі № 160/11297/20, від 20 серпня 2020 року у справі № 808/2726/16, від 16 липня 2019 року у справі № 809/654/18, від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 826/9047/16, від 26 червня 2019 року у справі № 200/14113/18-а, заявник вмотивовано не обґрунтувала необхідності такого відступлення від зазначених висновків.
Заявник не зазначив, від якого саме висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 909/455/20, від 25 травня 2022 року у справі № 160/11297/20, від 20 серпня 2020 року у справі № 808/2726/16, від 16 липня 2019 року у справі № 809/654/18, від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 826/9047/16, від 26 червня 2019 року у справі № 200/14113/18-а, та щодо застосування якої норми права необхідно відступити, щодо яких правовідносин апеляційний суд застосував цей висновок, який правовий висновок необхідно сформулювати після відступлення від попереднього висновку, як це може вплинути на вирішення спору у цій справі.
Крім того, заявник у касаційній скарзі заявник зазначив, що підставою касаційного оскарження є пункти 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а також суди не дослідили зібрані у справі докази. Проте в обґрунтуванні касаційної скарги заявник зазначив про загальні порушення судами цивільного законодавства, про неналежну оцінку позиції податкового органу, про неналежне мотивування рішень та описано обставини справи, що не є належним обґрунтуванням касаційної скарги.
Такі недоліки касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження, тому заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України та частини третьої статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу заявнику у касаційній скарзі необхідно навести конкретне обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у відповідних постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 17липня 2024 року, але який не може перевищувати двадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник