іменем України
25.06.2024
Справа № 761/6137/24
Провадження № 2/331/1676/2024
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Н.В.Фісун, за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. про надання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом,-
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому вказує що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердженням чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 08 квітня 2022 року, видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). За фактом смерті мами приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко Марією Василівною було заведено спадкову справу № 77/2023 відповідно до поданої позивачкою заяви 19 грудня 2023 року. Подати заяву у встановлений законодавством 6-місячний строк вона не мала можливості, оскільки майже відразу після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України їй довелося виїхати за межі України, а саме в Німеччину. Вперше після від'їзду до Німеччини вона ненадовго приїхала в Україну майже через рік після від'їзду, а відтак строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини вже скінчився. На підтвердження свого тривалого перебування за кордоном надає суду копії сторінок закордонного паспорта з відмітками ДПС України про перетин кордону. Звичайно, як і інші громадяни України, вона не очікувала, що війна буде тривати настільки довго і що Запорізька область, в тому числі Бердянськ буде піддаватися таким нищівним руйнуванням з боку агресора і в неї не буде жодної змоги повернутись. Нещодавно від своєї рідної сестри ОСОБА_2 вона дізналася про написання мамою заповіла на її ім'я від 18 серпня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Данціг С.Я., реєстровий номер 1-1527. Відтак після повернення в Україну вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини від 19 грудня 2023 року. Проте у відповідь отримала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 382/02-31 від 22.12.2023 року у зв'язку з пропуском 6-місячного строку на прийняття спадщини. Прохає суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 3 (три) місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.02.2024 року передано справу за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя .
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03.05.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
У судове засідання позивач та її представник адвокат Клименко А.В. не з'явилися, долучили заяву про розгляд справи у їх відсутність, підтримують позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, долучила до матеріалів справи заяву, в якій прохала справу розглядати у її відсутність, з позовними вимогами згодна.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. до судового засідання не з'явилася , прохала суд розглядати справу у її відсутність.
Відповідно до ч.4 ст.201 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Частиною 4 вказаної статті визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідачка позов визнала у повному обсязі та не заперечувала проти його задоволення і таке визнання позову не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти від відповідача визнання позову та ухвалити рішення про його задоволення у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних обставин.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердженням чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 08 квітня 2022 року, видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)./а.с.14/.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко Марією Василівною було заведено спадкову справу № 77/2023 відповідно до поданої позивачкою заяви 19 грудня 2023 року до майна померлої ОСОБА_3 .
Постановою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. №382/02-31 від 22.12.2023 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском 6- місячного строку на прийняття спадщини.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка не знала про заповіт, який був складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 .
Як вбачається зі змісту заповіту від 18 серпня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Данціг С.Я., реєстровий номер 1-1527. ОСОБА_3 заповіла все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось , та взагалі все те , що їй буде належати на день смерті , в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно статті 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 року в справі №234/17511/19 (провадження №61-8215св20) вказано, що, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року в справі №332/3796/19 (провадження №61-10896св21) зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, першорядно, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.10.2022 року в справі №522/17925/16 (провадження №61-1122св22).
Суд зазначає, що свобода заповіту є фундаментальним принципом спадкового права, втім зазначений принцип не є безумовною підставою для задоволення вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки такий строк може бути визначений лише у випадку пропуску його з поважної причини. Інакше розуміння принципу свободи заповіту та поновлення пропущеного строку виключно з урахуванням цього принципу й без урахування інших причин пропуску строку на прийняття спадщини, які мають бути поважними, тобто такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення нотаріальних дій, знівелює приписи частини третьої статті 1272 ЦК України.
У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №694/1179/17.
Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 09.06.2022 року в справі №369/1913/17 (провадження №61-12004св21), від 20.07.2022 року в справі №461/2565/20 (провадження №61-21209св21), про те, що свобода заповіту як принцип спадкового права, включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона не знала про наявність заповіту, а нотаріус вчасно не вчинив дій щодо розшуку і повідомлення її як спадкоємця за заповітом, про існування заповіту їй стало відомо від сестри ОСОБА_2 тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Як вбачається з матеріалів справи, нотаріусом не вжито заходів щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про заповіт.
Позивачка у позовній заяві вказала, що також подати заяву у встановлений законодавством 6-місячний строк вона не мала можливості, оскільки майже відразу після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України їй довелося виїхати за межі України, а саме в Німеччину. Вперше після від'їзду до Німеччини вона ненадовго приїхала в Україну майже через рік після від'їзду, а відтак строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини вже скінчився. На підтвердження свого тривалого перебування за кордоном надаю суду копії сторінок закордонного паспорта з відмітками ДПС України про перетин кордону/а.с.19-22/.
Суд враховує, що в законодавстві не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення про прийняття спадщини неможливим.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
24.02.2022 р. у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.
Режим воєнного стану триває і до цього часу. Громадяни України в свою чергу, позбавлені можливості в повній мірі реалізовувати свої права, передбачені законом.
Законом України «Про правовий режим воєнного стану» з 24 лютого 2022 року в Україні введено режим воєнного стану. Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», загальний строк для прийняття спадщини на час дії воєнного стану становить 10 місяців.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом, на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини надала докази відсутності за місцем постійного проживання, необхідності її знаходження, починаючи з лютого 2022 року, за межами країни, є заповіт на ім'я ОСОБА_1 .
До того ж, з огляду на введення в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану, і прийняття у зв'язку з цим Кабінетом Міністрів України постанов, які регулюють роботу нотаріату в умовах воєнного стану, суд вважає, що позивачем строк прийняття спадщини пропущений на незначний строк, на що є поважні обставини через збройну агресію і військові дії російської федерації на території України, які були перешкодою для своєчасного звернення спадкоємця до нотаріальної контори, у зв'язку з чим приходить до висновку щодо можливості задоволення позовних вимог і визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері, який відраховувати з дня набрання законної сили рішенням суду.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ст.ст. 1233, 1269, 1270, 1272 ЦК України,суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. про надання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном у три місяці.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.06.2024 року.
Суддя: Н.В.Фісун