Окрема думка
суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Дундар І. О., Крата В. І.
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 357/10078/22
провадження № 61-15033св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , залишив без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишив без змін.
Касаційний суд в постанові зазначив, що:
«у листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту спільного проживання, вказавши заінтересованою особою ОСОБА_3 . Заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є рідними братами та постійно спільно проживали як одна сім'я з 2019 року по день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки, в тому числі, спільні витрати по утриманню та ремонту житла, спільне харчування, придбавали майно для спільного користування, надавали один одному взаємну допомогу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер від травми, заподіяної йому в наслідок військових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини. Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для реалізації його прав внаслідок загибелі військовослужбовця - члена його сім'ї;
рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання задоволено;
ОСОБА_5 , вважаючи що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та інтереси, як дружини ОСОБА_4 з яким вони з початку 2017 року проживали сім'єю без реєстрації шлюбу, звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою. ОСОБА_5 зазначила про те, ОСОБА_1 з метою позбавлення права й можливості на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_4 його цивільної дружини ОСОБА_5 , не повідомив суду про існування заінтересованої особи ( ОСОБА_5 ). Вказувала, що з 01 серпня 2006 року шлюб між нею та ОСОБА_4 (померлим) був розірваний, з початку 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відновили відносини як чоловік та дружина та почали спільно проживати сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільний бюджет, спільне господарство, спільно відпочивали, мали між собою розподілені права та обов'язки членів подружжя;
на підтвердження аргументів щодо проживання з померлим сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 надала акт Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 11 квітня 2022 року щодо підтвердження факту сумісного проживання, а також сповіщення сім'ї (близьких родичів) померлого (загиблого) адресоване ОСОБА_5 ;
таким чином, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого військовослужбовця;
за таких обставин, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_5 (особа, яка не брала участі у справі) довела, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов'язки, а факт, який просив встановити ОСОБА_1 , не може бути встановлений через те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник спір про право».
Не можемо погодитися із постановою касаційного суду з таких підстав.
1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
2. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
3. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
3.1. Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див., постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
4. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
4.1. У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див., постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
5. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 541/1060/23 (провадження № 61-410св24) зазначено, що :
«на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц (провадження № 61-46717св18).
У справі, яка переглядається, встановлено, що після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, як спадкоємець четвертої черги за законом, 01 листопада 2022 року звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 01 листопада 2022 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Пазиничем Р. В. було заведено спадкову справу № 190/2022 щодо майна померлої ОСОБА_2. Разом із цим, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження ОСОБА_1 свого права на спадщину після смерті ОСОБА_2, оскільки спадкодавець не склав заповіту на її ім'я, родинних стосунків між ними немає, а належність їй права на спадкування як спадкоємця четвертої черги за законом на час звернення з апеляційною скаргою не встановлено. Отже, ОСОБА_1, хоч і подала заяву про прийняття спадщини, проте не підтвердила свого права на спадкування. Тому висновок суду про те, що права та інтереси ОСОБА_1 як спадкоємця четвертої черги за законом зачіпаються вирішенням заяви Миргородської міської ради Полтавської області про відумерлість спадщини є передчасним. […] Переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, апеляційний суд наведеного не врахував, та належним чином не з'ясував та не зробив висновків з приводу того, чи вирішувалися судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги».
5.1. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 522/8946/16-ц (провадження № 61-20491св18) за заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю, зазначено, що:
«Одеська міська рада є особою, яка не брала участі у справі. Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд зробив висновок, що заінтересованою особою у справі є Одеська міська рада. […] для перегляду справи в апеляційному порядку, в першу чергу, підлягає встановленню чи порушені оскарженим судовим рішенням права чи інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу. Якщо оскарженим рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не брала участі у справі, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Проте апеляційний суд не звернув уваги на вказані вимоги процесуального законодавства, розглянувши справу в апеляційному порядку по суті за апеляційною скаргою Одеської міської ради, за відсутності даних про вирішення судом першої інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки».
5.2. Тобто касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, апеляційним судом має бути встановлено, що судовим рішенням вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті. Самого по собі ствердження про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подає апеляційну скаргу не достатньо для скасування рішення суду першої інстанції.
5.3. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
6. У справі, що переглядається, відсутні докази рішенням суду першої інстанції вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки саме ОСОБА_5 , зокрема, внаслідок проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Самого по собі ствердження про те, що про таке вирішення очевидно недостатньо. Тому апеляційний суд зробив передчасний висновок з приводу того, що рішенням суду першої інстанції вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки саме ОСОБА_5 . Тому касаційний суд мав касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суддя І. О. Дундар
Суддя В. І. Крат