ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2024Справа № 910/14028/21
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» про скасування судового наказу від 31.08.2021 у справі наказного провадження
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8»
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень в розмірі 34112,68 грн, -
31.08.2021 Господарським судом міста Києва видано судовий наказ № 910/14028/21 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» заборгованості в розмірі 34112,68 грн за послуги за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень.
Вказани й судовий наказ набрав законної сили 27.11.2021.
20.06.2024 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» про скасування судового наказу, яка обґрунтована наявністю між сторонами спору про право, зокрема, необґрунтованістю вимог стягувача.
Розглянувши заяву про скасування судового наказу, господарський суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
На виконання вимог статті 156 Господарського процесуального кодексу України копію судового наказу від 31.08.2021 в електронному вигляді було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» на його електронну адресу logisttv7777@gmail.com, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа від 31.08.2021.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи копію судового наказу та копію заяви стягувача з доданими до неї документами було направлено 05.10.2021 на адресу боржника, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Судову кореспонденцію було повернуто на адресу суду 11.11.2021 з відміткою "За закінченням встановленого терміну зберігання".
Наразі, суд зауважує, що у ч.4 ст.156 Господарського процесуального кодексу України днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.
У ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України , пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 по справі №910/18543/21.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» у заяві про видачу судового наказу вказало наступну адресу боржника: 03035, місто Київ, вул. Сурікова, буд. 3, корпус 8-Б, поверх 5.
Аналогічна адреса вказана у сформованій судом виписці із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі "місцезнаходження", а також у заяві боржника про скасування судового наказу.
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про фізичну особу-підприємця, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
За таких обставин, за висновками суду, у даному випадку днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення поштового відправлення за закінчення встановленого терміну зберігання, а саме 05.11.2021, а отже, кінцевим строком для подання боржником заяви про скасування судового наказу було 22.11.2021.
Згідно ч. 2 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Наразі, суд зазначає, що боржником до заяви про скасування судового наказу було додано клопотання про поновлення пропущеного строку.
Розглянувши клопотання боржника про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу суд дійшов висновків щодо його необґрунтованості, виходячи із такого.
Так, обґрунтовуючи поважність причин пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу боржником зазначено, що Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 02.04.2021 та від 04.04.2024, введених в дію відповідними Указами Президента України від 03.04.2021 № 140/2021 та від 04.04.2024 № 219/2024, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» (попередня назва ТОВ «Твоя Логістика») було застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) у відповідності до Закону України «Про санкції».
Як вказує боржник, застосування зазначених санкцій призвело до повного блокування та фактичного припинення діяльності компанії.
30.05.2024 директором боржника подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 910/14028/21.
Відтак, на думку боржника, тільки після фактичного ознайомлення із матеріалами справи, що відбулося 14.06.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» стало відомо про існування судового наказу та підстави його видачі.
За наведених підстав боржник вважає, що строк на подання заяви про скасування судового наказу у справі № 910/14028/21 пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.
Як вже зазначалось, частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).
Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Перевіряючи доводи заявника про поважність причин пропущеного процесуального строку суд зазначає, що причини, з яких скаржник не міг скористатися своїм правом на подання заяви про скасування судового наказу містять протиріччя.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про санкції» встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Статтею 4 вказаного вище Закону визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є:
1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій;
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
6-1) заборона поширення медіа на території України;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона користування радіочастотним спектром України;
9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж;
10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України;
12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави;
16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
19) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами;
21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України;
22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;
24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;
24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок;
24-2) заборона діяльності на території України;
24-3) відмова в наданні або скасування дозволу на імміграцію, дії посвідок на постійне чи тимчасове проживання в Україні;
24-4) примусове повернення або примусове видворення за межі України;
24-5) заборона демонстрації та використання символіки терористичних організацій і груп, пропагування ідей та програмних цілей таких організацій (груп), блокування доступу до інформаційних ресурсів, які використовуються для зазначених цілей;
25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Судом встановлено, що у відповідності до Додатків № 2 до рішень Ради національної безпеки і оборони України від 02 квітня 2021 року та 04 квітня 2024 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введених в дію Указами Президента України від 03 квітня 2021 року та 4 квітня 2024 року № 140/21 та № 219/2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» (попередня назва ТОВ «Твоя Логістика») застосовано санкції тривалістю три роки.
Наразі, суд звертає увагу боржника, що ним не надано ані доказів повного блокування та фактичного припинення діяльності юридичної особи, ані не наведено жодних видів обмежувальних заходів (санкцій) щодо юридичної особи боржника, у період від 22.11.2021 (дата кінцевого строку для подання боржником заяви про скасування судового наказу) по 30.05.2024 (дата подання клопотання ознайомлення із матеріалами справи), з якими боржник пов'язує поважність причин пропуску строку.
Як вже зазначалось судом, 30.05.2024 директором боржника було подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 910/14028/21.
При цьому, подаючи клопотання про ознайомлення із матеріалами справи № 910/14028/21, представником боржника не зазначено про те, яким чином та коли йому стало відомо про існування такого судового провадження.
У сукупності із зазначеними твердженнями боржника про блокування діяльності його юридичної особи, а відтак і неможливістю подати заяву про скасування судового наказу до 20.06.2024, суд вважає за доцільне зауважити, що подання заяви про скасування судового наказу та справляння судового збору за таке скасування під час дії застосованих санкцій до товариства, за відсутністю протилежних доказів про скасування чи внесення змін до застосованих санкцій, взагалі не узгоджується із позицією боржника.
Дослідивши доводи заявника про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу, суд не знаходить підстав для визнання таких доводів поважними.
Враховуючи право сторін на доступ до правосуддя та дотримання розумності процесуальних строків, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу № 910/14028/21 від 31.08.2021.
В контексті наведеного, суд звертає увагу, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства"). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії").
За встановлених підстав відсутності для визнання поважними причин пропуску строку на звернення із заявою про скасування судового наказу, суд дійшов висновку про повернення заяви від 20.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» про скасування судового наказу від 31.08.2021, виданого Господарським судом міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» про стягнення заборгованості у розмірі 34112,68 грн за послуги за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень.
Керуючись ст. ст. 119, 157, 158, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» від 20.06.2024 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу № 910/14028/21 від 31.08.2021 - відмовити.
2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» заяву від 20.06.2024 про скасування судового наказу від 31.08.2021, виданого Господарським судом міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро №8» заборгованості у розмірі 34112,68 грн за послуги за договором про надання послуг з організації перевезень відправлень.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2024.
Суддя В. В. Князьков