12.06.2024 року м. Дніпро Справа № 904/3211/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. - доповідач,
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
при секретарі судового засідання Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Міщук Н.П. - прокурор відділу;
від позивача: Скосарєв І.Д. - самопредставництво;
від відповідача: Федосєєв Є.О. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 (повний текст рішення складено 02.11.2023, суддя Красота О.І.) у справі №904/3211/23
за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко", м. Дніпро
про зобов'язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації,
Короткий зміст позовних вимог.
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" і просив суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" повернути земельну ділянку площею 3600 кв.м, розташовану на вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд автостоянки;
- скасувати державну реєстрацію права власності на автостоянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2214012512101), що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б (опис об'єкта: літ. А-1 - будівля вартової, загальною площею 7,8 кв.м; І - замощення; ІІ - дитяча, паркова зона) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" від 19.01.2022 № 46245428, проведену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначений об'єкт нерухомого майна збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час; державна реєстрація цієї будівлі була здійснена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, а земельна ділянка - поверненню Дніпровській міській раді.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023, у даній справі, позов задоволено в повному обсязі.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" (49000, м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44435794) повернути Дніпровській міській раді (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26510514) земельну ділянку площею 3600 кв.м, розташовану на вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд автостоянки.
Скасовано державну реєстрацію права власності на автостоянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2214012512101), що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б (опис об'єкта: літ. А-1 - будівля вартової, загальною площею 7,8 кв.м; І - замощення; ІІ - дитяча, паркова зона) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" (49000, м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44435794) від 19.01.2022 № 46245428, проведену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" (49000, м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44435794) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909938) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 294,40 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що державна реєстрація права власності на автостоянку, що розташована по вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро, здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню. Позивач, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, наділений повноваженнями звернутись до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту є саме знесення самочинно збудованого майна.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у даній справі; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалено на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки, оскільки такий висновок не ґрунтується на об'єктивних доказах, а тільки на однобічній оцінці матеріалів справи; суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, не встановив достатньо повно фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;
- відповідач зазначає, що у прокурора відсутні підстави для звернення з позовом, оскільки не надано доказів, які підтверджують нездійснення чи неналежне виконанням уповноважених органом даних дій, що спричинило порушення засади рівності сторін, а також неврахування правової позиції Верховного Суду від 21.12.2018 року по справі №922/901/17 та від 31.10.2018 року по справі №910/6814/17; відсутні обставини, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Дніпровською міською радою своїх функцій щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням державних коштів. Прокурор не надав належні та допустимі докази, які свідчать про бездіяльність Дніпровської міської ради, що стало підставою для звернення до суду з позовом. А сам факт не звернення Позивача з позовом протягом певного періоду без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави;
- представником Позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів здійснення Відповідачем самочинного будівництва, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях доведеності тих чи інших обставин справи, тобто, Позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено здійснення самочинного будівництва;
- державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі Декларації про готовність до експлуатації об'єкта "Узаконення автостоянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 12-Б" №УІ141200309852, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради від 14.09.2011 та розпорядження Дніпропетровського міського голови від 15.08.2011 №245-р "Про присвоєння адреси автостоянці по вул. Генерала Захарченка". ТОВ «Паркінг Куриленко» став законним власником нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, буд. 12-б на підставі Акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" від 19.01.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність Відповідачу, як внесок до статутного капіталу, а Відповідач приняв у власність від ОСОБА_1 як внесок до статутного капіталу, нерухоме майно, а саме автостоянку, що розташована за вищезазначеною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2214012512101). Зазначений Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Паркінг Куриленко» від 19.01.2021 відповідає вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, та є дійсним. Укладаючи такий акт приймання-передачі, ТОВ " Паркінг Куриленко" було упевнено в законності повноважень відчужувана майна - ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ " Паркінг Куриленко " у 2021 році на законних підставах стало власником нежитлового приміщення, з огляду на що, воно є добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна;
- щодо відсутності відомостей про реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта "Узаконення автостоянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 12-Б" № УІ141200309852 , зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 були здійснені всі належні дії щодо подання відповідної Декларації до органів архітектурно-будівельного контролю. Саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття;
- право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить Відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак, таке не оформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права Відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташоване, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Намагання представника Позивача зобов'язати Відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі Позивачеві, фактично, означає знесення належного Відповідачу на праві власності майна, що є порушенням права власності, гарантованого законодавством України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її нібито самовільне зайняття;
- власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, є Дніпровська міська рада, яку не було залучено до участі у справі, що є порушенням загального правила, встановленого частиною другою статті 35 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення);
- суд першої інстанції вийшов за межі вимог позовної заяви, оскільки визнав нікчемний правочин Акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ "Паркінг Куриленко" від 19.01.2021, який укладений між даною юридичною особою та ОСОБА_1 , при цьому, власником автостоянки є ОСОБА_1 , якого не було залучено до участі у справі, що є порушенням вимог законодавства;
- прокурором не визначено як співвідповідача ОСОБА_1 , який займався оформлення документів на автостоянку, а також отримання відповідних доказів від уповноважених органів. При цьому, суд першої інстанції посилається на те, що законні підстави зайняття спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 були відсутні;
- суд першої інстанції не звернув увагу на позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.10.2018 по справі №465/1461/16-а та від 19.01.2019 у справі № 916/1986/18, відносно того, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об'єкта до самочинного.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
04.04.2024 від представника Дніпровської міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.
Відзив обґрунтований наступним:
- будівництво спірної автостоянки здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт;
- згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного;
- відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні. Таким чином, встановлено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду ОСОБА_1 не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилася. Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 відсутні;
- спірний об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і, на теперішній час, на змістом положень частин 1, 2, 4 статті 376, статті 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, Дніпровська міська рада наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме знесення самочинно збудованого майна.
10.04.2024 від прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтований наступним:
- прокурор відділу, в обґрунтування підстав для звернення прокурора до суду з позовом, бездіяльності уповноваженого органу та додержання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначає, що дана судова справа стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном. У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави. Дніпропетровською обласною прокуратурою неодноразово скеровувались листи (від 12.07.2022 №15/1-651вих-22, від 07.09.2022 № 15/1-923вих-23, від 08.12.2022 №15/1-1232вих22, від 21.03.2023 № 15/1-396вих-23) на адресу Дніпровської міської ради, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки по вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об'єкти нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2214012512101). Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Дніпровської міської ради від 18.08.2022 № 7/11-1540, від 10.01.2023 № 7/11-36, від 02.05.2023 № 7/21-890 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом;
- спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду ОСОБА_1 та ТОВ «Паркінг Куриленко» не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилася. Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ОСОБА_1 та ТОВ «Паркінг Куриленко» на земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 та ТОВ «Паркінг Куриленко» відсутні;
- під час реєстрації права власності на автостоянку та вчинення правочину щодо цього майна сторони були обізнаними та усвідомлювали самочинний характер будівництва зазначеного об'єкта нерухомості та неможливість набуття прав на нього у встановленому законом порядку, відсутність дійсних правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження зазначеним майном. Зазначені обставини свідчать про те, що правочин, укладений щодо самочинно збудованого нерухомого майна, вчинений виключно з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, з уникненням законодавчо визначених конкурентних процедур набуття прав на використання земельних ділянок, а також законодавчо визначених процедур будівництва та введення майна в експлуатацію є нікчемним;
- з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення об'єктів нерухомості на вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро , правовий режим зазначеного об'єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку;
- щодо належності способу захисту, прокуратура зазначає, що власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц;
- прокуратурою зауважено на тому, що власник має право вимагати від ТОВ «Паркінг Куриленко» усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно збудованого майна, оскільки, набувши у власність автостоянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12- Б, товариство набуло усі права та обов'язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник ОСОБА_1 , а тому ТОВ «Паркінг Куриленко» є належним відповідачем за заявленими у цій справі вимогами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 21.09.2022 у справі № 461/3490/18 та від 19.10.2022 у справі № 206/1501/19;
- стосовно втручання у мирне володіння майном, прокуратурою у відзиві зазначено, що таке втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Звернення прокурора до суду у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
Короткий зміст вимог та доводів інших заяв по суті справи.
25.04.2024 від представника відповідача до ЦАГС надійшла відповідь на відзив, якою ТОВ «Паркінг Куриленко» просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2023 року по справі № 904/3211/23 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідь на відзив на апеляційну скаргу обґрунтована наступним:
- 10.07.2011 року громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою (ідентифікаційний номер: 2365400397 від 10.07.2011 вх.№36/4879) до Дніпропетровської міської ради. Відповідно до розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради від 15.08.2011 №245-р «Про присвоєння адреси автостоянці по вул. Генерала Захарченка», присвоєно автостоянці №12-Б по вулиці Генерала Захарченка адресу: вул. Генерала Захарченка, 12-б відповідно до ситуаційної схеми розміщення. Зобов'язано гр. ОСОБА_1 у тримісячний термін з дня виходу розпорядження встановити таблички із зазначенням найменування проїзду та номера будівлі. Крім того, ОСОБА_1 виконав вимоги щодо оформлення технічного паспорту на автостоянку, яка розташована за адресою вул. Генерала Захарченка, буд. 12-б . 03.11.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на автостоянку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, буд. 12-б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2214012512101), з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі Декларації про готовність до експлуатації об'єкта "Узаконення автостоянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 12-Б" № УІ141200309852, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради від 14.09.2011 та розпорядження Дніпропетровського міського голови від 15.08.2011 №245-р "Про присвоєння адреси автостоянці по вул. Генерала Захарченка";
- ТОВ «Паркінг Куриленко» став законним власником нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, буд. 12-б на підставі Акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" від 19.01.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність Відповідачу, як внесок до статутного капіталу, а Відповідач приняв у власність від ОСОБА_1 , як внесок до статутного капіталу, нерухоме майно, а саме автостоянку, що розташована за вищезазначеною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2214012512101). Зазначений Акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Паркінг Куриленко» від 19.01.2021 відповідає вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України, та є дійсним. Укладаючи такий акт приймання-передачі, ТОВ "Паркінг Куриленко" було упевнено в законності повноважень відчужувача майна - ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ " Паркінг Куриленко " у 2021 році на законних підставах стало власником нежитлового приміщення, з огляду на що воно є добросовісним набувачем зазначеного нерухомого майна;
- Позивач, вимагаючи знесення розміщених будівель і споруд автостоянки м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б , яка належить Відповідачу, не надав доказів неможливості перебудови об'єкту або відмови Відповідача від такої перебудови. Зважаючи на те, що Позивач не використав інші механізми впливу на забудовника чи хоча б на останнього власника приміщення, яке він просить знести, то його позовна заява є передчасною, що в свою чергу дає підстави для застосування в даних спірних правовідносинах судової практики, а саме постанови Верховного Суду від 26 квітня 2023 року по справі №2-3067/11;
- матеріали справи не містять жодних доказів спорудження автостоянки з істотним недотриманням будівельних норм та порушення суспільних інтересів або прав інших осіб;
- на думку відповідача, відсутні причини для знесення самочинно збудованого об'єкта;
- відповідач зауважує на тому, що Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта "Узаконення автостоянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 12-Б" № УІ141200309852, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області, яка стала підставою для реєстрацію права власності на автостоянку, не була скасована у судовому порядку;
- щодо вимоги Позивача про повернення Дніпровській міській раді земельну ділянку площею 3600 кв.м, розташовану на вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд автостоянки, то вказана вимога не відповідає постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц, оскільки становите втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3211/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3211/23.
28.02.2024 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3211/23 - залишено без руху.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3211/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3211/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3211/23 призначено в судовому засіданні на 12.06.2024 року о 10:00.
У судове засідання 12.06.2024 з'явилися представники позивача, відповідача, а також прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача та прокурор заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 12.06.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
03.11.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на автостоянку, що розташована за адресою: вул. Генерала Захарченка, 12-Б, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2214012512101), з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 57, 58).
Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі декларації про готовність до експлуатації об'єкта "Узаконення автостоянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 12-Б" № УІ141200309852, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради від 14.09.2011 та розпорядження Дніпропетровського міського голови від 15.08.2011 №245-р "Про присвоєння адреси автостоянці по вул. Генерала Захарченка" (а.с. 59-66, 76).
Прокурор зазначає, що будівництво вказаної автостоянки здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.
Так, відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 16.09.2022 № 7749/05/13-22, заходи державного архітектурно-будівельного контролю (планові та позапланові перевірки) щодо об'єкта будівництва, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б, ДІАМ не здійснювались. При цьому, у розпорядженні ДІАМ документів стосовно реєстрації та скасування дозвільних документів, а також стосовно здійснення відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо запитуваного об'єкта будівництва не виявлено (а.с. 79, 80, том 1).
Комунальне підприємство "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради у листі від 25.07.2022 № 5327 повідомило, що станом на 31.12.2012 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Генерала Захарченка, 12-Б - КП ДМБТІ ДМР не проводилась (а.с. 82, том 1).
Головне архітектурно-планувальне управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у листі від 19.07.2022 № 12/19-148 зазначило про те, що за даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Генерала Захарченка, 12-Б офіційно жодному об'єкту нерухомого майна не надавалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна або змінена ця адреса, відсутній (а.с. 81, том 1).
На теперішній час на підставі Акта оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" ідентифікаційний код 44435794" від 19.01.2021 серії НРО № 528576 власником нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" (далі - Відповідач) (а.с. 57, 58, 77, 78, том 1).
Згідно з вищевказаним Актом, ОСОБА_1 передав у власність Відповідачу, як внесок до статутного капіталу, а Відповідач прийняв у власність від ОСОБА_1 , як внесок до статутного капіталу, нерухоме майно, а саме автостоянку, що розташована за адресою: вул. Генерала Захарченка, 12-Б, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2214012512101).
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради (листи від 18.08.2022 № 7/11-1540, від 10.01.2023 № 7/11-36 та від 02.05.2023 № 7/21-890) земельна ділянка за адресою: вул. Генерала Захарченка, 12-Б, м. Дніпро , у користування ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" не надавалась. Діючих цивільно - правових угод, укладених між Позивачем та фізичними чи юридичними особами, стосовно об'єктів за адресою: вул. Генерала Захарченка, 12-Б, немає (а.с. 93-105, том 1).
Прокурор та Позивач стверджують, що за відсутності правових підстав Відповідачем зареєстроване право приватної власності на автостоянку, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б (опис об'єкта: літ. А-1 - будівля вартової, загальною площею 7,8 кв.м; І - замощення; ІІ - дитяча, паркова зона) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2214012512101), що і є причиною виникнення спору.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень проти її задоволення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Судом встановлено, що відповідно до інформації, викладеної у листі Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 16.09.2022 № 7749/05/13-22 (а.с. 79-80, том 1), заходи державного архітектурно-будівельного контролю (планові та позапланові перевірки) щодо об'єкта будівництва, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б, ДІАМ не здійснювались. При цьому, у розпорядженні ДІАМ документів стосовно реєстрації та скасування дозвільних документів, а також стосовно здійснення відповідних заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо запитуваного об'єкта будівництва не виявлено.
Також, згідно з інформацією, наданою Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 19.07.2022 №12/19-148 (а.с. 81, том 1) та Дніпровською міською радою листом від 18.08.2022 №7/11-1540 (а.с. 93, том 1), адреса вул. Генерала Захарченка, 12-Б жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась, рішень міської ради про передачу у власність чи користування земельної ділянки за вказаною адресою не виявлено.
Відповідно до підпункту 8 пункту 13 розділу І Закону України від 17 жовтня 2019 р. № 199-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва» постановою Кабінету Міністрів України № 559 від 01.07.2020 року затверджено Порядок проведення експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Єдина державна електронна система у сфері будівництва (компонентом котрої є Реєстр будівельної діяльності) - це єдина інформаційно-телекомунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг, з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва (ч. 1 ст. 22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи; 3) порталу електронної системи.
Невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20.05.2011 року.
Отже, з 20.05.2011 року будь-які дозвільні документи у сфері архітектурно-будівельної діяльності обов'язково мають вноситися до вказаного реєстру. Проте, у єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відсутня інформація про Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № УІ 141200309852 від 14.09.2011 року, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради.
При цьому, ведення реєстру розпочато з 20.05.2011, тобто, раніше, ніж дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № УІ 141200309852 від 14.09.2011.
Таким чином, колегія суддів констатує відсутність доказів реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № УІ 141200309852 від 14.09.2011, на яку посилається апелянт як на підставу виникнення права власності на спірну автостоянку за ОСОБА_1 .
Також, з матеріалів справи вбачається, що рішення про передачу у користування/власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б, Дніпровською міською радою не приймалося, вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Дніпра, що не відводилася ОСОБА_1 для забудови автостоянки.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі 916/1174/22 висновувала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
З урахування наведеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду приходить до висновку, що самочинне будівництво спірної автостоянки, що належить відповідачу за адресою: вул. Генерала Захарченка, 12-Б, м. Дніпро, порушує права Дніпровської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірні об'єкти нерухомості побудовані.
З підстав вищенаведеного, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у матеріалах справи доказів спорудження автостоянки з істотним недотриманням будівельних норм та порушення суспільних інтересів або прав інших осіб, судова колегія оцінює критично.
Доводи апеляційної скарги про передчасність застосування до відповідача зобов'язання щодо знесення самочинно збудованого об'єкта та не співмірність заходу, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке:
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п'ятої статті 376 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).
Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).
Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Отже, застосування положень частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.
Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
Тобто, відповідно до приписів частин третьої та п'ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості).
Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
Згідно заявлених у справі №904/3211/23 позовних вимог, прокурор в інтересах Дніпровської міської ради просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" повернути земельну ділянку площею 3600 кв.м, розташовану на вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд автостоянки; скасувати державну реєстрацію права власності на автостоянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2214012512101), що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б (опис об'єкта: літ. А-1 - будівля вартової, загальною площею 7,8 кв.м; І - замощення; ІІ - дитяча, паркова зона) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" від 19.01.2022 № 46245428, проведену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судом встановлено, що спірна автостоянка побудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, право власності чи користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 не оформлювалося, докази визнання за ним права власності на спірний об'єкт відсутні, отже, нерухоме майно (автостоянка) є самочинно побудованим.
Таким чином, згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України ОСОБА_1 не набув право власності на спірну автостоянку та не мав права на складення Акта оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ "Паркінг Куриленко" від 19.01.2021 для її передання у власність ТОВ "Паркінг Куриленко".
У свою чергу, ТОВ "Паркінг Куриленко" за викладених обставин не могло набути право власності на автостоянку за вказаним Актом від 19.01.2021, у зв'язку з чим, державна реєстрація права власності ТОВ "Паркінг Куриленко" на спірну автостоянку є незаконною.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що державна реєстрація права власності за ТОВ "Паркінг Куриленко" на автостоянку за адресою: м. Дніпро, вул. Генерала Захарченка, 12-Б здійснена за відсутності належних правових підстав, відтак, підлягає скасуванню із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки визнав нікчемним правочин - Акт оцінки вартості та приймання-передачі майна від 19.01.2021, судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, а задоволені позовні вимоги ідентичні заявленим та не виходять за їх межі.
Також, колегія суддів зазначає, що в межах таких вимог суди надають правову оцінку підставам правомірності реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем. Аналогічним чином суди оцінюють інші підстави, якими відповідна особа обґрунтовує правомірність набуття такого майна.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення критерію пропорційності втручання держави у право на мирне володіння майном, судова колегія враховує той факт, що поведінка ОСОБА_1 щодо спорудження спірного об'єкта нерухомості за відсутності у нього правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не була добросовісною і у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об'єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді. У свою чергу, ТОВ "Паркінг Куриленко" мало розуміти, що на момент передачі нерухомого майна за Актом від 19.01.2021, ОСОБА_1 не мав права власності або користування на земельну ділянку, на якій розміщений спірний об'єкт нерухомості. За таких обставин, колегія суддів не убачає підстав вважати ТОВ "Паркінг Куриленко" добросовісним набувачем, а право органу місцевого самоврядування повернути самовільно зайняту земельну ділянку з огляду на встановлені у цій справі обставини, гарантоване чинним законодавством України (стаття 212 ЗК України) та не порушує критерію пропорційності втручання у мирне володіння майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №904/2129/23.
Доводи скаржника про порушення судом вимог законодавства з огляду на те, що ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі як співвідповідача, судовою колегією відхиляються, адже, належним відповідачем у справі є саме ТОВ "Паркінг Куриленко", оскільки, набувши у власність спірну автостоянку, набув усі права і обов'язки щодо такого майна.
Рішення у даній справі не стосується безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 як фізичної особи, тому, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм процесуального права.
Окрім цього, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 106, том 1), ОСОБА_1 є засновником та керівником апелянта по справі - ТОВ "Паркінг Куриленко", тому, його обізнаність щодо розгляду даної справи презюмується.
Доводи апелянта про не залучення Дніпровської міської ради до участі у справі також відхиляються, адже її інтереси були представлені прокуратурою в порядку представництва інтересів держави, а сам позивач надав пояснення по суті справи та забезпечив участь свого представника у судовому засіданні 12.06.2024.
Стосовно аргументів апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з позовом для здійснення представництва інтересів Дніпровської міської ради, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Так, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду .
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо
Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Позовна заява у даній справі стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровською обласною прокуратурою неодноразово скеровувались листи (від 12.07.2022 № 15/1-651вих-22, від 07.09.2022 № 15/1-923вих-22, від 08.12.2022 № 15/1-1232вих22, від 21.03.2023 № 15/1-396вих-23) на адресу Дніпровської міської ради, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства при реєстрації права власності та самовільному зайнятті земельної ділянки по вул. Генерала Захарченка, 12-Б у м. Дніпро шляхом проведення державної реєстрації речових прав, а також безпідставне набуття права власності на об'єкти нерухомого майна (реєстраційний номер 2214012512101) (а.с. 83-92).
Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листами Дніпровської міської ради від 18.08.2022 № 7/11-1540, від 10.01.2023 № 7/11-36, від 02.05.2023 № 7/21-890 (а.с. 93-105) та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з цим позовом.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275-277, 282 - 284, 287 - 289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3211/23 - залишити без задоволення
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 у справі №904/3211/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг Куриленко".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.06.2024.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін