21 червня 2024 року
м. Київ
справа № 306/728/20
провадження № 61-16347св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Свалявська міська рада Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гойс Людмила Павлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В.,
Кондора Р. Ю., Бисага Т. Ю.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, - приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гойс Л. П. (далі - приватний нотаріус Гойс Л. П.), про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що на підставі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2008 року йому належить 1/6 частина будинку на АДРЕСА_1 ,
а ОСОБА_2 - 5/6 частини цього будинку.
3. Після виділу часток, співвласники одержали визначені об'єкти нерухомого майна з окремими входами, однак питання користування земельною ділянкою спільного двору вирішено не було, надвірні споруди надалі перебували у спільному користуванні співвласників.
4. 24 квітня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка мала намір придбати квартиру ОСОБА_2 , почали демонтувати надвірні споруд на земельній ділянці загального користування, в яких перебували особисті речі позивача.
5. Земельна ділянка, на якій знаходилися споруди, належить
ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 11 жовтня 2019 року.
6. Із наданої Свалявською міською радою інформації, йому стало відомо, що земельна ділянка кадастровий номер 2124010100:01:021:0137 передана
у приватну власність ОСОБА_2 згідно з рішенням п'ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17 листопада 2017 року № 499.
7. Вважає рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки одному із співвласників незаконним, оскільки, інші співвласники будинку АДРЕСА_1 не надавали на це згоди.
8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
визнати недійсним та скасувати рішення третьої сесії Свалявської міської ради Закарпатської області 7 скликання від 23 грудня 2016 року № 299 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації
із землеустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним та скасувати рішення п'ятої сесії Свалявської міської ради Закарпатської області 7 скликання від 17 листопада 2017 року № 499
в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою та передачі їй у власність земельної ділянки, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, за адресою: АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, за адресою:
АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гойс Л. П. від 11 жовтня 2019 року в реєстрі за № 1001.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області
від 10 березня 2021 року, у складі судді Жиганської Н. М., позов задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано рішення п'ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17 листопада 2017 року № 499 в частині затвердження
ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою та передачі їй у власність земельної ділянки, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, за адресою:
АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Гойс Л. П. від 11 жовтня
2019 року в реєстрі за № 1001.
У задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення третьої сесії Свалявської міської ради Закарпатської області 7 скликання
від 23 грудня 2016 року № 299 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , відмовлено.
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав їх законними та обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 було приватизовано земельну ділянку, на якій знаходилось спільне майно співвласників житлового будинку.
11. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення міської ради від 23 грудня 2016 року № 299 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації
із землеустрою, суд вказав, що це рішення прийнято в межах повноважень міської ради та не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.
13. Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_2 у законний спосіб набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 , тому мала законні підстави розпорядитись нею на власний розсуд, зокрема надвірними спорудами, які знаходилися на ній та перебували у її користуванні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат
Мельник П. П., просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши
в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 15 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник П. П., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року.
16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 січня 2024 року, у зв'язку з обранням судді Погрібного С. О до Великої Палати Верховного Суду,
суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
17. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17,
від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 25 травня 2021 року
у справі № 461/9578/15-ц, Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 560/1049/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 463/4419/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Вважає помилковими висновки апеляційного суду про те, що майнові права позивача не порушено, оскільки земельна ділянка, що розташована під будинком, належить на праві спільної власності позивачу та ОСОБА_2 і не може передаватися у власність одному співвласнику.
20. Посилаючись на статтю 42 ЗК України, вказує, що сторони не узгоджували порядок користування земельною ділянкою під багатоквартирним будинком, будівлями та спорудами, що розташовані на ній.
21. Апеляційний суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 не зверталася до суду
з позовом про поділ житлового будинку та припинення спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, внаслідок чого для неї правовий режим спільної часткової власності не припинявся. Враховуючи те, що відсутнє відповідне рішення суду про поділ майна співвласників, посилання суду на частину четверту статті 120 ЗК України
є помилковим.
22. Апеляційним судом не встановлено, що житловий будинок розділений на окремі домоволодіння на підставі рішення суду або договору про поділ майна та припинення спільної часткової власності. Враховуючи те, що спільна часткова власність не припинилася, прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 є протиправним.
23. Будівлі, споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, перебувають у спільній власності його та ОСОБА_2 . Посилання суду на те, що зазначені споруди, розташовані на земельній ділянці, належать ОСОБА_2 на підставі договору дарування є помилковим, оскільки станом на дату укладення вказаного договору частка позивача не була виділена в натурі.
