вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" червня 2024 р. Cправа № 902/462/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Полотнянка Б.Ю.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (вул. Кулібіна, буд. 11, оф. 20, м. Київ, 03062)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кімната 502, м. Вінниця, 21036)
про стягнення 5926827,05 грн,
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення 5926827,05 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки бітуму дорожнього №19/12Б від 25.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 5926827,05 грн, з яких: 3331343,9 грн - основного боргу; 1989309,57 грн - інфляційних втрат та 606173,58 грн - 3% річних.
Ухвалою суду від 29.04.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/462/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.05.2024 об 11:30 год.
Ухвалою від 01.05.2024 за заявою позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кімната 502, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 34455332), у межах ціни позову 5926827,05 грн.
Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 13.06.2024, про що 28.05.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
12.06.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання 13.06.2024 за його відсутності, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" заявлений позов підтримує у повному обсязі.
13.06.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат до 1000 грн.
На визначений час у судове засідання 13.06.2024 повідомлені належним чином учасники справи (шляхом доставки ухвали від 30.05.2024 до Електронних кабінетів ЄСІТС) не з'явилися.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки бітуму дорожнього №19/12Б (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця бітум дорожній (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно із п. 1.3. Договору всі товаросупровідні документи на Товар (партію Товару) є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору. Під партією Товару розуміється найменування і кількість Товару, що поставляється відповідно до одного первинного документу.
Постачальник передає Покупцю Товар (партію Товару) на умовах Міжнародних Правил Тлумачень Термінів - "ІНКОТЕРМС" 2010. Поставка товару (партії Товару) за домовленістю Сторін здійснюється на умовах СРТ - поставка до названого Покупцем пункту призначення (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.3. Договору право власності на Товар (партію Товару) і ризики втрати та/або пошкодження переходять від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару (партії Товару) Покупцю. Датою поставки вважається дата отримання Товару (партії Товару) Покупцем відповідно до умов Договору, що засвідчується підписом уповноважених представників Сторін на первинних документах на Товар (партію Товару).
Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що поставка Товару (партії Товару) може здійснюватися на умовах 100% попередньої оплати або оплати за Товар (партію Товару) з відстроченням платежу протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару відповідно до п. 2.3. Договору.
Згідно із п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 13.08.2020 Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін Договору та скріплення печаткою і діє до 31 грудня 2021 р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання.
На виконання умов Договору у період з березня 2019 року по грудень 2020 року позивач відвантажив відповідачу Товар загальною вартістю 29406565,92 грн, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними (а.с. 43-120, т. 1).
Відповідач, в свою чергу, провів частковий розрахунок за отриманий Товар в сумі 26075222,02 грн відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача (а.с. 121-216, т. 1).
Несплата відповідачем решти вартості отриманого за Договором Товару слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 3331343,9 грн - основного боргу. Поряд з цим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1989309,57 грн - інфляційних втрат та 606173,58 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки бітуму дорожнього №19/12Б від 25.03.2019.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що останнім не виконано обов'язку щодо сплати повної вартості поставленого Товару на суму 3331343,9 грн (29406565,92 грн - 26075222,02 грн = 3331343,9 грн, де: 29406565,92 грн - загальна вартість поставленого Товару, 26075222,02 грн - сума здійснених відповідачем проплат). Поряд з цим зобов'язання відповідача з оплати вартості Товару є простроченим за спливом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару за кожною видатковою накладною, як то передбачено п. 3.2. Договору.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3331343,9 грн.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 1989309,57 грн - інфляційних втрат та 606173,58 грн - 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Вказаним пунктом розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено Законом № 2120-IX від 15.03.2022, що набрав чинності 18.03.2022.
Отже, строки як загальної, так і спеціальної позовної давності є продовженими під час дії триваючого воєнного стану в Україні.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за кожною видатковою накладною (кінцева дата нарахування - 29.02.2024), судом встановлено, що такий розрахунок перебуває в межах розрахунку суду.
Водночас, дослідивши заяву відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат (вх. №01-34/6177/24 від 13.06.2024), суд дійшов висновку про її відхилення з підстав необґрунтованості.
Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18). При цьому має місце можливість зменшення процентів річних у визначеному за договором розмірі (збільшеному розмірі, а не 3% річних).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" заявляючи про зменшення інфляційних втрат ототожнює їх із штрафними санкціями. Однак, інфляційні витрати є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що є основним боргом, а не штрафними санкціями, тому таке зменшення законодавчо не передбачено.
За таких обставин позов в частині стягнення з відповідача 1989309,57 грн - інфляційних втрат та 606173,58 грн - 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ціни позову в сумі 88902,40 грн.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" надано:
- копію Угоди №4/2/24 від 19.02.2024, укладеної з адвокатом Комаром О.Г. (Адвокат) з наданням Адвокату усіх прав позивача, що передбачені законодавством, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України;
- розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 18.03.2024;
- обопільно підписаний Акт приймання - передачі виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 27.03.2024 на суму 45000 грн.
Окрім того, матеріали справи містять ордер серії АВ №1113343 від 14.02.2024 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" адвокатом Комаром Олександром Георгійовичем та копію свідоцтва про право на заняття вказаним адвокатом адвокатською діяльністю серії ВН №000290 від 18.07.2018.
Згідно із ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Суд бере до уваги, що матеріали справи містять докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" ФОП Комару О.Г. 41600 грн, однак у призначенні платежу вказано про оплату за Угодою № 4/1/24 від 12.02.2024, а не від 19.02.2024, при цьому номер угоди також відрізняється (тобто платіж неможливо пов'язати з наявною у матеріалах справи Угодою, що також не свідчить про розрахунок за надані послуги з професійної правничої допомоги у цій справі).
Поряд з цим суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, поряд з цим підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 45000 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи задоволення позову у справі №902/462/24 повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45000 грн.
Враховуючи ухвалення судом рішення про задоволення позову, заходи забезпечення позову, яких вжито ухвалою суду від 01.05.2024 у даній справі, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи в силу приписів ч. 7 ст. 145 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, 13, кімната 502, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 34455332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКІБУД" (вул. Кулібіна, буд. 11, оф. 20, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 38750140) 3331343,9 грн - основного боргу; 1989309,57 грн - інфляційних втрат; 606173,58 грн - 3% річних; 88902,40 грн - витрат на сплату судового збору та 45000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Згідно із приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 24 червня 2024 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.