61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
25.06.2024 Справа №905/1310/23
Суддя Господарського суду Донецької області Хабарова М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс»
про стягнення 96 970,00 грн
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» про стягнення штрафу у розмірі 96970,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №48142541, що підтверджується комерційним актом №450003/352 від 30.12.2022, наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст. 118 Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1310/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2023 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, а саме: 85486, Донецька обл., м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, буд. 40.
Проте, конверт з ухвалою було повернуто 24.10.2023 на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4 ч .6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про наявність відкритого судового провадження.
Крім того, судом здійснено телефонограму відповідачу за номером телефону, який міститься в матеріалах позовної заяви, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, зміст ухвали Господарського суду Донецької області від 10.10.2023 не вдалось передати відповідачу, оскільки не встановлена особа відмовилась приймати телефонограму, що підтверджується телефонограмою від 13.10.2023.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1310/23 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (редакцію оприлюднено 05.12.2022, вводиться в дію з 06.12.2022) на підставі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40462714/2020-001 від 26.03.2020 та Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-40462714/2020-001 від 26.03.2020 (далі - Договір).
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п. 1.1 Договору).
Наведені визначення, які вживаються в Договорі, зокрема, у такому значенні:
- перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГМ, КОТІФ відповідно;
- первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші (п. 1.3 Договору).
Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 Договору).
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних і організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3 та 9.4 договору та законодавства (п. 1.5 Договору).
За змістом Договору замовник, зокрема, зобов'язаний: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставленням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності (п. 2.1.1 Договору); сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 Договору).
За умовами п.п. 2.3.1, 2.3.2 п. 2.3 Договору визначено обов'язок перевізника розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (далі - замовлення на перевезення вантажів); приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.
Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить 1 рік (п. 7.3 Договору).
Сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовується виключно власні інформаційні системи перевізника (п. 8.1 Договору).
Договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом замовника, допускається укладення договору в паперовій формі (п. 9.5 Договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 Договору).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Так, повідомленням про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-40462714/2020-001 від 26.03.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40462714/2020-001 від 26.03.2020, присвоїла код відправника/одержувача - 1228, код платника - 5765083 та відкрило особовий рахунок з ідентичним номером.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
28.12.2022 на адресу одержувача, ПП «Сев-Сервіс 2000», ЄДРПОУ 31078365, зі станції Цукуриха Донецької залізниці на станцію призначення Черкаси Одеської залізниці відбулось відправлення за залізничною накладною №48142541 у вагоні №62469051 вантажу - вугілля кам?яне не поіменоване в алфавіті; вантаж завантажений нижче бортів; вантаж, що змерзається; вугілля умаслено в кількості 1%; насипом. Згідно з п. 3 гл.14 Додатка 3 до СМГС маркування проведено вапном.
При оформленні зазначеної залізничної накладної №48142541 від 28.12.2022 у вагоні №62469051 відповідачем вказана маса вантажу 63000 кг.
Як свідчать розділи 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажовідправником на вагонних вагах (150т), заводський №ВВЭТ-150В-2 №384.
30.12.2022 при проходженні станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №1062 від 30.12.2022 було проведено контрольне зважування вагону №62469051, за наслідками чого було виявлено, що маса у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №48142541, про що складено комерційний акт №450003/352 від 30.12.2022.
Зі змісту розділу Д комерційного акту №450003/352 від 30.12.2022 вбачається, що при зважуванні вагону в статичному режимі у присутності ДСЗ Лобова В.Т., АРВ Плітченко І.П., приймальника поїздів ОСОБА_1 на справних 150т електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 27.09.2022, виявилось: вага брутто - 94650 кг, тара за документом - 23600 кг, вага нетто - 71050 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 8050 кг, понад вантажопідйомність вагона на 1050 кг. Навантаження вантажу вище бортів на 20 см, марковано вапном. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон бездверний, розвантажувальні люки закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.
Як вбачається з акту загальної форми №19 від 07.01.2023 фактична маса вагона склала 93600 кг, тара вагона з ПД 23600 кг. Маса вантажу нетто за ПД 63000 кг. Фактична маса вантажу нетто 70000 кг, що більше документу на 7000 кг. Надлишок вантажу понад вантажопідйомність вагона було відвантажено відправником та вивезено особисто.
По прибуттю вагону №62469051 на станцію призначення Черкаси Одеської залізниці за результатами перевірки вантажу у вагоні, котрий прибув з комерційним актом попутної станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №450003/352 від 30.12.2022, було складено комерційний акт №424206/2 від 10.01.2023, у якому зазначено, що при зважуванні виявлено брутто 93500 кг, тара з ПД 23600 кг, нетто 69900 кг, що більше перевізного документа на 6900 кг. Зважування проведено двічі, вага підтвердилась. Надлишок вантажу видано вантажоодержувачу під охоронну розписку на відповідальне зберігання. Комерційний акт №424206/2 від 10.01.2023 підписали заступник начальника станції ОСОБА_2 , прийомоздавальники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вантажоодержувач ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно з п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт №450003/352 від 30.12.2022 підписано заступником начальника станції Лобовим В.Т., агентом з розшуку вантажу ОСОБА_6 та приймальником поїздів Кокошинською В.М..
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст пункту 10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/352 від 30.12.2022 підписаний уповноваженими особами.
В той же час, зважування маси вантажу у вагоні №62469051 на попутній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснювалось на 150т вагонних вагах цієї станції (повірка 27.09.2022).
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог п. 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом №411 від 20.12.1996 Міністерства транспорту України (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами п.1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що ваги придатні для зважування. Повірка ваг проводилась 27.09.2022, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті ваг. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що станом на дату складання комерційного акту №450003/352 від 30.12.2022 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу Україниза договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктами 1.2, 2.1 Правил комерційного огляду поїздів і вагонів передбачено, що комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду, які розташовуються на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд всіх поїздів, що надходять на залізницю та відправляються зі станції, а також при перевезенні вантажів в межах однієї залізниці. Всі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду, повинні оглядатися у комерційному відношенні.
З викладеного вбачається, що перевізник одразу міг не встановити таку комерційну несправність вагонів, а тому позивач, здійснюючи комерційний огляд на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відповідно до вимог Правил комерційного огляду поїздів і вагонів виявив відповідні порушення.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Водночас, встановлена даною нормою відповідальність вантажовідправника за неправильність даних накладною не ставиться в залежність від факту прийняття перевізником товару за такою накладною.
Суд звертає увагу на те, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
За приписами вказаної норми, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Аналогічне положення закріплено в п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №62469051 зазначена у накладній №48142541 та складає 19394,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, фактичній масі вагону, відповідачем суду також не надано.
Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно зі ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то позов підлягає задоволенню за рахунок відправника - відповідача у справі.
Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №48142541 масу вантажу у вагоні №62469051, нарахований відповідачу штраф у загальному розмірі 96970,00 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуюче вищенаведене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» штрафу за неправильне зазначення у накладній №48142541 маси вантажу у вагоні №62469051 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Вугільний енергетичний комплекс» (85486, Донецька обл., м. Селидове, смт. Цукурине, вул. Шахтна, буд. 40, ідентифікаційний код 40462714) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) штраф у розмірі 96970 (дев?яносто шість тисяч дев?ятсот сімдесят) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова