Постанова від 19.06.2024 по справі 904/4790/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4790/21 (904/5852/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Коваль Л.А,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 (суддя Суховаров А.В.) про забезпечення позову у справі № 904/5852/23

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт», м. Дніпро

відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України», м. Дніпро

відповідача-4 - Акціонерного товариства «Акцент-банк», м. Дніпро

про визнання недійсними правочинів та повернення майна,

яка розглядається в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України», Акціонерного товариства «Акцент-банк», в якому просило суд:

1. визнати недійсними договір № 8718 від 22.12.2020 про внесення додаткового вкладу і три акти приймання-передачі майна від 22.12.2020, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» передало до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт» нерухоме майно, як-от: нежитлове приміщення загальною площею 159,7 м2 (реєстраційний № 353042153102); нежитлове приміщення загальною площею 265,8 м2 (реєстраційний № 384876453109); частку адміністративної будівлі у розмір 0,21, літ. А-2, загальною площею 880,8 м2 (реєстраційний № 397405553101).

2. витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» вищезазначену нерухомість;

3. визнати недійсним договір іпотеки № N70.00.0000292773 від 28.04.2021, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» з Акціонерним товариством «Акцент-банк» в частині передачі в іпотеку вищевказаних об'єктів нерухомого майна;

4. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо вищевказаного нерухомого майна.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5852/23), в якій просило суд накласти арешт та встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» відчужувати чи здійснювати поділ нерухомості, а також заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності товариства стосовно таких об'єктів нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 159,7 м2 (реєстраційний № 353042153102), яке розташоване на вул. Леніна (Героїв Дніпра), 23 у м. Комсомольську (Горішні Плавні), Полтавської обл.;

- нежитлове приміщення загальною площею 265,8 м2 (реєстраційний № 384876453109), яке розташоване на вул. Сорочинська, 2, у м. Миргороді, Полтавської обл.;

- частку адміністративної будівлі у розмір 0,21, літ. А-2, загальною площею 880,8 м2 (реєстраційний № 397405553101), яка розташована на вул. Калініна (Івана Мазепи), 37, у м. Полтаві.

Також заявник просив суд заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваженнями щодо здійснення реєстраційних дій, в тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» вищезазначеного нерухомого майна.

Заява мотивована тим, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав, виконанню рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову, в той час як невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявник зазначає, що підставою для звернення з позовом про визнання одностороннього правочину боржника у справі № 904/4790/21 недійсним та повернення спірного майна, а також визнання недійсним договору іпотеки, стало безоплатне відчуження боржником належного йому нерухомого майна з подальшою передачею його в іпотеку, що призвело до неплатоспроможності останнього і порушення прав інших кредиторів у справі про банкрутство.

Заявник посилається на те, що дії боржника у справі № 904/4790/21 з безоплатного відчуження належного йому майна за відсутності видимої економічної мети, свідчать про недобросовісну поведінку боржника по відношенню до кредиторів у справі та можливість подальшого відчуження спірного майна його новим власником, який передав вказане майно в іпотеку, тому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 заяву про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5852/23) задоволено, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, встановлення заборони відповідачу-3 та іншим особам вчиняти дії з відчуження спірного майна третім особам, а також заборони проведення реєстраційних дій щодо спірного майна.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки подальше відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, що призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Місцевий господарський суд зазначив, що накладення арешту та встановлення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору, як і встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору, не призведе до будь-яких збитків відповідача-3, оскільки він не втрачає можливості подальшого використання такого майна у власній господарській діяльності на час розгляду спору.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5852/23) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Скаржник вважає, що у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження імовірного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також вчинення дій щодо відчуження спірного майна.

Скаржник зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту, за відсутності доказів ускладнення виконання рішення у разі задоволення позову, є втручанням у право на мирне володіння належним йому спірним нерухомим майном та посилається на судові справи між тими ж сторонами з подібними правовідносинами, у яких господарські суди відмовляли банку у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Банк зазначає, що оскільки спірне нерухоме майно після передачі до статутного капіталу відповідача-2, в подальшому відчужене відповідчу-3 з передачею останнім спірного майна в іпотеку, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову у даному випадку є необхідним, оскільки сприятиме захисту та поновленню порушених прав та виконанню рішення у даній справі в разі задоволення позову.

Банк вважає безпідставними доводи скаржника, що спірна ухвала порушує його право власності на спірне майно, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову як арешт майна та заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього не обмежує власника права володіння та користування належним йому майном, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у низці постанов.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-сіті естейт» у відзиві підтримало доводи апеляційної скарги, просило її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати, пославшись на ту обставину, що забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно із встановленням заборони вчинення певних дій щодо спірного майна, не відповідає предмету спору і є необґрунтованим та неспівмірним заходом забезпечення порівняно із заявленими позовними вимогам, а також порушує право власника на використання належного йому мана.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5852/23).

У судовому засіданні 19.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 прийнята до розгляду заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Імме» щодо відкриття провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис».

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленого протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2021 визнані грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Банк звернувся з позовом про визнання правочинів недійсними та разом з позовною заявою подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно і заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, а також заборони відповідачу-3 та будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження цього майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 заява позивача про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5852/23) задоволена у повному обсязі.

6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що на розгляді місцевого господарського суду в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» розглядається позов у справі № 904/5852/23 про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належних боржнику спірних об'єктів нерухомого майна до статутного капіталу відповідача-2, визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є зазначене майно, та витребування цього майна у відповідача-3 на користь боржника.

Позов мотивований тим, що спірне нерухоме майно за фраудаторним правочином передане боржником до статутного капіталу відповідача-2 з подальшим його відчуженням на користь відповідача-3, який передав його в іпотеку.

Місцевим господарським судом задоволена заява про забезпечення позову та вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження і здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна.

Апеляційний господарський суд доходить висновку, що заборона права відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно цього майна є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним правочину боржника у справі про банкрутство та витребування майна на його користь, оскільки відчуження такого майна на користь іншої особи може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивач, який є кредитором у справі про банкрутство № 904/4790/21, не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку або відчуження спірного майна іншим шляхом, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» буде припинено в силу положень частини першої статті 346 Цивільного кодексу України і такі відомості підлягатимуть внесенню до Державного реєстру речових прав відповідно до положень статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», внаслідок чого позивач, який є кредитором у справі про банкрутство, не зможе відновити свої права, на захист яких він звернувся з даним позовом, в межах одного судового провадження.

Апеляційний господарський суд зазначає, що заборона на відчуження спірної нерухомості, щодо якої вирішується спір в межах справи про банкрутство, не позбавляє права власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» та не встановлює заборону використання спірного нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд доходить висновку, що враховуючи відповідність виду заходу забезпечення позовним вимогам, баланс інтересів сторін, місцевий господарський суд правомірно встановив заборону відчуження та інших дій стосовно спірної нерухомості та заборону вчинення реєстраційних дій щодо неї, оскільки вжиття цих заходів не встановлює власнику спірного майна заборони його використання і сприяє виконанню рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову у даному випадку спрямоване на виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення спору можуть бути скасовані.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно нього запровадить законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам у виконанні рішення суду у разі задоволення позову у даній справі, тому апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо безпідставності забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій щодо спірного майна, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Водночас застосування місцевим господарським судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно апеляційний господарський суд вважає такими, що не відповідають предмету спору у даній справі, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.02.2021, прийнятій за результатами розгляду справи № 643/12369/19, зазначив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд зауважив, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що ухвала суду про арешт майна виконується виконавцем в порядку, визначеному положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Арешт і вилучення майна (коштів) боржника».

Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує такі процесуальні дії, як накладення арешту на майно і оголошення заборони на його відчуження.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що арешт у класичному розумінні із проведенням його опису і передачею на відповідальне зберігання іншій особі, тобто арешт шляхом обмеження права користування цим майном, доцільно застосовувати до рухомого майна, оскільки воно може зникнути чи бути знищене. Водночас позбутися нерухомого майна фізично майже неможливо, зникнути воно також не може.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та може полягати у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника, тому заборона на відчуження спірного нерухомого майна є достатнім заходом забезпечення позову, який не передбачає обмеження його користування, а накладення арешту на спірне нерухоме майно без конкретизації його дії, може призвести до порушення прав власника, оскільки виконавець за потреби може обмежити право користування майном.

Також апеляційний господарський суд звертає увагу, що у постановах від 01.09.2023 у справі № 904/4790/21 (904/4618/22), від 08.03.2024 у справі № 904/4790/21 (904/4809/23), від 08.03.2024 у справі № 904/4790/21 (904/4844/23) і від 11.03.2024 у справі № 904/4790/21 (904/4847/23), за аналогічних обставин Верховний Суд зазначив, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нього відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення чи неможливості ефективного захисту порушених прав позивача в разі невжиття таких заходів. Тих же висновків дійшов Верховний Суд у шести постановах від 18.10.2022 у справі № 904/4790/21, прийнятих за результатами перегляду постанов Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2022, якими апеляційний господарський суд за аналогічних обставин вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нього і відмовив у застосуванні заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Таким чином, надавши оцінку відповідності виду заходу забезпечення з урахуванням підстав та предмету позову у даній справі, балансу інтересів сторін, з метою найменшого порушення прав та інтересів власника спірного майна, апеляційний господарський суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки такий захід може призвести до порушення права власника на використання належним йому майном, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що місцевий господарський суд не зазначив, чому у даному випадку заборона відчуження без арешту є недостатнім заходом забезпечення позову.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зокрема є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні.

Оскільки апеляційний господарський суд не здійснював розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, має бути здійснений місцевим господарським судом у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за наслідками вирішення спору.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5852/23) задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/4790/21 (904/5852/23) змінити, виклавши резолютивну частину у редакції такого змісту:

«Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність (з визначенням часток або без такого), змінювати, у тому числі, але не виключно, шляхом реконструкції чи здійснювати поділ нерухомості, вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомості стосовно таких об'єктів нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 159,7 м2 (реєстраційний № 353042153102), яке розташоване на вул. Леніна (Героїв Дніпра), 23 у м. Комсомольську (Горішні Плавні), Полтавської обл.;

- нежитлове приміщення загальною площею 265,8 м2 (реєстраційний № 384876453109), яке розташоване на вул. Сорочинська, 2, у м. Миргороді, Полтавської обл.;

- частку адміністративної будівлі у розмір 0,21, літ. А-2, загальною площею 880,8 м2 (реєстраційний № 397405553101), яка розташована на вул. Калініна (Івана Мазепи), 37, у м. Полтаві.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України», стосовно таких об'єктів нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 159,7 м2 (реєстраційний № 353042153102), яке розташоване на вул. Леніна (Героїв Дніпра), 23 у м. Комсомольську (Горішні Плавні), Полтавської обл.;

- нежитлове приміщення загальною площею 265,8 м2 (реєстраційний № 384876453109), яке розташоване на вул. Сорочинська, 2, у м. Миргороді, Полтавської обл.;

- частку адміністративної будівлі у розмір 0,21, літ. А-2, загальною площею 880,8 м2 (реєстраційний № 397405553101), яка розташована на вул. Калініна (Івана Мазепи), 37, у м. Полтаві.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам, а також будь-яким іншим суб'єктам, які наділені владними повноваження, у тому числі нотаріусам, проводити реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо відчуження, зміни або поділу стосовно таких об'єктів нерухомого майна:

- нежитлове приміщення загальною площею 159,7 м2 (реєстраційний № 353042153102), яке розташоване на вул. Леніна (Героїв Дніпра), 23 у м. Комсомольську (Горішні Плавні), Полтавської обл.;

- нежитлове приміщення загальною площею 265,8 м2 (реєстраційний № 384876453109), яке розташоване на вул. Сорочинська, 2, у м. Миргороді, Полтавської обл.;

- частку адміністративної будівлі у розмір 0,21, літ. А-2, загальною площею 880,8 м2 (реєстраційний № 397405553101), яка розташована на вул. Калініна (Івана Мазепи), 37, у м. Полтаві.

В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття 13.11.2023 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Строк пред'явлення ухвали для примусового виконання - до 14.11.2026.

Стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології України» (пр. Праці, 2Т, м. Дніпро, 49041; код ЄДРПОУ 38955450)».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.06.2024

Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя Л. КОВАЛЬ