24 червня 2024 року м. Харків Справа №922/67/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (вх.№1370Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 року у справі №922/67/24,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія», м.Київ,
до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, с.Геніївка, Харківської області,
про стягнення 822543,89 грн,-
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича, в якому просило стягнути з відповідача 720000,00 грн основної заборгованості та 102543,89 грн пені за договором суборенди №СО-09032022 від 09.03.2023 року. Також позивач просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
У січні 2024 року через систему Електронний суд, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» подано заяву (вх.№2411) про закриття провадження у справі в частині стягнення 720000,00 грн основної заборгованості. Вказана заява прийнята судом та долучена до матеріалів справи.
У березні 2024 року через систему Електронний суд, Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича подано клопотання (вх.№6612) про зменшення розміру штрафних санкцій, яке прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 року у справі №922/67/24 (повний текст складено 10.05.2024 року, суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (63433, Харківська область, Зміївський район, село Геніївка, вул. Дружби, буд. 102, код ЄДРПОУ 21229706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корпус 2, РНОКПП 3356003577) 102543,89 грн пені за договором суборенди №СО-09032022 від 09.03.2023 року та 1230,53 грн судового збору.
Закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача 720000,00 грн основної заборгованості.
Повернуто позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 8640,00 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2024 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Скаржник наполягає на необґрунтованості оскаржуваного рішення суду, а відповідно і про необхідність його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 року у справі №922/67/24. Встановлено позивачу строк на протязі якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через систему Електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/67/24.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача у системі Електронний суд і доставлена їм 10.06.2024 року.
17.06.2024 року матеріали справи №922/67/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Від позивача 19.06.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8270), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також позивач просить суд розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі його представника за наявними матеріалами справи.
У судове засіданні 24.06.2024 року представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
В ухвалі від 10.06.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні, за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (суборендодавець, позивач у справі) та Фермерським господарством Строгого Олександра Федоровича (суборендар, відповідач у справі) укладено договір суборенди №СО-09032022.
Згідно пункту 1.1. договору суборендодавець передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенду) залізничні вагони-цистерни (надалі - "РС"), для здійснення перевезень наливних вантажів харчової групи, олії рослинної та/або продуктів її переробки (надалі вантаж).
Відповідно до пункту 1.2. договору модель, реєстраційні номери, дата наступного планового ремонту одиниць РС і їх кількість визначаються в актах прийому-передачі до цього договору, підписаними сторонами при передачі вагонів та є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно пункту 4.1. договору суборендна плата за користування одиницею рухомого складу в добу до 30 квітня 2023 року становить 1200,00 грн, в т.ч. ПДВ, з 01 травня 2023 року - визначається за домовленістю сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. Оскільки жодних змін в частині розміру суборендної плати сторонами не узгоджувалося та не укладалося, сторони приймали розмір суборендної плати у свої подальших взаємовідносинах в розмірі 1200,00 грн.
Суборендна плата в розмірі, встановленому в пункті 4.1 цього договору, сплачується банківським переказом на поточний рахунок суборендодавця, зазначений у розділі 16 цього договору, в національній валюті України - гривні, у наступному порядку: за перший місяць суборенди не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання договору на підставі висланого суборендодавцем рахунку на адресу суборендаря, виходячи з кількості переданих в суборенду вагонів на дату оформлення рахунка; за кожен наступний поточний місяць суборенди не пізніше 5 (п'ятого) календарного дня кожного поточного місяця, виходячи з кількості переданого в суборенду РС на дату оформлення рахунку (пункт 4.2. договору).
Відповідно до пункту 4.3. договору сторони щомісячно складають та підписують акт наданих послуг. Суборендодавець щомісячно складає та направляє суборендарю акт надання послуг - не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним орендного користування. Суборендар повинен протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання оригіналу акту наданих послуг підписати останній або мотивувати відмову від підписання. В іншому випадку акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним суборендарем.
Згідно пункту 4.6. договору суборендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі РС в суборендне користування (дата прибуття РС на станцію передачі в суборендне користування) і до дати підписання сторонами акту прийому-передачі РС з суборендного користування (дата прибуття РС на станцію повернення з суборендного користування, визначену суборендодавцем). Дата підписання актів повинна відповідати даті прибуття РС на станцію передачі / повернення РС в/з суборендного користування відповідно. Після прибуття РС на станцію навантаження суборендаря, суборендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів надати суборендареві копії залізничних накладних, що підтверджують прибуття РС.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем протягом квітня 2023 - серпня 2023 року надано Фермерському господарству Строгого Олександра Федоровича послуги з суборенди на загальну суму 1764000,00 грн, однак відповідачем, у порушення умов договору, зобов'язання зі сплати вартості наданих позивачем послуг в повному обсязі не виконано, оплату послуг здійснено частково у розмірі 1044000,00 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі вагонів в суборенду №1 від 05.04.2022 року позивач передав, а Фермерське господарство Строгого Олександра Федоровича прийняло в суборенду 10 залізничних цистерн.
На виконання умов договору за весь період суборендного користування сторонами складено, погоджено та підписано акти виконаних робіт №209 від 30.04.2023 року на суму 312000,00 грн, №243 від 31.05.2023 року на суму 372000,00 грн, №297 від 30.06.2023 року на суму 360000,00 грн, №333 від 31.07.2023 року на суму 372000,00 грн та №379 від 31.08.2023 року на суму 348000,00 грн. Загальний розмір наданих позивачем послуг складає 1764000,00 грн.
У відповідності з актом приймання-передачі вагонів з суборенди №2 від 29.08.2023 року відповідач повернув, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» прийняв з суборенди 10 залізничних цистерн.
Згідно умов договору позивачем оформлялися та надавалися відповідачу рахунки №197 від 30.04.2023 року, №224 від 31.05.2023 року, №280 від 30.06.2023 року, №317 від 31.07.2023 року, №364 від 31.08.2023 року.
Відповідно до пункту 15.6. договору для здійснення електронного документообігу в межах цього договору сторони використовують наступні електронні пошти: суборендар: ІНФОРМАЦІЯ_1, суборендодавець: ІНФОРМАЦІЯ_2. Тож, рахунки направляли на електронну пошту з послідуючим направленням їх разом із актами виконаних робіт поштою.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково виконано зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг, а саме сплачено грошові кошти позивачу у сумі 1044000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6141 від 14.03.2023 року на суму 372000,00 грн, №6630 від 01.05.2023 року на суму 312000,00 грн та №6894 від 31.05.2023 року на суму 360000,00 грн.
Таким чином, станом на дату подання позовної заяви у даній справі, заборгованість Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича перед позивачем становить 720000,00 грн і визначається як різниця між сумою наданих позивачем послуг та сумою фактично перерахованих відповідачем коштів.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено заборгованість на суму 720000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №2631 від 16.01.2024 року
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 720000,00 грн основної заборгованості, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки цю заборгованість погашено.
У відповідній частині рішення суду першої інстанції відповідачем не оскаржується. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 102543,89 грн в межах доводів та вимог апеляційної скарги згідно приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 102543,89 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У пункті 8.3 договору сторони передбачили, що за порушення строків перерахування коштів (повністю або частково), суборендар в безумовному порядку сплачує суборендодавцю пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.
Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення пені, з урахуванням норм чинного законодавства України та умов договору, встановив, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання здійснювалось позивачем у відповідності до умов договору і проведено арифметично вірно.
Матеріали справи свідчать, що відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд зменшити розмір пені, яка стягується позивачем у цій справі.
У клопотанні відповідач просив прийняти до уваги ступінь виконання зобов'язання, а саме: сплату основної заборгованості, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та врахувати принципи загальних засад цивільного законодавства: справедливість, добросовісність, розумність.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові Верховного суду від 13.07.2023 року у справі №904/221/22 суд, вирішуючи питання про зменшення неустойки, дійшов висновків, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, існування яких давало би підстави для зменшення розміру нарахованої Фермерському господарству Строгого Олександра Федоровича пені, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру пені.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі наявні підстави для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%.
Так, необхідно прийняти до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме - сплату основної заборгованості; період прострочення не є значним; відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. У той час, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, що зумовило невірне визначення розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню в частині пені, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості по пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у тому числі і судового збору та часткового задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції у відповідній частині, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 року у справі №922/67/24 змінити в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Викласти абз. 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути з Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича ( 63433, Харківська область, Зміївський район, село Геніївка, вул. Дружби, буд. 102 , код ЄДРПОУ 21229706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 41653568) 51271,95 грн пені за договором суборенди №СО-09032022 від 09 березня 2023 року та 615,26 грн судового збору».
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 року у справі №922/67/24 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова транспортна компанія» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 41653568) на користь Фермерського господарства Строгого Олександра Федоровича (63433, Харківська область, Зміївський район, село Геніївка, вул. Дружби, буд. 102, код ЄДРПОУ 21229706) 1817,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.06.2024 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов