Справа № 521/3153/24
Провадження № 2-а/513/11/24
Саратський районний суд Одеської області
18 червня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі головуючої судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
1.Стислий виклад позиції позивача.
04 березня 2024 року позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1564101 від 02.03.2024р., а саме про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору.
Позов обґрунтував тим, що 02 березня 2024 року працівником Управління патрульної поліції в Одеській області стосовно позивача була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1564101 за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Позивач вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, у постанові зазначено, що 02.03.2024 09:14:59 м. Одеса, вулиця Балківська, 115, водій керував транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA НОМЕР_1 з переднім державним номерним знаком, який знаходився під лобовим склом, тобто був закріплений у не встановленому місці.
Проте позивач не має жодного відношення до транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA НОМЕР_1 , ніколи ним не керував, не є його власником, а також не є його належним користувачем, що підтверджується даними сервісу https://bdr.mvs.gov.ua/ , в якому зазначено (при пошуку за реєстраційним номером авто НОМЕР_1 та посвідченням водія Позивача): "Вказаний документ (тобто водійське посвідчення Позивача НОМЕР_2 , вказане в Постанові) не належить власнику автомобіля або належному користувачу".
Крім того, в постанові не наведено жодних доказів того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення при керуванні зазначеним в постанові автомобілем та не наведено інформацію про будь-який технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Позивач вважає, що при винесенні постанови відповідач не з'ясував, чи винний позивач у вчиненні правопорушення, не зібрав доказів щодо підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення, тому факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, не є доведеним.
При складанні оскаржуваної постанови, здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення були порушені в тому числі й приписи ст.268 КУпАП. Незважаючи на клопотання позивача про надання йому можливості скористатись правовою допомогою, в задоволенні цього клопотання було відмовлено та не були заслухані його пояснення.
У відповіді на відзив позивач наголосив, що його притягнули до адміністративної відповідальності саме за керування автомобілем HYUNDAI ELANTRA НОМЕР_1 із закріпленим у не встановленому місці номерним знаком. Відповідач не довів належними та допустимими доказами того факту, що позивач керував зазначеним в постанові транспортним засобом, як і того, що позивач керував автомобілем RENAULT MEGANE НОМЕР_3 .
Позивач не визнає факту скоєння адміністративного правопорушення, а саме керування автомобілем із номерним знаком, закріпленим у не встановленому місці та факт скоєння адміністративного правопорушення не доведений.
Позивач зазначив, що правові позиції, які мстяться у решеннях Верховного Суду у справах № 459/1801/17, № 537/ 1214/17, 496/4316-а та які посилається відповідач у відзиві стосувались саме формальних неточностей в оскаржуваних в постановах, а тому не можуть бути застосовані до правовідносин сторін у даній справі.
2.Стислий виклад заперечень відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.
Зазначив, що 02 березня 2024 року в ході виконання службових обов'язків інспектор взводу № 2 роти № 4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_3 за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 115, виявив транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA з номерним знаком НОМЕР_1 (фактично це був транспортний засіб RENAULT MEGANE з номерним знаком НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_2 , який керував ТЗ з переднім державним номерним знаком, що знаходився від лобовим склом, тобто був закріплений у невстановленому місці.
Вважає, що позивач порушив п.2.9.в Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що, зокрема: закріплений не в установленому для цього місці, що передбачає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
На думку відповідача факт закріплення номерного знаку НОМЕР_3 не в установленому для цього місці на автомобілі RENAULT MEGANE підтверджується фотознімком, який був зроблений поліцейським на місці вчинення правопорушення.
Під час розгляду справи, позивача було ознайомлено з його правами згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмові пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5 ст. 278 КУпАП - не надходило. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції було винесено постанову, зі змістом якої позивача було ознайомлено та роз'яснено права та строки її оскарження, що підтверджується підписом позивача у відповідній графі.
Копію постанови позивач отримав, що підтверджено власним підписом у відповідній графі № 9 постанови серії ЕНА № 1564101 від 02.03.2024 року.
В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення не складається, а відтак, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху може бути доказом у справі, якщо воно зафіксовано
Позивач не надає та не наводить жодних доказів того, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а лише зазначає про помилковість вказаного в оскаржуваній постанові транспортного засобу.
Відповідач вважає, що позивач визнає факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та описка (опечатка) в оскаржуваній постанові не є достатньою підставою для скасування такої постанови.
Інспектор поліції Гальчинський Д.В. після складання постанови додав до неї рапорт, в якому зазначив, що 02.03.2023 року під час розгляду адміністративної справи за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, за порушення П.2.9.В ПДР відносно водія ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та винесення постанови серії ЕНА №1564101 від 02.03.2024 року у зв'язку з некоректною роботою бази ІПНП в п.№ 5 постанови випадково було вказано ТЗ HYUNDAI ELANTRA з номерним знаком НОМЕР_1 , ці дані він просить вважати не вірними, а внести зміни та вважати дійсними наступні: ТЗ RENAULT MEGANE з номерним знаком НОМЕР_3 , який належить ТОВ "ТІС.
На думку відповідача окремі неточності в оскаржуваній постанові не можуть бути підставою для її скасування.
Послався на правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року по справі № 459/1801/17.
Відповідач вважає, що зазначення інспектором в графі №5 оскаржуваної постанови невірних даних не спростовує порушення позивачем вимог підпункту "в" пункту 2.9 Правил Дорожнього руху, та є опискою.
Факт керування гр. ОСОБА_2 автомобілем "RENAULT MEGANE" з номерним знаком НОМЕР_3 закріпленим у не встановленому для цього місці доведений в повній мірі.
В графі постанови №7 "До постанови додається" зазначено портативні відеореєстратори поліцейських № 471527, № 471188 на які було зафіксовано подію.
Станом на день надходження ухвали про відкриття провадження по справі № 521/3153/24 відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських за даним фактом відсутні у зв'язку із закінченням строку їх зберігання.
Проте факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 підтверджується фотознімком.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 березня 2024 року адміністративну справу передано до Татарбунарського районного суду Одеської області за підсудністю.
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області № 155 від 03 квітня 2024 року на підставі ст. 29, 31 КАС України позовну заяву направлено на розгляд до Саратського районного суду Одеської області, який є найбільш територіально наближеним до Татарбунарського районного суду Одеської області.
30 квітня 2024 року після надходження та реєстрації зазначеної справи в порядку ст.ст. 18, 33 КАС України головуючою суддею визначено суддю Саратського районного суду Одеської області Бучацьку А.І.
Ухвалою Саратського районного суду від 01 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання з повідомленням учасників справи. Витребувано в Управлінні патрульної поліції в Одеській області матеріали, на підставі яких винесено постанову серії ЕНА №1564101 від 02 березня 2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
4.Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши суть заперечень відповідача, дослідивши та оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі письмових доказів, дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Диспозиція частини 1 ст.121-3 КУпАП встановлює відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 20 від 11.01.2024 (далі Інструкція), постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема частинами першою і другою статті 121-3 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання докаів покладається на осіб, уповноважнених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Частинами 1, 2 ст.276 КупАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
За частинами 1, 2 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з частиною 3 статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі 513/899/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Судом встановлено, що 02 березня 2024 року інспектором взводу №2 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Гальчинським Д.В. була винесена постанова про накладення на позивача ОСОБА_2 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1564101 за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
Постанова мотивована тим, що 02.03.2024 о 19:14:59 у м. Одеса, вулиця Балківська, 115, водій керував ТЗ HYUNDAI ELANTRA НОМЕР_1 з переднім державним номерним знаком, який знаходився під лобовим склом, тобто був закріплений у не встановленому місці, чим порушив п.2.9.в ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП України.
Цією постановою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.
В графі № 7 постанови "До постанови додається:" зазначено ПВР (портативні відеореєстратори) № 471527, № 471188 за допомогою яких, як стверджує відповідач, було зафіксовано адміністративне правопорушення.
У відзиві відповідачем зазначено, що станом на день надходження ухвали Саратського районного суду Одеської області від 01.05.2024 року про відкриття провадження в справі № 521/3153/24 та про витребування доказів, відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських за даним фактом відсутні у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, який становить 30 діб відповідно до пп. 1 п. 3 Розділу VIII "Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року.
Отже до постанови ЕНА №1564101 від 02.03.2024 року в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 КУпАП стосовно ОСОБА_2 , не були долучені та суду не надані відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 471527, № 471188.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що зазначеним в постанові транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA НОМЕР_1 , він не керував, не є його власником, а також не є його належним користувачем.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву з цим погоджується та зазначає, що фактично це був транспортний засіб RENAULT MEGANE з номерним знаком НОМЕР_3 та вважає, що в постанові ЕНА №1564101 від 02.03.2024 року допущена описка щодо назви та реєстраційного номеру транспортного засобу.
Відповідач зазначає, що після складання постанови ця описка була виправлена шляхом написання інспектором поліції ОСОБА_3 рапорту, в якому останній послався на те, що у зв'язку з некоректною роботою бази ІПНП в п. № 5 оскаржуваної постанови випадково було вказано ТЗ HYUNDAI ELANTRA з номерним знаком НОМЕР_1 , ці дані він просить вважати не вірними, внести зміни та вважати дійсними наступні: ТЗ RENAULT MEGANE з номерним знаком НОМЕР_3 , який належить ТОВ "ТІС".
Проте суд із цим категорично не погоджується з огляду на те, що у розумінні ст. 251 КУпАП, рапорт поліцейського не може вважатися належним і допустимим доказом учинення позивачем адміністративного правопорушення. При цьому суд враховує правову позицію Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду у постанові в справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020 року.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною першою, другою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частинами 1,2 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частинами 1, 2 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Посилання представника відповідача на те, що вина позивача підтверджена фотографією, яку зробив поліцейський суд вважає безпідставними та відхиляє з огляду на те, що частиною 3 статті 283 КУпАП встановлено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Проте в оскаржуваній постанові не зазначено технічного засобу, за допомогою якого було здійснено фото.
Отже, відповідачем не доведено, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, правомірності винесеної інспектором поліції постанови.
Ст. 62 Конституції України встановлює, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таким правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
З огляду на викладене суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 є винним у вчиненні адміністративного правопорушення , оскільки не надав доказів своєї невинуватості.
Відсутність доказів вини позивача свідчить про неправомірність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 14.05.2020, №240/12/17).
За вказаних обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.
Частинами 2, 3, 4 статті 286 КАС встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 гривень (а.с.9) підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.2-11, 19, 20, 72-77, 90,139, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1564101 від 02.03.2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду безпосередньо протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24 червня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, адреса місцезнаходження: вул. Академіка Корольова, буд.5, м. Одеса, 65114, ЄДРПОУ 40108646.
Представник відповідача: Янголенко Олексій Сергійович, паспорт НОМЕР_6 , виданий 07 квітня 2004 року Рубіжанським МВ УМВС України в Луганській області, адреса: вул. Академіка Корольова, буд. 5, м. Одеса, 65114.
Суддя А. І. Бучацька