Справа № 603/217/24
Провадження №2/603/119/2024
"17" червня 2024 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого-судді Галіяна І.М.,
секретаря судового засідання - Б'єлі Д. С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
предмет позову: стягнення аліментів,
І. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_3 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Монастириського районного управління юстиції у Тернопільській області, сторони зареєстрували шлюб.
За час перебування в шлюбі в подружжя народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.
21.03.2022 року рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області шлюб між сторонами розірвано.
Позивач в позовній заяві зазначає, що з моменту припинення фактичних сімейних відносин та розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні дітей не бере, дитина хворіє та є інвалідом з дитинства, коштів на утримання відповідач не надає попри те, що він є працездатною, здоровою особою, що надає йому можливість працювати та утримувати дочку, на даний час працює за кордоном, а тому пропонує стягувати аліменти в частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
ІІ. Процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 10.04.2023 року позовну заяву прийнято до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач, посилаючись на ст. 182, ст. 184 СК України просить суд стягувати з відповідача аліменти в частці від заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, починаючи стягувати з 01.08.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи за останнім відомим суду місцем проживання (реєстрації), про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та суду його не надіслав.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 09.12.2014 року в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Монастириського районного управління юстиції у Тернопільській області сторонами було зареєстровано шлюб.
За час перебування в шлюбі в подружжя народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ).
Згідно вищезазначеного свідоцтва, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 (батько) - відповідач по справі та ОСОБА_1 (мати) - позивач по справі.
На час прийняття рішення по справі шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 21.03.2022 року.
З матеріалів справи встановлено, що сторони по справі разом не проживають, спільного господарства не ведуть.
З матеріалів справи встановлено, що дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із мамою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та знаходяться на її утриманні та вихованні.
Окрім цього, судом встановлено, що дочка сторін по справі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства, а ОСОБА_1 є її законним представником (опікуном), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 19.09.2017 року.
V. Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Згідно зі ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року №3111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27.11.1992 року, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно з ч. 3 ст.12, ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу батька.
Згідно до положень ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).
Одним із способів захисту інтересів дитини є його фінансове утримання після розлучення. Аліментні зобов'язання виникають з моменту народження дітей - до їх повноліття (18 років або до 23 років, у окремих випадках).
Суд критично ставиться до пояснень позивача викладених в позовній заяві про те, що відповідач працює за кордоном, має добрий заробіток, нерухоме майно, транспортний засіб так як позивачем даний факт не доведений і підтверджуючі документи в матеріалах справи відсутні.
Визначаючи розмір аліментів суд, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, враховує:
1.Стан здоров'я та матеріальне становище дитини.
Дочка ОСОБА_4 часто хворіє, є інвалідом з дитинства про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 19.09.2017 року та виписний епікриз Державної установи «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова національної академії медичних наук України» про перебування ОСОБА_7 на лікуванні в стаціонарі з 27.06.2023 року по 30.06.2023 року.
Матеріальне становище дитини на даний час є складним так як будучи інвалідом з дитинства дитина потребує більших коштів для забезпечення нормальних умов життя та розвитку.
2.Стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
В матеріалах справи відсутні відомості про: не задовільний стан здоров'я відповідача, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Також, в матеріалах справи відсутні дані про матеріальне становище відповідача, а саме відсутні відомості про постійне місце роботи, заробіток, а тому суд враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, відсутність відомостей про інших осіб на утриманні платника аліментів, беручи до уваги відсутність даних щодо систематичного офіційного доходу відповідача, що не дає змоги відстежити та проконтролювати його розмір, суд з врахуванням положень ст. 180, ч. 2 ст. 182 СК України, визначає аліменти в частці від заробітку (доходу), вважаючи, що такий їх розмір буде достатнім для задоволення розумних матеріальних потреб дитини.
Крім вищевказаного, суд, при визначенні розміру аліментів, також враховує положення ч. 2 ст. 182 СК України, якою визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження їх здоров'я та розвитку, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дітей.
Окрім зазначеного з матеріалів справи встановлено, що відповідач в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на надання суду у встановленому законом порядку відзиву на позовну заяву із викладом своїх заперечень щодо стягнення аліментів на утримання дитини, яка проживає та знаходиться на вихованні та утриманні позивача, у зв'язку з чим несе ризик настання наслідків, пов'язаних із не вчиненням даних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів та вимог позивача викладених в позовній заяві.
Щодо коштів, які потрібні для лікування дитини суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою, тощо.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
VІ. Висновки за результатами розгляду справи.
Враховуючи матеріальне становище сторін, інтереси дітей при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, виправдання дійсними потребами дітей у розвитку, приймаючи до уваги те, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щорічні потреби дітей, які з віком постійно зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на їїї утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, які є загальновідомими та не потребують доказування, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття вважаючи що такий їх розмір буде достатнім для задоволення розумних матеріальних потреб дитини, що з огляду на встановлені в судовому засіданні обставини буде відповідати вимогам закону та буде достатнім для гармонійного розвитку дитини та захистить її права.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Оскільки з позовом до суду позивач звернулася 05.04.2024 року аліменти підлягають стягненню з цієї дати та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
VІ. Судові витрати.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання до суду позову про стягнення аліментів.
Приписами ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі судові витрати стягуються з другої сторони.
Отже, з відповідача - ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 12, 81, 141, 263, 282, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 182, 184 СК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 05.04.2024 року.
Рішення в межах стягнення платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24.06.2024 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), адреса проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя І. М. Галіян