ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 червня 2024 року Справа № 902/44/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Іванов В.П.
відповідача: Голубенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24, ухвалене суддею Матвійчуком В.В., повний текст рішення складено 21.03.2024 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна"
до Фермерського господарства "Україна"
про стягнення 340 446,46 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" з вимогами до Фермерського господарства "Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 340 446,46 грн, що складаються з: 203 602,91 грн інфляційних втрат; 136 843,55 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 137 760 грн. 24 коп. - інфляційних втрат; 86 266 грн. 89 коп. - 3% річних та 2 688 грн. 33 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 року у справі №902/44/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 116 419,33 гривень. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фермерського господарства “УКРАЇНА” (ідентифікаційний код юридичної особи 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНА” (ідентифікаційний код юридичної особи 36138418) грошові кошти у розмірі 340 871,45 гривень, що складається з: 203 602,91 гривень інфляційних втрат, 137 268,54 гривень 3% річних.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Вінницької області.
16.04.2024 матеріали справи №902/44/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24 - залишити без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна", у випадку відсутності здійснити його реєстрацію, на виконання вимог ст.6 ГПК України.
22.04.2024 р. до апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2024 р. о 10:00 год.
26.04.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/44/24 - задоволено.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 р. у справі №902/44/24. Пункт 1 резолютивної частини ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 р. у справі №902/44/24 викладено у такій редакції: "1. Розгляд апеляційної скарги призначити на "20" червня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2(ВКЗ). "
27.05.2024р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
29.05.2024р. в системі "Електронний суд" було сформовано клопотання від представника Фермерського господарства "Україна", про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечення проведення якої просить доручити Вінницькому міському суду Вінницької області, господарському суду Вінницької області, сьомому апеляційному адміністративному суду, Вінницькому районному суду Вінницької області, Вінницькому окружному адміністративному суду або Вінницькому апеляційному суду.
03.06.2024 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства "Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 р. клопотання представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" та Фермерського господарства "Україна" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/44/24 - задоволено.
17.06.2024 р. від скаржника надійшли письмові пояснення, в яких представник апелянта просить поновити строк на подання копії рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 року в справі №902/43/24 та приєднати її до матеріалів справи №902/44/24. Врахувати під час розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" у справі №902/44/24 правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2021 року у справі №910/11077/20 та у постанові від 29.01.2019 року у справі № 910/11249/17.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку для подачі копії рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 в справі №903/43/24 та приєднати її до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частин 1, 2, 3, 8 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом з поданням відзиву або письмових пояснень. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами частин 1 та 3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналіз наведеної норми свідчить, що учасник справи, який подає нові докази до суду апеляційної інстанції, має належним чином обґрунтувати наявність причин, що об'єктивно не залежали від нього, що унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції. Приймаючи новий доказ у суді апеляційної інстанції, цей суд має обґрунтувати своє рішення, встановити, що такі докази не могла сторона подати до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (схожий за змістом правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі №909/722/14, від 01 липня 2021 року у справі №46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями установленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №909/965/16, від 26 лютого 2019 року у справі №913/632/17, від 13 січня 2021 року у справі №10/Б-921/1442/2013).
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подачі та долучення до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 р. у справі №902/43/24.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення щодо суті позовних вимог. Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" задовольнити повністю.
Представник Фермерського господарства "Україна" у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права тому просить, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" та залишити судове рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі №902/44/24 без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції вважає помилковим нарахування позивачем інфляційних втрат на суму попередньої оплати з врахуванням курсової різниці (5 170 762,57 грн), позаяк втрати, пов'язані з інфляційними процесами у державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, і фактично сума, що виникає у зв'язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами. В межах справи №902/1144/22 позивачу компенсовано втрати від знецінення грошових коштів фактично по 20.10.2022. Тому суд вважає, що інфляційні втрати, за період листопад 2022 року - серпень 2023 року, підлягають стягненню лише з суми попередньої оплати без врахування курсової різниці.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE за період прострочення з листопада 2022 року по серпень 2023 року на суму основного боргу 3 498 601,74 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування інфляційних втрат в сумі 137 760,24 грн.
Оскільки позивачем заявлено інфляційні втрати в сумі 203 602,91грн, то така складова позовних вимог в сумі 65 842,67 грн є заявленою безпідставно.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 136 843,55 грн 3% річних, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з порушенням строків повернення суми попередньої оплати за Договором поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020, підставою для звернення до суду з даним позовом є невиконання обов'язку, встановленого Договором, а наявне судове рішення у справі №902/1144/22 не змінює природи зобов'язання, за висновком суду 3% річних нараховується на прострочений розмір боргу за Договором, тобто розмір попередньої оплати.
Відтак, здійснивши розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE судом за період прострочення з 25.10.2022 по 11.09.2023 на суму основного боргу 3 498 601,74 грн, суд першої інстанції встановив, що належний розмір 3% річних, який підлягає стягненню, становить 92 593,13 грн.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 136 843,55 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню, в сумі 92 593,13 грн..
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі позивач з рішенням Господарського суду Вінницької області не погоджується, стверджує, що при розгляді справи і винесенні судом першої інстанції рішення були порушені норми матеріального та процесуального права внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.
Зокрема, апелянт вказує на те, що у позовній заяві та в поясненнях позивач зазначав, що на виконання умов Договору 04.03.2020 року сплатив на банківський рахунок постачальника суму попередньої оплати за Товар у розмірі 3 498 601,74 гривень, що за курсом, який обліковується на сайті www.kurs.com.ua (1 долар США = 24,990 гривні), та станом на 03.03.2020 року становить 140 000 (сто сорок тисяч) доларів США 00 центів. Станом на кінцеву дату поставки Фермерське господарство «УКРАЇНА» не здійснило поставку товару, внаслідок чого прострочило виконання зобов'язання за Договором. Вказані дії Відповідача призвели до розірвання Договору та стягнення з нього основного боргу - скоригованої суми попередньої оплати в розмірі 5 170 762,57 грн в судовому порядку.
Позивач стверджує, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволені позову в частині, дійшов хибних висновків, що суперечать обставинам справи: - щодо начебто "помилкового нарахування Позивачем інфляційних втрат на суму попередньої оплати з врахуванням курсової різниці (5 170 762,57 грн), позаяк втрати, пов'язані з інфляційними процесами у державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, і фактично сума, що виникає у зв'язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами"; - щодо того, що "інфляційні втрати, та 3% річних підлягають стягненню лише з суми попередньої оплати без врахування курсової різниці".
Разом з тим, вказані вище висновки суду, що курсова різниця і є інфляційними втратами, не ґрунтуються на нормах закону та є лише припущеннями.
Станом на день внесення попередньої оплати Позивач сплатив 3 498 601,74 гривень, що становило еквівалент 140 000,00 доларів США. Вказаними грошовими коштами Відповідач користувався до моменту фактичного стягнення з нього коштів.
У Договорі сторони передбачили повернення попередньої оплати з урахуванням курсової різниці за фактом розірвання Договору, оскільки розрахунок проводився у гривні.
Таким чином, сума основного боргу - це проіндексована (скоригована) сума попередньої оплати в розмірі 5 170 762,57 гривень. Зазначаємо, що вказана сума основного боргу (попередня оплата) присуджена до стягнення у національній валюті, не була повернута, в т.ч. й на день набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 року у справі №902/1144/22, що й призвело до її знецінення у зв'язку з інфляційними процесами.
Враховуючи вказане вище, керуючись положеннями п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, вважаємо, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 року у справі № 902/44/24 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 116 419,33 грн та прийнятті судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги представник Фермерського господарства "Україна" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що апеляційна скарга представника позивача на зазначене рішення є необґрунтованою, не відповідає дійсним обставинам, встановленим судом, дослідженими у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, доводи скаржника висновків суду не спростовують.
Зокрема, ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було помилково нараховано інфляційних втрат на суму попередньої оплати з врахуванням курсової різниці, позаяк втрати, пов'язані з інфляційними процесами у державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, і фактично сума, що виникає у зв'язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами, інфляційні втрати, та 3% річних підлягають стягненню лише з суми попередньої оплати без врахування курсової різниці.
Відтак, доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/1144/22 позов ТОВ "Адама Україна" задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Україна" на користь ТОВ "Адама Україна" 5 170 762,57 грн - попередньої оплати; 1 672 968,30 грн - штрафу; 411 602,05 грн - пені; 1 201 433,03 грн - процентів річних та 126 851,49 грн - витрат на сплату судового збору. В решті позову щодо стягнення 2 194,05 грн пені відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі №902/1144/22 стягнуто з ФГ "Україна" на користь ТОВ "Адама Україна" 59 964 грн витрат на професійну правничу допомогу. Витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 90 018 грн покладено на ТОВ "Адама Україна". Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 104 982 грн покладено на ФГ "Україна".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №902/1144/22 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 у справі №902/1144/22 залишено без змін.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі №902/1144/22 здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ФГ "Україна" на користь ТОВ "Адама Україна" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023, додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 16.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №902/1144/22 залишено без змін.
Під час розгляду справи №902/1144/22 судами встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов Договором поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 (Договір) в частині своєчасної поставки позивачу обумовленого Договором товару.
Також судами встановлена правомірність нарахування суми курсової різниці в розмірі 1 672 160,83 грн (в розрахунок включено курс долара на кінець робочого дня 20.10.2022), штрафу в розмірі 1 672 968,30 грн, пені в розмірі 411 602,05 грн за період прострочення з 02.11.2020 по 30.04.2021, процентів річних в розмірі 1 201 433,03 грн за період прострочення з 04.03.2020 по 24.10.2022.
15.06.2023 на виконання рішення від 02.02.2023 та додаткового рішення від 16.02.2023 Господарського суду Вінницької області, а також додаткової постанови Північно-західного апеляційного суду від 29.05.2023 у справі №902/1144/22 видано відповідні накази.
16.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. відкрито виконавче провадження № 72056838 на підставі наказу від 15.06.2023 виданого Господарським судом Вінницької області у справі №902/1144/22 про стягнення з ФГ “Україна”: 5 170 762,57 грн основного боргу; 1 672 968,30 грн штрафу; 411 602,05 грн пені; 1 201 433,03 грн процентів; 126 851,49 грн витрат на сплату судового збору.
12.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. закінчено виконавче провадження №72056838 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 15.06.2023 у справі №902/1144/22 з підстав його фактичного виконання.
За інформацією приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. (лист №15985 від 07.12.2023), в ході виконання виконавчого провадження №72056838 з боржника Фермерське господарство “Україна” (код ЄДРПОУ 20092010) було:
стягнуто кошти у сумі 408659,11 грн., що надійшли 19.06.2023 та 364888,82 грн. перераховано стягувачу ТОВ “Адама Україна” згідно платіжної інструкції №18051 від 22.06.2023;
стягнуто кошти у сумі 1388662,00 грн., що надійшли 23.06.2023 та 1247887,23 грн. перераховано стягувачу ТОВ “Адама Україна” згідно платіжної інструкції №18090 від 26.06.2023;
стягнуто кошти у сумі 131398,41 грн., що надійшли 12.05.2023, 119255,22 грн., що надійшли 14.07.2023, 22044,00 грн., що надійшли 14.07.2023, 300,00 гри., що надійшли 14.07.2023, 3000,00 грн., що надійшли 14.07.2023, та 47552,26 грн. перераховано стягувачу ТОВ “Адама Україна” згідно платіжної інструкції № 18910 від 20.07.2023;
стягнуто кошти у сумі 83212,54 грн., що надійшли 28.07.2023 та 14336,99 грн. перераховано стягувачу ТОВ “Адама Україна” згідно платіжної інструкції №19177 від 03.08.2023;
стягнуто кошти у сумі 1937095,60 грн., що надійшли 18.08.2023 та 1740723,70 грн. перераховано стягувачу ТОВ “Адама Україна” згідно платіжної інструкції №19587 від 21.08.2023;
стягнуто кошти у сумі 5819127,89 грн., що надійшли 12.09.2023 та 5168228,44 грн. перераховано стягувачу ТОВ “Адама Україна” згідно платіжної інструкції №19818 від 12.09.2023.
У вимозі №2 від 08.12.2023, адресованій відповідачу, позивач вимагав від ФГ “УКРАЇНА” протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 203 602,91 грн, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 137 268,54 грн, що разом складає 340 871,45 грн. Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання.
З огляду на те, що відповідач, тривалий час не повертав кошти, не виконував рішення суду як добровільно, так і у примусовому порядку, позивач вважає, що має право застосувати до ФГ “УКРАЇНА” відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" 137 760 грн. 24 коп. - інфляційних втрат; 86 266 грн. 89 коп. - 3% річних та 2 688 грн. 33 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/1144/22, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023, позов ТОВ “Адама Україна” з вимогами до ФГ “УКРАЇНА” задоволено частково та ухвалено стягнути з ФГ "Україна" на користь ТОВ "Адама Україна" 5 170 762,57 грн - попередньої оплати; 1 672 968,30 грн - штрафу; 411 602,05 грн - пені; 1 201 433,03 грн - процентів.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 у справі №902/1144/22 мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.
Отже, не підлягають доведенню обставини, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем умов Договором поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 в частині своєчасної поставки позивачу обумовленого Договором товару та наявності у відповідача заборгованості по поверненню суми попередньої оплати в сумі 3 498 601,74 грн, а також обставини, пов'язані з наявністю заборгованості зі сплати курсової різниці в сумі 1 672 160,83 грн, штрафу в сумі 1 672 968,30 грн, пені в сумі 411 602,05 грн та процентів в сумі 1 201 433,03 грн.
Колегія суддів зазначає, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення (Постанова ВП ВС від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Судом встановлено, що за результатом розгляду справи №902/1144/22 стягнута загальна сума боргу в розмірі 5 170 762,57 грн, що складається з суми попередньої оплати (3 498 601,74 грн) та суми курсової різниці (1 672 160,83 грн), яка розрахована за курсом долара США на кінець робочого дня 20.10.2022.
Відтак, істотним для вирішення даного спору є встановлення моменту прострочення виконання зобов'язання в сумі 5 170 762,57 грн - основного боргу та курсової різниці.
Оскільки, судове рішення не змінює правової природи грошового зобов'язання, то винесення рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2023 року у справі № 902/1144/22, не вплинуло на зміну правової природи зобов'язання, а також визначення моменту прострочення його виконання.
Судовим рішенням у справі №902/1144/22 підтверджено існування грошового зобов'язання у гривні в сумі 5 170 762,57 грн, правомірність дій позивача щодо розірвання договору та вірність обчисленої суми грошового зобов'язання у гривневому еквіваленті.
Відтак, суд апеляційної інстанції вказує на те, що момент набрання судовим рішенням законної сили не може вважатися початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у гривні в 5 170 762,57 грн.
Відповідний момент прострочення слід визначати з огляду на узгоджені обома сторонами положення Договору поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 року, яким врегульовано строки проведення платежів у випадку розірвання договору, а також спосіб обчислення суми заборгованості з урахуванням курсової різниці.
Так, відповідно до п.13.3. Договору Договір може бути розірваний Покупцем в односторонньому порядку у будь-який час шляхом направлення Постачальнику письмового повідомлення про припинення (розірвання) Договору (надалі - "Повідомлення") рекомендованим листом з описом вкладення за 5 (п'ять) робочих днів до дати розірвання Договору.
В такому випадку Договір вважається розірваним на 6 (шостий) календарний день з дати відправлення Постачальнику відповідного повідомлення про припинення (розірвання) Договору, при цьому підписання Сторонами додаткових угод щодо розірвання Договору є необов'язковим.
Підтвердженням дати відправлення такого Повідомлення є відповідний штамп поштового відділення на описі вкладення.
Підписанням цього Договору Сторони погодили, що відмова Покупця від Договору відповідно до умов цього пункту за жодних умов не може розглядатися як порушення умов Договору Покупцем та/або бути підставою для застосування до Покупця штрафів, пені чи інших видів санкцій, що передбачені Договором або підставою для стягнення збитків з Покупця.
У разі розірвання Договору згідно з процедурою, передбаченою цим пунктом Договору, Постачальник зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання Договору повернути Покупцю попередню оплату у сумі, яка визначається наступним чином:
13.3.1. У випадку, якщо курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення попередньої оплати Постачальником Покупцю, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua збільшився порівняно з курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар згідно з п.5.1. Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua, то Постачальник повертає Покупцю суму коштів, яка розраховується наступним чином:
СП = ПО X КЗ/К2;
де: СП - сума коштів, яка підлягає поверненню Постачальником Покупцю;
ПО - сума попередньої оплати у гривнях з ПДВ, здійсненої Покупцем Постачальнику на виконання умов Договору, та яка розрахована згідно п. 5.1. цього Договору.
КЗ - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті фактичного повернення коштів Постачальником Покупцю згідно умов даного пункту Договору, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua (надалі по тексту Договору також згадується як КЗ);
К2 - курс продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує даті здійснення Покупцем Постачальнику попередньої оплати за Товар згідно з п. 5.1. Договору;
13.3.2. Якщо КЗ
З встановлених при розгляді справи №902/1144/22, вбачається, що позивачем в односторонньому порядку розірвано Договір поставки №ADV_UKR_2/20 від 28.02.2020 шляхом направлення 09.10.2022 відповідної вимоги Фермерському господарству "Україна". Таким чином, договір вважався б розірваним на 6 календарний день з 15.10.2022 (вихідний день).
Оскільки зазначений строк припадає на вихідний день в силу положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, договір є розірваним з 17.10.2022 року
Обов'язок з повернення коштів виник з 18.10.2022 року та мав бути виконаний протягом 5 робочих днів, тобто не пізніше 24.10.2022 року.
Тому, колегія суддів погоджується з доводами позивача відносно початку періоду прострочення з 25.10.2022 року.
В силу норм ст. ст. 628, 629 ЦК України. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно висновків Постанови ОП КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц, сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які “не були індивідуально узгоджені” (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї зі сторін” (under the diminant sinfluence of the party).
Таким чином, положеннями укладеного сторонами договору, які не оспорені відповідачем, чітко передбачено момент розірвання договору, а також порядок визначення суми повернення авансу у національній валюті гривні.
Обчисливши розмір заборгованості станом на дату розірвання договору та перевівши еквівалент курсової різниці у гривню, позивач діяв у відповідності до положень договору.
Тобто, сума грошового зобов'язання у розмірі 5 170 762,57 грн визначена, починаючи з жовтня 2022 року та є простроченою з 25.10.2022 року, що підтверджує правомірність нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.
Матеріальні втрати позивача від знецінення перерахованого авансу станом на 20.10.2022 року компенсовано шляхом визначення остаточної суми основного боргу, з урахуванням курсової різниці.
Ця сума залишалася незмінною з дати розірвання договору, а також на момент винесення судового рішення, так і до моменту фактичної сплати відповідачем 12.09.2023 року.
Колегія суддів, акцентує увагу на тому, що істотним для вирішення спору є з'ясування правового питання стосовно можливості нарахування інфляційних втрат на відповідну суму грошового зобов'язання з дати перерахунку у гривню до дати фактичного погашення.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
У разі порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Такі правові висновки є усталеними у практиці Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
У Постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №6-2134цс15, від 08 лютого 2017 року у справі № 6-1905цс16 вказано, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, у кожному конкретному випадку слід враховувати положення укладеного сторонами договору з метою визначення моменту формування суми заборгованості у гривні, дати прострочення виконання такої суми та можливості нарахування інфляційних втрат за період такого прострочення.
Верховний Суд у Постанові від 29 квітня 2021 року у справі №910/11077/20 зазначає: якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов'язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору).
Оскільки, у такому разі матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів за сумою донарахування (курсової різниці), що визначається лише у гривні та у подальшому не коригується, не покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці.
Подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 910/11249/17.
Відтак, колегія суддів приймає до уваги відповідні правові висновки з огляду на положення п.п.13.3. договору поставки, яким встановлено обов'язок повернути попередню оплати після розірвання договору з урахування курсової різниці, незмінність цієї суми у гривні з 20.10.2022 року, відсутність впливу судового рішення у іншій справі на правову природу цього грошового зобов'язання, оскільки після перерахунку у гривню у позивача відсутні інші механізми компенсації втрат від знецінення грошової одиниці.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати з дати виникнення грошового зобов'язання у гривні, з огляду на погоджені сторонами умови стосовно дати розірвання договору, починаючи з 25.10.2022 року (з урахуванням узгодженого сторонами терміну на добровільну сплату суми боргу з урахуванням курсової різниці, визначеної позивачем з урахуванням дати розірвання договору) до дати фактичного повного погашення суми заборгованості 12.09.2023 року.
Відтак, заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 3 % річних, за період з 25.10.2022 по 11.09.2023 рр. та інфляційних втрат є правомірною.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновки, що Господарський суд Вінницької області при ухвалення рішення у справі №902/44/24 дійшов хибного висновку, що інфляційній втрати та 3% річних підлягають стягненню лише з суми попередньої оплати без врахування курсової різниці.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв неправомірне рішення про відмову у позові в частині стягнення 65 842,67 грн інфляційних втрат та 50 576,66 грн. 3% річних.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 року у справі №902/44/24 винесене з порушенням норм матеріального права. Відтак, наявні обґрунтовані підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі №902/44/24 не відповідає вимогам щодо повного та достовірного встановлення обставин, які підлягали встановленню господарським судом.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі №902/44/24 слід задовольнити та скасувати рішення першої інстанції в частині відмови у стягненні 116 419,33 грн. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 р. у справі №902/44/24 - задоволити.
Рішення Господарського суду Вінницької області скасувати в частині відмови у стягненні 116 419,33 грн.. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"Позов задовольнити
Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 36138418) 203 602,91 - інфляційних втрат; 136 843,55 грн - 3% річних та 4 090 грн. 46 коп. - витрат зі сплати судового збору."
Стягнути з Фермерського господарства "Україна" (вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький район, Вінницька область, 22511; код ЄДРПОУ 20092010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 36138418) 3 633,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Вінницької області видати накази
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №902/44/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "25" червня 2024 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.