12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 761/33176/20
провадження № 61-7709св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про усунення перешкод у здійсненні права власності,
Короткий зміст позову
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - Комунальне підприємство), Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент охорони культурної спадщини), про усунення перешкод у здійсненні права власності.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року змінено рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року шляхом виключення із мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції на ненадання позивачами доказів реєстрації права на земельну ділянку, яка знаходиться під багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , як підставу для відмови у позові.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про постановлення окремої ухвали відмовлено.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_2 ,задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 рокускасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство, Департамент охорони культурної спадщини, про усунення перешкод у здійсненні права власності, задоволено.
Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 знести прибудови (сезонні майданчики) до фасадної частини будинку на АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку біля будинку на АДРЕСА_1 у первісний стан.
Стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 681,60 грн.
Стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 024,80 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року виправлено описку у восьмому абзаці на сторінці 17 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року замість: «Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, то з ФОП ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 681,60 грн; ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений нею за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 5 024,80 грн (840,80 грн + 2 522,40 грн + 1 661,60 грн)» правильним вважати: «Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , скасування рішень судів першої та апеляційної в інстанцій в частині відмови у знесенні ТС, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині, то з ФОП ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 1 681,60 грн; ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений нею за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 5 024,80 грн (840,80 грн + 2 522,40 грн + 1 661,60 грн)».
Викладено абзаци третій-п'ятий резолютивної частини постанови Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в такій редакції:
«Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в частині відмови в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Департамент охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про знесення прибудови (сезонні майданчики) до фасадної частини будинку на АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки біля будинку на АДРЕСА_1 у первісний стан скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 знести прибудови (сезонні майданчики) до фасадної частини будинку на АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку біля будинку на АДРЕСА_1 у первісний стан.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін».
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року заява, подана ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в частині заяви ОСОБА_5 повернена останньому, оскільки не підписана ОСОБА_6 .
Додатковою постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 рокузаяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правничу допомогу та стягнення судового збору задоволено частково. Стягнено з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 1 261,20 грн та ОСОБА_2 -у розмірі 840,80 грн відмовлено.
Короткий зміст заяви
20 травня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору. Просить із ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 достягнути витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 1 681,60 грн та суді апеляційної інстанції - 2 522,40 грн.
До касаційної інстанції подано докази на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 22 вересня 2020 року, акт наданих послуг від 12 лютого 2024 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Верховний Суд, прийнявши постанову, під час перерозподілу судових витрат не стягнув на користь ОСОБА_5 судовий збір, сплачений ним в судах першої, апеляційної інстанцій.
Позиція Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 1 частини першої статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
ОСОБА_1 не звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою або заявою про приєднання до касаційної скарги, тому Верховний Суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року в частині позову ОСОБА_5 не переглядав.
У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року з урахуванням ухвали Верховного Суду від 20 березня 2024 року про виправлення описки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , суд касаційної інстанції не вирішував позов ОСОБА_5 , тому немає підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору в цій частині.
З огляду на вказане немає підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судового збору
Керуючись статтями 141, 270, 400, 402, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
А. С. Олійник
В. В. Сердюк