19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 367/6864/21
провадження № 61-2578св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Накутної Софії Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в складі колегії суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,
в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Ірпіньжитлоінвестбуд», Ірпінська міська рада, про встановлення земельного сервітуту та
Короткий зміст вимог
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон 2015» (далі - ТОВ «Легіон-15») до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальне підприємство «Ірпіньжитлоінвестбуд» (далі - КП «Ірпіньжитлоінвестбуд»), Ірпінська міська рада, про встановлення земельного сервітуту.
23 березня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позов ТОВ «Легіон 2015» залишено без розгляду.
21 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Накутна С. О. звернулася до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення в справі, в якому просила стягнути з ТОВ «Легіон 2015» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 304 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
26 травня 2023 року додатковою ухвалою Ірпінського міського суду Київської області клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Накутної С. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Легіон 2015» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37 000,00 грн.
Суд першої інстанції керувався тим, що, враховуючи надані представником відповідача докази, суд задовольняє вимоги щодо стягнення судових витрат в частині: консультація - 1 год. - 5 000,00 грн, підготовка відзиву - 3 год. - 2 000,00 грн, участь адвоката в засіданнях суду першої інстанції - 10 год. - 30 000,00 грн. В частині стягнення витрат на підготовку клопотання про скасування заходів забезпечення позову - 5 год. - 6 000,00 грн, підготовку апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову - 3 год. - 2 000,00 грн, участь адвоката в засіданнях суду апеляційної інстанції - 3 год. - 9 000,00 грн, участь адвоката в виконавчому провадженні та під час вчинення виконавчих дій - 12 год. - 50 000,00 грн, суд відмовляє в цій частині вимог, оскільки такого виду послуги адвокатом не надавалися.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року в справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19)).
Оскільки для суду не є обов'язковими зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема в випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувавши реальність та необхідність понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, в задоволенні клопотання про стягнення з позивача судових витрат в частині «гонорару успіху» необхідно відмовити.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
24 січня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу
ТОВ «Легіон-2015» задоволено, додаткову ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2023 року скасовано, в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Накутної С. О. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не встановив та не зазначив у мотивувальній частині ухвали, в чому полягає недобросовісність дій позивача.
Апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що неявка представника позивача в судові засідання 17 січня 2023 року та 23 березня 2023 року, що стало підставою для залишення позову без розгляду, не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відповідно до довідок про доставку sms-повідомленняпредставнику позивача - Дутка І. М. були доставлені sms-повідомленняпро судові засідання, призначені на 17 січня 2023 року та 23 березня 2023 року (а. с. 237, 238). Проте ці довідки не можуть вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно з пунктом 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді sms-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, судовий виклик надсилається учаснику судового процесу за наявності відповідної заяви. Форма заяви надається учаснику судового процесу в суді або самостійно завантажується ним з офіційної сторінки суду, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України. Така заява підписується власноруч або кваліфікованим електронним підписом учасника судового процесу та подається до суду.В матеріалах справи відсутня така заява представника ТОВ «Легіон 2015» - Дутки І. М. За відсутності в матеріалах справи доказів про належне повідомлення позивача чи представника позивача про місце, дату та час судового засідання, неявка такого представника не може свідчити про недобросовісність дій сторони.
Заявляючи клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача не навів доводів про те, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та в чому вони виражені, зокрема, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Під час апеляційного розгляду справи не встановлено обставин, які можуть свідчити про недобросовісність дій позивача, що виключає наявність передбачених частиною 5 статті 142 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Накутна С. О. через систему «Електронний Суд» подала до Верховного Cуду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі додаткову ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2023 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час оскарження додаткової ухвали суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Легіон-2015» фактично всупереч встановленому порядку оскаржило ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року про залишення його позову без розгляду. Розгляд справи тривав майже 2 роки та постійно відкладався через відсутність позивача. Відповідачка витратила значну частину коштів на отримання правової допомоги, розмір цих витрат позивач не оспорював та не просив зменшити із обґрунтуванням їх неспівмірності.
Заявниця зазначила, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані в справі докази понесення судових витрат, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат; суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15, від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, в постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 24 жовтня 2019 року в справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року в справі № 904/3583/19, від 18 березня 2021 року в справі № 910/15621/19, від 15 вересня 2021 року в справі № 440/4206/19, від 29 грудня 2021 року в справі № 914/708/21, стосовно обставин, за яких суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Позиція ТОВ «Легіон 2015»
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що неявка представника позивача в судові засідання 17 січня 2023 року та 23 березня 2023 року, що стало підставою для залишення позову без розгляду, не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року про залишення позову без розгляду є виключним правом позивача й також не свідчить про його недобросовісність. Відповідачка посилається на нерелевантну практику Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні 2021 року ТОВ «Легіон 2015» звернулося до Ірпінського міського суду Київської області із цим позовом.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 вересня 2021 року відкрито провадження в справі. Підготовче засідання призначене на 17 грудня 2021 року.
