29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"25" червня 2024 р. Справа № 924/547/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 204
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Хмельницької області
про стягнення 100000,00 грн безпідставно збережених коштів, 2510,29 грн інфляційних втрат, 2487,02 грн 3% річних,
представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.06.2024 року відкрито провадження у справі № 924/547/24 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 100000,00 грн безпідставно збережених коштів, 2510,29 грн інфляційних втрат за період серпень 2023 року - квітень 2024 року, 2487,02 грн 3% річних за період з 02.08.2023р. по 30.05.2024р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору про відступлення права вимоги № 20/04_від/23 від 20.04.2023р. позивачем 01.06.2023р. на банківський рахунок відповідача було перераховано 100000,00 грн згідно платіжної інструкції. Однак, у відповідь на перерахування коштів відповідачем протягом строку дії договору відступлення права вимоги не було вчинено жодної дії направленої на реальний перехід права вимоги до нового кредитора, як це передбачено п. 2.2. договору. На даний час, як стверджує позивач, строк дії договору закінчився, тому сторони позбавлені можливості вчиняти будь-які дії у виконання зобов'язань за договором. Крім того, відзначає позивач, у спірних правовідносинах позивач, як кредитор, правомірно очікуючи безумовного переходу права вимоги на суму 100000,00 грн протягом усього строку дії договору, так і не набув жодних прав нового кредитора в зобов'язанні.
22.06.2024р. представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що твердження відповідача, що відступлення права вимоги до боржника перейшло до позивача частково на суму здійсненої оплати (100000,00 грн), суперечить п. 2.2 договору. При цьому, без підписання акту приймання-передачі право вимоги від первісного кредитора новому кредитору, тобто позивачу, не перейшло. Більше того, договором був визначений строк його дії - до 01.08.2023р. А тому посилання відповідача на те, що вже після закінчення дії договору, 25.03.2024р., останній надсилав позивачу примірник акту приймання-передачі є необґрунтованим.
Відповідачем 17.06.2024р. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що з огляду на першочергово погоджену суму відступлення та наявні перемовини щодо можливого збільшення розміру відступлення права вимоги, відповідач очікував здійснення від позивача подальших оплат, проте протягом дії договору відступлення жодних інших оплат вчинено не було. Таким чином, рішення про розмір права вимоги, яка буде відступлена, приймалось виключно позивачем і жодних заперечень щодо цього відповідач не пред'являв. Також відповідач зауважує, що позивач не направляв відповідачу жодного акту приймання-передачі права вимоги, натомість товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" неодноразово як поштовим, так і електронним зв'язком, направлялися екземпляри акта приймання-передачі. Однак, позивачем не було підписано отримані акти, тобто саме позивач безпідставно відмовлявся від підписання вищеозначених актів. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що зі сторони відповідача відсутнє будь-яке прострочення виконання зобов'язання за даним договором, а перераховані позивачем кошти були здійснені не безпідставно, а на підставі договору. З огляду на те, що договір між сторонами не був розірваним, є всі підстави стверджувати, що на сьогоднішній день відсутні підстави для повернення коштів. Таким чином, існування між сторонами зобов'язальних правовідносин, які виникли з договору, унеможливлює застосування до цих правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, в заявах адресованих суду просили слухати справу за відсутності сторін.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
20.04.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (первісний кредитор) підписано договір про відступлення права вимоги № 20/04_від/23, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе частину вимог у розмірі, що дорівнює сумі здійсненої ним оплати, від права вимоги грошових коштів у загальному розмірі 6423313,11 грн, що виникла на підставі договору поставки № 1300020477 від 01.01.2018р. та з усіма укладеними до нього додатковими угодами та специфікаціями (далі за текстом - "Основна угода") та дій по стягненню заборгованості за ним, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.07.2020р. по справі № 906/129/20, рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.06.2021р. по справі № 906/485/21 та ухвалами господарського суду Житомирської області від 15.11.2021р. та 07.04.2022р. по справі № 906/626/21.
Відповідно до п. 1.1.3. договору новий кредитор обізнаний про наявність судового провадження про банкрутство боржника, що розглядається Господарським судом Житомирської області (справа № 906/926/21), у зв'язку із чим первісний кредитор та новий кредитор мають намір реалізувати процесуальне правонаступництво у справі № 906/926/21 на суму відступлення права вимоги.
Згідно п. 1.3. договору за відступлення права вимоги, вказаної в п. 1.1. цього договору, в порядку черговості, зазначеному в п. 1.1.2. договору, новий кредитор здійснює оплату первісному кредитору у розмірі, якій дорівнює сумі відступленої вимоги.
У відповідності до п. 2.1. договору право вимоги переходить від первісного кредитора новому кредитору частково, на суму здійсненої оплати та лише після здійснення такої оплати.
Як передбачено п. 2.2. договору, право вимоги переходить від первісного кредитора новому кредитору в момент підписання акту приймання-передачі права вимоги після надходження на рахунок первісного кредитора відповідної суми коштів. Підписання акта приймання-передачі права вимоги до даного договору свідчить про безумовність прийняття новим кредитором права вимоги.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що оплата за відступлення права вимоги здійснюється новим кредитором шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок первісного кредитора, вказаний в цьому договорі у строк до 01.08.2023 року.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.08.2023 року (п. 6.1. договору).
Відповідно до опису вкладення у цінний лист від 25.03.2024р. та фіскального чеку від 25.03.2024р. товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" відправлено товариству з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" акт приймання-передачі права вимоги № 1 від 05.06.2023р. (підписаний лише ТОВ "Суффле Агро Україна").
27.03.2024р. представником товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" направлено на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 для підписання скан-копію акта приймання-передачі права вимоги, підписаного зі сторони ТОВ "Суффле Агро Україна".
Згідно листа від 01.04.2024р. ОСОБА_1 повідомлено товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", що на даний час я не є керівником товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" і відповідно не маю права і підстав підписувати документи від імені товариства. За вирішенням зазначеного питання вам необхідно звернутися до нового керівника товариства ОСОБА_2 . Відповідно, надані вами документи повертаю без підпису (акт № 1 приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги № 20/04_від/23 від 20.04.2023р., датований 05.06.2023р., в двох примірниках, з підписом керівника і печаткою товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" і без підпису керівника товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" ОСОБА_1 та печатки).
04.04.2024р. товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" направлено на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 лист № 04/04-2024/вих, скріплений електронним підписом, до якого було додано текст акта приймання-передачі права вимоги з проханням перевірити правильність зазначення в доданому акті приймання-передачі права вимоги реквізитів ТОВ "МГМ Транстрейд" та повноважних осіб, підписати даний акт приймання-передачі права вимоги у двох екземплярах та направити їх оригінали на підпис ТОВ "Суффле Агро Україна" на поштову адресу: 30068, Хмельницька область, Шепетівський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43, а відскановану копію у відповідь на даний лист.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" із листом № ТТ.007 від 04.04.2024р., у якому просило у зв'язку з тим, що договір про відступлення права вимоги від 20.04.2023р. припинив свою дію 01.08.2023р., акта приймання-передачі права вимоги після надходження на рахунок первісного кредитора відповідної суми коштів надано новому кредитору і підписано не було, повернути оплачені кошти у розмірі 100000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 97 від 01.06.2023р. надіслання даного листа підтверджується описом в кладення у цінний лист, поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
23.04.2024р. товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" поштовим зв'язком було направлено на юридичну адресу товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" лист від 19.04.2024р. та 2 екземпляри акта приймання-передачі права вимоги (відправлення №3000500200465). Вказані акти були отримані позивачем 26.04.2024р., що підтверджується інформацією про поштове відстеження, описом вкладення у рекомендований лист від 23.04.2024р. та фіскальним чеком від 23.04.2024р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З матеріалів справи слідує, що 20.04.2023р. товариством з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (первісний кредитор) підписано договір про відступлення права вимоги № 20/04_від/23, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе частину вимог у розмірі, що дорівнює сумі здійсненої ним оплати, від права вимоги грошових коштів у загальному розмірі 6423313,11 грн, що виникла на підставі договору поставки № 1300020477 від 01.01.2018р. та з усіма укладеними до нього додатковими угодами та специфікаціями (далі за текстом - "Основна угода") та дій по стягненню заборгованості за ним, що підтверджується рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.07.2020р. по справі № 906/129/20, рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.06.2021р. по справі № 906/485/21 та ухвалами господарського суду Житомирської області від 15.11.2021р. та 07.04.2022р.по справі № 906/626/21.
У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами підписаного сторонами договору про відступлення права вимоги було погоджено, що право вимоги переходить від первісного кредитора новому кредитору частково, на суму здійсненої оплати та лише після здійснення такої оплати. Право вимоги переходить від первісного кредитора новому кредитору в момент підписання акту приймання-передачі права вимоги після надходження на рахунок первісного кредитора відповідної суми коштів. Підписання акта приймання-передачі права вимоги до даного договору свідчить про безумовність прийняття новим кредитором права вимоги (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Як встановлено судом, товариством з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 97 від 31.05.2023р.
Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що згідно п. 2.2. договору сторонами не було підписано акт приймання-передачі права вимоги після надходження на рахунок первісного кредитора відповідної суми коштів, відтак право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора в частині здійсненої оплати не перейшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У п. 6.1. договору сторони визначили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.08.2023 року.
Отже, з 02.08.2023р. договірні відносини між сторонами припинено у зв'язку із закінченням строку дії договору. Будь-яких додаткових угод щодо продовження строку дії договору сторонами не укладалося.
Таким чином, враховуючи, що договір про відступлення права вимоги припинив свою дію, що в свою чергу позбавляє сторін в подальшому вчиняти будь-які дії у виконання зобов'язань за договором, а також зважаючи на те, що будь-яких прав та обов'язків щодо відступлення права вимоги у сторін не виникло у зв'язку з неукладенням акту приймання-передачі права вимоги, суд дійшов висновку, що на час прийняття рішення у даній справі сторонами не доведено наявності правових підстав для збереження відповідачем грошових коштів, перерахованих згідно платіжної інструкції № 97 від 31.05.2023р.
Відтак, спірні грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу згідно вищеозначеної платіжної інструкції, відповідачем збережено безпідставно, тому позовні вимоги про стягнення 100000,00 грн безпідставно збережених коштів є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що відповідно до п. 2.1 договору про відступлення права вимоги до боржника перейшло до позивача частково на суму здійсненої оплати, а саме в розмірі 100000,00 грн спростовується п. 2.2. договору та фактом непідписання сторонами акту приймання-передачі права вимоги. Доводи відповідача про те, що перераховані позивачем кошти були здійснені не безпідставно, а на підставі договору, спростовуються тією обставиною, що вказаний правочин припинив свою дію у зв'язку із закінчення строку, будь-яких зобов'язань у зв'язку із його закінченням (припиненням) та непідписанням акту у сторін не виникло, тобто підстава, на якій кошти були збережені відповідачем, згодом відпала, що в свою чергу дозволяє позивачу для захисту своїх майнових прав застосувати конструкцію статті 1212 ЦК України. Крім того, судом зауважується, що умови договору про відступлення права вимоги, зокрема п. 2.2., не встановлюють для сторін обов'язку для підписання акта приймання-передачі права вимоги (є правом сторін) та не визначають правових наслідків для них у разі непідписання означеного акту.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Також позивачем на суму основного боргу нараховано 2510,29 грн інфляційних втрат за період серпень 2023 року - квітень 2024 року, 2487,02 грн 3% річних за період з 02.08.2023р. по 30.05.2024р.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Судом в системі "Законодавство" здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого вважає правомірними до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2510,29 грн та 3% річних у розмірі 2487,02 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі "Трофимчук проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів (позовної заяви) в електронній формі.
Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Хмельницької області про стягнення 100000,00 грн безпідставно збережених коштів, 2510,29 грн інфляційних втрат, 2487,02 грн 3% річних задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець, вул. Б. Хмельницького, 43, ідентифікаційний код 34863309) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МГМ Транстрейд" (м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В, кімната 501, ідентифікаційний код 44789489) 100000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) безпідставно збережених коштів, 2510,29 грн (дві тисячі п'ятсот десять гривень 29 коп.) інфляційних втрат, 2487,02 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 02 коп.) 3% річних, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Заверуха
Відрук.: 1 примір.
1 - до справи
Направити рішення позивачу та відповідачу до електронного кабінету Електронного суду.