Іменем України
21 червня 2024 року
м. Київ
справа № 766/12308/20
провадження № 61-7300ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2022 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
(далі - Суворовський ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»).
Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Суворовського районного ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменко В. Л. знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 668/3566/14-ц про стягнення солідарно з
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за валютним кредитом, забезпеченим іпотекою квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Зазначала, що 22 квітня 2020 року їх представник був ознайомлений зі звітом про оцінку вартості квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , та письмово повідомив державного виконавця, що вона не надає згоди на примусове відчуження майна.
Вказувала, що 03 серпня 2020 року їй стало відомо, що державним виконавцем подано до Державного підприємства «Сетам» заявку на реалізацію вищевказаного майна.
Посилаючись на норми пункту першого статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вважала, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та передача її на примусову реалізацію є незаконними.
Враховуючи викладене, просила суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменко В. Л. в частині її звернення із заявкою на реалізацію арештованого майна та заборонити їй реалізацію вищезазначеної квартири.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня
2022 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Суворовського ВДВС у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменко В. Л. в частині її звернення із заявкою на реалізацію арештованого майна та заборонити їй реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
АТ «УкрСиббанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2022 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень.
Заявникпорушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову отримав 10 травня 2024 року, що підтверджується листом, який надійшов на електронну пошту заявника.
Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною другою статті 390 ЦПК України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протягом дії цього Закону: «1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири
та 250 кв. м для житлового будинку.»
Тобто, за змістом підпункту 1 пункту 1 Закону визначено сукупність умов неможливості примусового стягнення нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, а саме: таке житло має використовуватися як місце постійного проживання боржника; власності боржника не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.
Суд першої інстанції, з висновками погодився апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у спірній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 м2, іншого нерухомого майна у її власності немає, у зв'язку з чим підлягають застосуванню норми підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дійшов правильного висновку про задоволення скарги.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити Акціонерному товариству «УкрСиббанк» строк на касаційне оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області
від 17 січня 2022 року та постанови Херсонського апеляційного суду
від 27 березня 2024 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2022 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк», відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська