19 червня 2024року
м. Київ
справа № 761/13951/22
провадження № 61-12932св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
третя особа - Освітній омбудсмен України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року в складі судді Аббасової Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати незаконними та скасувати накази Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2022 року № 114-к «Про призупинення трудового договору (контракту) з директором школи І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва ОСОБА_1 »; від 12 квітня 2022 року № 115-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді директора школи І-ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи Деснянського району міста Києва (далі -школи № 292); стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 148 126,36 грн та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що працювала на посаді директора школи № 292.З 21 по 25 лютого 2022 року перебувала в щорічній відпустці, під час якої виїхала до Автономної Республіки Крим за сімейними обставинами, пов'язаними з відвідуванням батька, який перехворів на COVID-19 з тяжкими наслідками.
25 лютого 2022 року мала намір повернутися до міста Києва та 28 лютого 2022 року приступити до роботи. Однак, у зв'язку з початком активних бойових дій та тимчасовою окупацією територій України, повернутися своєчасно не змогла. Зробити це без загрози життю та здоров'ю змогла лише 27 червня 2022 року.
Про ці обставини вона 24 лютого 2022 року за допомогою месенджера Viber повідомила відповідачів та надіслала їм заяви на погодження продовження щорічної відпустки з 28 лютого по 04 березня 2022 року, а згодом до 31 березня 2022 року.
13 квітня 2022 року на особисту електронну адресу вона отримала лист Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві, у якому її повідомлено про те, що її заяви про надання відпустки не погоджено.
21 квітня 2022 року від колег вона дізналася, що наказом від 12 квітня 2022 року № 114-к з нею з 24 березня 2024 року призупинено трудовий договір, а наказом від 12 квітня 2022 року № 115-к її звільнено з роботи 12 квітня 2022 року за прогул.
Вважала накази незаконними, оскільки вона не могла з'явитися на робочому місці через обставини непереборної сили, які не залежали від її волі та про які вона повідомила відповідачів.
Незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків внаслідок приниження її честі та гідності й ділової репутації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради від 12 квітня 2022 року № 115-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора школи № 292 з 12 квітня 2022 року.
Стягнуто з Департаменту освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) у розмірі 104 982,76 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за прогул є незаконним, оскільки відповідач не врахував поважності причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 26 лютого 2022 року, у зв'язку з чим наказ про її звільнення підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі зі стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Водночас вимога про скасування наказу про призупинення трудового договору задоволенню не підлягає, оскільки належить до компетенції роботодавця. Доказів на підтвердження заявленого розміру моральної шкоди позивач не надала, тому вимога про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року в частині стягнення з Департаменту освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) у розмірі 104 982,76 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних платежів і податків) у розмірі 104 982,76 грн. В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача за прогул обґрунтовані й доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Розмір середнього заробітку позивача суд визначив правильно. Проте не врахував, що нарахування заробітної плати позивачу здійснювалося Управлінням освіти Деснянської РДА в місті Києві, з якого й підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2023 року Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення з управління середнього заробітку за час вимушеного прогулу й поновлення позивача на роботі відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що перед звільненням з позивачем були призупинені трудові відносини, тому дійшли помилкового висновку про поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві обов'язок відшкодувати позивачу цей середній заробіток, оскільки управління не здійснює безпосередніх виплат, а лише затверджує бюджетні асигнування на поточний рік.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, наказу про звільнення та відшкодування моральної шкоди відповідач не оскаржує, тому в цій частині судові рішення Верховний Суд не перевіряє.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
30 листопада 2023 року справа № 761/13951/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала на посаді директора школи № 292 на підставі контракту, укладеного 02 липня 2018 року з Департаментом освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) на строк до 03 липня 2023 року.
У період з 21 лютого по 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебувала в щорічній основній відпустці.
19 лютого 2022 року через пункт пропуску Каланчак позивач виїхала до Автономної Республіки Крим за сімейними обставинами.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Про неможливість свого своєчасного повернення у зв'язку із цими обставинами, ОСОБА_1 24 лютого 2022 року повідомила керівництво відповідачів шляхом направлення повідомлень через месенджер Viber.
Також 24 лютого 2022 року позивач надіслала на електронну адресу Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві заяву на погодження продовження частини щорічної відпустки за 2021-2022 pоки з 28 лютого до 04 березня 2022 року, а згодом до 31 березня 2022 року. Зазначені обставини відповідачі не заперечували.
13 квітня 2022 року на електронну пошту позивача надійшов лист Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві від 11 квітня 2022 року про відмову в задоволенні її заяв щодо погодження щорічної основної відпустки.
Наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) № 114-к від 12 квітня 2022 року призупинено трудовий договір (контракт) зі ОСОБА_1 з 24 березня 2022 року та призупинено виплату їй заробітної плати до моменту відновлення можливості виконувати обов'язки керівника закладу освіти.
Наказом Департаменту освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) від 12 квітня 2022 року № 115-к звільнено ОСОБА_1 12 квітня 2022 року з посади директора школи № 292 за прогул.
Підставою для цього наказу зазначено подання Управління освіти Деснянської РДА в місті Києві від 11 квітня 2022 року № 35-907.
На виконання наказів департаменту Управлінням освіти Деснянської РДА в місті Києві видано наказ від 18 квітня 2022 року № 187-к про призупинення трудового договору (контракту) з директором школи № 292 ОСОБА_1 та наказ № 188-к від 18 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 .
Мотиви передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.
Відповідно до статті 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах зі школою № 292 , яка є юридичною особою.
Відповідно, саме на школу № 292 як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов'язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Згідно зі статтею 80 ЦК України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді.
Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Предметом позову в цій справі є, зокрема, поновлення позивача на посаді директора школи № 292 та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, ці позовні вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків школи № 292 , як особи, за рахунок якої можливо їх задовольнити.
Проте школа № 292 до участі в справі в якості відповідача (співвідповідача) не залучена, що є підставою для відмови в позові з підстав неналежного складу відповідачів.
Такі висновки зроблені з урахуванням висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17 березня 2021 року в справі № 731/115/20, згідно з яким належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є навчальний заклад, оскільки директор школи перебуває у трудових відносинах безпосередньо із таким навчальним закладом.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 грудня 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 940/181/22 (провадження № 61-7485св23) зробив протилежний висновок, а саме, що належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відповідний відділ освіти, з яким директор такого закладу уклала трудовий договір (контракт) та з яким відповідно й перебуває у трудових відносинах.
Наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних палатах принципово різного підходу до розуміння і тлумачення норм матеріального права у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
У зв'язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 06 грудня 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 940/181/22.
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 761/13951/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за касаційною скаргою Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
Окрема думка судді Тітова М. Ю. щодо незгоди з рішенням про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
У частині п'ятій статті 404 ЦПК України зазначено, що суддя, не згодний із рішенням про передачу (відмову у передачі) справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати, письмово викладає свою окрему думку в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду або в постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду.
Не можу погодитись з рішенням колегії суддів про передачу справи на розгляд об'єднаної палати, у зв'язку з чим, враховуючи положення частини п'ятої статті 404 ЦПК України, викладаю в цій ухвалі свою окрему думку, виходячи з такого.
За обставинами цієї справи позивач була призначена на посаду директора школи № 292 на підставі контракту, укладеного з Департаментом освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА).
Як зазначено в пункті 2.1 контракту на підставі цього контракту виникають трудові відносини між директором та департаментом.
У своїй діяльності директор підзвітний і підконтрольний департаменту у межах, встановлених чинним законодавством, статутом закладу та цим контрактом (пункт 1.4 контракту).
Умови матеріального забезпечення директора передбачені розділом ІІІ контракту.
Розділом IV контракту визначені підстави припинення контракту.
Отже, враховуючи положення статті 21 КЗпП України та умови контракту, роботодавцем ОСОБА_1 є саме Департамент освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА), з яким вона перебувала в трудових відносинах та який взяв на себе обов'язок виплачувати їй заробітну плату та забезпечувати належні умови праці.
Рішення про звільнення, яке оспорює позивач, прийняв Департамент освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА). Відповідно в разі незаконності такого рішення саме на Департамент освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) покладений передбачений статтею 235 КЗпП України обов'язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Департамент освіти і науки виконавчого органу КМР (КМДА) є одним із відповідачів у справі, тобто позов пред'явлено до належного відповідача.
Саме подібні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року від 06 грудня 2023 року в справі № 940/181/22 й підстав для відступу від цих висновків, на мою думку, немає.
До того ж такі висновки узгоджуються з висновками, зробленими в раніше прийнятих Верховним Судом постановах від 18 серпня 2023 року в справі № 930/2705/20, від 30 січня 2019 року в справі № 302/837/16-ц, від 05 вересня 2018 року в справі № 297/1656/17.
Суддя М. Ю. Тітов