ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2024Справа № 910/2641/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський хлібний дім"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів"
про стягнення 463 422,31 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський хлібний дім" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів" (далі - відповідач) про стягнення 463 422,31 грн, з яких 300 000,00 грн - основний борг, 24 086,57 грн - 3% річних, 114 505,60 грн - втрати від інфляції, 24 830,14 грн - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 26/04/2021-1 від 26.04.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/2641/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 11.03.2024 була доставлена позивачу 11.03.2024 до електронного кабінету.
Ухвала суду від 11.03.2024 про відкриття провадження у даній справі направлена відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштове відправлення № 0600254736144 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв'язку, в якій причиною невручення зазначено "інші причини, які не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", проте згідно з даними трекінгу пересилання поштових відправлення причиною невручення вказаного відправлення зазначено «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Крім того, ухвалу суду від 11.03.2024 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
26.04.2021 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 26/04/2021-1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю кондитерську сировину (далі - товар), а покупець - прийняти у власність та оплатити на умовах даного договору товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2 договору одночасно з передачею кожної партії товару постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію товару; один оригінальний екземпляр видаткової накладної на товар та товарно-транспортної накладної.
Датою поставки є дата, яка вказана у видатковій накладній, що підтверджує отримання товару покупцем (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору право власності та всі ризики стосовно товару переходить до покупця в момент фактичної передачі товару постачальником покупцю.
Згідно з п. 6.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію товару, на поточний рахунок постачальника (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 6.5 договору оплата за товар, отриманий покупцем, здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін, діє до 31.12.2022.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем 30.04.2021 поставлено відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.04.2021, видатковою накладною № 1638 від 30.04.2024 на суму 465 000,00 грн. Також позивачем додано до позовної заяви рахунок на оплату № 1604 від 30.04.2021 на суму 465 000,00 грн.
Як вбачається з банківської виписки позивача від 24.06.2021, відповідачем 24.06.2021 сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 165 000,00 грн з призначенням платежу «плата за жир згідно рах. № 1604 від 30.04.2021.
Як зазначається позивачем у позові, більше коштів відповідачем не сплачувалось, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 300 000,00 грн (465000,00-165000,00).
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних 24 086,57 грн в розмірі, втрат від інфляції в розмірі 114 505,60 грн, 24 830,14 грн пені.
Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому умовами п. 6.5 договору сторонами погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється з відстрочкою платежу 14 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.
Крім того, п. 3.2 договору узгоджено, те що одночасно з передачею кожної партії товару постачальник передає покупцеві, зокрема, один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію товару.
При цьому поставка товару згідно з наданими позивачем документами здійснена 30.04.2024, у зв'язку з чим строк оплати за поставлений товар, погоджений сторонами в договорі, сплинув 14.05.2021.
Водночас, доказів оплати товару в розмірі 300 000,00 грн під час розгляду даної справи суду не надано, у зв'язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 300 000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 24 086,57 грн, втрат від інфляції в розмірі 114 505,60 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що останні виконані арифметично вірно, а відтак, вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 24 086,57 грн та втрат від інфляції в розмірі 114 505,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 830,14 грн пені.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно з умовами договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з його обґрунтованістю, оскільки позивачем нарахування пені здійснено за період з 25.06.2021 по 24.12.2021, тобто в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
В обґрунтування вказаних нарахувань позивач посилається на те, що 24.06.2021 відповідачем здійснено часткову оплату та відповідно обов'язок з оплати виник у нього на наступний день, тобто з 25.06.2021.
Проте, як вказано судом вище, строк оплати за поставлений товар погоджений сторонами в договорі, сплинув 14.05.2021, оскільки товар поставлений позивачем 30.04.2024, а умовами договору погоджено оплату з відстроченням платежу в 14 календарних днів.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази не отримання відповідачем 30.04.2024 разом з товаром рахунку на оплату.
Таким чином, прострочення з оплати отриманого товару мало місце з 15.05.2021, отже, шестимісячний термін нарахування пені закінчився 15.11.2021.
За розрахунком суду розмір пені за період з 24.06.2021 (заявлено в розрахунку) по 15.11.2021 становить 24 312,33 грн, така вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У вимозі про стягнення з відповідача пені в розмірі 517,81 грн суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вимоги по сплаті судового збору підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 6 943,57 грн.
Крім того, позивачем у попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат вказано про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, проте доказів понесення таких витрат позивачем станом на момент винесення рішення суду у даній справі не надано та відповідно у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами у справі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод молочних виробів" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34, літ. Б, код 44125838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський хлібний дім" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 167-А, код 33121527) 300 000,00 грн (триста тисяч грн 00 коп.) основного боргу, 24 086,57 грн (двадцять чотири тисячі вісімдесят шість грн 57 коп.) 3% річних, 114 505,60 грн (сто чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ять грн 60 коп.) втрат від інфляції, 24 312,33 грн (двадцять чотири тисячі триста дванадцять грн 33 коп.) пені, 6 943,57 грн (шість тисяч дев'ятсот сорок три грн 57 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 25.06.2024.
Суддя О.Г. Удалова