"20" червня 2024 р. Справа № 596/771/24
Провадження № 2/596/294/2024
Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Лисюк І.О.,
за участю секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 адвоката Авдєєнко В.В.,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в смт. Гусятин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,-
18.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Авдєєнко В.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про стягнення 232 227, 82 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення.
Ухвалою судді 10.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
27.05.2024 через систему «Електронний суд» Гусятинською селищною радою подано відзив на позов, в якому сторона відповідача посилається на безпідставність позовних вимог. Посилається на те, що Гусятинською районною радою в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» було прийнято рішення «Про виконання постанови Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у цивільній справі №596/1219/18» від 19.11.2020 № 645, яким скасовано п.3 рішення Гусятинської районної ради №337 від 15 травня 2018 року щодо звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Гусятинської центральної комунальної районної лікарні з 18 травня 2018 року; вирішено питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуваннями.
09 грудня 2020 року Гусятинською районною радою виконано Постанову Тернопільського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року в частині виплати 349 583,39 середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Відповідно до положень ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно з роз'ясненнями п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Зважаючи на викладене вище, просить відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Авдєєнко В.В. підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача Гусятинської селищної ради Шмигельський В.Я. вважав позов необґрунтованим, оскільки рішення про поновлення позивача на роботі виконано ще в 2020 році Гусятинською районною радою. На даний час Гусятинська ЦРКЛ припинила своє існування, і посади головного лікаря Гусятинської ЦРКЛ теж не існує. Правонаступником Гусятинської ЦРКЛ на даний час є КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради, керівник якої призначається на конкурсній основі. Додатково звертає увагу на те, що стороною відповідача вчинено всі відповідні дії щодо сприяння у поновленні ОСОБА_1 на посаді. Так, 23.09.2023 року рішенням сесії селищної ради внесено зміни до штатного розпису та введено скорочену посаду «головного лікаря» в структуру штату КНП «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської селищної ради. Призначення на посади, визначені штатним розписом КНП «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської селищної ради» належить до повноважень директора КНП «Гусятинська комунальна районна лікарня».
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача ОСОБА_1 адвоката Авдєєнко В.В., представника відповідача Гусятинської селищної ради Шмигельського В., дослідивши докази, подані сторонами, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, приходить до наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому. що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
До таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21.04.2021 в справі № 461/1303/19 (провадження № 61-17899св20).
Як встановлено, рішенням Чортківського районного суду від 21.12.2022 року в справі №596/643/2022 за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської селищної ради, ОСОБА_3 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської селищної ради про поновлення на роботі, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Гусятинського селищного голови про незабезпечення фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи на посаді головного лікаря Гусятинської ЦРЛ при виконанні постанови Тернопільського апеляційного суду від 16.10.20 по справі №596/1219/18 в частині поновлення його на роботі. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Гусятинського селищного голови №197-ос від 24.06.22, та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Гусятинської ЦРЛ. Стягнуто з КНП «Гусятинська районна лікарня» Гусятинської селищної ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.06.22 по 21.07.22 включно в сумі 12418 гривень 60 копійок.
Додатковим рішенням Чортківського районного суду від 21.12.2022 року в справі №596/643/2022, доповнено рішення суду від 21.12.2022 року абзацом: Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалені судом рішення в справі №596/643/2022 за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської селищної ради, ОСОБА_3 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська комунальна районна лікарня» Гусятинської селищної ради про поновлення на роботі в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним розпорядження та поновлення на роботі ОСОБА_1 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30.03.2023 року.
Як встановлено, рішення в справі №596/643/2022 набрали законної сили та є обов'язковими до виконання відповідно до приписів ст.129-1 Конституції України.
Згідно 236 КЗпП України, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
З огляду на встановлені державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) вказано, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків. Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов'язків і неприступленні до роботи також відсутня.
Аналогічного по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі №560/7496/20 зазначено, що: «до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин».
На думку суду, положення ст.236 КЗпП України, це є логічним та справедливим продовженням захисту порушених прав незаконно звільненої особи у разі затримки таким органом виконання рішення.
Правовий аналіз положень ст.236 КЗпП України дає підстави для висновку, що часом, яким закінчується виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого на посаді, є час його фактичного виконання. Саме по час такого фактичного виконання підлягає нарахуванню та стягненню середній заробіток за час такої затримки.
Сторонами в справі не оспорюється факт, що рішення Чортківського районного суду від 21.12.2022 року в справі №596/643/2022 в частині про поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі, на час розгляду справи №596/771/24 в суді не виконано.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09.08.2023 в справі №596/582/23, позовну заяву ОСОБА_1 до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2022 року по 29.12.2022 року в розмірі 71 406 гривень 95 копійок. Стягнуто з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області середній заробіток за час затримки виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2022 року у справі №596/643/22 за період з 30.12.2022 року по 10.04.2023 року в розмірі 44 706 гривень 96 копійок.
Як встановлено, ОСОБА_1 звернувся з позовом 18.04.2024 року та надав розрахунок середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення з 11.04.2023 по 18.04.2024 року.
За таких обставин, період затримки у даному випадку має рахуватися від наступного дня після постановлення рішення в справі №596/582/23, а саме з 11.04.2023 до дати звернення позивача до суду з позовом - 18.04.2024..
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 758/10562/19 зазначено, що «середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі Порядок). Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку)».
При цьому, захист трудових прав позивача у такий спосіб узгоджується також з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року (п. 21).
Як встановлено постановою Тернопільського апеляційного суду від 16.10.2020 року в справі №596/1219/18, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив 620,93 грн (у березні 2018 року - 6009,04; у квітні 2018 року - 12619 = 18628,04 грн / 30 робочих днів).
Таким чином з відповідача Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21.12.2022 у справі №596/643/22 за період з 11.04.2023 по 18.04.2024 року в розмірі 165 788 (сто шістдесят пять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 31 копійку. (267 робочих днів*620,93 грн).
Твердження сторони позивача про те, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду має розраховуватися виходячи з календарних днів з врахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року в справі №823/254/16, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, як слідує із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року в справі №823/254/16, на яку посилається сторона позивача, предметом позову в цій справі є стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до приписів ст.ст.116,117 КЗпПУ. В справі №823/254/16 ВС дійшов висновку, що «Порядок № 100 не регулює питання виплати матеріальної відповідальності у разі невиконання вимог статті 116 КЗпП України. У той же час, стаття 117 КЗпП України чітко встановлює період, за який розраховують розмір матеріальної відповідальності, а саме: за весь час затримки розрахунку, який є 136 календарних дні».
Аналіз наведених в постанові норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Між тим, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
У справі №596/771/24, яка знаходиться на розгляді суду предметом позовних вимог є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21.12.2022 у справі №596/643/22 про поновлення на роботі. Позов предявлено в порядку ст. 236 КЗпПУ (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника). Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.
Як наголосила ВП ВС, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68).
Таким чином, зазначений правовий висновок, на який посилається сторона позивача не підлягає застосуванню, оскільки в цих справах не є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, відсутнє однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлені в справі №823/254/16 обставини не є релевантними із обставинами цієї справи.
Твердження сторони відповідача про те, що Гусятинська селищна рада не є належним відповідачем є безпідставними та спростовуються Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року, якою встановлено, що зазначені правовідносини стосуються прав засновника (балансоутримувача) КНП «Гусятинська КЛ», яким є Гусятинська селищна рада, яка є правонаступником Гусятинської районної ради у спірних правовідносинах, а також рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 21.12.2022 року в справі №596/643/2022.
Посилання представника відповідача на те, що Гусятинська селищна рада вчинила всі необхідні дії в межах своїх повноважень не спростовують висновки суду про те, що стороною відповідача не виконано покладений на нього рішенням суду від 21.12.2022 року та додатковим рішенням суду від 29.12.2022 в справі №596/643/2022 обов'язок щодо негайного поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі.
Суд наголошує, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою підставою для задоволення заявлених вимог. В даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.
У рішення Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень про України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України належить встановити, чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для виплати компенсації за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року в справі № 185/8748/16-ц та від 11 вересня 2019 року в справі № 761/12013/17, від 21 червня 2023 року в справі № 461/7423/21.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 стягнути пропорційно розміру задоволених вимог з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, Комунального некомерційного підприємства «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної.
Керуючись ст.ст. 259, 263-268, 279 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (код ЄДРПОУ 04396391, юридична адреса: смт. Гусятин, вул. Героїв Майдану,1, Чортківський район, Тернопільська область, 48210) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, задовольнити частково.
Стягнути з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (код ЄДРПОУ 04396391) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2022 року у справі №596/643/22 за період з 11.04.2023 по 18.04.2024 в розмірі 165 788 (сто шістдесят пять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 31 копійку, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
В задоволенні решти вимог, відмовити.
Стягнути з Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1657 гривень 88 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.06.2024 року.
Суддя: Ірина ЛИСЮК