24. Суд не звернув уваги, що відомості про будівлі, споруди, вказані
у договорах, збігаються з матеріалами інвентаризаційної справи, а технічна інвентаризація не проводилася окремо щодо 5/6 частки, належної на праві власності ОСОБА_2 , та окремо щодо 1/6 частки, належної ОСОБА_1 .
25. У справі відсутні докази, які б свідчили, що вказані будівлі та споруди належать на праві власності виключно відповідачам. Відомості, зазначені
в договорах дарування, стосувалися всього будинку, земельної ділянки, споруд, належних на праві спільної власності йому та відповідачу, тому відсутні підстави вважати, що вбиральня, котельня та інші споруди належать на праві власності ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
26. У лютому 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат
Омелян І. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,
в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
27. Вказує, що апеляційний суд, дослідивши правочини щодо нерухомого майна, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо складу нерухомого майна, яке перебувало у власності ОСОБА_2 , інвентарну справу на будинок, а також матеріали судової справи № 2-37/2008, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
28. Визначаючи правовий статус будинку, апеляційний суд звернув увагу на цільове призначення земельної ділянки під будинком, яка була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка), а не для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, як про це стверджував позивач. Тобто на спірну ділянку не поширюються норми статті 42 ЗК України.
29. У розглядуваній справі сторони мають виділені частки з різними адресами, а саме: ОСОБА_1 заадресою:АДРЕСА_1 ,
а ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом
від 27 листопада 2001 року серія НОМЕР_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 4254, спадкоємцями майна ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є в рівних частках його дружина ОСОБА_6 , сини ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою:
АДРЕСА_3 . Згідно з договором дарування від 10 лютого 2004 року, ОСОБА_6 подарувала своєму сину ОСОБА_7 належні їй 4/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Подарована частка будинку із саману позначена на плані під літерою «АА1» житловою площею 54,2 кв. м, загальною площею 117,7 кв. м; сараю із дошок під літерою «Б»; сараю із саману під літерою «В»; вбиральні із дошок під літерою «Г»; сараю із дошок під літерою «Д»; котельня із бетону під літерою «Ж»; споруди позначені на плані «1-3», побудовані
з металу.
32. Згідно з договором дарування від 30 грудня 2006 року, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_2 належні йому 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Подарована частка будинку складається із саману і позначена на плані під літерою «АА1» житловою площею 54,2 кв. м, загальною площею 98,7 кв. м; сараю із дошок під літерою «Б»; сараю із саману під літерою «В»; Вбиральні із дошок під літерою «Г»; сараю із дошок під літерою «Д»; котельні із бетону під літерою «Ж»; споруди позначені на плані «1-3», побудовані
з металу.
33. Відповідно до рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2008 року (справа 2-37/2008) ОСОБА_1 виділено в натурі 1/6 частину із спільного часткового майна, що знаходиться
в користуванні ОСОБА_2 будинковолодіння АДРЕСА_1 згідно
з варіантом № 1 генерального плану (схеми), що відображено під позицією
№ 3 інвентарної справи вказаного будинковолодіння.
34. На реалізацію рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2008 року та додаткового рішення цього ж суду
від 16 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до КУП Свалявське РБТІ
із замовленням від 17 грудня 2009 року про здійснення інвентаризації виділеної йому частки у будинку АДРЕСА_1 , яка відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку позначена під літерою «А» як приміщення житлової кімнати площею
18,2 кв. м.
35. Згідно із відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно
№ 4631165 житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності - 5/6 частки ОСОБА_2 (на підставі договору дарування ВЕМ/244286 від 30 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Гуледза А. Г.) та 1/6 частки ОСОБА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстровий від 27 листопада 2004 року
№ 4254, виданого Свалявською державною нотаріальною конторою).
36. Відповідно до акта узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів міського виконавчого комітету Свалявської міської ради від 24 листопада 2016 року № 49 на АДРЕСА_4 у присутності ОСОБА_2 та суміжного землекористувача ОСОБА_1 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що технічна документація із встановлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідає межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) із суміжним землекористувачем ( ОСОБА_1 ) відповідно до розподілу у процентному співвідношенні власників майна. Відмова ОСОБА_1 погодити суміжну межу, безпідставна. Комісія дійшла висновку, що заміри земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою:
АДРЕСА_2 , відповідають розмірам, зазначеним в кадастровій справі (технічній документації) та погоджуються комісією.
37. Рішенням третьої сесії Свалявської міської ради Закарпатської області 7 скликання від 23 грудня 2016 року № 293 «Про затвердження актів узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів» затверджено акт
від 24 листопада 2016 року № 49 узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів з приводу погодження меж суміжного землекористування (землеволодіння) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (за заявою ОСОБА_2 ).
38. Згідно з рішенням третьої сесії Свалявської міської ради Закарпатської області 7 скликання від 23 грудня 2016 року № 299 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на (місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель
і споруд (присадибна ділянка).
39. Відповідно до рішення п'ятої сесії Свалявської міської ради Закарпатської області 7 скликання від 17 листопада 2017 року № 499 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність» затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою та передачі їй
у власність земельної ділянки з кадастровим номером 124010100:01:021:0137 за адресою: АДРЕСА_2 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 вересня 2017 року № НВ-2102222162017).
40. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 травня 2020 року земельна ділянка (кадастровий номер 2124010100:01:021:0137) за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу
від 11 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гойс Л. П.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
42. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
43. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
44. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
45. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
46. Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що
є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
47. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
48. Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
49. Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
50. У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані
з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
51. Відповідно до статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виділу частки із майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
52. Згідно зі статтею 381 ЦК України (у редакції, чинній на час виділу частки із майна) садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними
і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
53. Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває
у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
54. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частина перша, четверта статті 88 ЗК України).
55. Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі
№ 1806/8889/12 дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне
в однієї особи право не може порушувати права іншої особи. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
56. Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
57. У розглядуваній справі встановлено, що житловий будинок
АДРЕСА_1 належав на праві приватної спільної часткової
власності - 5/6 частки ОСОБА_2 (на підставі договору дарування
від 30 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Гуледза А. Г.) та 1/6 частки ОСОБА_1 (на підставі свідоцтва про право на спадщину
від 27 листопада 2004 року № 4254, виданого Свалявською державною нотаріальною конторою).
58. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 як на підставу позову посилався на те, що його право користування надвірними спорудами, які, як він вважає, перебувають у спільному користуванні співвласників квартир багатоквартирного будинку, розташовані на земельній ділянці, порядок користування якою не визначався, порушене, тому вказує, що прийняті рішення міською радою про передачу одному із співвласників багатоквартирного будинку земельної ділянки є незаконними та порушують його права.
59. На підставі договору дарування від 30 грудня 2006 року 5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, які є невід'ємною його частиною, належали
ОСОБА_2 .
60. ОСОБА_1 згідно із судовими рішення у справі № 2-37/2008 виділено в натурі 1/6 частину будинку, яка відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку позначена під літерою «А» як приміщення житлової кімнати площею 18,2 кв. м, що знаходиться з фасадного боку житлового будинку від
АДРЕСА_5 . ОСОБА_2 , після виділу часток, зареєструвала виділену їй частку як окремий об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1022883621240), використала своє право на приватизацію земельної ділянки для обслуговування належного їй домоволодіння та розпорядилася своїм майном, відчуживши його ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу
від 11 жовтня 2019 року.
62. Після ухвалених судових рішень у справі № 2-37/2008 та виділу часток ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , право спільної часткової власності на житловий будинок припинено, а доводи заявника про те, що будинок на
АДРЕСА_1 є багатоквартирним, безпідставні.
63. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в позові, оскільки ОСОБА_2 у законний спосіб набула право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2124010100:01:021:0137, площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 , тому мала підстави розпорядитись нею на власний розсуд.
64. З урахуванням встановлених обставин колегія суддів відхиляє узагальнені доводи касаційної скарги про порушення майнових прав
ОСОБА_1 , який як і ОСОБА_2 , не позбавлений права оформити своє право власності на виділену йому частку житлового будинку, як окремий об'єкт нерухомості, та звернутись до органу місцевого самоврядування
з метою приватизації відповідної земельної ділянки.
65. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17,
від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 25 травня 2021 року
у справі № 461/9578/15-ц, Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 560/1049/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 463/4419/17, на які заявник послався в касаційній скарзі.
66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
67. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
68. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або
із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
69. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області
від 10 березня 2021 року в частині вимог, у задоволенні яких було відмовлено,
в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, залишити без задоволення.
2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников