19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 333/6817/21
провадження № 61-12903св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів:
Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В. та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 належить 1/2 частини квартири
АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 21 травня 2016 року Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Співвласником іншої 1/2 частини квартири є ОСОБА_4 , право власності якої набуте відповідно до договору дарування частини квартири, посвідченого
28 січня 2017 року Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Спірна квартира має загальну площу 43,05 кв. м, житлову площу -
26,4 кв. м та складається з двох кімнат: кімната № 1 площею 16,5 кв. м
і кімната № 2 площею 9,9 кв. м. Службові приміщення: кухня площею 5,9 кв. м, санвузол площею 2,9 кв. м, коридор площею 1,7 кв. м, комора площею
2,1 кв. м, балкон площею 0,65 кв. м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру, виготовленим станом на 17 березня 2016 року.
Позивач зазначав, що ОСОБА_2 тривалий час створює йому перешкоди в користуванні квартирою, а саме: після набуття права власності на частку квартири вона на власний розсуд, без будь-якого погодження
з позивачем, як співвласником спірної квартири, зробила її перепланування, внаслідок чого змінились технічні характеристики спірного житла. Відповідно до технічного паспорта на квартиру, виготовленого станом на 08 липня
2021 року, загальна площа квартири становить 43,15 кв. м, житлова площа - 28,5 кв. м. На теперішній час квартира складається з: кімнати № 1 площею 18,9 кв. м і кімнати № 2 площею 9,6 кв. м, коридору площею 2,9 кв. м, комори площею 2,2 кв. м, кухні площею 4,9 кв. м, санвузла площею 3,8 кв. м, балкону площею 0,85 кв. м.
Оскільки в позасудовому порядку врегулювати питання щодо порядку користування спірною квартирою сторонам не вдалося, ОСОБА_1 просив встановити порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 05 серпня 2021 року № 2021-40, виділивши йому в користування кімнату № 2 площею 11,0 кв. м та балкон площею 0,85 кв. м, а всього загальною площею 11,85 кв. м; виділити
в користування ОСОБА_2 кімнату № 4 площею 9,6 кв. м та комору № 3 площею 2,2 кв. м, а всього загальною площею 11,80 кв. м; службові приміщення № 1 коридор площею 2,9 кв. м, № 5 кухню площею 4,9 кв. м, № 6 санвузол площею 3,8 кв. м, № 7 (новостворене) коридор площею 8,00 кв. м залишити у спільному користуванні співвласників; зобов'язати
ОСОБА_2 за власний рахунок провести переобладнання приміщень
у квартирі АДРЕСА_1 , а саме:
у приміщенні № 2 влаштувати перегородку зазначеної на схемі конфігурації із вказаними розмірами; між приміщенням № 2 і приміщенням № 4 закласти дверний отвір, між приміщенням № 2 і новоствореним приміщенням № 7 при влаштуванні перегородок передбачити дверний отвір. Стягнути з відповідачки судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого
2023 року позовні вимоги задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 05 серпня 2021 року № 2021-40.
Виділено в особисте користування ОСОБА_1 приміщення в квартирі АДРЕСА_1 площею 11,80 кв. м, яке складається з приміщення № 3 - комора площею 2,2 кв. м та приміщення
№ 4 - кімната площею 9,6 кв. м.
Виділено в особисте користування ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_5 приміщення в квартирі
АДРЕСА_1 площею 11,85 кв. м, яке складається з приміщення № 2 - кімната площею 11,00 кв. м та приміщення № 4 - балкон площею 0,85 кв. м.
Службові приміщення: № 1 - коридор площею 2,9 кв. м, № 5 - кухня площею
4,9 кв. м, № 6 - санвузол площею 3,8 кв. м, № 7 (новостворене) - коридор площею 8,00 кв. м залишено в спільному користуванні співвласників.
Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок провести переобладнання приміщень у квартирі АДРЕСА_1 :
в приміщенні № 2 влаштувати перегородку показаної на схемі конфігурації
із зазначеними розмірами; між приміщенням № 2 - кімната і приміщенням
№ 4 - кімната закласти дверний отвір, між приміщенням № 2 - кімната
і новоствореним приміщенням № 7 - коридор при влаштуванні перегородок передбачити дверний отвір.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у справі дійшли згоди, що оптимальним є варіант № 1 висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 05 серпня 2021 року
№ 2021-40, виконаного судовим експертом ОСОБА_6 на замовлення позивача, щодо порядку користування приміщеннями в спірній квартирі, який суд врахував, ухвалюючи рішення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тивоненка Д. Р. задоволено частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що технічні характеристики квартири не дають можливості визначити порядок користування спірною квартирою між співвласниками з дотриманням прав кожного з них на володіння, користування та розпорядження належною їм часткою.
Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 19 вересня
2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Тивоненка Д. Р. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 724,00 грн.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 8 000,00 грн та витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн, всього стягнено 13 000,00 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що під час винесення постанови від
18 липня 2023 року не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом, з 16 000,00 грн до 8 000,00 грн, в суді апеляційної інстанції - з 14 000,00 грн до 5 000,00 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в такому розмірі не
є підтвердженими, а отже, немає підстав для відшкодування цих витрат
у визначеному адвокатом розмірі. При цьому колегія суддів вважала, що стягнення витрат на правову допомогу в загальному розмірі 13 000,00 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності як одному з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
26 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Косякова З. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2023 року та залишити в силі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від
15 лютого 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність у висновку експертного будівельно-технічного дослідження від
05 серпня 2021 року № 2021-40 інформації про те, що його підготовлено для подання до суду, а також що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суперечить фактичним обставинам справи та доказам, оскільки вказаний висновок експерта містить інформацію щодо таких обставин, а тому відповідає частині п?ятій статті 106 ЦПК України. Апеляційний суд, який не є спеціалістом у сфері іншій, ніж право, дав оцінку технічним характеристикам спірної квартири. Апеляційний суд не врахував, що відповідачка не заперечувала проти позову в частині встановлення порядку користування квартирою, вона лише не бажала встановлювати перегородки.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21, від 15 вересня 2021 року у справі
№ 719/637/20, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Косякова З. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня
2023 року і закрити провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував принцип пропорційності задоволення вимог, не пересвідчився, що заявлені витрати
є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг
і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.
Аргументи інших учасників справи
12 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня
2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що відповідачка не забороняє позивачу (своєму брату) проживати у його ж квартирі і не чинить йому перешкод. Суміжна кімната не зайнята. Позивач сам створив ситуацію, через яку наявний цей спір. Висновок експерта не враховував інтересів малолітніх дітей, які проживають у спірній квартирі.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
30 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконання додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Сторони у справі є співвласниками квартири
АДРЕСА_1 .
У спірній квартирі проживають: відповідачка ОСОБА_2 , її чоловік ОСОБА_8 та їх діти: ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 21 травня
2016 року Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою, належить 1/2 частини зазначеної квартири.
Відповідачці на підставі договору дарування від 28 січня 2017 року належала
1/2 частина спірної квартири, 1/4 частину якої 10 липня 2020 року вона подарувала сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з технічним паспортом на спірну квартиру, складеним станом на
17 березня 2016 року, зазначена квартира складалась з кімнати площею
9,9 кв. м, комори площею 2,1 кв. м, кімнати площею 16,5 кв. м з прилеглим балконом площею 0,65 кв. м, кухні площею 5,9 кв. м, коридору площею
1,7 кв. м, санвузла площею 2,9 кв. м, коридору площею 3,4 кв. м.
Унаслідок перепланування ОСОБА_2 квартири, у тому числі перебудови приміщення санвузла, зазначена квартира станом на 08 липня 2021 року складається з кімнати площею 9,6 кв. м, комори площею 2,2 кв. м, кімнати площею 18,9 кв. м, кухні площею 4,9 кв. м, санвузла площею 3,8 кв. м, коридору площею 2,9 кв. м. При цьому між кімнатою площею 18,9 кв. м
і кухнею, а також між кімнатою площею 18,9 кв. м і коридором площею
2,9 кв. м перегородок немає.
Відповідно до висновку від 05 серпня 2021 року № 2021-40 експертного будівельно-технічного дослідження, виконаного судовим експертом
Редькиним Ю. М. на замовлення позивача, в якому є інформації про те, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність і, що висновок надається для суду, запропоновано три варіанти порядку користування зазначеною квартирою з відступом від ідеальних часток співвласників, для реалізації яких необхідно провести певні переобладнання в приміщеннях квартири.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321
ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі
№ 6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те,
що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно,
яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму
і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє
в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток
у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним
у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження
№ 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі
№ 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року
у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня
2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Установивши технічні характеристики квартири, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки визначити порядок користування спірною квартирою у спосіб, який просить позивач, неможливо.
Відмовляючи в задоволенні позову про визначення порядку користування спірною квартирою, апеляційний суд правильно виходив із того, що запропонований позивачем варіант порядку користування квартирою шляхом влаштування перегородок, закладення двірного отвору тощо, неможливий, оскільки суперечить положенням статті 358 ЦК України.
Встановивши, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини спірної квартири, ОСОБА_10 була власницею 1/2 частини квартири. Відповідачка подарувала 1/4 частини квартири сину ОСОБА_5 . На час пред?явлення позову і розгляду справи по суті власників квартири було троє: позивачу належить 1/2 частини, відповідачці - 1/4 частини, сину відповідачки -
1/4 частини. За таких обставин визначити порядок користування спірною квартирою по 1/2 частині, як просить позивач, неможливо.
Висновок апеляційного суду про невідповідність висновку експерта вимогам частини п?ятої статті 106 ЦПК України не вплинув на правильність вирішення спору по суті, а тому аргументи касаційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
Посилання заявника на неврахування судом висновків Верховного Суду
у справах, зазначених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки викладені в них висновки не суперечать висновкам суду, зробленим у цій справі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними
і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення
у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що
зі змісту частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;
3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду
у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема,
у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Апеляційний суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Максимової Л. В. послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтовано вважав, що сума в розмірі 13 000,00 грн є співмірною із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді першої
та апеляційної інстанцій, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача,
у сумі 13 000,00 грн відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, співмірності обставинам справи
з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Запорізького апеляційного суду від 18 липня
2023 року та додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від
19 вересня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 18 липня 2023 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 19 вересня
2023 рокузалишити без змін.
Поновити виконання додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 19 вересня 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов