18.06.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2510/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від выдповідача-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 (суддя Давиденко І.В., повний текст рішення складено та підписано 22.02.2024) у справі № 908/2510/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА", (01013, м. Київ, Набережно -Печерська дорога, буд. 7, ідентифікаційний код 31563803)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П", (69001, м. Запоріжжя, вул. 12-го Квітня, буд. 2, ідентифікаційний код 44219323)
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН-БУД", (30200, Хмельницька область, Білогірський район, смт. Білогір'я, вул. Шевченко, буд. 72, ідентифікаційний код 41773764)
про стягнення 800 324,51 грн.
У серпні 2023 року до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 128 від 20.07.2023 (вх. №2727/08-07/23 від 07.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН-БУД" заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором оренди № 414/10-21 від 12.10.2021 у сумі 800 324,51 грн, з яки: 774779,69 грн основний борг та 25 544,82 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором оренди № 414/10-21 від 12.10.2021 та порушення відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором поруки № 414/10-21П від 12.10.2021.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі № 908/2510/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН-БУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА" 774 779 грн 69 коп боргу та 25 544 грн 82 коп. штрафу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА" 6 002грн 44 коп. витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН-БУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА" 6 002 грн 43 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П", в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.
При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позов був передчасний і строк виконання зобов'язань згідно договору оренди не настав, оскільки сторони у пункті 12.4. Договору оренди погодили, що строк виконання зобов'язань за Договором продовжуються на строк дії обставин непереборної сили або усунення її наслідків, а строк оплати оренди настав в період дії форс-мажорних обставин (повномасштабного вторгненні Росії на територію України та введення у зв'язку з цим на території України воєнного стану), а відтак, у відповідачів був відсутній обов'язок зі сплати оренди у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
На підтвердження того, що дійсно існувала домовленість між сторонами, наголошує, що із тексту позовної заяви видно, що орендна плата не нараховувалася починаючи з 23.02.2022 по 01.06.2022. Проте, з 01.06.2022 по 30.06.2022, всупереч домовленостям сторін та умов п. 12.4 Договору оренди, Позивач безпідставно нарахував орендну плату за червень 2022 року у сумі 379670,24 грн, і в жодному процесуальному документі не зазначив причин зупинення нарахування орендної плати з 23.02.2022 по 01.06.2023 і її нарахування саме з червня 2022 року.
Звертає увагу, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, в редакції від 22.12.2022, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (надалі-Перелік) де у п.1.3. Переліку зазначено, що з 12.03.2022 вся територія Запорізького району Запорізької області є територією можливих бойових дій.
Згідно з цим Переліком об'єкт нерухомого майна Апелянта за адресою: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 2, знаходиться на території бойових дій.
У п.5.6.1 додатку №1 до договору оренди зазначено, що Орендар зобов'язаний використовувати об'єкт оренди на будівельному майданчику за м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня,2. Тобто позивачу відомо, що місто Запоріжжя на якій можливі бойові дії, перебуває під постійним інтенсивним ракетним та артилерійським обстрілом, що унеможливлює з боку Апелянта продовжувати здійснювати будівництво об'єкта нерухомого майна за адресою: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня,2, будівництво якого було призупинено Апелянтом 24.02.2022, а також унеможливило використовувати Апелянтом орендованого майна.
Окрім того, безпідставно судом першої інстанції не враховано, що директором Апелянта, з особистого рахунку, здійснено оплату за Договором оренди на рахунок Позивача у розмірі 39404,86 грн на виконання умов договору оренди, який підписаний між сторонами спору з призначенням платежу, яке просив вказати Позивач.
Вважає нарахування штрафу безпідставним, оскільки елементи опалубки, які зазначені у акті повернення елементів опалубки від 27.12.2022 (а.с.61), були вилучені Позивачем з будівельного майданчика самостійно. Про вилучення таких елементів опалубки Апелянта не повідомлялося, і з актом повернення не було ознайомлено, тому у Апелянта не було можливості перевірити кількість повернутих елементів та чи дійсно вони підлягали очистці.
Судом першої інстанції не було враховано, що акт повернення складений в односторонньому порядку і доказів, які б підтвердили ту обставину, що елементи опалубки підлягали очистці Позивачем не надано. Акт повернення елементів опалубки не може бути доказом, що підтверджує цю обставину.
Стверджує, що судом першої інстанції взято до уваги лише позицію Позивача, проте не зазначено з яких причини не взято до уваги докази Апелянта, а саме лист ТПП, квитанції про оплату та п.12.4 Договору оренди. Також у рішенні суду першої інстанції опущено позицію позивача щодо строку виконання зобов'язань згідно з договором оренди і який продовжився у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, що не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.03.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/2510/23 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
21.03.2024 матеріали справи №908/2510/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 14 405,85 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу доставленого до електронного кабінету відповідача-1 22.03.2024 об 11:32 годині. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 01.04.2024.
28.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 21.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну квитанцію №7378-5630-8553-1265 від 27.03.2024 про сплату 14 410 грн.
Ухвалою суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/2510/23; розгляд справи призначено на 18.06.2024; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
17.06.2024 до суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неможливістю участі представника через участь у іншому судовому засіданні, веденням переговорів щодо мирного врегулювання спору.
Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України закінчити розгляд справи у відсутність представника відповідача-1.
В судовому засіданні 18.06.2022 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
12.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 414/10-21, відповідно до якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях (додаток №1), які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 1.4 Договору, конкретний перелік обладнання, що складає об'єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об'єкта оренди Орендодавцем Орендарю на складі Орендодавця.
У відповідності до п. 2.1 Договору, Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі (видача) об'єкта оренди, за яким об'єкт оренди передається у користування Орендарю.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю передоплату за перші 30 календарних днів користування об'єктом оренди, що буде переданий Орендарю за актом приймання-передачі в оренду, у розмірі, вказаному в рахунку-фактурі на попередню оплату.
У п. 2.4 Договору сторони погодили, що протягом 5 календарних днів з дня підписання цього договору Орендар зобов'язаний перерахувати на поточний банківський рахунок Орендодавця платежі, розмір яких вказується Орендодавцем у рахунках, відповідно до умов підписаної сторонами додаткової угоди до договору, суми яких встановлюються як гарантійний платіж. Під гарантійним платежем сторони розуміють грошову суму (грошові суми), які перераховуються Орендарем на поточний банківський рахунок Орендодавця згідно п.п. 2.4, 2.5 договору у розмірі, вказаному у додатковій угоді до договору. Внесення гарантійного платежу (платежів) здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця у розмірі, визначеному згідно додаткової угоди до договору, у виставлених Орендодавцем рахунках-фактурах. Гарантійний платіж не є попередньою оплатою, а є погодженим сторонами згідно з ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України способом забезпечення виконання грошових зобов'язань Орендаря щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості втраченого об'єкта оренди, інших грошових зобов'язань Орендаря за договором.
Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди Орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня перед датою, яка вказана в додатковій угоді до договору як строк дії договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства (п. 3.1 Договору).
Умовами п. 3.4.1 Договору визначено, якщо об'єкт оренди або його складові пошкоджені і не підлягають ремонту або знищені/втрачені, то сторони складають акт повернення. У цьому разі відповідне майно (об'єкт оренди чи його відповідна частина) залишається в Орендаря, а Орендодавець нараховує Орендарю штраф внаслідок неповернення з оренди такого майна в розмірі та порядку, передбаченому додатком № 3 до договору. Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю нарахований за цим пунктом штраф протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем (підписанням представником Орендаря або направленням Орендодавцем на електронну пошту Орендаря) розрахунку штрафу та рахунку на оплату штрафу. З дати отримання Орендодавцем (через Укрпошту) підписаного Орендарем оригінального примірника акту повернення або сплати Орендарем штрафу за виставленим Орендодавцем рахунком (на підставі складеного акту повернення) припиняється нарахування Орендодавцем орендної плати на вказані в акті повернення елементи опалубки.
Відповідно до п. 3.4.2 Договору, якщо об'єкт оренди чи його складові потребують очистки та/або ремонту, то Орендодавець вказує відповідну кількість товару в акті повернення та виставляє розрахунок штрафу (передбачений додатком №3 до договору) та рахунок на оплату штрафу. Орендар зобов'язаний сплатити штраф протягом 5 банківських днів з моменту виставлення Орендодавцем розрахунку штрафу, рахунку на оплату штрафу.
Пунктами 3.5, 3.6 Договору встановлено, що датою повернення об'єкту оренди вважається дата підписання акту повернення. У разі неповернення у визначений договором термін чи ухилення Орендаря від повернення об'єкту оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акту повернення, протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, Орендодавець має право вважати, що об'єкт оренди або його складові втрачені.
Згідно з п. 7.1 Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди Орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати Орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується у додатковій угоді до цього договору, підписаній сторонами. Розмір чи ставка орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначених цим договором.
При застосуванні у цьому договорі терміну "орендна плата" розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 днів на місяць. Розмір орендної плати визначається за ставкою, визначеною у додатковій угоді до договору - у відсотках від сукупної вартості майна - об'єкта оренди (ціна кожної одиниці вказана у специфікаціях до договору), переданого Орендарю в оренду за актом (актами) приймання-передачі в оренду (WZ). При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об'єктом оренди. При цьому, день передачі об'єкта оренди та день повернення об'єкта оренди вважаються одним днем. Орендна плата розраховується за формулою, наведеною у п. 7.3 договору.
Пунктом 7.5 Договору встановлено, що початком оплачуваного періоду за договором є дата дня одержання об'єкта оренди Орендодавцем (дата підписання акту приймання-передачі (видача) об'єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата дня підписання акту повернення об'єкта оренди. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 числа кожного поточного місяця користування об'єктом оренди. За перші 30 календарних днів оренди Орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати.
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.4 Договору передбачено, що приймання-передачі послуг з користування об'єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом надання послуг. Проект акту Орендодавець складає, підписує і передає Орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим договором. Від імені Орендодавця акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом Орендодавця представник, при цьому такий акт вважається належним чином підписаним Орендодавцем виключно за умов його затвердження генеральним директором Орендодавця. У разі, якщо Орендар вчасно не повертає Орендодавцю належним чином оформлений акт, послуги вважаються наданими Орендареві належним чином та прийнятими Орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку Орендаря. Датою приймання-передачі послуг вважається дата, яка вказана в акті приймання-передачі послуг.
Положеннями п. 11.3 Договору встановлено, що у разі прострочення Орендарем зобов'язання своєчасно та у належному стані повернути об'єкт оренди з оренди Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф, розрахований останнім за умовами пп. 3.4.1 договору.
У додатку №1 до Договору оренди, а саме Специфікаціями №№ 1-11, сторонами визначено артикули елементів, назви елементів, ціну за одиницю без ПДВ.
12.10.2021 між ТОВ "Ульма опалубка Україна" та ТОВ "Титанум-П" укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди, якою сторонами внесено зміни до умов Договору щодо передачі об'єкта оренди у користування, використання об'єкта оренди, змінено ставки орендної плати за кожною із Специфікацій та визначено, що Договір діє до 30.06.2022.
На виконання умов договору Позивач передав об'єкти оренди у користування відповідачу-1 загальною кількістю 6 629 елементів опалубки, що підтверджується Актами прийому-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, на момент звернення з позовом Орендарем повернуто з оренди лише 4 736 елементів опалубки, з урахуванням чого неповернутими з оренди залишилось 1893 елементів опалубки.
Як зазначає позивач, протягом строку оренди (жовтень, лютий, червень 2022) Орендодавцем нараховано загальну вартість послуг в сумі 1 851 296,95 грн, яка відповідачем-1 сплачена частково в сумі 1 076 517,26 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи, з урахуванням чого заборгованість останнього за Договором оренди склала 774 779,69 грн.
Крім того, позивач посилається на те, що у зв'язку з поверненням об'єктів оренди у неналежному стані, які підлягають очищенню, відповідачу нараховано штраф в сумі 25 544,82 грн.
На виконання умов п. 3.4 Договору оренди, відповідачу-1 виставлено рахунок № 4257 від 27.12.2022 на суму 25 544,82 грн, що є штрафом за повернення майна, яке потребує очистки, ремонту, заміни.
Доказів оплати такого рахунку матеріали справи не містять.
Матеріалами справи також підтверджено, що зобов'язання Орендаря зі сплати оренди та штрафу за Договором оренди забезпечені порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН-БУД" (далі - Поручитель) за Договором поруки № 414/10-21П від 12.10.2021 (далі - Договір поруки), який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА ОПАЛУБКА УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛОМОН-БУД".
Поручитель зобов'язується відповідати за належне (повне та своєчасне) виконання Боржником (Орендарем) його боргових зобов'язань. Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, тобто Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання Боргових Зобов'язань частково або в повному обсязі як до Боржника, так і до Поручителя (чи до них обох одночасно) у разі невиконання або неналежного виконання (порушення) Боржником боргових зобов'язань (п.п. 1.1, 1.2 Договору поруки).
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки встановлено, що порукою за цим Договором забезпечуються вимоги Кредитора щодо сплати Боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за Договором оренди у такому розмірі, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у Договорі оренди, в тому числі (але не виключно), зокрема сплата орендної плати, штрафів.
09.02.2023 позивач надіслав на адреси відповідачів (1, 2) лист-вимогу вих. № 22 від 08.02.2023, відповідно до якої вимагав від відповідачів 1, 2 в строк до 20.02.2023 погасити заборгованість з орендної плати в розмірі 774 779,69 грн та 25 544,82 грн штрафу.
Відповіді на вказану вище вимогу позивач не отримав.
Невиконання відповідачами 1, 2 зобов'язання щодо оплати заборгованості з оренди та штрафу стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем доведено виконання зі свого боку умов договору оренди обладнання, натомість відповідачами, з урахуванням наявності договору поруки з відповідачем-2, обов'язки щодо сплати орендної плати виконані частково, що є підставою для стягнення солідарно основної заборгованості в сумі 774 779,69 грн.
При цьому, суд врахував, що незважаючи на не підписання відповідачем-1 актів наданих послуг № 2901 від 31.10.2021, № 3311 від 30.11.2021, № 3712 від 31.12.2021, № 339 від 31.01.2022, № 687 від 23.02.2022, № 1726 від 30.06.2022 на загальну суму 1 851 296,95 грн, такі послуги вважаються прийнятими з боку останнього, оскільки будь-які зауваження з боку Орендодавця щодо вказаних актів матеріали справи не містять. Крім того, судом враховано, що вказані акти надання послуг були надіслані відповідачам 1, 2 разом із вимогою вих. №22 від 08.02.2023.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що сума штрафу у розмірі 25 544,82 грн нарахована вірно, а вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У статті 286 Господарського кодексу України зазначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за спірний період користування об'єктом оренди залишок заборгованості за січень 2022 року становить 99 908,42 грн., за лютий 2023 року (з 01.02.2022 по 23.02.2022) - 295 201,03 грн, за червень 2022 року (з 01.06.2022 по 30.06.2022) - 379 670,24 грн., всього в сумі 774 779,69 грн.
Зазначена орендна плата не сплачена відповідачами, в тому числі і після направлення позивачем вимоги від 08.02.2023 №22.
Таким чином, з урахуванням наявної заборгованості з орендної плати, несплати такої заборгованості відповідачами, є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення 774 779,69 грн, які підставно задоволені судом першої інстанції.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З посиланням на п. 3.4.2 Договору Позивач нарахував відповідачу-1 штраф у розмірі 25 544,82 грн. за повернення обладнання, що потребує очистки, ремонту, заміни та виставив рахунок № 4257 від 27.12.2022.
Оскільки матеріалами справи підтверджений факт повернення обладнання у стані, що потребує очистки, суд підставно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу, розрахунок яких є арифметично правильним.
Щодо посилань апелянта на безпідставне стягнення орендної плати, ненастання строку оплати, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою, яка підготувала та розмістила на своїй офіційній веб-сторінці загальний лист про засвідчення форс-мажорних обставин (лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1), то колегія суддів їх відхиляє, з огляду на наступне.
Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.
Загальним офіційним листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.
Цей перелік не є вичерпним, отже сторона договору, яка не може його виконати, вправі доводити існування відповідних обставин у загальному порядку.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до п.12.1, 12.3, 12.4 Договору укладеного між сторонами, сторони звільняються від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, якщо вони зумовлені обставинами непереборної сили, що перешкоджають належному виконанню цього договору.
Сторона, яка не має можливості виконувати свої зобов'язання через обставини непереборної сили повинна повідомити про це іншу сторону в 5-денний строк після їх появи, підтверджуючи це відповідними документами. Несвоєчасність повідомлення позбавляє цю Сторону права посилатись на такі обставини надалі. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою компетентного органу.
Строк виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк дії обставин непереборної сили або усунення їх наслідків.
Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем-1 позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про неможливість виконання належним чином своїх зобов'язань перед позивачем.
Як відповідачем-1 і не надано доказів направлення позивачу відповідної довідки (сертифікату), виданого Торгово-промисловою палатою України, враховуючи доступність та роботу ТПП.
Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов'язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов'язань.
13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз'яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов'язанням окремо.
При цьому колегія суддів також враховує наступне.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 07.03.2024 у справі №905/12/15/23, від 06.06.2024 у справі №910/6405/23.
Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «Титаніум-П» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання товариством зобов'язань за Договором від 12.10.2021, в редакції додаткової угоди №1 від 12.10.2021, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов'язковим. Самого лише зазначення про загальновідомий факт форс-мажорних обставин засвідчений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 недостатньо.
До того ж, Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).
Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання грошового зобов'язання з оплати позивачу орендних платежів у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Колегія суддів враховує, що діяльності в тимчасово окупованих регіонах України відповідач не здійснює. Діяльність відповідач не припиняв та не обмежував, протилежного останнім не доведено. Ускладнені обставини щодо налагодження роботи у воєнний час, про які зазначає відповідач-1, вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на відповідача-1.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання перед позивачем не доведено. Тому, колегія суддів зазначає про наявність у позивача законного права на отримання грошових коштів за належне виконання ним умов договору та штрафу в розмірі, визначеному судом вище.
Жодних доказів того, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання відповідачем-1 конкретних зобов'язань за Договором матеріали справи не містять.
При цьому слід також зазначити, що вищезазначені форс-мажорні обставини настали не тільки для відповідача-1, але й для позивача. Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Щодо відсутності обґрунтованості нарахування орендної плати за період з 23.02.2022 по травень (включно), то позивачем у заяві по суті справи (відповіді на відзив) наведене пояснення ненарахування орендної плати, а саме усна домовленість, за якою відповідач-1 мав до закінчення терміну дії договору сплатити заборгованість, що утворилась станом на 23.02.2022 та повернути предмет оренди. Оскiльки вiдповiдач-1 проiгнорував ycнi домовленостi, елементи опалубки перебували у відповідача-1 в орендi, у Договорi строк його дiї до 30 червня 2022, позивач правомiрно нарахував вiдповiдачу оренду за червень 2022 року.
Стосовно доводів апелянта про неврахування судом часткових оплат на суму 39 404,86 грн, здійснених директором товариства відповідача-1 власними коштами на виконання умов Договору оренди, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем-1 на підтвердження своїх тверджень щодо неврахованої позивачем оплати в сумі 39 404,89 грн додано до відзиву копії платіжних інструкцій № 0.0.2959196659.1 від 20.04.2023 на суму 20 000,00 грн, № 0.0.2979851923.1 від 04.05.2023 на суму 19 404,86 грн, з призначенням платежу: оплата за замовлення №763 від 17.04.2023.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження, що замовлення №763 від 17.04.2023 стосується матеріалів даного спору.
Крім того, позивачем у відповіді на відзив додано рахунок-замовлення №763 від 17.04.2023, якій був виставлений покупцю ОСОБА_1 , за договором б/н, з найменуванням товару 30С+D на суму 39 404,86 грн.
Отже, подані відповідачем-1 платіжні інструкції на підтвердження оплати в розмірі 39 404,86 грн не стосується даного спору.
Щодо посилань апелянта на самостійне вилучення позивачем у відповідача-1 об'єкта оренди та неприйняття, як доказу у справі, акта повернення майна з оренди, а відтак, безпідставне нарахування штрафу, то суд зауважує, що відповідно до пункту 3.1 Договору, Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди Орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня перед датою, яка вказана в додатковій угоді до договору як строк дії договору, якщо інше не передбачено цим договором, додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства.
Звідси, Договором оренди встановлений обов'язок саме Орендаря повернути об'єкт оренди.
Строк дії договору становить до 30.06.2022, тому, предмет оренди мав бути повернутий орендарем 29.06.2022. Відповідач-1 зазначених дій не вчинив, більш того, матеріалами справи (актами здачі-приймання робіт та товарно-транспортною накладною) підтверджено, що позивачем за власні кошти здійснено демонтаж та перевезення елементів опалубки. При цьому, за поясненнями позивача, наведеними у відповіді на відзив на позов, вивезення предмету оренди здійснено з охоронюваного будівельного майданчику відповідача-1, з його дозволу, оскільки сторонні особи не мають допуску до майданчику.
Відповідно до п. 3.4.2 Договору, якщо об'єкт оренди чи його складові потребують очистки та/або ремонту, то Орендодавець вказує відповідну кількість товару в акті повернення та виставляє розрахунок штрафу (передбачений додатком №3 до договору) та рахунок на оплату штрафу. Орендар зобов'язаний сплатити штраф протягом 5 банківських днів з моменту виставлення Орендодавцем розрахунку штрафу, рахунку на оплату штрафу.
Відповідно до матеріалів справи апелянтом не підтверджене вчасне повернення об'єкта оренди, в той час як акт повернення елементів з оренди з актом дефектації їх стану на склад та акт повернення елементів опалубки були надіслані на адресу відповідача-1, як і відповідача-2, та не підписані, відповідний штраф не сплачено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Доводами апеляційної скарги апелянт не спростував законних висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/2510/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2024 у справі №908/2510/23 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАНІУМ-П" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.06.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков