29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"06" червня 2024 р. Справа № 924/315/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія Київ", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Рудюк Івана Петровича, м. Шепетівка
про стягнення 72 000,00 грн. основного боргу, 14 447,34 грн. пені, 853,86 грн. інфляційних втрат, 1 572,86 грн. 3% річних
Представники сторін:
від позивача: Шеретько В.Л. в режимі ВКЗ
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
22.03.2024р. до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія Київ", м. Київ до Фізичної особи-підприємця Рудюк Івана Петровича, м. Шепетівка про стягнення 72 000,00 грн. основного боргу, 14 447,34 грн. пені, 853,86 грн. інфляційних втрат, 1 572,86 грн. 3% річних.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 26.03.2024р. відкрито провадження у справі №924/315/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 10.04.2024р.
У підготовчому засіданні 10.04.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 10:30 год. 21.05.2024р.
У підготовчому засіданні 21.05.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 12 год. 30 хв. „06" червня 2024р.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Незважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, позовні вимоги не оспорив.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
01.03.2023р. між ТОВ "АВТ Баварія Київ" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Рудюк Іваном Петровичем (Покупець) був укладений договір поставки оригінальних виробів та запчастин BMW Group №23658/23 (Договір),
За умовами п.1.1 договору, постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлені строки (строк) покупцю запасні частини, аксесуари та інші супутні і визначені родовими ознаками вироби до транспортних засобів (Товар), найменування, кількість, ціна та комплектність яких вказана в рахунках-фактурах, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього відповідну грошову суму. Перелік товару визначається в рахунку-фактурі, видаткових накладних на товар, які є специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та є невід'ємною частиною Договору.
На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець отримав товар на суму 74 573,26 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 14 914,65 грн., разом з ПДВ - 89 487,91 грн., що підтверджується видатковою накладною №ERS00057124 від 22.06.2023р.
Відповідно до п. 7.1 та 7.2 договору, покупець повинен сплатити вартість товару шляхом 100% оплати за замовлену партію товару до отримання товару у постачальника (підписання видаткової накладної). В окремих випадках постачальник на свій розсуд, враховуючи обсяг закупівлі та історію фінансової взаємодії з покупцем, може надати відстрочку платежу не більше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання товару постачальником (підписання видаткової накладної).
Покупець частково, в сумі 14 573,26 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 2 914,65 грн., разом з ПДВ - 17 487,91 грн., оплатив за поставлений товар.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем положень договору позивач звернувся до суду із позовом.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, положення договору поставки оригінальних виробів та запчастин BMW Group №23658/23 від 01.03.2023р., суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача існуючої станом на час подання позову та на час вирішення спору заборгованості у вигляді 72 000,00 грн. основного боргу, 853,86 грн. інфляційних втрат, 14 447,34 грн. пені та 1 572,86 грн. 3 % річних, що виникла внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, визначені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рудюка Івана Петровича ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія Київ" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код 41009770) 72 000,00 грн. (сімдесят дві тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 853,86 грн. (вісімсот п'ятдесят три гривні 86 коп.) інфляційних втрат, 14 447,34 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сорок сім гривень 34 коп.) пені, 1 572,86 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві гривні 86 коп.) 3 % річних, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 17.06.2024р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 2 прим.
1 прим - до справи,
2 - представнику позивача адвокату Шеретько В.О. на ел. ІНФОРМАЦІЯ_1
4 - відповідачу 30400, АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1 ) та на ел. ІНФОРМАЦІЯ_2 - з повідомленням про вручення