19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 191/1417/21
провадження № 61-16510св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року у складі судді Костеленко Я. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про звернення стягнення.
2. Позовна заява мотивована тим, що 31 липня 2008 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 2008-121, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 31 липня 2013 року.
3. 31 липня 2008 року ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір іпотеки № 2008-121, відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором передала в іпотеку будинок загальною площею 180,1 кв. м, житловою площею 92,4 кв. м. Вказане нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
4. В порушення відповідних умов кредитного договору позичальник допустив прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами та інших платежів.
5. У зв'язку з вищевикладеним у позичальника утворилась заборгованість, яка станом на 29 березня 2021 року становить 299 453,31 доларів США та складається з наступного: 23 652,42 доларів США - заборгованість за наданим кредитом; 84 349,72 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами; 191 451,17 доларів США - пеня за порушення грошового зобов'язання.
6. Банк вказував, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому заборгованість до стягнення становить 23 652,42 доларів США, яка складається з заборгованості за наданим кредитом.
7. Також позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 іпотекодавець ОСОБА_3 померла.
8. 06 липня 2020 року банком було направлено претензію кредитора до Другої синельниківської державної нотаріальної контори та 11 січня 2021 року отримано відповідь Раївської сільської ради. З копій паспортів позичальника та відповідача вбачається, що вони були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1.
9. Таким чином, банк вважав, що оскільки відповідач не відмовилася від спадщини після смерті позичальника та проживала з ним на час відкриття спадщини, остання успадкувала обов'язки спадкодавця за кредитним договором.
10. АТ КБ «ПриватБанк» на адресу позичальника та відповідачки направлялись відповідні претензії, які були залишені без задоволення.
11. Враховуючи вищевикладене банк просив в рахунок погашення заборгованості за позичальником ОСОБА_2 за кредитним договором № 2008-121 від 31 липня 2008 року в сумі 23 652,42 доларів США (заборгованість за наданим кредитом) звернути стягнення на будинок, який належав померлому іпотекодавцю - ОСОБА_3 , загальною площею 180,1 кв. м, житловою площею 92,4 кв. м, розташований за адресою:: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_1 , 1991 року народження, померлого іпотекодавця - ОСОБА_3 , які зареєстровані та/або проживають у будинку загальною площею 180,1 кв. м, житловою площею 92,4 кв. м, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, у задоволення позовних вимог відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 була зареєстрована за однією адресою з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_3 , з заявою про прийняття спадщини після смерті іпотекодавця відповідачка не зверталася. Крім того, судами вказано, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач належать до кола спадкоємців ОСОБА_3 , а реєстрація за однією адресою зі спадкодавцем не є достатньою підставою для прийняття спадщини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк».
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
18. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 336/3968/16-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 635/462/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано, що відповідачка не відмовилась від спадщини після смерті спадкодавця, тому остання успадкувала, у тому числі, кредитні зобов'язання.
20. Вказує, що відповідачка не відмовилась від спадщини у передбачені законодавством строки, а саме протягом 6 місяців.
21. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка не мешкала за адресою своєї реєстрації на час відкриття спадщини, тому остання є належним спадкоємцем.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. 31 липня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2008-121, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 25 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим терміном повернення кредиту 31 липня 2013 року.
23. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2008-121 від 31 липня 2008 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 29 березня 2021 року становить 299 453,31 доларів США та складається з наступного: 23 652,42 доларів США - заборгованості за наданим кредитом; 84 349,72 доларів США - заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами; 191 451,17 доларів США - пені за порушення грошового зобов'язання.
24. 31 липня 2008 року між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки № 2008-121, згідно з яким іпотекодавець ОСОБА_3 в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 2008-121 від 31 липня 2008 року передала в іпотеку будинок загальною площею 180,1 кв. м, житловою площею 92,4 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
25. Відповідно до остаточного лікарського свідоцтва про смерть № 203, виданого 30 червня 2015 року КЗ «Дніпропетровська МКЛ №21 ім. проф. Є. Г. Попкова ДОР», ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26. Згідно зі спадковою справою № 212/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 30 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» направило Другій синельниківській державній нотаріальній конторі претензію кредитора, якою просила включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком у розмірі 299 453,31 доларів США. Відповідно до відповіді Другої синельниківської державної нотаріальної контори №507/02-14 від 26 травня 2020 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявою про прийняття або відмови від спадщини ніхто не звертався.
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
28. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
29. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
30. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
33. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
34. Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
35. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
36. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
37. За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
38. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
39. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
40. Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
41. Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
42. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
43. За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
44. Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
45. Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
46. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
47. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року у справі № 295/15702/20.
48. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
49. Згідно із частинами п'ятою - сьомою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також в інших випадків, передбачених цим Кодексом.
50. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
51. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
52. Встановивши, що на обґрунтування заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження того, що відповідачка є спадкоємцем померлої позичальниці (за законом чи за заповітом), прийняла спадщину після її смерті, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на його необґрунтованість. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачка може бути спадкоємицею й, відповідно, прийняла спадщину у зв'язку із проживання із спадкодавцем, з урахуванням положень статей 1258, 1261-1265 ЦК України.
53. У цьому аспекті судами попередніх інстанцій правильно враховано, що реєстрація місця проживання відповідачки за адресою місця проживання ОСОБА_4 не є безумовним підтвердженням того, що вона є її спадкоємицею та фактично прийняла спадщину після її смерті.
54. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
55. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 є спадкоємницею померлої ОСОБА_3 (за законом чи заповітом), а також, що вона постійно проживала за місцем своєї реєстрації на час відкриття спадщини.
56. Схожих висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 572/1497/22.
57. Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 336/3968/16-ц, відхиляються колегією суддів, оскільки касаційний суд постановою направив справу на новий розгляд до місцевого суду з підстав того, що суди не з'ясували чи вступили вони в управління або володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття ними спадщини, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не свідчить про неприйняття особою спадщини. Рішенням місцевого суду позов було задоволено, у зв'язку із тим, що місцевий суд встановив факт прийняття спадщини.
58. Водночас у справі, яка переглядається, судова кореспонденція, яка направлялась ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , поверталась до судів першої та апеляційної інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому колегія суддів вважає, що судові рішення у наведеній заявником справі та у справі, яка переглядається, ухвалено за різних фактичних обставин справи.
59. Доводи щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 336/7643/18, від 22 січня 2020 року у справі 306/2000/16-ц, також відхиляються колегію суддів, оскільки такі судові рішення ухвалено за різних фактичних обставин.
60. Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що банк не позбавлений права звернутися до суду із заявою в порядку статті 1277 ЦК України.
61. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
62. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович