19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 760/17774/20
провадження № 61-17348св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Наталія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Колупаєва Валентина Андріївна, та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Петрик Віталій Віталійович, на рішення Солом'янського районного суду
м. Києва, у складі судді Українця В. В., від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 01 листопада 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Забавська Н. В., про визнання недійсними та скасування державної реєстрації договорів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав вказаним особам у рівних частках кожному грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, а ті зобов'язалися повернути кошти до 07 листопада 2014 року.
3. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада
2018 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного суду
від 23 травня 2019 року та Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, у справі № 756/6801/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково, зокрема із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2 642 327 грн.
4. ОСОБА_3 борг не повертає та, усвідомлюючи, що на належне йому майно може бути звернуто стягнення з метою погашення заборгованості за договором позики, починаючи із 2014 року став відчужувати своє майно.
5. Зокрема, ОСОБА_3 продав своєму сину ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,08 га, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2017 року. У свою чергу ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року.
6. Позивач наголошував, що вказані договори були укладені після закінчення строку повернення коштів за договором позики та під час розгляду Оболонським районним судом м. Києва позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, поданого до суду 18 травня 2017 року.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу
від 07 листопада 2017 року № 158, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року № 1399, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки
від 07 листопада 2017 року № 158, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за яким відчужено спірну земельну ділянку.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2018 року № 1399, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , за яким відчужено спірну земельну ділянку.
Визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Суд першої інстанції, визнаючи недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки, вказав, що оспорювані правочини порушують право ОСОБА_1 , як кредитора ОСОБА_3 .
10. Відмовляючи у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації, суд першої інстанції вказав на невідповідність таких вимог встановленим законом способам захисту цивільних прав та інтересів.
11. З урахуванням задоволення вимоги позивача про визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, суд вважав за можливе визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
12. Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу адвоката Колупаєвої В. А., яка діє в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва
від 05 вересня 2022 року в частині визнання права власності за
ОСОБА_3 на земельну ділянку скасовано. В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року залишено без змін.
13. Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, вказала, що оспорювані правочини укладені після звернення ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, що свідчить про їх укладення з метою недопущення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рахунок виконання зобов'язань перед ОСОБА_1 .
14. Водночас апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, визнаючи право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для скасування рішення в цій частині.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
15. У касаційних скаргах представник ОСОБА_4 - адвокат
Колупаєва В. А. та представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик В. В. просять оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
16. У грудні 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Колупаєва В. А. та представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик В. В. подали касаційні скарги на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Колупаєва В. А., витребувано справу з районного суду.
18. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Петрик В. В.
19. У січні 2024 року матеріали справи надійшла до Верховного Суду.
20. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_4 - адвокат Колупаєва В. А. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18,
від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц,
від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19, від 21 квітня 2023 року у справі № 569/3958/21,
від 16 серпня 2022 року у справі № 754/2738/20, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17,
від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21,
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 916/1986/18, від 29 січня 2020 року у справі № 927/83/19,
від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Наголошує, що ОСОБА_4 добросовісно придбала спірну земельну ділянку, оплативши її вартість. На момент укладення правочину були відсутні будь-які обмеження щодо земельної ділянки, стосовно ОСОБА_3 не було ухвалено судового рішення про стягнення боргу та, відповідно, було відсутнє виконавче провадження. Договори купівлі-продажу мають реальний характер та були виконанні сторонами, зокрема ОСОБА_4 побудувала на придбаній земельній ділянці будинок, вартість будівництва якого становить більше 800 000 доларів США.
23. Зауважує, що 09 листопада 2017 року сплив строк позовної давності за вимогами щодо виконання договору позики, позивачу було відомо про необхідність захисту його прав, тоді як у цій справі позивач не просить визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити цей строк.
24. Звертає увагу, що позивач не надав доказів, щодо виконання або невиконання рішення суду про стягнення боргу із ОСОБА_3 , а суди не перевірили наявність у боржника іншого майна, за рахунок якого може бути виконане судове рішення про стягнення заборгованості.
25. Стверджує, що матеріали справи не містять копій оспорюваних правочинів, а ОСОБА_4 була позбавлена можливості надати копію відповідного договору купівлі-продажу, оскільки суд першої інстанції її належним чином не повідомив про час та місце розгляду справи.
26. Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що оспорювані правочини здійснювались між родичами, а саме між батьком та сином.
27. Після залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції відкрив провадження за позовом, до якого були пізніше долучені документи, що не могли існувати на час подання позову (заява про забезпечення позову, квитанція про сплату судового збору, довідка приватного виконавця).
28. Вважає, що на момент придбання ОСОБА_4 земельної ділянки вона не могла і не повинна була знати про існування судового рішення, яким стягнуто заборгованість з попереднього продавця. ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, а судами не дано оцінки необхідності втручання в її право на мирне володіння майном.
29. Підставою касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Петрик В. В. зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17,
у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 911/3312/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 02 червня 2022 року
у справі № 602/1455/20, у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 30 листопада 2016 року у справі
№ 910/31110/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Крім того, вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 5 частини першої, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
31. Зауважує, що відповідачі, зокрема і ОСОБА_2 , належним чином не були повідомлені про судовий процес.
32. Стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відчуження земельної ділянки мало реальний характер та обумовлено станом здоров'я ОСОБА_3 , а також необхідністю ОСОБА_2 в отриманні коштів для підприємницької діяльності. На момент укладення правочинів земельна ділянка не перебувала під обтяженнями.
33. Судами не надано оцінки тому факту, що в межах виконавчого провадження не було здійснено перерахунку заборгованості ОСОБА_3 , з врахування того, що частина боргу ним погашена, а також суди не дали оцінку тому, що приватним виконавцем арештовано майно боржника, яке може покрити основну частину боргу.
34. Суд першої інстанції відкрив провадження у справі, не переконавшись в допустимості наданих позивачем доказів.
35. Судами не враховано необізнаності ОСОБА_3 про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 , оскільки борг погашався як
ОСОБА_3 , так і іншими боржниками. На момент укладення договору позики ОСОБА_3 вже набув право власності на відчужену за оспорюваними правочинами земельну ділянку. ОСОБА_4 , придбавши земельну ділянку, стала законним набувачем та збудувала на ній будинок.
Відзив на касаційні скарги не подано
Обставини справи, встановлені судами
36. 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав їм у рівних частках кожному, грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, а позичальники зобов'язалися повернути кошти
до 07 листопада 2014 року.
37. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики (справа № 756/6801/17).
38. 07 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 158, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю. В. Предметом договору є земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, за адресою: АДРЕСА_1 .
39. 18 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1399, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н. В. Предметом договору є земельна ділянка, площею 0,08 га, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, за адресою: АДРЕСА_1 .
40. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада
2018 року, залишеним без змін постановами Київського апеляційного суду
від 23 травня 2019 року та Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, у справі № 756/6801/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі
2 010 658,75 грн, а також з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі по 2 642 327,00 грн.
41. 01 липня 2019 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
42. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
43. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
44. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
45. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
46. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
47. Згідно з частиною першою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
48. У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
49. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).
50. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
51. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
52. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
53. Боржник, який відчужує майно після пред'явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов'язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
54. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
55. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц.
56. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
57. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
58. Судами встановлено, що ОСОБА_3 , відчужуючи належну йому на праві власності земельну ділянку на користь свого сина ОСОБА_2 , був обізнаний з тим, що він має боргові зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики від 07 листопада 2012 року.
59. Оспорюванні договори купівлі-продажу земельної ділянки
від 07 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також від 18 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були укладені після того, як ОСОБА_1 звернувся в травні 2017 року до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу (справа № 756/6801/17).
60. Відповідачі у справі не довели, що їхні дії, як сторін договорів купівлі-продажу, не були направлені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок майна ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики.
61. Наявність намірів ОСОБА_3 приховати належне йому майно від звернення стягнення на погашення боргу додатково підтверджується судовими рішеннями у справі № 373/1108/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачами щодо іншого нерухомого майна належного ОСОБА_3 .
62. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_3 , після пред'явлення до нього позову про стягнення боргу, відчуживши земельну ділянку, на яку могло бути звернуте стягнення в рахунок погашення боргу, на користь свого сина, який у подальшому відчужив її на користь іншої особи, діяв з метою приховання цього майна від звернення стягнення, що свідчить про зловживання правом, порушення загальних засад цивільного законодавства, а тому такі правочини є недійсними.
63. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц,
від 13 вересня 2023 року у справі № 355/1165/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 522/10208/20, та не суперечить висновкам Верховного Суду/Верховного Суду України, на які заявники посилаються у своїх касаційних скаргах.
64. Верховний Суд також звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_2 від 18 липня 2018 року (т.1 а.с. 137), за продану земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:501:0156, площею 0,08 га, яка була предметом оспорюваних правочинів, він отримав від ОСОБА_4 60 000 грн.
65. Натомість в межах виконавчого провадження експертна грошова оцінка вказаної земельної ділянки (яка була поділена на чотири) визначена в сумі понад 1,9 млн грн.
66. ОСОБА_4 , проявивши розумну обачність, мала б зважати на вказані обставини, зокрема ціну продажу земельної ділянки, значно нижче ринкової вартості, незначний проміжок часу між укладеними договорами купівлі-продажу, наявний на розгляді судів позов до попереднього власника, який є батьком продавця, та, відповідно, ризики пов'язані із цими обставинами.
67. Крім того, покупець у разі вилучення у нього придбаного майна, не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України.
68. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що боргові зобов'язання
ОСОБА_3 у розмірі, визначеному рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року у справі № 756/6801/17, є виконаними, чи доказів наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого можливе виконання вказаного зобов'язання у повній мірі.
69. Також відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що грошові кошти, отримані ОСОБА_3 від сина за договором купівлі-продажу земельної ділянки були спрямовані на погашення заборгованості за договором позики.
70. Натомість позивачем до матеріалів справи долучено довідку приватного виконавця про стан виконання судового рішення у справі № 756/6801/17, відповідно до якої станом на 18 січня 2021 року ОСОБА_3 жодних дій щодо добровільного виконання або сприяння виконанню судового рішення не вчиняв, від участі у проведенні виконавчих дій ухиляється, а розмір заборгованості становить 2 645 225,40 грн.
71. За змістом частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
72. Колегія суддів відхиляє доводи заявників про те, що суд першої інстанції не повідомив їх про розгляду справи, оскільки вказана справа розглядалась судовим першої інстанції у спрощеному позовному порядку без повідомлення учасників справи, суд направляв відповідачам копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви. ОСОБА_4 особисто отримала копію позовної заяви, про що в матеріалах справи складена розписка, а її представник - адвокат Сініченко І. С., а також ОСОБА_2 надали суду свої письмові заперечення проти позову.
73. ОСОБА_3 судові рішення в касаційному порядку не оскаржує.
74. Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про сплив строк позовної давності за вимогами щодо виконання умов договору позики підлягають відхиленню, оскільки у розглядуваній справі предметом спору є не стягнення заборгованості за договором позики, спір щодо якої вирішено у справі
№ 756/6801/17, а визнання недійсними правочинів. Відповідачі у цій справі не звертались до суду першої інстанції із заявами про застосування наслідків пропуску позовної давності.
75. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неналежного дослідження доказів судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суди виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотрималися вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
76. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
77. Інші доводи касаційних скарг переважно зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, незгоди із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій та необхідності переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.
78. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
79. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
80. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
81. Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
82. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанову апеляційного суду залишити без змін.
83. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Колупаєва Валентина Андріївна, та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Петрик Віталій Віталійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 вересня
2022 року, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович