вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" червня 2024 р. Cправа № 924/395/19
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників:
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях - Поліщук А.С.,
Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області - Мараховської В.Ф.,
у відсутності представника позивача (стягувача),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях вих. №б/н від 10.06.2024 (вх. канцелярії суду № 01-37/28/24 від 10.06.2024) про зміну способу виконання рішення у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (вул. Козацька, буд.136, м. Славута, Хмельницька область, 30002)
до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
до: Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018)
про стягнення відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 7 727 798 грн,
Господарським судом Вінницької області 09.02.2021 ухвалено рішення у справі № 924/395/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 7 727 798 грн, відповідно до якого позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018; код ЄДРПОУ 42964094) на користь Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (вул. Козацька, буд.136, м. Славута, Хмельницька область, 30002; код ЄДРПОУ 32285199) 7 727 798 грн як вартість невід'ємних поліпшень орендованого цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор", здійснених Приватним акціонерним товариством "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" (попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор") в рамках Договору №139 від 24.04.2003 (викладеному в новій редакції від 15.03.2006), за згодою Орендодавця, а також 115916,97 грн - витрат на сплату судового збору.
16.03.2021 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ, який скеровано стягувачу.
Відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 09.02.2021 залишено без змін.
10.06.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представниці Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вх. №01-37/28/24) про зміну способу виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 924/395/19.
Приписами ч. 2 ст. 331 ГПК України визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Так, ухвалою від 12.06.2024 заяву про зміну способу виконання рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.06.2024 об 11:00 год.
На визначений час у судове засідання 19.06.2024 звилися представниці боржника (заявника) та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (відповідача 2).
Представниця Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях підтримала подану заяву про зміну способу виконання рішення в повному обсязі, просила постановити ухвалу про стягнення з Державного бюджету України (а не з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях) на користь Приватного акціонерного товариства "ГЕБЕРІТ КЕРАМІК ПРОДАКШН" 7 727 798 грн вартості невід'ємних поліпшень та 115916,97 грн витрат на сплату судового збору з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Представниця Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області подала пояснення щодо заяви про зміну способу виконання рішення, за змістом якого акцентується увага, що заявник просить суд змінити рішення по суті спору з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішити питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи № 924/395/19.
Визначаючись щодо поданої заяви, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Отже, згідно чинних положень ГПК України суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення виключно за заявою стягувача або виконавця. Водночас в даному випадку із заявою звернувся боржник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Суд враховує, що частиною 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
В даному випадку суд звертає увагу на співвідношенні вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" і норм Господарського процесуального кодексу України як загальної і спеціальної норми права.
За загальним правилом норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб'єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись. При цьому завжди існує імовірність протиріч між нормами права, що є негативним явищем. Юридичною практикою вироблено декілька підходів до розв'язання протиріччя у застосуванні конкуруючих між собою норм (норми є конкуруючими у випадку ситуації, за якої вони за своїм безпосереднім змістом регулюють одні й ті ж правовідносини).
Основними підходами до подолання таких протиріч є використання змістовного та темпорального (часового) способу подолання колізій. Змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов'язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові.
Ця специфіка полягає у тому, що обидва юридичних склади відповідають фактичній ситуації, однак зрозуміло, що необхідно застосовувати більш спеціальний припис: lex specialis derogat legi generali. Загальніша норма не застосовується до тих ситуацій, в яких є ознаки, що відповідають більш спеціальній нормі. При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 807/257/14. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03, п. 15 рішення у справі "Баранкевич проти Росії" № 10519/03 тощо).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України "Про міжнародне приватне право", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України "Про виконавче провадження".
Поряд з цим розділ "V" ГПК України (Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах) безпосередньо регулює питання, пов'язані з виконанням судових рішень саме у господарських справах, у тому числі щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення (ст.331 ГПК України). Водночас Закон України "Про виконавче провадження" регулює питання щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), тобто не тільки рішень господарського суду.
Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень Національного банку України, наказів Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов'язки, що законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" є загальними нормами по відношенню до ст. 331 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин, які виникають при виконанні не лише рішень господарського суду, а і судів цивільної, адміністративної юрисдикцій, третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Аналогічний висновок щодо співвідношення норм Закону України "Про виконавче провадження", як загальної і норм ГПК України, як спеціальної - викладено у п. 31-35 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року справа № 920/149/18 (Провадження №12-297гс1).
Отже, Господарський суд в межах своїх повноважень при розгляді будь-якої заяви має керуватись нормами ГПК України, в даному випадку - статтею 331 вказаного Кодексу розділу V ГПК України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах", якою врегульоване вужче коло відносин.
Відсутність у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях як боржника права на подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду по господарській справі є достатньою підставою для відмови у задоволенні такої заяви.
Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду у справі після набрання ним законної сили частково виконувалось боржником, що сторонами не заперечується. Про часткове безспірне списання за виконавчим документом у справі № 924/395/19 повідомлено Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області у своєму поясненні щодо заяви про зміну способу виконання рішення (вх. №01-34/6374/24 від 19.06.2024) з посиланням на листи, які скеровано Регіональному відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (залишок заборгованості складає 7725528 грн).
Так, обставини часткового виконання рішення вже об'єктивно не свідчать про існування істотних ускладнень виконання рішення або неможливості його виконання взагалі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях вих. №б/н від 10.06.2024 (вх. канцелярії суду № 01-37/28/24 від 10.06.2024) про зміну способу виконання рішення у справі № 924/395/19.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях вих. №б/н від 10.06.2024 (вх. канцелярії суду № 01-37/28/24 від 10.06.2024) про зміну способу виконання рішення від 09.02.2021 у справі № 924/395/19 відмовити.
2. Згідно із ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
3. За приписами ч. 7 ст. 331 ГПК України ухвалу про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 24.06.2024.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.