Постанова від 19.06.2024 по справі 904/4790/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4790/21 (904/123/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Коваль Л.А,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (суддя Владимиренко І.В.; повне судове рішення складено 22.01.2024) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 про забезпечення позову у справі № 904/123/24

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальність «Цукорпром», м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, - арбітражний керуючий Савченко В'ячеслав Анатолійович, м. Нікополь, Дніпропетровської обл.

про визнання недійсними правочинів,

яка розглядається в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними договору № 7553 від 02.12.2019 щодо внесення додаткового вкладу і акт приймання-передачі майна від 05.12.2019 та застосувати наслідки недійсності правочину, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» передало належний йому дебаркадер «Д-270» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукорпром».

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/123/24), в якій просило суд накласти арешт та встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» змінювати характеристики а також відчужувати майно, що є предметом спору, зокрема шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб або передачі у спільну власність.

Заява мотивована тим, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав, виконанню рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позову, в той час як невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заявник зазначає, що підставою для звернення з позовом про визнання одностороннього правочину боржника у справі № 904/4790/21 недійсним та повернення спірного майна, стало безоплатне відчуження боржником належного йому майна, що спричинило неплатоспроможність останнього і порушення прав інших кредиторів у справі про банкрутство.

Заявник посилається на те, що дії боржника у справі № 904/4790/21 з безоплатного відчуження належного йому майна за відсутності видимої економічної мети, свідчать про недобросовісну поведінку боржника по відношенню до кредиторів у справі та можливість подальшого відчуження спірного майна його новим власником, тому невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 заяву про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/123/24) задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу-2 вчиняти дії з відчуження спірного майна.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки подальше відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, що призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Місцевий господарський суд відмовив у застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна, пославшись на викладені Верховним Судом в постанові від 01.09.2023 у справі № 904/4790/21 (904/4618/22) висновки, відповідно до яких заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нього відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості та збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а арешт є зайвим заходом, оскільки мова про забезпечення позову щодо нерухомого майна.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі № 904/4790/21 (904/123/24) скасувати в частині відмови у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно і ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Скаржник посилається на наявність ознак фраудаторності правочину, на підставі якого боржник безоплатно відчужив належне йому майно заінтересованій особі в межах «підозрілого періоду», що призвело до неплатоспроможності боржника у справі про банкрутство № 904/4790/21 і порушення прав кредиторів на задоволення їх грошових вимог, внаслідок чого до місцевого господарського суду подано заяву в порядку статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства про визнання такого правочину недійсним і повернення майна у власність боржника для подальшого задоволення вимог кредиторів, тому збереження спірного майна до вирішення спору по суті є об'єктивно необхідним для запобігання ускладнення виконання судового рішення, у разі задоволення заяви.

Апеляційна скарга мотивована наявністю підстав для застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту, оскільки майно, що є предметом спору у справі, - це рухоме майно, яке може бути знищено чи пошкоджено, запобіжником з метою подальшого виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, є арешт такого майна.

Скаржник вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, за яким спірне майно є нерухомістю, оскільки технічні характеристики майна у сукупності із положеннями Закону України «Про внутрішній водний транспорт», за якими дебаркадер є плавучою спорудою, яка має право рухатися внутрішніми водними шляхами, а також наведеним у статті 181 Цивільного кодексу України визначенням рухомої речі, свідчать про те, що стоянковий дебаркадер, який є предметом спору у даній справі, є саме рухомим майном, оскільки є плавучою спорудою, яка може рухатися внутрішніми водними шляхами України.

Скаржник звертає увагу, що з огляду на неправомірні дії боржника у справі № 904/4790/21 з безоплатного відчуження належного йому майна на користь пов'язаних осіб, обґрунтованими є побоювання стосовно того, що спірне майно, враховуючи його властивості щодо вільного переміщення внутрішніми водами, може зникнути, що ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки предметом позовних вимог є саме повернення спірного майна у власність боржника.

Скаржник вважає, що заявлені ним заходи забезпечення позову не порушують права власника спірного майна щодо використання цього майна у його господарській діяльності у разі їх задоволення, оскільки лише обмежують право вільного розпоряджання таким нерухомим майном, залишаючи при цьому права володіння та користування на час розгляду справи.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукропром» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» у відзиві заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на предмет спору, матиме наслідком порушення прав власника на мирне володіння спірним майном до вирішення справи по суті спору.

Обґрунтовуючи свою позицію стосовно безпідставності накладення арешту на спірне майно у даній справі, відповідачі послалися на постанови касаційного господарського суду, прийняті за результатами розгляду в межах даної справи про банкрутство справ позовного провадження, де за аналогічних обставин Верховний Суд дійшов висновку, що заборона відчуження спірного нерухомого майна та заборона вчинення реєстраційних дій стосовно нього є достатнім заходом забезпечення позову, який не обмежить право власника у використанні належним йому майном.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/123/24).

У судовому засіданні 19.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 13.05.2021 прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Імме» щодо відкриття провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис».

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленим протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 20.05.2021 відкрив провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 17.11.2021 визнав грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Банк звернувся з позовом про визнання правочинів недійсними та разом з позовною заявою подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно і заборони відповідачу-2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження цього майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 заяву позивача про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/5860/23) задоволено частково, вжито заходів забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики рухомого майна, а саме: дебаркадер «Д-270» пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України: № 111-1 -769-10 від 11.06.2010.

У застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно, місцевий господарський суд відмовив.

6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об'єктом апеляційного оскарження є судове, яким місцевий господарський суд частково задовольнив заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з одного боку заборонивши відповідачу вчиняти певні дії по відношенню до предмету спору, а з іншого - відмовив у застосуванні такого заходу як накладення арешту на спірне майно.

Предметом апеляційного перегляду є дослідження дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права під час ухвалення рішення про відмову у накладенні арешту на спірне майно у якості заходу забезпечення позову.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Апеляційний господарський суд зазначає, що обрання належного відповідно до предмету спору заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що на розгляді місцевого господарського суду в межах справи № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» розглядається позов у справі № 904/123/24 про визнання недійсними правочинів щодо передачі раніше належного боржнику пасажирського дебаркадеру «Д-270» до статутного капіталу відповідача-2 та витребування цього майна на користь боржника у справі про банкрутство, який є відповідачем-1 у справі позовного провадження. Тобто, позов у даній справі містить вимоги майнового характеру. Своєю чергою, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, з огляду на підстави позову майнового характеру, мотивованого відчуженням спірного майна за фраудаторним правочином, однією з ознак якого є недобросовісна поведінка сторони такого правочину, заявник (позивач) має обґрунтовані побоювання стосовно того, що предмет спору може зникнути на момент вирішення справи по суті спору внаслідок подальшого вчинення недобросовісних дій стосовно цього майна, тому вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку може слугувати гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому місцевий господарський суд правомірно забезпечив позов.

Водночас обрання того чи іншого заходу забезпечення позову майнового характеру, зокрема залежить від предмета спору, тому під час розгляду заяви, господарський суд, між іншим, має встановити матеріальну природу майна, вимоги про витребування якого є предметом позову у справі.

Апеляційний господарський суд зауважує, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують права відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що ухвала суду про арешт майна виконується виконавцем в порядку, визначеному положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Арешт і вилучення майна (коштів) боржника».

Частиною другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує такі процесуальні дії, як накладення арешту на майно і оголошення заборони на його відчуження.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що арешт у класичному розумінні із проведенням його опису і передачею на відповідальне зберігання іншій особі, тобто арешт шляхом обмеження права користування цим майном, доцільно застосовувати до рухомого майна, оскільки воно може зникнути чи бути знищене. Водночас позбутися нерухомого майна фізично майже неможливо, зникнути воно також не може.

Місцевий господарський суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову способом встановлення заборони відповідачу-2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного майна. У застосуванні заходу забезпечення позову способом накладення арешту місцевий господарський суд відмовив з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у шести постановах від 18.10.2022 у справі № 904/4790/21, а також у постанові від 01.09.2023 у справі № 904/4790/21 (904/4618/22), в яких Суд за аналогічних обставин достатнім заходом забезпечення позову визнав саме заборону на відчуження спірного нерухомого майна. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що такий захід забезпечення позову як арешт, може призвести до порушення права власника на використання належним йому майном.

Таким чином, відмова місцевого господарського суду у застосуванні заходу забезпечення позову способом накладення арешту обґрунтована належністю майна, що є предметом спору, саме до нерухомого.

Визначення нерухомих та рухомих речей наведено у статті 181 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Апеляційний господарський суд зауважує, що для досягнення мети забезпечення позову, має значення матеріальний (фактичний) зміст поняття майна, як предмета матеріального світу, який має певні фізичні ознаки, оскільки саме на його збереження для подальшого виконання рішення суду у разі задоволення позову спрямоване застосування тих чи інших заходів забезпечення позову.

Предметом спору у даній справі є стоянковий дебаркадер «Д-270», 1979 року побудови, основний матеріал - сталь, довжина - 25,00 м, ширина - 8 м, осадка - 0,610, валова місткість - 250 т

Згідно з пунктом 47 частини першої статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» дебаркадер є плавучою спорудою. Частина друга статті 27 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» встановлює, що внутрішніми водними шляхами мають право рухатися судна, склади суден, плавучого обладнання та плавучих споруд, довжина, ширина, надводний габарит, фактична осадка та маневрові характеристики яких відповідають фактичним габаритам суднового ходу та судноплавних гідротехнічних споруд. Фактична осадка визначається капітаном судна (складу суден) з урахуванням забезпечення безпеки суден, пасажирів та вантажу.

Таким чином, предмет спору у даній справі за своїми фізичними властивостями здатен пересуватись по поверхні води, оскільки є плавучою спорудою, тобто може відносно вільно переміщатися у просторі і не пов'язаний з землею, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд доходить висновку, що за своєю матеріальною природою він належить саме до рухомого майна. Тобто вказане майно може змінити теперішнє місцезнаходження внаслідок вільного переміщення внутрішніми водними шляхами, що може зумовити ускладнення під час виконання рішення суду по суті спору, у разі задоволення позову.

Зважаючи на мету забезпечення позову, на що апеляційний господарський суд вже звертав увагу, логічним та доцільним заходом (способом) забезпечення позову у даному випадку, окрім встановленої заборони вчинення певних дій, також є застосування арешту, який забезпечить збереження майна для подальшого виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зокрема є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні.

Оскільки апеляційний господарський суд не здійснював розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, має бути здійснений місцевим господарським судом у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України за наслідками вирішення спору.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 про забезпечення позову у справі № 904/4790/21 (904/123/24) задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 у справі № 904/4790/21 (904/123/24) змінити, виклавши резолютивну частину у редакції такого змісту:

«Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

Вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на рухоме майно - дебаркадер «Д-270» пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України № 111-1-769-10 від 11.06.2010.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» відчужувати, в тому числі, але не виключно, шляхом внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб, шляхом передачі у спільну власність, змінювати характеристики стосовно такого рухомого майна - дебаркадер «Д-270» пасажирський; Класифікаційне свідоцтво, Регістр судноплавства України № 111-1-769-10 від 11.06.2010.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття 22.01.2024 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Строк пред'явлення ухвали для примусового виконання - до 23.01.2027.

Стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукорпром» (вул. Гусенко, 50, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 32737762)».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 02.07.2024

Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя Л. КОВАЛЬ