ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.06.2024Справа № 910/1585/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва (вул. Костянтинівська, буд. 19Б, м. Київ, 04071) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (бул. Т.Шевченка, буд.50-Г, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 38621185)
до 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (бульв. Шевченка Тараса, буд.50Г, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 19030825)
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія Плюс" (вул. Сковороди Григорія, буд.6, оф.45, к.1, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 32960491)
3) Фізичної особи-підприємця Рисіч Світлани Валеріївни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Національний університет "Києво-Могилянська академія" (м.Київ, вул. Григорія Сковроди, буд.2, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 16459396)
про визнання недійсними договорів, повернення нежитлового приміщення
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.
Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1)Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія Плюс", 3) Фізичної особи-підприємця Рисіч Світлани Валеріївни про визнання недійсними договорів, повернення нежитлового приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору оренди №918 від 27.01.2004 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ "Академія Плюс", передано у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: вул.Контрактова площа, буд.4, навчальний корпус №3, загальною площею 670,2 кв.м. В подальшому між ТОВ "Академія Плюс" та ФОП Рисіч С.В. укладений договір суборенди вказаного нерухомого майна. На думку керівника Подільської окружної прокуратури надання в оренду та суборенду вищевказаного державного майна суперечить нормам ст.63 ЗУ "Про освіту", вимогам Постанови КМУ №796 від 27.08.2010 та Державних санітарних правил, в зв'язку з чим прокурор просить:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності 27.08.2004 № 918, строк дії якого продовжено додатковим договором від 05.07.2018 № 918/5 про внесення змін до договору оренди від 27.08.2004 № 918, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та товариством з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс», предметом якого є державне нерухоме майно загальною площею 670,2 кв.м, розташоване у навчальному корпусі № 3 за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 4, що обліковується на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- визнати недійсним договір суборенди державного нерухомого майна, орендованого товариством з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс», від 01.10.2015 № 30/09-2, строк дії якого продовжений додатковою угодою від 28.09.2018 № 1, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс» та фізичною особою-підприємцем Рисіч Світланою Валеріївною, предметом якого є державне нерухоме майно площею 124,76 кв.м (що складається з 95,00 кв.м приміщення навчального корпусу, 25,18 кв.м кухня перший поверх, 4,58 кв.м кухня підвал), яке розміщене за адресою: м.Київ, Контрактова площа, 4, навчальний корпус № 3, що знаходиться на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс» (04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 6, оф. 45, к. 1, код ЄДРПОУ 32960491) звільнити за актом приймання-передачі з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: державне нерухоме майно загальною площею 670,2 кв.м, розташоване у навчальному корпусі № 3 за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 4, що обліковується на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- виселити фізичну особу-підприємця Рисіч Світлану Валеріївну ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) із займаного приміщення - нерухомого майна площею 124,76 кв.м (що складається з 95,00 «в.м приміщення навчального корпусу, 25,18 кв.м кухня перший поверх, 4,58 жв.м кухня підвал), яке розміщене за адресою: м.Київ, Контрактова площа, 4, навчальний корпус №3, що знаходиться на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 суддя Ягічева Н.І., прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 13.03.2024.
04.03.2024 через канцелярію суду від позивача надійшло пояснення в яких просить позовні вимоги задоволено повністю мотивуючи тим, що ч.4 ст.80 ЗУ «Про освіту» містить імперативну норму заборони використання майна державних і комунальних закладів освіти не за призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, а саме, Регіональним відділенням Фонду державного майна України та орендарями, як орган управління при зверненні балансоутримувачів щодо надання погодження на укладення, продовження та внесення змін до договорів оренди, розглядає питання на комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства та надає пропозиції щодо погодження або відмови на укладення, продовження та внесення змін до таких договорів оренди та повідомляє балансоутримувача про прийняте рішення.
05.03.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем 3 сформовано відзив на позовну заяву у якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю вказуючи на те, що орендовані приміщення були передані в користування без порушення їх цільового призначення. Крім того, відповідач 3 заявив про застосування строку позовної давності.
08.03.2024 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву у якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В поданому відзиві Регіональна відділення вказує, усе майно передане в суборенду з метою розміщення об'єкту громадського харчування (їдальні). Міністерством освіти і науки України був наданий лист-дозвіл від 27.07.2004 № 1/11-3815 в якому останній не заперечує проти передачі в установленому законодавством порядку в оренду частини приміщення університету. Також було складено Акт обстеження від 11.09.2018 в якому зазначено, що державне нерухоме майно використовується відповідно до умов договору оренди.
13.03.2024 через канцелярію суду від третьої особи на стороні позивача надійшло пояснення у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що договір оренди укладено відповідно до законодавства за дозволом Міністерства освіти і науки України та за цільовим призначенням. Також третя особа просить застосувати строк позовної давності.
13.03.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем 2 сформовано відзив на позовну заяву у якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та застосувати строк позовної давності.
13.03.2024 через канцелярію суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив в якому вказано на використання орендованих приміщень НаУКМА, як таке, що не пов'язане із забезпеченням навчально-виховного процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Щодо застосування строків позовної давності прокурор вказує, що порушення окружній прокуратурі стали відомі з матеріалів кримінального провадження № 420231102070000330 від 09.11.2023.
13.03.2024 через канцелярію суду від третьої особи на стороні позивача надійшли пояснення у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.24 повідомлено учасників справи про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи до 17.04.2024.
18.03.2024 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив.
21.03.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на пояснення.
29.03.2024 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких вказує, що Міністерство відповідно до порядку передачі в оренду державного та комунального майна (лист від 19.03.2021 №10/324 міститься в матеріалах справи), затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483 надало дозвіл на продовження терміну дії спірного договору оренди, за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм.
11.04.2024 через канцелярію суду від третьої особи на стороні позивача надійшли додаткові пояснення у яких вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.24 закрито підготовче засідання та призначено справу по суті на 22.05.2024.
16.05.2024 через відділ діловодства суду третя особа подала клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки договір оренди №918 від 27.08.2004 - розірвано.
В системі «Електронний суд» 22.05.2024 відповідачем сформовано клопотання про закриття провадження по справі.
В судовому засіданні 22.05.2024 суд оголошено перерву до 19.06.2024.
В судовому засіданні представник прокурора та позивача підтримали позовні вимоги, представники відповідачів 1,2 та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача 3 в засідання суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 19.06.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно зі ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Нормами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, прокурором у позові наголошено про те, що останнім у спірних правовідносинах у повному обсязі виконано процесуальний обов'язок, передбачений ст. 53 ГПК України та положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Необхідність захисту інтересів держави прокурором обґрунтовано тим, що внаслідок порушень вимог ст.63 Закону України «Про освіту» та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, допущених під час передачі в оренду комунального майна, приміщення закладу освіти було передано у користування юридичній особі за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №918 від 27.08.2004, яка в свою чергу передала нежитлове приміщення фізичній особі-підприємцю за договором суборенди державного нерухомого майна №30/09-2 від 01.10.2015, діяльність якої жодним чином не пов'язана з навчальним процесом.
На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається матеріалів справи, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - Регіональне відділення, Орендодавець, Відповідач 1) з листом від 16.08.2004 вих. № 9 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс» (далі - Орендар, Відповідач 2, Товариство, ТОВ «Академія Плюс») з питанням щодо укладення договору оренди нерухомого майна частини нежилих приміщень за адресою: Контрактова площа, 4, навчальний корпус №1, загальною площею 670,2 кв.м. з метою організації об'єкту громадського харчування (їдальні).
Листом від 02.08.2004 №10/832 Національний університет «Києво-Могилянська академія» (далі - Національний університет/Балансоутримувач) повідомив Регіональне відділення, що не заперечує проти передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс» в оренду приміщенні навчального корпусу №3 площею 670,2 кв.м. (Контрактова пл., 4), для розміщення об'єкту громадського харчування (їдальні) та повідомив, що майно перебуває на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Також Балансоутримувачем у якості додатку був наданий лист-дозвіл органу управління Міністерства освіти і науки України від 27.07.2004 №1/11-3815, в якому останній не заперечує проти передачі в установленому законодавством порядку в оренду терміном на 1 рік частини приміщень університету, а саме:
- частини приміщення корпусу №1 (Контрактова пл., 4), площами 0,1 кв.м. (коридорне приміщення) та 0.1 кв.м. (хол); - частини приміщення корпусу №3 (Контрактова пл., 4), площами 0,1 кв.м та 16,3 кв.м. (хол), 670,2 кв.м. (перший поверх та підвальне приміщення); - частини коридорного приміщення корпусу №4 (вул. Іллінська, 9) площею 0.1 кв.м; - частини корпусу №9 (вул. Набережно-Хрещатницька, 27) площею 0.1 кв.м; - частини приміщення (вул. М.Цвєтаєвої, 14-Б) загальною площею 76,3 кв.м.
27.08.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та товариством з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс» (далі - відповідач 2) укладено договір № 918 та передано у строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 670,2 кв.м, з них: - 620,1 кв.м, вартість якого становить за незалежною оцінкою станом на 31 липня 2004 року 1 003 040 грн; - 50,4 кв.м, вартість якого за незалежною оцінкою станом на 31 липня 2004 року становить 104 050 грн.
Відповідно до пункту 1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - Майно), площею 670,2 кв.м., з них: - 620,1 кв.м, вартість якого становить за незалежною оцінкою станом на 31 квітня 2004 р. - 1003040 грн.; - 50,1 кв.м, вартість якого становить за незалежною оцінкою станом на 31 липня 2004 р. - 104050 грн. розміщене за адресою: м. Київ, Контрактова пл.. 4. навчальний корпус №3 та знаходиться на балансі Національного університету «Києво-Могилянської академії». Майно передається оренду з метою розміщення об'єкту громадського харчування (їдальні).
У пункті 2.1. Договору оренди визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2004 між Регіональним відділенням та ТОВ "Академія Плюс" було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ. Контрактова площа, 4.
Пунктом 10.1. Договору оренди передбачено, що цей Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 27 серпня 2004 року до 27 липня 2005 року включно.
Строк та умови дії договору оренди від 27.08.2004 № 918 неодноразово змінювались, зокрема, додатковим договором від 15.02.2007 № 1 від про внесення змін до договору оренди від 27.08.2004 № 918; договором від 03.03.2008 №918/2 про внесення змін до договору оренди від 27.08.2004, додаткового договору від 15.02.2007 № 1; договором від 10.06.2008 № 918/03 про внесення змін до договору оренди від 27.08.2004 № 918; договором від 25.09.2012 № 918/04 про внесення змін до договору оренди від 27.08.2004 № 918; додатковим договором від 05.07.2018 № 918/5 про внесення змін до договору оренди від 27.08.2004 №918.
В подальшому, між ТОВ «Академія Плюс» та фізичною особою-підприємцем Рисіч Світланою Валеріївною (далі- Відповідач 3.) укладений договір суборенди державного нерухомого майна, орендованого ТОВ «Академія Плюс» від 01.10.2015 № 30/09-2, яким передано в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 124,76 кв.м (що складається з 95,00 кв.м приміщення навчального корпусу, 25,18 кв.м кухня перший поверх, 4,58 кв.м кухня підвал), яке розміщене за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 4, навчальний корпус № 3, що знаходиться на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія». Майно передається в суборенду з метою розміщення об'єкту громадського харчування (їдальні).
Листом Міністерство освіти і науки України, від 23.11.2007 №1/11-8419 повідомило, що спеціальна комісія МОН з майнових питань (протокол №13 від 22.05.2007) прийняла рішення надати згоду на продовження оренди, у встановленому законодавством порядку.
Додатковою угодою від 28.09.2018 № 1 до договору суборенди державного нерухомого майна, орендованого ТОВ «Академія Плюс», від 01.10.2015 № 30/09- 2, внесені зміни щодо строків та умов вказаного договору суборенди.
Міністерство освіти і науки України відповідно до порядку передачі в оренду державного та комунального майна (лист від 19.03.2021 №10/324 міститься в матеріалах справи), затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483 надало дозвіл на продовження терміну дії спірного договору оренди, за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних норм.
При цьому, матеріалами справи встановлено, наказом Міністерства освіти і науки України від 04.01.2019 № 8 навчальний корпус № 3 за адресою: м. Київ, пл. Контрактова, 4 передано на праві господарського відання Національному університету «Києво-Могилянська академія» (далі- НаУКМА).
Приміщення, яке надано в оренду, перебуває на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Відповідно до Статуту Національного університету «Києво-Могилянська академія», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.12.2016, НаУКМА є вищим навчальним закладом державної форми власності та перебуває в підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України.
На підставі п. 1.9 Статуту НаУКМА провадить свою діяльність на принципах: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності Міністерства освіти і науки України, органів управління НаУКМА та його структурних підрозділів.
Відповідно до п. 10.1 Статуту матеріально-технічна база НаУКМА включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності
Відповідно до приписівст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 1ст.203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Статтею 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.
При цьому, ч. 1ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Таким чином, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
Аналогічний висновок про застосування норм права викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).
Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.
Частиною 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Отже, приписи ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» мають імперативний характер та прямо встановлюють заборону на використання об'єктів освіти не за призначенням. Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання.
Згідно із інформацією балансоутримувача Національного університету «Києво-Могилянська академія» ТОВ «Академія Плюс» орендує частину навчального корпусу № 3 навчального закладу.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Академія Плюс» здійснює діяльність у таких сферах: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; організування конгресів і торгівельних виставок; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання готових страв для подій; постачання інших готових страв; обслуговування напоями; надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна.
В свою чергу, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Рисіч С.В. здійснює аналогічні види діяльності, а саме - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; постачання інших готових страв; обслуговування напоями; постачання готових страв для подій.
Разом із цим, п.5.1 Договору оренди, договору суборенди визначено, що орендар зобов'язується використовувати орендоване та суборендоване майно відповідно до його призначення та умов цих договорів.
Таким чином, як свідчить спірний договір, передана на його підставі частина приміщення навчального закладу, використовується не за освітніми цілями, що не узгоджується із метою функціонування навчального закладу, а від так і суперечить, в порушення ч. 5ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 призначенню відповідного приміщення.
З огляду на те, що сторонами саме при укладенні договору оренди нерухомого майна не було дотримано вимог, встановлених ч. 5ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 позовні вимоги в частині визнання його недійсним є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Під час розгляду даної справи, відповідачем 2 подано клопотання про закриття провадження по справі в частині, в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України , у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі №910/1585/24 за Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Академія плюс» передало, а Національний університет «Києво-Могилянська академія» в свою чергу прийняв з орендного користування згідно з Договором оренди від 27.08.2004 року №918 нерухоме майно загальною площею 670,2 кв.м., розташоване за адресою: місто Київ, Контрактова площа, 4.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія плюс» за Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.04.2024 спірного нежитлового приміщення, після відкриття провадження у даній справі, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі №910/1585/24 в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Плюс» звільнити за актом приймання-передачі з оренди орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: державне нерухоме майно загальною площею 670,2 кв.м, розташоване у навчальному корпусі № 3 за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 4, що обліковується на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія» та в частині виселення фізичної особи-підприємця Рисіч Світлану Валеріївну із займаного приміщення - нерухомого майна площею 124,76 кв.м (що складається з 95,00 кв.м приміщення навчального корпусу, 25,18 кв.м кухня перший поверх, 4,58 кв.м кухня підвал), яке розміщене за адресою: м.Київ, Контрактова площа, 4, навчальний корпус №3, що знаходиться на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Водночас, відповідачами та третьою особою заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом частини 1статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. (Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №904/10591/17).
Твердження прокурора, про те, що до негаторного позову позовна давність не застосовується, спростовується наступним.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами. (Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18,від 26.05.2020 у справі № 906/656/19).
Також критично приймаються твердження прокурора, що про порушені права Подільській окружній прокуратурі міста Києва, як і Міністерству освіти і науки України, стало відомо з матеріалів кримінального провадження - у листопаді 2023. В матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України від 27.07.2004 №1/11-3815, в якому останній не заперечує проти передачі в установленому законодавством порядку в оренду терміном на 1 рік частини приміщень університету: - частини приміщення корпусу №1 (Контрактова пл., 4), площами 0,1 кв.м. (коридорне приміщення) та 0.1 кв.м. (хол); - частини приміщення корпусу №3 (Контрактова пл., 4), площами 0,1 кв.м та 16,3 кв.м. (хол), 670,2 кв.м. (перший поверх та підвальне приміщення); - частини коридорного приміщення корпусу №4 (вул. Іллінська, 9) площею 0.1 кв.м; - частини корпусу №9 (вул. Набережно-Хрещатницька, 27) площею 0.1 кв.м; - частини приміщення (вул. М.Цвєтаєвої, 14-Б) загальною площею 76,3 кв.м. Також в матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України, від 23.11.2007 №1/11-8419 в якому вказано, що спеціальна комісія МОН з майнових питань (протокол №13 від 22.05.2007) прийняла рішення надати згоду на продовження оренди, у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір №918 від 27.08.2004 оренди нежитлового приміщення (будівлі) та додаткові угоди до нього було укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна та ТОВ «Академія плюс» за погодженням з Міністерством освіти і науки України.
Таким чином, для Міністерством освіти і науки України перебіг строку позовної давності почався з 28.08.2004, тобто з моменту укладення спірного догоіору, та сплив 28.08.2007 р.
Аналогічні правові висновки викладені в Постановах Верховного суд від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21, від 16.02.2022 у справі № 922/1768/21.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності пропущено саме позивачем по цій справі, а не прокурором. Доказів наявності поважних причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №918 від 27.08.2004 та договору суборенди нерухомого майна №30/09-2 від 01.10.2015, не підлягають задоволенню саме з підстав, пропуску позивачем строку позовної давності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на прокурора в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія Плюс" звільнити за актом приймання-передачі з оренди орендованого майна, що належить до державної власності, а саме: державне нерухоме майно загальною площею 670,2 кв.м., розташоване у навчальному корпусі №3 за адресою: м.Київ, Контрактова площа, 4, що обліковується на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про виселення Фізичної особи-підприємця Рисіч Світлани Валеріївни із займаного приміщення-нерухомого майна площею 124,76 кв.м. (що складається з 95,00 кв.м. приміщення навчального корпусу, 25,18 кв.м. кухня перший поверх, 4,58 кв.м. кухня підвал), яке розміщене за адресою: м.Київ, Контрактова площа, 4, навчальний корпус №3, що обліковується на балансі Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 25.06.2024.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА