ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.06.2024Справа № 910/11896/23
За заявоюПриватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ"
проухвалення додаткового рішення
у справі№ 910/11896/23
За позовомПриватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ"
доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
простягнення 1 712 490,22 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Андрієнко С.В.;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11896/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" (далі також - позивач, ПрАТ "УХЛ-МАШ") до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" (далі також - відповідач, ДП «НАЕК Енергоатом») про стягнення 1 712 490,22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 провадження закрито в частині вимог про стягнення 80 000,00 грн основного боргу, а решту позовних вимог задоволено повністю.
28.11.2023 до суду від представника позивача надійшла заява відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача витрат в розмірі 36 908,00 грн. 29.11.2023 позивачем подані доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ухвали суду від 14.12.2023 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні 01.02.2024.
10.01.2024 відповідачем подані письмові заперечення проти заяви про винесення додаткового рішення.
Однак, враховуючи необхідність направлення всіх матеріалів справи № 910/11896/23 до Північного апеляційного господарського суду, суд дійшов висновку про зупинення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи № 910/11896/23 до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 змінено. Викладено п.п. 3, 5 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 в такій редакції:
« 3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн., 3% річних в розмірі 58 960,66 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 069,85 грн. Видати наказ.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству «УХЛ-МАШ» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16 548,00 грн., перерахований згідно з платіжною інструкцією № 37131 від 25.07.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/11896/23.»
У зв'язку з поверненням матеріалів справи № 910/11896/23 до Господарського суду міста Києва, суд ухвалив поновити розгляд заяви та призначив судове засідання на 04.04.2024.
25.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2024 якою, зокрема, витребувано матеріали справи № 910/11896/23 з Господарського суду міста Києва/Північного апеляційного господарського суду.
Отже, враховуючи необхідність направлення всіх матеріалів справи № 910/11896/23 до Верховного Суду, суд дійшов висновку про зупинення розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи № 910/11896/23 до Господарського суду міста Києва.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи № 910/11896/23 до Господарського суду міста Києва, суд вирішив за необхідне поновити розгляд заяви про стягнення судових витрат та призначити судове засідання на 13.06.2024.
11.06.2024 відповідач звернувся до суду із заявою про розгляд без участі його уповноваженого представника.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 13.06.2024 наполягав на ухваленні додаткового рішення та надав усні пояснення.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 13.06.2024 не забезпечив, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.
З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання 13.06.2024 не перешкоджає розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у позовній заяві позивачем було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат в загальному розмірі 96 473,67 грн.
У заяві від 28.11.2023 представник позивача заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 36 908,00 грн.
Крім того, 29.11.2023 позивачем було надано доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- ордер Серія АА № 1332114 від 25.07.2023;
- рахунок на оплату правової допомоги № 50/23 від 31.07.2023 на суму 16 340,00 грн;
- платіжна інструкція № 37257 від 03.08.2023 на суму 16 340,00 грн;
- виписка по рахунку за період з 03.08.2023 по 03.08.2023;
- платіжна інструкція № 38807 від 24.11.2023 на суму 20 658,00 грн;
- План-кошторис надання правової допомоги у справі;
- рахунок на оплату правової допомоги № 79/23 від 24.11.2023 на суму 20 568,00 грн;
- Акт надання правової допомоги № 79 від 24.11.2023 на суму 20 568,00 грн;
- Звіт про надання правової допомоги у серпні-листопаді 2023 на суму 20 568,00 грн;
- виписка по рахунку за період з 24.11.2023 по 29.11.2023;
- договір № ЮО-02/2018 від 25.01.2018 про надання правової допомоги;
- Акт про надання правової допомоги № 50 від 31.07.2023 на суму 16 340,00 грн;
- Звіт про надання правової допомоги за договором у липні 2023 на суму 16 340,00 грн;
- Додаткова угода № 12 від 05.07.2023;
- Додаткова угода № 10 від 30.12.2022.
Заперечуючи проти заявленого представником позивача розміру витрат, відповідач наголошував на такому:
- відсутні правові підстави для компенсації позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу на підставі недійсного договору про надання правничої допомоги;
- справа є не складною, а заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи;
- необґрунтовано завищений розмір витрат має бути зменшений судом до розміру, який відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.5., 2.6. Договору № ЮО-02/2018, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Розмір гонорару та порядок його внесення визначаються за домовленістю сторін в додаткових угодах до договору, які після їх підписання сторонами стають невід'ємною частиною цього договору. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також закріплюються в додатковій угоді.
У додатковій угоді № 12 від 05.07.2023 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката визначається по факту надання правової допомоги за замовленням клієнта. Гонорар розраховується згідно плану-кошторису правової допомоги, який є додатком до цієї додаткової угоди № 12 та на підставі Звіту адвоката про надання правової допомоги. Гонорар вноситься клієнтом на підставі Акту передачі-приймання наданої правової допомоги та рахунку, виставленого адвокатом.
Як уже було вказано вище, на доведення розміру заявленої стягнення суми витрат на правничу допомогу, позивач надав копії Звітів, Актів приймання-передачі та план-кошторис, що підтверджують суму гонорару 36 908,00 грн.
Згідно з п. 9.1. Договору № ЮО-02/2018, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.
Як вбачається з п. 9.2. Договору № ЮО-02/2018, дія договору автоматично продовжується на один календарний рік, випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить письмово про намір розірвати договір.
Враховуючи положення п.п. 9.1., 9.2. Договору № ЮО-02/2018, суд відхиляє доводи відповідача про заявлення до стягнення витрат на правничу допомогу за недійсним договором, оскільки адвокат та клієнт погодили умови автоматичної пролонгації такого правочину.
Більше того, відповідно до п. 1.1. додаткової угоди № 10 від30.12.2022, сторони домовились про продовження співробітництва на 2023 рік, у зв'язку з чим вирішили внести зміни до договору та викласти п. 9.1. договору в такій редакції: «…9.1. Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2023.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Отже, суд дійшов висновку, що вартість послуг, які зазначені в Актах та Звітах відповідають критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції. Витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір - обґрунтований.
Відповідачем не доведено надмірності понесених Приватним акціонерним товариством "УХЛ-МАШ" витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.
Отже, з огляду на наведені вище обставини, заява Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню, а витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства "УХЛ-МАШ" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 667,32 грн.
3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідні накази.
4. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 25.06.2024.
Суддя Ю.О. Підченко