Матеріали справи не містять інформації про результати проведення судового засідання 17 грудня 2021 року.
Судове засідання, призначене на 05 квітня 2022 року, не проводилось у зв'язку із неможливістю судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану на підставі розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження в справі, призначено справу для розгляду по суті на 17 січня 2023 року.
Матеріали справи не містять інформації про результати проведення судового засідання 17 січня 2023 року.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року позовну заяву ТОВ «Легіон 2015» залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Суд керувався тим, що представник позивача - Дутка І. М. не з'явився в судові засідання 17 січня 2023 року та 23 березня 2023 року, про місце, дату та час судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку sms-повідомлення з текстом судової повістки.
21 квітня 2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Накутна С. О. звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Легіон 2015» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 304 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 23 червня 2020 року № 2, укладений між Адвокатським об'єднанням (далі - АО) «Право захисту» та ОСОБА_1 , додаткову угоду № 5 до договору про надання правничої (правової) допомоги 23 червня 2020 року № 2 з описом видів робіт, послуг та витрат, додаткову угоду № 7 до договору про надання правничої (правової) допомоги 23 червня 2020 року № 2 з описом видів робіт, послуг та витрат, акт приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору про надання правничої (правової) допомоги 23 червня 2020 року № 2, довідку від 20 квітня 2023 року № 1, видану на підтвердження того, що всі фінансові зобов'язання ОСОБА_1 перед АО «Право захисту» виконано в повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані в пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята-шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Положення статей 137, 141 ЦПК України регламентують загальні правила розподілу судових витрат (на правову допомогу в тому числі) та є універсальними в правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.
Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.
У частинах п'ятій-шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Положення частин п'ятої-шостої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п'ятої-шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року в справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11.); при застосуванні частини п'ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12.).
Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року в справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, також постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року в справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року в справі № 924/341/22).
У постановах від 14 травня 2024 року в cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п'ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Відповідно до частини п'ятої статті 223 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд першої інстанції залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
ТОВ «Легіон 2015» повторно не з'явилося в судове засідання без поважних причин, що підлягає кваліфікації як «необґрунтовані дії позивача», і вказані дії були підставою для закінчення судового розгляду постановленням ухвали про залишення позову без розгляду.
Такі обставини встановлені ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року, яка на підставі пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку не оскаржена й не скасована, тому з урахуванням частини першої статті 258 та частини першої статті 18 ЦПК України є обов'язковою, адже набрала законної сили.
Ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року позивачем не оскаржувалася, що свідчить про його згоду з таким висновком суду першої інстанції.
Фактично оскарження ТОВ «Легіон 2015» додаткової ухвали суду першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу з підстав незаконності залишення позову без розгляду є спробою ревізії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року, що суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).
Апеляційний суд спростував висновки ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 березня 2023 року, яка не була предметом апеляційного перегляду, всупереч встановленому порядку оскарження судових рішень, у зв'язку з чим не можна погодитися з висновками апеляційного суду про те, що неявка представника позивача в судові засідання 17 січня 2023 року та 23 березня 2023 року, що стало підставою для залишення позову без розгляду, не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Провадження в справі відкрито 30 вересня 2021 року та до залишення 23 березня 2023 року позову без розгляду відповідачка добросовісно реагувала на відкриття в справі провадження вчиненням відповідних процесуальних дій, зокрема подавала клопотання про зупинення провадження в справі (т. 1, а. с. 74-76), відзив на позовну заяву (т. 1, а. с. 82-95), клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу (т. 1, а. с. 194-210), та понесла судові витрати, оскільки зверталася за професійною правничою допомогою до адвоката.
Залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованості дій позивача є підставою для відшкодування відповідачці витрат на правову допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат відповідачки на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності та нерозумності такого розміру позивач до суду не подавав.
На підставі встановлених обставин справи щодо необґрунтованості дій позивача суд першої інстанції правильно стягнув з ТОВ «Легіон 2015» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37 000,00 грн (розмір не оспорюється за доводами касаційної скарги).
Посилання заявниці в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, в яких зазначено, що суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-шостою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, є безпідставними, адже в цій справі спір не вирішений ухваленням рішення по суті, а розподіл витрат у разі залишення позову без розгляду визначається нормами статті 142 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги на висновки суду не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 413, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Накутної Софії Олександрівни задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року скасувати, залишити в силі додаткову ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 травня 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
Є. В. Петров
В. В. Пророк