Справа № 461/5422/24
Провадження № 1-кс/461/3793/24
24.06.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області капітана юстиції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024140000000127 від 25.04.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України,-
Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що громадянин України ОСОБА_4 перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області та беручи упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше як з вересня 2022 року та до 21.12.2022 року участь в діяльності 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, керуючись ідеологічним мотивом, маючи на меті завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, виконував завдання та надавав команди підпорядкованим військовослужбовцям щодо ведення бойових дій проти Збройних Сил України, виконував обов'язки заступника начальника штабу 3 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ).
У такий спосіб ОСОБА_4 , ігноруючи свій громадянський обов'язок, передбачений Конституцією України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, діючи добровільно з усвідомленням негативних наслідків своїх дій та на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, у невстановлений період часу, однак не пізніше як у вересні 2022 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на тимчасово окупованій території Донецької області, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану, чим вчинив державну зраду.
Крім цього, ОСОБА_4 , обійнявши посаду заступника начальника штабу 3 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, керуючись ідеологічним мотивом, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з вересня 2022 року та до 21.12.2022 року, в умовах воєнного стану, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Донецької (у т.ч. АДРЕСА_1 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України, надавав іноземній державі - російській федерації та її представникам - військовослужбовцям збройних сил російської федерації та контрольованих нею представникам терористичної організації «ДНР» допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, виконуючи завдання, пов'язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України, та обов'язки із забезпечення різних видів та форм бою.
Окрім цього, громадянин України ОСОБА_4 достовірно знаючи про розпочату 24.02.2022 військовослужбовцями зс рф повномасштабну військову агресію проти України, яка супроводжувалась незаконним вторгненням на територію України, збройним нападом та окупацією частини території України, що продовжується по цей час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків, а також безпосередню участь у збройній агресії терористичної організації «ДНР», умисно брав участь у діяльності указаної терористичної організації.
ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з ідеологічних мотивів, у невстановлений період часу, однак не пізніше як у вересні 2022 року, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до лав терористичної організації «ДНР», створеної, підпорядкованої, керованої та фінансованої російською федерацією, а саме на посаду заступника начальника штабу 3 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф.
Перебуваючи на посаді заступника начальника штабу 3 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, за невстановлених органом досудового розслідування обставин та час, однак не пізніше як з вересня 2022 року та до 21.12.2022 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на окупованих військовими формуваннями російської федерації територіях Донецької (у т.ч. АДРЕСА_1 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України, виконував завдання, пов'язані із веденням бойових дій проти Збройних Сил України та обов'язки із забезпечення різних видів та форм бою (у т.ч. шляхом надання наказів підпорядкованим військовослужбовцям щодо ведення бойових дій проти Збройних Сил України, управління 3-м стрілецьким батальйоном тощо).
Крім того, громадянин України ОСОБА_4 , достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів, усвідомлюючи, що така є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних мотивів, у невстановлений період часу, однак не пізніше як у вересні 2022 року, перебуваючи у невстановленому місці на тимчасово окупованій території Донецької області, добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування, а саме 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, та з цього часу брав участь у діяльності вказаного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації на посаді заступника начальника штабу 3 стрілецького батальйону.
При цьому, ОСОБА_4 , вступаючи до вказаного не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ДНР», був достовірно обізнаний, що воно відноситься до збройних формувань, а саме - має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам ЗС України та інших військових формувань України, задіяних у протистоянні збройній агресії російської федерації та керованих нею терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», та ставить перед собою специфічні завдання.
Крім того, ОСОБА_4 , усвідомлював, що зазначене незаконне збройне формування терористичної організації «ДНР» не належить до збройних формувань, передбачених Законами України «Про ЗС України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
ОСОБА_4 , беручи участь у вищевказаному не передбаченому законом збройному формуванні, відповідно до покладених на нього завдань, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР», упродовж невстановленого періоду часу, однак не пізніше як з вересня 2022 року та до 21.12.2022 року, виконував обов'язки заступника начальника штабу 3 стрілецького батальйону 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф, забезпечуючи господарську та бойову діяльність всього полку у місцях перебування збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР» в населених пунктах Донецької (у т.ч. АДРЕСА_1 село Степне Запорізького району, село Високе Василівського району, село Урожайне Пологівського району) та Херсонської (у т.ч. село Сальково Генічеського району) областей, які ними захоплені та окуповані внаслідок незаконного воєнного вторгнення на територію України.
Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту рухомого та нерухомого майна, яке належить підозрюваному на праві власності.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу УСБ України у Львівській області перебували матеріали досудового розслідування за № 22023140000000061 від 28.02.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України.
Постановою в.о. Генерального прокурора від 02.04.2024 визначено підслідність кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч 2 ст. 260 КК України, у кримінальному провадженні № 22023140000000061 від 28.02.2023 за слідчим відділом УСБУ у Львівській області.
11.04.2024 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України.
12.04.2024 на офіційній інтернет-сторінці Офісу генерального прокурора опубліковано письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, а також три повістки про виклик останнього на 22.04.2024, 23.04.2024 та 24.04.2024 для проведення за його участі слідчих (розшукових) та процесуальних дій в якості підозрюваного.
17.04.2024 в офіційному виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» опубліковано повідомлення щодо складання стосовно ОСОБА_4 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, а також три повістки про виклик останньої на 22.04.2024, 23.04.2024 та 24.04.2024 для проведення за його участі слідчих (розшукових) та процесуальних дій в якості підозрюваного.
Серед іншого, слідчими слідчого відділу Управління через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області залучено захисника (адвокат ОСОБА_5 , доручення № 001-130001262, свідоцтво № НОМЕР_3 від 15.05.2018) для здійснення захисту за призначенням підозрюваного ОСОБА_6 , якому 22.04.2024 вручено копію письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 11.04.2024 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України.
22.04.2024, 23.04.2024 та 24.04.2024 підозрюваний ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим про час, місце проведення слідчих (розшукових) дій за його участі, не прибув до слідчого відділу УСБ України у Львівській області, а також не повідомив про поважні причини неявки.
Згідно із наявними оперативними даними, ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України у складі 129 полку (в/ч НОМЕР_1 ) незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «днр», що входить до складу та підпорядковане 1-му армійському корпусу рф,
25.04.2024 Львівською обласною прокуратурою було виділено матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 в окреме провадження та зареєстровано у ЄРДР за № 22024140000000127.
25.04.2024 підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом, РНОКПП: 3141002830 - оголошено у розшук.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Санкція ч. 2 ст. 111 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, ч. 1 ст. 258-3 - позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України вказані злочини належить до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено додаткове обов'язкове покарання у вигляді конфіскації майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Слідчим суддею встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на праві спільної часткової власності належить 50/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, відповідно до відомостей з інформаційної системи «НАІС ДДАІ» МВС України ОСОБА_4 на праві власності належать наступні транспортні засоби:
- автомобіль марки Peugeot 307, № двигуна: НОМЕР_4 , № кузова: НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ;
- автомобіль марки ЗАЗ Lanos, № двигуна: НОМЕР_7 , № кузова: НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 ;
- автомобіль марки Peugeot 306, № двигуна: НОМЕР_10 , № кузова: НОМЕР_11 , д.н.з. НОМЕР_12 .
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч. 5 ст. 173 КПК України).
Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на нерухоме майно, зазначене слідчим у клопотанні, може призвести до його можливого відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв'язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
Тому, враховуючи доведеність слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на нерухоме майно виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_4 Негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити повністю.
Накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження, рухомим та нерухомим майном, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а саме на:
- автомобіль марки Peugeot 307, № двигуна: НОМЕР_4 , № кузова: НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ;
- автомобіль марки ЗАЗ Lanos, № двигуна: НОМЕР_7 , № кузова: НОМЕР_8 , д.н.з. НОМЕР_9 ;
- автомобіль марки Peugeot 306, № двигуна: НОМЕР_10 , № кузова: НОМЕР_11 , д.н.з. НОМЕР_12 ;
- 50/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1