61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
20.06.2024 Справа №905/391/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Антимонопольного комітету України, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ
про стягнення 10943000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Прохоров Є.І. - в порядку самопредставництва;
від відповідача (в режимі відеоконференції): Отцевич Є.Ю. - адвокат на підставі довіреності.
Суть спору: Позивач, Антимонопольний комітет України, м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ про стягнення пені у розмірі 10943000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно рішення №725-р від 29.12.2021 Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» на відповідача накладений штраф, який не був сплачений у строки передбачені в означеному рішенні, що є підставою для стягнення пені.
Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/391/24; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.04.2024 об 11:00 год.
15.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.04.2024, за змістом якого останній зазначає, що позивачем помилково визначено граничний строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням №725-р від 29.12.2021, оскільки рішенням №16-р від 01.02.2024 про розстрочення сплати штрафу АМКУ був змінений граничний строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ №725-р від 29.12.2021. Виступаючи як спосіб забезпечення сплати штрафу, пеня у даному випадку може бути нарахована лише у разі прострочення сплати відповідачем платежів, передбачених рішенням Антимонопольного комітету України №16-р від 01.02.2024 про розстрочення сплати штрафу. Водночас, відповідачем вказується, що неустойка має подвійну правову природу, адже до настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на міру відповідальності, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Відповідачем наголошується, що у такому випадку наявні підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді пені, у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили, що пов'язані з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та неможливістю подальшого провадження господарської діяльності.
Ухвалою суду від 16.04.2024 відкладено підготовче засідання на 30.04.2024 о 12:15год.
19.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 19.04.2024, за змістом якої останній зазначає, що положеннями ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням органу Комітету, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв'язку з оскарженням такого рішення до суду, у свою чергу, положеннями ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено лише зупинення примусового виконання рішення органу Комітету у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, такий строк є присікальним і відновленню не підлягає, а Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень щодо переривання або зупинення його перебігу. Водночас, позивачем наголошується, що накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування, застосовані на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції», не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань. Позивач наполягає, що введення в Україні воєнного стану не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 № 725-р, а також виконати вимоги ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме сплати пені за прострочення сплати штрафу.
19.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 19.04.2024, за змістом яких позивач наголошує на тому, що рішення про розстрочення сплати штрафу прийнято поза межами строку добровільної сплати штрафу, а тому відповідний строк не був перерваний чи зупинений. Водночас, ним вказується, що посилання відповідача на постанову Верховного суду від 11.06.2019 у справі №914/3050/14 не можуть братися судом до уваги, оскільки висновки в ній сформовані не в подібних правовідносинах, адже в зазначеній справі рішення про відстрочення сплати штрафу прийнято в межах строку відведеного законодавством для добровільної сплати штрафу, а відтак строк для добровільної сплати штрафу був подовжений.
24.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 24.04.2024, за змістом яких останнім зазначається, що норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачають, що рішення про відстрочення або розстрочення сплати штрафу продовжує строки сплати штрафу лише у випадку, якщо воно прийняте в межах двомісячного строку для добровільної сплати штрафу, передбаченого ч.3 ст.56 вищевказаного закону. Закон України «Про захист економічної конкуренції» не передбачає настання різних правових наслідків в залежності від дати прийняття рішення про розстрочення сплати штрафу (в межах двомісячного строку для добровільної сплати штрафу або поза межами такого строку). Вважає, що дії Антимонопольного комітету України, які полягають спочатку у розстроченні сплати штрафу, а потім у стягненні пені у максимальному розмірі, нарахованої за період до такого розстрочення, є проявом суперечливої поведінки позивача та не узгоджуються з доктриною venire contra factum proprium, згідно якої забороняється поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Ухвалою суду від 30.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/391/24 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 22.05.2024 о 12:00год.
Ухвалою суду від 22.05.2024 закрито підготовче провадження у справі №905/391/24; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.06.2024 об 12:15год.
У судове засідання 20.06.2024 в режимі відеоконференції з'явився представник позивача, надав пояснення щодо позову, наполягав на задоволенні позовних вимог.
У судове засідання 20.06.2024 в режимі відеоконференції з'явився представник відповідача, надав пояснення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.
Відповідно до рішення позивача, Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №725-р від 29.12.2021 (далі рішення №725-р) зокрема на відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю, було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10943000,00 грн, який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання відповідачем рішення.
Рішення №725-р було направлено відповідачу супровідним листом №145-26.13/07-320 від 13.01.2022.
Як свідчать матеріали справи, рішення Антимонопольного комітету України №725-р про накладення штрафу відповідачем було отримане 01.02.2022.
Не погодившись з рішенням №725-р Антимонопольного комітету України відповідач оскаржив його до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 було відкрито провадження у справі №910/2685/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 725-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 29.12.2021 в частині пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 29 резолютивної частини даного рішення, які стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів»
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/2685/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» до Антимонопольного комітету України відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 у справі №910/2685/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/2685/22.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі №910/2685/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/2685/22 - без змін.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо подальшого оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» рішення Антимонопольного комітету України № 725-р.
12.12.2023 відповідачем направлено до Антимонопольного комітету України заяву б/н про відстрочення сплати штрафу. В обґрунтування заяви про відстрочення сплати штрафу відповідач зазначив, що ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» знаходиться в зоні активних бойових дій, з 01.03.2022 відповідач не здійснює виробничої діяльності, не має можливість подальшого провадження діяльності з випуску продукції, у зв'язку із суттєвими пошкодженнями виробничих потужностей заводу, неможливістю використання власних активів, водночас відновлення роботи підприємства стане можливим лише після покращення безпекової ситуації у регіоні та усунення наслідків його руйнації шляхом проведення комплексних ремонтно-відновлювальних робіт.
В матеріалах справи також наявна заява відповідача б/н від 26.12.2023 про надання додаткових документів до заяви про відстрочення сплати штрафу.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 01.02.2024 № 16-р (далі - рішення №16-р) розстрочено сплату штрафу у розмірі 10943000,00 грн, накладеного на ТОВ «ВО Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2021 №725-р, щомісячно з 29.02.2024 до 31.01.2025 такими платежами: до 29.02.2024 - 1043000,00грн, до 31.03.2024 - 900000,00 грн, до 30.04.2024 - 900000,00 грн, до 31.05.2024 - 900000,00грн, до 30.06.2024 - 900000,00 грн, до 31.07.2024- 900000,00 грн, до 31.08.2024 - 900000,00 грн, до 30.09.2024 - 900000,00 грн, до 31.10.2024 - 900000,00 грн, до 30.11.2024 - 900000,00 грн, до 31.12.2024 - 900000,00 грн, до 31.01.2025- 900000,00 грн.
В матеріалах справи наявні платіжні інструкції №19 від 28.02.2024 на суму 1043000,00грн та №35 від 28.03.2024 на суму 900000,00 грн відповідно на підтвердження виконання відповідачем рішень Антимонопольного комітету України №725-р та №16-р.
Позивачем 19.02.2024 складено та направлено відповідачу претензію №300-20.3/02-1806е про сплату пені у розмірі 10943000,00 грн, у зв'язку з простроченням сплати штрафу у визначений законом двомісячний термін для його добровільної сплати.
У відповіді на претензію Антимонопольного комітету України №300-20.3/02-1806е від 19.02.2024 (вих.№3-5/25 від 21.02.2024) відповідач не погоджується з вимогою про сплату пені з зазначенням відповідних обґрунтувань та заперечень.
Поряд з цим, до відзиву відповідачем було додано: сертифікат №1400-23-4865 від 25.12.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Донецької торгово-промислової палати щодо обов'язку сплатити штраф у розмірі 10943000,00 грн у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; наказ ТОВ «ВО Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» від 28.02.2022 про призупинення діяльності ТОВ «ВО СЗВІ» з 01.03.2022 на термін дії воєнного стану в Україні; наказ відповідача від 24.03.2022 про призупинення дії трудових договорів; заяву ТОВ «ВО СЗВІ» №3/5-18 від 12.09.2022 про неможливість подання податкової звітності під час воєнного стану адресовану начальнику Слов'янської державної податкової інспекції ГУ ДПС у Донецькій області; договір №146/2023 від 07.03.2023 про надання комплексу будівель для безоплатного користування (договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладання, а саме з 01.04.2022) та акт приймання-передачі майна від 01.04.2022 щодо вказаного комплексу будівель; заяв про вчинення кримінальних правопорушень щодо влучання артилерійських снарядів та руйнування власності відповідача; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022052420000085 кримінального провадження щодо здійснення артобстрілів з боку окупаційних військ РФ в результаті якого було пошкоджено, зокрема, власність ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», а також фотоматеріали руйнацій власності відповідача.
Оскільки відповідачем добровільно розмір нарахованої пені не сплачено, Антимонопольний комітет України, м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ з позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 10943000,00 грн.
Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з'ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Приписами ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.
Згідно з ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідно до п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.
В силу приписів ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
Рішенням Антимонопольного комітету України №725-р від 29.12.2021 зокрема на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10943000,00 грн за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно положень ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 10943000,00 грн пені, нарахованої за період з 02.04.2022 по 29.05.2022, з 18.11.2022 по 05.03.2023, з 13.12.2023 по 31.01.2024 за прострочення відповідачем сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України №725-р.
Причиною виникнення спору між сторонами є питання щодо наявності або відсутності правових підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України №725-р, враховуючи наявність рішення Антимонопольного комітету України №16-р про розстрочення сплати штрафу.
Частинами 3, 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції станом на момент прийняття рішення АМКУ №725-р) передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції чинній з 01.01.2024) внормовано, що особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов'язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до положень частини першої ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції станом на момент оскарження відповідачем рішення №725-р від 29.12.2021) заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Частиною 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 зазначеної норми порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» внормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
Частиною 4 наведеної норми визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
У разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку (ч.7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в редакції чинній з 01.01.2024).
Оскільки відповідачем не сплачено штраф в добровільному порядку протягом двомісячного строку, Антимонопольний комітет України у позовній заяві визначено наступні періоди нарахування пені:
- з 02.04.2022 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного Рішенням №725-р) по 29.05.2022 включно (день, який передував винесенню ухвали судом першої інстанції про відкриття провадження у справі №910/2685/22);
- з 18.11.2022 (наступний день після прийняття у справі №910/2685/22) по 05.03.2023 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі №910/2685/22);
- з 13.12.2023 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі №910/2685/22) по 31.01.2024 включно (день, який передував винесенню Комітетом рішення від 01.02.2024 №16-р).
Позивачем визначено, що кількість днів прострочення сплати штрафу становить 223 дні, а з урахуванням вимог ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з простроченням сплати штрафу становить 10943000,00грн.
Проте, відповідач 12.12.2023 (в день набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 у справі №910/2685/22) звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою про відстрочення сплати штрафу.
Положеннями ч. 6 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопольного комітету України своїм рішенням мають право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу (за умови надання такою особою письмової згоди з фактом вчинення порушення та розміром накладеного штрафу), але не більше ніж на 12 місяців.
Рішенням Антимонопольного комітету України від 01.02.2024 №16-р, з урахуванням виключних обставин, розстрочено сплату штрафу у розмірі 10943000,00 грн, накладеного на ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» згідно з рішенням №725-р.
Отже, рішенням від 01.02.2024 №16-р про розстрочення сплати штрафу, яке є обов'язковим для виконання відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", позивачем був змінений строк для сплати штрафу, накладеного рішенням №725-р, з 01.04.2022 на 29.02.2024 (в частині сплати 1043000,00 грн), на 31.03.2024 (в частині сплати 900000,00 грн), на 30.04.2024 (в частині сплати 900000,00 грн), на 31.05.2024 (в частині сплати 900000,00 грн), на 30.06.2024 (в частині сплати 900000,00 грн), на 31.07.2024 (в частині сплати 900000,00 грн), на 31.08.2024 (в частині сплати 900000,00грн), на 30.09.2024 (в частині сплати 900000 грн), на 31.10.2024 (в частині сплати 900000 грн), на 30.11.2024 (в частині сплати 900000,00 грн), на 31.12.2024 (в частині сплати 900000,00 грн) та на 31.01.2025 (в частині сплати 900000,00 грн) відповідно.
Суд зазначає, що штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу (вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19, від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19).
За змістом частини 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пеня стягується за кожен день прострочення сплати штрафу.
Таким чином, пеня, як спосіб забезпечення сплати штрафу, може бути нарахована у разі прострочення сплати відповідачем штрафу.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 914/3050/14 при визначенні періоду нарахуванні пені слід керуватися строками сплати штрафу, що визначені у рішенні Антимонопольного комітету України про розстрочення сплати штрафу.
Судом не приймається до уваги твердження позивача, що практика суду касаційної інстанції, що викладена в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №914/3050/14 не є релевантною до даної справи, оскільки у справі № 914/3050/14 рішення про розстрочення сплати штрафу прийнято в межах строку відведеного законодавством для добровільної сплати штрафу, а у справі №905/391/24 поза межами такого строку, на підставі наступного.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» не передбачає ані порядку нарахування та сплати пені у випадку прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про розстрочення (відстрочення) сплати штрафу, ані застереження про право Антимонопольного комітету України прийняття рішення про відстрочення або розстрочення сплати штрафу в межах двомісячного строку для добровільної сплати штрафу та настання різних правових наслідків в залежності від дати прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) сплати штрафу (в межах двомісячного строку для добровільної сплати штрафу або поза межами такого строку).
Отже, в обох випадках первісно визначений строк сплати штрафу переноситься на більш пізній строк, що надає суб'єкту господарювання можливість поступово виконати рішення про накладення штрафу без настання для нього додаткових несприятливих наслідків у вигляді нарахування пені.
Оскільки поведінка учасника правовідносин не може бути одночасно правомірною та неправомірною, ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» не може одночасно вважатись таким, що пропустив строк сплати штрафу, та таким, що своєчасно сплачує штраф відповідно до графіку платежів, встановлених у рішенні Антимонопольного комітету України про розстрочення сплати штрафу.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що пеня є способом забезпечення сплати штрафу та стягується за кожен день його прострочення, а рішення Антимонопольного комітету України №16-р про розстрочення сплати штрафу є обов'язковим для виконання, суд погоджується з позицією відповідача, що рішенням Антимонопольного комітету України №16-р про розстрочення сплати штрафу встановлені нові строки для добровільної сплати штрафу, які змінюють попередній граничний строк, встановлений в рішенні Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу №725-р, період між прийняттям рішення про накладення штрафу та рішенням про його розстрочення не може розглядатись як період прострочення сплати штрафу, у протилежному випадку надання розстрочення сплати штрафу взагалі втрачає жодний сенс, отже в даному випадку позивач неправомірно нарахував та заявив до стягнення пеню за період з 02.04.2022 по 29.05.2022, з 18.11.2022 по 05.03.2023, з 13.12.2023 по 31.01.2024.
Крім того, суд бере до уваги, що у даному випадку непереборні обставини (виключні обставини), які послугували підставою для розстрочення сплати штрафу, накладеного рішенням №725-р, виникли до моменту закінчення строку для добровільної сплати штрафу (01.04.2022), а відтак були обґрунтовано взяті позивачем до уваги при прийнятті рішення №16-р про розстрочення сплати штрафу.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Суд звертає увагу на те, що дії Антимонопольного комітету України, які полягають спочатку у розстроченні сплати штрафу, а потім у зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період до такого розстрочення є проявом суперечливої поведінки позивача та не узгоджуються з доктриною venire contra factum proprium, згідно якої забороняється поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При цьому, практикою ЄСПЛ розроблено концепцію "легітимних (обґрунтованих) очікувань" у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 43 рішення у справі "Пономарьов проти України"). Доктринально характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Тобто, після прийняття рішення Антимонопольним комітетом України №16-р про розстрочення сплати штрафу, відповідач мав легітимні очікування, що своєчасне виконання цього рішення не призведе до покладання на нього додаткових несприятливих наслідків у вигляді сплати пені.
Водночас суд погоджується з доводами відповідача, що наявність підстав для розстрочення сплати штрафу, з якими погодився позивач, не може розцінюватись як неправомірна поведінка відповідача у вигляді прострочення сплати штрафу.
Поряд з цим, суд відзначає, що не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді пені, у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки, як вже зазначалось вище, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинене правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Згідно вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, решту аргументів учасників справи суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують вищевикладених висновків суду.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд позовні вимоги Антимонопольного комітету України, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ про стягнення пені у розмірі 10943000,00 грн вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Антимонопольного комітету України, м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів», м.Слов'янськ про стягнення пені у розмірі 10943000,00 грн - відмовити.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 20.06.2024 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 25.06.2024.
Суддя Г.Є. Курило