Справа № 947/2334/24
Провадження № 2/947/1756/24
24.06.2024 року
Київський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»
до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів,
17.01.2024 року до суду, через засоби поштового зв'язку, надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.2024 року, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801085197/980 від 30.05.2022 року, у розмірі 6330,06 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено договір банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801085197/980 від 30.05.2022 року, відповідно до умов якого, відповідачу було відкрито рахунок №IBAN: НОМЕР_1 з використанням електронного платіжного засобу.
Позивач стверджує, що з підстав виникнення несанкціонованої перевитрати грошових коштів на рахунку відповідача та невиконання останнім взятих на себе зобов'язань по укладеному договору банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801085197/980 від 30.05.2022 року щодо повернення грошових коштів за несанкціонованою витратою, ПАТ АБ «Південний» вимушений звернутись до суду із відповідним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міст Одеси від 22.01.2024 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
29.03.2024 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801085197/980 від 30.05.2022 року, у розмірі 6330,06 грн.
У судовому засіданні, призначеному на 02.04.2024 року, судом без видалення до нарадчої кімнати, було прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог.
У судове засідання призначене на 24.06.2024 року сторони по справі не з'явились.
Представник позивача у позові зазначив, що заявлені вимоги підтримує, розгляд справи просив суд провести за його відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не має.
Стосовно неявки відповідача по справі, суд зазначає наступне.
Частиною 6 статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Також суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).
Відповідно до відповіді №410367 від 18.01.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру та встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка також вказана особисто відповідачем у заяві-договорі, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказану адресу місця проживання та вручена відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим повідомленням про вручення 05.02.2024 року.
Одночасно повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого, відповідач у відповідності до приписів ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомив, як і не надав відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ АБ «Південний» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.05.2022 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №26204801085197/980. Відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ця заява-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК) є заявою про відкриття поточного рахунку, договором банківського рахунку.
Підписанням цієї Заяви-Договору Клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття пропозиції Банку укласти Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «ПІВДЕННИЙ», розміщеного на офіційному сайті Банку www.bank.com.ua (далі - ДКБОФО), в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в ДКБОФО. Клієнт підтверджує, що перед підписанням цієї Заяви-Договору він ознайомився з Тарифами Банку та всіма умовами ДКБОФО, повністю з ними погоджується і зобов'язується їх виконувати.
Відповідно до п. 3.1.2. договору ДКБОФО, Клієнт зобов'язаний самостійно контролювати рух та залишок коштів на власних рахунку/ НОМЕР_2 , а в тому числі для уникнення виникнення несанкціонованої перевитрати за рахунком.
Несанкціонована перевитрата - перевищення дозволенного ліміту Кредиту/ заборгованість Клієнта по ПР/КР перед Банком, яка виникає у разі перевищення (недостатності) суми операції над сумою залишку коштів на ПР/КР Клієнта на момент списання. Сума визначається як різниця між перевищенням та дозволеним лімітом Кредиту/ різниця між перевищенням (недостатності) суми операції над сумою залишку коштів на ПР/КР Клієнта на момент списання. Несанкціонована перевитрата за ПР/КР виникає зокрема через особливості здійснення розрахунків із застосуванням платіжних карток, зокрема, але не виключно, через розбіжності у часі між здійсненням операції з платіжною карткою та клірингом розрахунків, технічні помилки у роботі обладнання, яке використовується при здійсненні розрахунків із платіжними картками тощо. Розмір несанкціонованої перевитрати та час не є прогнозованим.
З поданих до суду доказів вбачається, що банком свої зобов'язання за вказаним договором виконані в повному обсязі шляхом відкриття на ім'я ОСОБА_1 банківський рахунок ІВАN № НОМЕР_1 , з використанням електронного платіжного засобу (ПК).
Позивач стверджує у позові, що у період з 03.2022 року по 06.03.2022 рік, відповідачем було здійснено велику кількість транзакцій через мережу інтернет в державній та іноземних валютах, під час чого, через розбіжність у часі, між здійсненням операції з платіжною карткою та клірингом розрахунків, списанням грошових коштів у інший період та зміною курсу валют, виникла несанкціонована перевитрата грошових коштів.
З наданої позивачем до суду розшифровки транзакцій із виписки про рух коштів за рахунком відкритим на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що станом на 03.06.2022 року несанкціонована перевитрата грошових коштів за рахунком складає в сумі 4727 гривень 14 копійок.
Також Банком було нараховано комісію за розрахунково касове обслуговування, згідно з Тарифів банку в сумі 1402 гривні 92 копійки та 200 гривень 00 копійко - плата за обслуговування карток в рамках Тарифного плану.
З наданої позивачем розрахунком заборгованості у ОСОБА_1 , станом на 16.11.2023 року, наявна заборгованість за кредитним договором по банківському рахунку № НОМЕР_3 в загальному розмірі 6330 гривень 06 копійок, з яких: 4727 гривень 14 копійок -заборгованість за несанкціонованою перевитратою, 1602 гривні 92 копійки - комісія за розрахунково касове обслуговування кредиту.
Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
У відповідності до договору ДКБОФО п. 3.1.2., Клієнт зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі здійснювати погашення заборгованості, що виникла у Клієнта за будь-якими договорами в тому числі за наданими кредитами, процентами за їх використання, за перевитратою платіжного ліміту/несанкціонованою перевитратою, договорами поруки, за якими Клієнт виступає поручителем, а також оплачувати всі комісії/інші платежі в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором комплексного банківського обслуговування та/або Тарифами.
Відповідно до договору ДКБОФО п.3.2.1., Банк має право, зокрема нараховувати проценти за користування Клієнтом грошовими коштами, у разі виникнення несанкціонованої перевитрати, згідно з діючими Тарифами.
Відповідно до договору ДКБОФО п. 9.1.7., Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з встановленими Банком Тарифами, умовами послуг та продуктів та погоджується з ними.
Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 527 ЦК України визначає, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином та в строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи вищевикладене, вбачається, що в порушення умов Договору банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК) №26204801085197/980 від 30.05.2022 року, відповідачем було виконано взятих на себе зобов'язань з контролювання руху та залишку коштів на власному рахунку, що призвело до виникнення несанкціонованої перевитрати за рахунком.
Доказів на підтвердження спростування вказаних обставин, невірності проведених розрахунків позивачем, або сплати вищевказаної суми несанкціонованої перевитрати за рахунком, відповідачем не надано.
За наслідком чого, внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань, у відповідача перед Банком виникла заборгованість за кредитним договором по банківському рахунку № НОМЕР_3 в загальному розмірі 6330 гривень 06 копійок, з яких: 4727 гривень 14 копійок -заборгованість за несанкціонованою перевитратою, 1602 гривні 92 копійки - комісія за розрахунково касове обслуговування кредиту.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, досліджуючи усі наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №26204801085197 в загальному розмірі 6330 гривень 06 копійок, з яких: 4727 гривень 14 копійок - заборгованість за несанкціонованою перевитратою, 1602 гривні 92 копійки - комісія за розрахунково касове обслуговування кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог ПАТ АБ «Південний» про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
При цьому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16, роз'яснила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2018 року між АБ «Південний» та Адвокатським об'єднанням «Юрпрайм» було укладено договір №1/6-18 про надання правової допомоги та додаткові угоди до договору про надання правової допомоги, до якого укладені: додаткова угода №1/6-18 від 21.12.2022 року; Додаток №1 до договору від 18.06.2018 року.
20.12.2023 року між АБ «Південний» та Адвокатським об'єднанням «Юрпрайм» складено акт прийому-передачі та попереднього фіксування майбутніх витрат №306, відповідно до якого сторони договору про надання правової допомоги№1/6-18 від 18 червня 2018 року засвідчили, що з боку замовника підлягають сплаті послуги з фактично наданих послуг, а саме - складання позовної заяви про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , вартість яких становить 1000,00 грн.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.
Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням викладеного, відсутності заперечень відповідача стосовно розміру витрат понесених позивачем на правову допомогу та відсутності клопотання про зменшення, приймаючи задоволення судом позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова, 6/1) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647) заборгованість за договором банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу №262048010857197/980 від 30.05.2022 року у загальному розмірі 6330 (шість тисяч триста тридцять) гривень 06 (шість) копійок, з них: 4727 (чотири тисячі сімсот двадцять сім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок - заборгованість за несанкціонованою перевитратою, 1602 (одна тисяча шістсот дві) гривні 92 (дев'яносто дві) копійки - комісія за розрахунково касове обслуговування кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647) у відшкодування судових витрат - 3684 (три тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, які складаються з: витрат на правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий КалініченкоЛ.В.