05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 760/5861/18
провадження № 61-18748св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Кострицького В. В., Стахової Н. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 263 378,76 грн, 3 % річних в розмірі 5 823,20 грн та неустойку в розмірі 708 488,86 грн.
Солом'янський районний суд міста Києва ухвалою від 19 червня 2018 року відкрив провадження у цій справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині визначення підсудності, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив. Ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року про відкриття провадження у справі скасував, направив справу на розгляд до Приморського районного суду міста Одеси за встановленою підсудністю.
ОСОБА_1 у червні 2019 року подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 241 270,74 грн, 3 % річних в розмірі 6 306,09 грн та неустойку в розмірі 153 448,19 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_2 у березні 2023 року подав до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України.
Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 23 березня 2023 року заяву ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задовольнив. Зупинив провадження у цій справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, бере участь в захисті суверенітету України, у зв'язку з чим не може брати участі в судових засіданнях.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 01 грудня 2023 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 23 березня 2023 року.
Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що матеріали справи містять підтвердження доставки копії оскаржуваної ухвали на електронну адресу 27 березня 2023 року, строк на апеляційне оскарження ухвали суду сплив 11 квітня 2023 року, проте ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду зі скаргою 23 жовтня 2023 року, та просила поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що не отримувала копію оскаржуваної ухвали саме в паперовому вигляді, що не можна вважати поважними підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 у грудні 2023 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/16324/20, від 04 травня 2022 року у справі № 548/467/20, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20.
Суд першої інстанції зобов'язаний був відповідно до норм чинного законодавства вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом, у разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не вручене.
Апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ухвали про зупинення провадження у справі, що є грубим порушенням судом норм чинного законодавства.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Приморського районного суду міста Одеси.
Справа № 760/5861/18 надійшла до Верховного Суду 01 лютого 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.
Частинами п'ятою, шостою статті 272 ЦПК України (в редакцій, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку.
Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).
05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) ЄСІТС - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції).
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).
Абзацами другим та п'ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Отже, процесуальним законодавством, чинним на час постановлення ухвали судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали).
Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів» - отримає судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» рішення суду на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі) не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції ухвали).
В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.
Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов'язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.
23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 не погоджуючись з ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 23 березня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій, зокрема просила поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції.
Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказувала на те, що ухвалу про зупинення провадження у справі вона не отримувала, а ознайомилася з нею у Єдиному державному реєстрі судових рішень у жовтні 2023 року.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2023 року визнав наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 23 березня 2023 року неповажними. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху для подання заяви про поновлення строку, вказавши інші поважні причини пропуску строку.
Апеляційний суд вказував, що ухвала суду першої інстанції постановлена 23 березня 2023 року, а апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 подано 23 жовтня 2023 року. Також апеляційний суд зазначив, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Плачинда К. О. відповідно до ордера, у своїх клопотаннях надісланих до суду адвокат вказував свою та ОСОБА_1 офіційну електронну пошту. Судом першої інстанції 27 березня 2023 року було надіслано копію повного тексту оскаржуваної ухвали саме на зазначену електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронно листа. Проте з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 23 жовтня 2023 року, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
24 листопада 2023 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків у цій справі.
Проте апеляційний суд визнав наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження, викладені у заяві про усунення недоліків, неповажними і відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
На час постановлення судом першої інстанції ухвали у цій справі, а саме 23 березня 2023 року, підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв'язку розпочали функціонування.
Справу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі.
Враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції), якою передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Доказів реєстрації ОСОБА_1 у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять.
При цьому, в розумінні приписів статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції), наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сама по собі не свідчить про вручення копії ухвали суду першої інстанції та за установлених у цій справі обставин не могла використовуватись апеляційним судом як підтвердження відправлення стороні копії судового рішення на офіційну електронну адресу.
З огляду на викладене, у цій справі суд першої інстанції був зобов'язаний надіслати позивачу ухвалу у паперовій формі рекомендованим листом, а наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа до електронної скриньки у розумінні статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) не свідчить про належне вручення копії судового рішення позивачу.
Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).
Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 23 березня 2023 року, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а направляє справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді: А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік