Рішення від 18.06.2024 по справі 909/1278/15

Справа № 909/1278/15 (909/382/24)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2024 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз"

(вул. Герцена, 16-А, с. Майське, Синельниківський район,

Дніпропетровської області, 52511)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіопром"

(вул. Герцена, 16-Б, с. Майське, Синельниківський район,

Дніпропетровської області, 52511)

про стягнення заборгованості в розмірі 134 417, 33 гривень, з яких: 121 487, 04 гривень - основний борг; 9 794, 93 гривень - інфляційні збитки; 3 135, 36 гривень - 3 % річних,

поданої в межах справи № 909/1278/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз",

за участю:

від позивача: арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича (в режимі відеоконференцзв'язку),

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У квітні 2024 року до Господарського суду Івано-Франківської області, в межах справи про банкрутство, звернулося Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" про стягнення заборгованості в розмірі 134 417, 33 гривень, з яких: 121 487, 04 гривень - основний борг; 9 794, 93 гривень - інфляційні збитки; 3 135, 36 гривень - 3 % річних.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. 30.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, в межах справи № 909/1278/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз", постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу в строк п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; розгляд справи по суті призначив на 04.06.2024.

6. 20.05.2024 за вх. № 8346/24 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" надійшов відзив на позовну заяву.

7. 03.06.2024 за вх. № 9090/24 через підсистему "Електронний суд" від керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз", арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

8. Ухвалою від 03.06.2024 суд задовольнив заяву керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз", арбітражного керуючого Касаткіна Д. М (вх. № 9090/24 від 03.06.2024) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести розгляд справи, призначеної на 04.06.2024 об 10:00 год та усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

9. Протокольною ухвалою від 04.06.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 18.06.2024.

10. За наслідком судового засідання 18.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі договірних зобов'язань по договору суборенди № 169/04 від 07.04.2011, договору оренди № 303/04 від 01.07.2011 та договору надання послуг № 223/04 від 01.04.2012 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за означеними договорами в загальній сумі 121 487, 04 гривень. За несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачу нараховано інфляційні збитки та 3 % річних.

12. Позиція відповідача. Відповідач позов не визнав з підстав пропуску позовної давності. Вказує, що позивач просить стягнути заборгованість по договору суборенди № 169/04 від 07.04.2011, строк оплати за яким настав ще 20.08.2016, по договору оренди № 303/04 від 01.07.2011 строк оплати настав 20.01.2014, по договору надання послуг № 223/04 від 01.04.2012 строк оплати настав 05.10.2016. Проте позивач звернувся з даним позовом тільки у квітні 2024, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, яка, на його думку, пропущена і щодо вимог про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 07.04.2011 між Приватним акціонерним товариством "Агро-Союз" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" (орендар) було укладено договір суборенди № 169/04, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування Лазню (об'єкт оренди).

14. За пунктом 4.1. договору суборенди № 169/04, строк оренди Лазні, що орендується, складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття Лазні, що орендується, за актом передання-приймання.

15. Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору суборенди № 169/04, розмір орендної плати дорівнює 68, 52 гривень. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

16. Згідно із пунктами 10.2. - 10.4. договору суборенди № 169/04, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання цього договору. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2. цього договору та закінчується через 2 роки 11 місяців. Закінчення строку дії цього договору не звільнює сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

17. Актом приймання-передачі від 07.04.2011 Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" об'єкт оренди за договором суборенди № 169/04 - Лазню.

18. Позивачем були надані послуги з надання в оренду майна, за договором суборенди № 169/04 у загальному розмірі 2 192, 64 гривень, що підтверджується долученими до матеріалів справи Актами здачі-прийому виконаної роботи, а саме: Актом № 2058 від 31.12.2013 на суму 68, 52 гривень; Актом № 178 від 31.01.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 375 від 28.02.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 639 від 31.03.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 906 від 30.04.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1090 від 31.05.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1393 від 30.06.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1552 від 31.07.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1717 від 31.08.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1921 від 30.09.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 2088 від 31.10.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 2305 від 30.11.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 2441 від 31.12.2014 на суму 68, 52 гривень; Актом № 154 від 31.01.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 272 від 28.02.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 460 від 31.03.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 671 від 30.04.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 860 від 31.05.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1100 від 30.06.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1278 від 31.07.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1432 від 31.08.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1639 від 24.09.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1812 від 31.10.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1978 від 30.11.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 2089 від 31.12.2015 на суму 68, 52 гривень; Актом № 591 від 30.04.2016 на суму 68, 52 гривень; Актом № 726 від 31.05.2016 на суму 68, 52 гривень; Актом № 366 від 31.05.2016 на суму 68, 52 гривень; Актом № 202 від 29.02.2016 на суму 68, 52 гривень; Актом № 137 від 31.01.2016 на суму 68, 52 гривень; Актом № 967 від 30.06.2016 на суму 68, 52 гривень; Актом № 1108 від 31.07.2016 на суму 68, 52 гривень.

19. 01.07.2011 між Приватним акціонерним товариством "Агро-Союз" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" (орендар) було укладено договір оренди № 303/04.

20. Відповідно до умов пункту 1.1. договору оренди № 303/04, в порядку та умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування ангари - 2 шт. (інв. № 3720 та інв. № 3721 по первісній вартості 212 953, 72 гривень кожний) та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

21. За пунктом 4.1. договору оренди № 303/04, строк оренди ангарів, що орендується, складає 2 роки 11 місяців з моменту прийняття ангарів, що орендується, за актом передання-приймання.

22. Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору оренди № 303/04, розмір орендної плати дорівнює 1 183, 08 гривень, 236, 62 гривень ПДВ, сума з ПДВ 1 419, 70 гривень за 1 ангар. Орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

23. Згідно із пунктами 10.2. - 10.4. договору оренди № 303/04, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання цього договору. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.2 цього договору та закінчується через 2 роки 11 місяців. Закінчення строку дії цього договору не звільнює сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

24. Актом приймання-передачі від 01.07.2011 Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" об'єкт оренди за договором оренди № 303/04 - Ангар інв. № 3720, інв. № 3721 вартістю 212 953, 72 гривень, в кількості 2 штуки.

25. Згідно з Актом приймання-передачі від 31.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" передало Приватному акціонерному товариству "Агро-Союз" об'єкт оренди за договором оренди № 303/04 - Ангар інв. № 3720, інв. № 3721 вартістю 212 953, 72 гривень, в кількості 2 штуки.

26. Позивачем були надані послуги з надання в оренду майна, за договором оренди № 303/04 у загальному розмірі 1 419, 70 гривень, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом здачі-прийому виконаної роботи № 2059 від 31.12.2013.

27. 01.04.2012 між Приватним акціонерним товариством "Агро-Союз" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" (орендар) було укладено договір про надання послуг № 223/04.

28. Відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. договору про надання послуг № 223/04, замовник передає, а виконавець приймає на зберігання ячмінь товарний. Виконавець зобов'язується надати замовнику наступні послуги: приймання, зберігання та відвантаження (за вимогою), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги на умовах цього договору та акту виконаних робіт.

29. Зберігання товару після переробки здійснюється з умовою "до запитання", але в будь-якому випадку не довше як до 01.06.2012 (п. 1.4. договору про надання послуг № 223/04).

30. За пунктом 4.1. договору про надання послуг № 223/04, замовник зобов'язується відшкодувати виконавцю витрати на надані послуги щомісячно за наведеними нижче тарифами:

- приймання товару - 15 грн/т (з ПДВ);

- зберігання товару - 18 грн/т (з ПДВ);

- відвантаження - 20 грн/т (з ПДВ).

31. Оплата за надані послуги здійснюється за готівку шляхом внесення коштів в касу ПрАТ "Агро-Союз" протягом 3-х банківських днів, з дати підписання акту виконаних робіт. Ціни за надані послуги, вказані в національній валюті України, виходячи з курсу долару США до гривні на дату відвантаження зерна. В разі зміни курсу проводиться перерахунок (п. 4.2. договору про надання послуг № 223/04).

32. Згідно із пунктом 4.4. договору про надання послуг № 223/04, датою оплати вважається дата поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу виконавця.

33. Відповідно до пункту 6.1. договору про надання послуг № 223/04, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.06.2012 або до повного взаєморозрахунку сторін.

34. Позивач стверджує, що за договором про надання послуг № 223/04 останнім були надані послуги відповідачу на загальну суму 117 874, 70 гривень, в підтвердження чого надає до суду:

- Акт здачі-прийому виконаної роботи від 30.12.2013, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги з перевезення органічних добрив в кількості 37 годин/4 347, 50 гривень, ПДВ 869, 50 гривень, всього з ПДВ 5 217, 00 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 412 від 28.02.2014, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги автотранспорту в сумі 9 589, 36 гривень, ПДВ 1 917, 87 гривень, всього з ПДВ 11 507, 23 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 695 від 31.03.2014, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги автотранспорту в сумі 5 120, 00 гривень, ПДВ 1 024, 00 гривень, всього з ПДВ 6 144, 00 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 943 від 30.04.2014, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги автотранспорту в сумі 880, 00 гривень, ПДВ 176, 00 гривень, всього з ПДВ 1 056, 00 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 1183 від 31.05.2014, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги автотранспорту в сумі 2 467, 80 гривень, ПДВ 493, 56 гривень, всього з ПДВ 2 961, 36 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 1584 від 31.07.2014, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги автотранспорту в сумі 5 288, 80 гривень, ПДВ 1 057, 76 гривень, всього з ПДВ 6 346, 56 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 204 від 29.02.2016, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги з виготовлення комбікорму 39, 4 т. в сумі 66 701, 59 гривень, ПДВ 13 340, 32 гривень, всього з ПДВ 80 041, 91 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 1256 від 31.08.2016, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги з оренди приміщення в сумі 1 916, 93 гривень, ПДВ 383, 39 гривень, всього з ПДВ 2 300, 32 гривень;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 1399 від 30.09.2016, за яким Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" послуги з оренди приміщення в сумі 1 916, 93 гривень, ПДВ 383, 39 гривень, всього з ПДВ 2 300, 32 гривень.

35. Відтак, всього заборгованість відповідача перед позивачем за трьома договорами складає 121 487, 04 гривень.

36. З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію № 01-34/53-03 від 18.03.2024 про сплату боргу.

37. При зверненні до суду позивач зазначав, що відповідачем заборгованість за вказаними договорами у розмірі 121 487, 04 гривень в добровільному порядку не сплачено, що стало підставою для нарахування на означену суму боргу 9 794, 93 гривень - інфляційних збитків та 3 135, 36 гривень - 3 % річних.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

38. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

39. Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за правилами частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

40. Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

41. Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

42. Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

43. Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

44. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

45. Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

46. Частинами 1, 3, 4 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

47. Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

48. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

49. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статтях 179, 193 Господарського кодексу України.

50. Приписами пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні передбачено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

51. Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

52. Відповідно до умов пункту 5.2. договору суборенди № 169/04 від 07.04.2011, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, отже строк виконання зобов'язання щодо орендної плати за оренду Лазні на суму 2 192, 64 гривень, за вказаними вище Актами здачі-прийому виконаної роботи настав:

- за Актом № 2058 від 31.12.2013 на суму 68, 52 гривень - 20.01.2014;

- за Актом № 178 від 31.01.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.02.2014;

- за Актом № 375 від 28.02.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.03.2014;

- за Актом № 639 від 31.03.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.04.2014;

- за Актом № 906 від 30.04.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.05.2014;

- за Актом № 1090 від 31.05.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.06.2014;

- за Актом № 1393 від 30.06.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.07.2014;

- за Актом № 1552 від 31.07.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.08.2014;

- за Актом № 1717 від 31.08.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.09.2014;

- за Актом № 1921 від 30.09.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.10.2014;

- за Актом №2088 від 31.10.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.11.2014;

- за Актом № 2305 від 30.11.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.12.2014;

- за Актом № 2441 від 31.12.2014 на суму 68, 52 гривень - 20.01.2015;

- за Актом № 154 від 31.01.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.02.2015;

- за Актом № 272 від 28.02.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.03.2015;

- за Актом № 460 від 31.03.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.04.2015;

- за Актом № 671 від 30.04.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.05.2015;

- за Актом № 860 від 31.05.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.06.2015;

- за Актом № 1100 від 30.06.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.07.2015;

- за Актом № 1278 від 31.07.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.08.2015;

- за Актом № 1432 від 31.08.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.09.2015;

- за Актом № 1639 від 24.09.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.10.2015;

- за Актом № 1812 від 31.10.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.11.2015;

- за Актом № 1978 від 30.11.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.12.2015;

- за Актом № 2089 від 31.12.2015 на суму 68, 52 гривень - 20.01.2016;

- за Актом № 137 від 31.01.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.02.2016;

- за Актом № 202 від 29.02.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.03.2016;

- за Актом № 366 від 31.03.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.04.2016;

- за Актом № 591 від 30.04.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.05.2016;

- за Актом № 726 від 31.05.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.06.2016;

- за Актом № 967 від 30.06.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.07.2016;

- за Актом № 1108 від 31.07.2016 на суму 68, 52 гривень - 20.08.2016.

53. За наведеного, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за надані послуги з надання в оренду майна, за договором суборенди № 169/04 у загальному розмірі 2 192, 64 гривень, а тому вимога позивача про стягнення основної заборгованості за вказаним договором в розмірі 2 192, 64 гривні є обґрунтованою.

54. За договором оренди № 303/04 позивачем були надані послуги з надання в оренду майна, у загальному розмірі 1 419, 70 гривень, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом здачі-прийому виконаної роботи № 2059 від 31.12.2013.

55. При цьому, відповідно до пункту 5.2. договору оренди № 303/04, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, отже строк оплати за означеним договором настав - 20.01.2014.

56. За положеннями статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

57. Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

58. Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

59. Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (частини 1 - 3 статті 946 Цивільного кодексу України).

60. За приписами частин 1, 2 статті 947 Цивільного кодексу України, витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

61. Позивач стверджує, що за договором про надання послуг № 223/04 останнім були надані послуги відповідачу на загальну суму 117 874, 70 гривень.

62. Відповідно до пункту 4.2. договору про надання послуг № 223/04, оплата за надані послуги здійснюється за готівку шляхом внесення коштів в касу ПрАТ "Агро-Союз" протягом 3-х банківських днів, з дати підписання акту виконаних робіт. Ціни за надані послуги, вказані в національній валюті України, виходячи з курсу долару США до гривні на дату відвантаження зерна. В разі зміни курсу проводиться перерахунок.

63. Відтак, строк оплати за наданими Акт здачі-прийому виконаної роботи настав:

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи від 30.12.2013 - 06.01.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 412 від 28.02.2014 - 05.03.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 695 від 31.03.2014 - 03.04.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 943 від 30.04.2014 - 06.05.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 1183 від 31.05.2014 - 04.06.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 1584 від 31.07.2014 - 06.08.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 204 від 29.02.2016 - 03.03.2014;

- за Актом здачі-прийому виконаної роботи № 1256 від 31.08.2016 - 05.09.2016;

- Акт здачі-прийому виконаної роботи № 1399 від 30.09.2016 - 05.10.2016.

64. Всього заборгованість відповідача перед позивачем за трьома договорами складає 121 487, 04 гривень. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються обома сторонами, а тому відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.

65. За прострочення виконання основного зобов'язання позивач нарахував 3 % річних на загальну суму 3 135, 36 гривень, а також інфляційні збитки на загальну суму 9 794, 93 гривень.

66. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

67. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

68. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

69. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

70. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

71. Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

72. Суд здійснив перерахунок 3 % річних в сумі 3 135, 36 гривень та інфляційних збитків в сумі 9 794, 93 гривень, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів, суд визнає їх обґрунтованими та арифметично вірними.

73. Разом із тим, відповідачем у поданому до суду відзиві на позов було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернувся з даним позовом тільки у квітні місяці 2024 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, а строк оплати по договору суборенди № 169/04 від 07.04.2011 настав ще 20.08.2016, по договору оренди № 303/04 від 01.07.2011 строк оплати настав 20.01.2014, по договору надання послуг № 223/04 від 01.04.2012 строк оплати настав 05.10.2016.

74. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

75. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

76. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

77. Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

78. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

79. Так, як установлено вище, відповідач повинен був оплатити заборгованість по договору суборенди № 169/04 від 07.04.2011 - 20.08.2016, по договору оренди № 303/04 від 01.07.2011 - 20.01.2014, по договору надання послуг № 223/04 від 01.04.2012 - 05.10.2016.

80. Натомість, позивач звернувся до суду із даним позовом лише у квітні місяці 2024 року, тобто майже через 4 - 7 років після спливу строку позовної давності.

81. Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

82. Враховуючи викладене вище, оскільки строк звернення до суду щодо стягнення заборгованості за договором суборенди № 169/04 від 07.04.2011, договором оренди № 303/04 та договором надання послуг № 223/04 від 01.04.2012 закінчився та позивачем не надано доказів поважності пропуску такого строку, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 121 487, 04 гривень основного боргу за вказаними договорами.

83. Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 06.03.2019 у справі № 757/44682/15-ц, де зазначено, що тлумачення частини 1 статті 509, частини 1 статті 267, статті 625 Цивільного кодексу України, свідчить, що:

- натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

- конструкція статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена у судовому порядку;

- кредитор у натуральному зобов'язанні не має права нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

84. Аналогічні позиції містяться у висновках Верховного Суду в постановах від 02.09.2020 у справі № 569/12918/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 442/398/15-ц, від 11.12.2019 у справі № 390/880/16-ц.

85. Також пропуск строку позовної давності за основною вимогою є підставою для відмови у стягненні похідних вимог. Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.04.2019 у справі № 756/9094/15, де суд відмовив у стягненні основної заборгованості у зв'язку зі спливом позовної давності та вказав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми заборгованості, які передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, як похідні вимоги про стягнення основної суми боргу.

86. Враховуючи викладене, суд вважає, що зобов'язання щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат є акцесорними, додатковими до основного, залежать від основного, відповідно й вимоги про сплату річних процентів та інфляційних втрат є додатковими до основної вимоги.

87. Схожі за змістом висновки щодо акцесорного характеру 3 % річних та інфляційних втрат містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 420/2411/19, де зазначено, що спір з приводу зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду у тому судочинстві, що і попередньо розглянутий спір за основним зобов'язанням.

88. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду звернулась до постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, де зазначено, що зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

89. Подібний висновок також був викладений в постанові від 03.10.2023 у справі № 366/203/21, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір з приводу зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

90. З огляду на викладене, суд зазначає, що пропуск позовної давності за основною вимогою є підставою для відмови в стягненні похідних вимог.

91. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

93. Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

94. Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

95. Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

96. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Висновок суду.

97. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

98. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3 028, 00 гривень та судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У позові Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіопром" про стягнення заборгованості в розмірі 134 417, 33 гривень, з яких: 121 487, 04 гривень - основний борг; 9 794, 93 гривень - інфляційні збитки; 3 135, 36 гривень - 3 % річних - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Повний текст рішення складено - 24.06.2024.

Суддя В. В. Михайлишин