19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 755/4855/22
провадження № 61-16655св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Аграрний фонд»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року у складі судді Слободянюка А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року акціонерне товариство «Аграрний Фонд» (далі - АТ «Аграрний Фонд») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу.
2. Позовна заява мотивована тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року №1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки голови правління публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки голови правління публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Аграрний фонд».
3. Згідно з наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к відповідач приступив до тимчасового виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.
4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови правління ПАТ в «Аграрний фонд» відповідача звільнено від виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
5. Поряд з цим, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», відповідач прийняв рішення про звільнення заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу в Івано-Франківській та Черновецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу ОСОБА_2 із займаної посади за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, про що свідчить наказ АТ «Аграрний фонд» від 09 грудня 2019 року № 550-к «Про звільнення працівників».
6. ОСОБА_2 , не погодившись зі своїм звільненням, оспорив його у судовому порядку.
7. 13 квітня 2022 року постановою Верховного Суду (справа № 344/1017/20) позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Аграрний фонд» № 550-к від 09 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу фінансово-економічної безпеки відділу в Івано-Франківській та Черновецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд»; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу фінансово-економічної безпеки відділу в Івано-Франківській та Черновецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд»; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2019 року по 13 квітня 2022 року у розмірі 1 411 641,08 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 34 000 грн та судового збору - 44 372,95 грн.
8. 19 травня 2022 року на адресу АТ «Аграрний фонд» надійшла заява ОСОБА_2 від 17 травня 2022 року на виконання постанови Верховного Суду від 13 квітня 2022 року, за результатами розгляду якої ОСОБА_2 було перераховано грошові кошти у сумі 1 199 461,30 грн, а саме: середній заробіток за час вимушеного прогулу - 1 136 371,07 грн та судові витрати: витрати на правничу допомогу - 27 370 грн, судовий збір - 35 720,23 грн.
9. Про сплату вказаних коштів свідчать платіжні доручення від 26 травня 2022 року № 1146, № 1149, № 1152.
10. Крім того, з вказаних вище сум сплачено суми податку, а саме: ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 254 095,39 грн; ЄСВ (єдиний соціальний внесок) з середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 302 567,36 грн; військовий збір у сумі 21 174,62 грн; ПДФО з суми витрат на професійну правничу допомогу - 6 120 грн.; військовий збір - 510 грн; ПДФО з суми судового збору - 7 987,13 грн; військовий збір - 665,59 грн. Позивач зазначає, що сплату податку та обов'язкових платежів підтверджено платіжними дорученнями: від 26 травня 2022 року № 1147, 1148, 1150, 1151, 1153, 1154, 1155.
11. Наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 09 грудня 2019 року № 550-к, згідно з яким ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу в Івано-Франківській та Черновецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України було винесено та підписано в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1
12. З мотивувальної частини постанови Верховного Суду у справі № 344/1017/20 вбачається, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням трудового законодавства, що призвело до виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та судових витрат.
13. Саме відповідачем виносився наказ від 09 грудня 2020 року № 550-к, згідно з яким звільнено ОСОБА_2 та який судом визнано незаконним.
14. Позивачем виконано постанову Верховного Суду, виплачено грошові кошти, а саме: середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати, сплачено податки та обов'язкові платежі на загальну суму 1 792 581,39 грн, що є фактичним розміром заподіяної АТ «Аграрний фонд» матеріальної шкоди, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 .
15. Враховуючи наведене АТ «Аграрний фонд» просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1 792 581,39 грн завданої матеріальної шкоди
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, позов задоволено частково.
17. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь - АТ «Аграрний фонд» 1 490 014,03 грн на відшкодування майнової шкоди. В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
18. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 на час виникнення спірних правовідносин був посадовою особою, який прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 , яке в подальшому визнано неправомірним, вчиненим з порушенням КЗпП України, тому відповідач як виконуючий обов'язки голови правління повинен відшкодувати товариству спричинену шкоду, пов'язану з виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат у зв'язку із незаконним звільненням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 161/7347/21, від 03 квітня 2023 року у справі № 738/565/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
24. Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що вказаний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а не судів загальної юрисдикції.
26. Заявник вказує, що відсутня його вина у триваючому порушенні прав незаконно звільненого працівника, оскільки його звільнено 14 травня 2020 року, а тому вина у спричинених збитках наявна в поведінці новопризначеного керівника товариства, який мав достатньо повноважень для поновлення прав працівника, проте не поновив трудові права вивільненого працівника.
27. Посилається на те, що АТ «Аграрний фонд» не є належним позивачем у справі, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ «Аграрний фонд», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1060-р від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.
30. Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к відповідач ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.
31. 09 грудня 2019 року виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1 виданий наказ № 550-К «Про звільнення працівників», яким, зокрема, звільнено ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу з 09 грудня 2019 року за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України.
32. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
33. Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» №169-к від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнений в порядку пункту 5 статті 41 КЗпП України.
34. ОСОБА_2 оскаржив в судовому порядку своє звільнення за наказом № 550-К від 09 грудня 2019 року, пред'явивши позов до АТ «Аграрний фонд».
35. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
36. Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року вказані рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до АТ «Аграрний фонд» задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Аграрний фонд» №550-К від 09 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд»; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд» з 09 грудня 2019 року; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2019 року по 13 квітня 2022 року у розмірі 1 411 641,08 грн з наступним утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 34 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 44 372,95 грн судового збору.
37. На виконання постанови Верховного Суду від 13 квітня 2022 року АТ «Аграрний фонд» виплатив працівнику ОСОБА_2 грошові кошти.
38. Відповідно до відомості перерахування грошей на карткові рахунки № 131 за 26 травня 2022 року, а також реєстру платіжних доручень вихідних по зарплаті від 27 травня 2022 року, ОСОБА_2 перераховано 1 136 371,07 грн, 27 370,00 грн та 35 720,23 грн (а. с. 30, 32, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1146 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 1 136 371,07 грн, призначення платежу: середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до постанови від 13 квітня 2022 року (а. с. 33, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1147 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 254 095,39 грн, призначення платежу: податок ПДФО із середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови від 13 квітня 2022 року (а. с. 34, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1148 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 302 567,36 грн, призначення платежу: сплата ЄСВ із середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови від 13 квітня 2022 року (а. с. 35, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1155 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 21 174,62 грн, призначення платежу: військовий збір із середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до постанови від 13 квітня 2022 року (а. с. 42, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1149 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 27 370,00 грн, призначення платежу: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 (а. с. 36, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1150 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 6 120 грн, призначення платежу: податок ПДФО із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 37, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1151 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 510,00 грн, призначення платежу: військовий збір із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 38, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1152 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 35 720,23 грн, призначення платежу: відшкодування витрат судового збору на користь ОСОБА_2 (а.с.39 т.1). Відповідно до платіжного доручення № 1153 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 7 987,13 грн, призначення платежу: податок ПДФО із відшкодування судового збору (а. с. 40, т. 1). Відповідно до платіжного доручення № 1154 від 26 травня 2022 року, яке отримано банком 27 травня 2022 року, сплачено суму 665,59 грн, призначення платежу: військовий збір із відшкодування судового збору (а .с. 41, т. 1).
Позиція Верховного Суду
39. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
40. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
44. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
45. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
46. У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
47. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
48. Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
49. Отже, за зазначеними положеннями КЗпП України покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
50. Судами встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1060-р від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.
51. Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.
52. 09 грудня 2019 року виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1 виданий наказ № 550-К «Про звільнення працівників», яким, зокрема, звільнено ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу з 09 грудня 2019 року за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України.
53. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
54. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
56. ОСОБА_2 оскаржив в судовому порядку своє звільнення за наказом № 550-К від 09 грудня 2019 року, пред'явивши позов до АТ «Аграрний фонд».
57. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
58. Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року вказані рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до АТ «Аграрний фонд» задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Аграрний фонд» №550-К від 09 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд»; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Івано-Франківській та Чернівецькій областях департаменту середнього та малого бізнесу департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд» з 09 грудня 2019 року; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2019 року по 13 квітня 2022 року у розмірі 1 411 641,08 грн з наступним утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 34 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 44 372,95 грн судового збору.
59. На виконання постанови Верховного Суду від 13 квітня 2022 року АТ «Аграрний фонд» виплатив працівнику ОСОБА_2 грошові кошти.
60. Отже, факт незаконного звільнення ОСОБА_2 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.
61. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що ОСОБА_1 , як службова особа, яка видала наказ про звільнення ОСОБА_2 , який у подальшому визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.
62. Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).
63. Доводи касаційної скарги про те, що відсутня його вина у триваючому порушення прав незаконно звільненого працівника, оскільки його звільнено 14 травня 2020 року, а тому вина у спричинених збитках наявна в поведінці новопризначеного керівника товариства, який мав достатньо повноважень для поновлення прав працівника, проте не поновив трудові права вивільненого працівника, відхиляються колегією суддів, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_2 було видано саме заявником, тому останній відповідно до положень статей 134, 237 КЗпП України несе матеріальну відповідальність.
64. Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що вказаний спір віднесено до юрисдикції господарських судів, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що товариству, на його думку, завдано шкоди внаслідок його незаконних дій під час здійснення своїх повноважень як посадової особи товариства.
65. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
66. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
67. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
68. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
69. Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
70. Пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
71. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
72. Предметом спору у справі, яка переглядається, є відшкодування шкоди, заподіяної товариству, у порядку регресу.
73. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а (касаційне провадження № 11-720апп18) викладений правовий висновок про те, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства.
74. Судами встановлено, що товариство звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, заподіяної підприємству внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , у зв'язку із чим на виконання судового рішення підприємство сплатило грошові кошти у розмірі 1 792 581,39 грн.
75. Позов заявлений у зв'язку з тим, що постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року (справа № 344/1017/20) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , визнано незаконним та скасовано наказ про його звільнення, поновлено останнього на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.
76. Таким чином, є помилковими доводи касаційної скарги про те, що спір у цій справі стосується дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи - виконуючого обов'язки голови правління АТ «Аграрний фонд», оскільки предметом розгляду у цій справі є відшкодування шкоди в порядку регресу на підставі статей 134, 237 КЗпП України.
77. При цьому колегія суддів також відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у справі № 755/13814/21, якою апеляційний суд закрив провадження у справі, оскільки постановою Верховного Суду від 08 травня 2024 року судове рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що спори про відшкодування шкоди, завданого підприємству, на підставі статей 134, 257 КЗпП України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
78. Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судами висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19), оскільки правовідносини у цій справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними. У наведеній як приклад справі вирішувалося питання про відшкодування шкоди, завданої підприємству безпосередніми діями посадових осіб, в той час, як у розглядуваній справі підставами відшкодування шкоди є регресі вимоги підприємства відповідно до статті 237 КЗпП України.
79. Так, у справі № 638/15118/16-ц спір виник у зв'язку з неповерненням відповідачем як керівником підприємства автомобіля, наданого йому в користування, чим підприємству заподіяно майнову шкоду.
80. Тобто у вказаній справі предметом спору є стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи, такі спори стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадовою особою.
81. Водночас у справі, яка переглядається у касаційному провадженні, предметом розгляду є відшкодування шкоди в порядку регресу, яка заподіяна позивачу внаслідок ухвалення судового рішення про стягнення із підприємства на користь працівника, звільненого з роботи за наказом відповідача, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
82. Зазначене свідчить про посилання заявника на нерелевантну практику Верховного Суду.
83. Доводи заявника про те, що АТ «Аграрний фонд» є неналежним позивачем відхиляються колегією суддів.
84. Так, зі змісту статті 237 КЗпП України вбачається, що позивачами у справах про відшкодування шкоди, завданої підприємству, мають бути підприємства, установи, організації, яким діями службової особи, винної у незаконному вивільненні працівника, спричинена шкода, пов'язана з оплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
85. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 обіймав посаду виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
86. 09 грудня 2019 року виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1 виданий наказ № 550-К «Про звільнення працівників», яким, зокрема, звільнено ОСОБА_2 .
87. Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , визнано незаконним та скасовано наказ про його звільнення, поновлено останнього на роботі, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.
88. На виконання постанови Верховного Суду від 13 квітня 2022 року АТ «Аграрний фонд» виплатив працівнику ОСОБА_2 грошові кошти.
89. Таким чином, враховуючи те, що позов подано уповноваженою особою товариства, а саме в. о. голови правління товариства, що відповідає його повноваженням, визначених статутом товариства, колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що АТ «Аграрний фонд» є неналежним позивачем.
90. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 614 ЦК України у подібних правовідносинах, відхиляються колегією суддів, оскільки спеціальною нормою, яка регулює спірні правовідносини, є стаття 237 КЗпП України, що правомірно враховано судами попередніх інстанцій.
91. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц, від 07 грудня 2022 року у справі № 161/7347/21, від 03 квітня 2023 року у справі № 738/565/21, відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених судами обставин, не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.
92. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
93. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
94. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
95. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович